Загострення міжнаціональних відносин та політичної ситуації в країні

1980 р. Помер Й. Броз Тито. Було запроваджено інститут ко­лективного керівництва в особі Президії СФРЮ, головою якої по черзі на один рік ставав кожний із восьми суб'єктів федерації — представників шести республік та двох авто­номних країв.

З 1981 р. почалася криза югославської державності, зумовлена помилками в національній політиці:

1. За умов комуністичного режиму Югославія як багатона­ціональна держава не була добровільним федеративним об'єднанням.

2. Тут була панівна (сербська) і підпорядковані нації.

3. Кордони між республіками встановлено без врахування
думки народу.

4. Порушувався принцип рівності національних меншин.

5. Ігнорувалися права турків, албанців, угорців.

6. Керівні посади в уряді і партії здебільшого посідали сер­
би, а найбільші прибутки до федерального бюджету при­
носили Хорватія і Словенія.

7. Відбувався несправедливий розподіл коштів.

8. Був відсутній загальнонаціональний ринок.

9. Прагнення підпорядкованих націй до свободи і самостій­
ності жорстоко придушувалися.

1981 р. Розпочалися заворушення в автономному краї Косо­
во, 90% населення якого становили албанці. Вони вимага­
ли надання автономному краю статусу республіки. Власті
придушували демонстрації. Напруженість не спадала і в
наступні роки.__________________________________

Висновки

1. Косовські події 1981 р. започаткували кризу югославської державності.

2. В Югославії загострювалася ситуація і наростали перед­
умови її розпаду.

3. Національні проблеми в країні тісно перепліталися з по­
гіршенням соціально-економічного становища республік,
наростанням глибокої фінансової кризи.

Проголошення незалежності югославських республік. Причини розпаду Югославії

Цьому процесові сприяли такі фактори:

• перебудова в СРСР;

• революції в Європі;

• загострення національних проблем і протиріч у Юго­
славії;

• глибока економічна і фінансова криза, погіршення со­
ціально-економічного становища;

• перебудовні процеси в Югославії, що привели до ство­
рення опозиційних партій на національній основі;

• розпад Союзу комуністів Югославії;

• смерть Й. Броз Тито, що зумовило до послаблення юго­
славського керівництва і розвиток відцентрових тен­
денцій.

Початок 1990 р. Єдиний Союз комуністів Югославії розпав­ся на республіканські організації. В республіках виникали нові політичні партії й організації. Зросла політична ак­тивність населення, яке почало боротьбу за утворення ок­ремих національних держав.

1990 р. На виборах до республіканських та місцевих органів влади Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговини, Македо­нії перемогу здобули опозиційні сили. У Сербії та Чорно­горії верх взяли комуністи, що стояли на позиціях збереження Югославської федерації. Очолив цей напрям лідер сербських комуністів Слободан Мілошевич, який був обраний президентом Сербії.

25 червня 1991 р. Словенія і Хорватія заявили про свою неза­лежність. Федеральні власті не визнали цю незалежність і на­правили війська, щоб силою не допустити їх відокремлення. У Словенії частини югославської армії дістали рішучий опір і були змушені відступити. Словенія відстояла свою незалежність. Події в Хорватії переросли у справжню вій­ну, яка тривала до 1995 р.

17 липня 1991 р. Проголосила свою незалежність Македонія. Тут воєнних дій не було, а було проведено референдум. Це єдина республіка колишньої Югославської федерації, яка здобула незалежність без застосування військової сили.

14 жовтня 1991 р. Декларувала свою незалежність Боснія та Герцеговина.

Квітень 1992 р. У Белграді вирішили створити нову федера­цію, бо СФРЮ фактично вже не існувало. Було створено Союзну Республіку Югославію (СРЮ) у складі Сербії і Чорногорії зі столицею у Белграді, територія якої становила 102 тис. кв. км із населенням 20,5 млн осіб.

Сепаратизм — прагнення до відособлення, відокремлення,
рух за надання частині країни автономії, рух за створення
нової держави.__________________________________

Висновки

1. У 1992 р. відбувся остаточний розпад Югославії.

2. На її теренах утворилися нові держави: Хорватія,^Словенія, Македонія, Боснія та Герцеговина, Союзна Республі­ка Югославія (СРЮ) — об'єднання Сербії та Чорногорії.

Наслідки розпаду Югославії

1. У багатьох колишніх республіках Югославії демократич­ні вибори вивели на передній план войовничих націоналі­стів, що й було однією з передумов численних конфліктів та громадянської війни.

2. Посилилося насильство у відносинах етнічних громад.

3. Величезні жертви численних конфліктів, відбулися значні
переселення і мільйони людей покинули межі Югославії.

4. Конфлікти в Югославії стали загрозою для безпеки всієї
Європи, незалежно від їх етнічного чи релігійного ха-
рактеру._______________________________________

Громадянська війна. Особливості громадянської війни в Югославії

1. В Югославії кризу створило переплетення національних,
соціальних і релігійних проблем.

2. Вона набрала міжетнічного та міжрелігійного конфлікту, бо була велика строкатість етнічного й конфесійного складу населення.

3. Посилились відцентрові тенденції, спричинені економіч­ним і політичним становищем "самоврядного соціаліз­му".

4. Белградське керівництво прагнуло зберегти єдину держа­ву, використовувало югославську армію, що призвело до громадянської війни.

5. Кожна етнічна громада бажала мати власну територію, а її еліта — владу, що призводило до гострих суперечностей.

1991 р. На території Югославії розгорілася громадянська війна.

Події в Хорватії

Сербські громади в Хорватії після проголошення нею неза­лежності проголосили про створення Сербської автоном­ної області Сербської Крайни, яка займала 28% хорватської території. Там мешкало 880 тис. осіб, але лише 316 тис. становили серби. Сербія підтримала право на самовизначення сербського населення в Хорватії. Югославська Народна армія розпочала воєнні дії в Хор­ватії, які супроводжувалися терором і етнічними чистка­ми. Бої точилися з серпня 1991 р. по січень 1992 р. Загинуло 6 тис. чоловік, а матеріальні збитки становили ЗО млрд доларів.

Трагічні події в Боснії та Герцеговині

Союзна Республіка Югославія підтримала і самопроголошену Сербську Республіку Боснію і Герцеговину, яка була проголошена зразу після проголошення незалежності

Боснії та Герцеговини. Розпочалася кровопролитна вій­на. На території Боснії та Герцеговини проживало: 2 млн (50%) боснійських мусульман, 1,4 млн. (30%) православних сербів, 760 тис. (17%) хорватів. Військові частини Юго­славської Народної армії (100 тис. чоловік) розпочали воєнні дії на боці сербів. Воєнні "етнічні" чистки, парти­занські рейди, концтабори для військовополонених, бо­йові дії тривали більше трьох років. У трирічній війні загинуло 250 тис. осіб, близько 2 млн. осіб стали біжен­цями.

У листопаді 1995 р. за ініціативи англо-американської дипло­матії у США підписано Дейтонську угоду, що погасила вогнище громадянської війни. Згідно з мирною угодою Боснія і Герцеговина залишилася єдиною державою, яка складається з двох частин - - Боснійської мусульман­сько-хорватської Федерації та Республіки Сербської.

Події в Косові

1998 - 1999 pp. — конфлікт у сербській провінції Косово, де. проживає багато албанців, призвів до громадянської вій­ни. Албанці проголосили Республіку Косово, яка не ви­знавала владу Белграда. Президент Югославії Слободан Милошевич анулював автономію албанської громади і розпочав етнічні чистки проти албанського населення. Серби обстрілювали албанські населені пункти. У Косові розпочалася справжня громадянська війна.

Події в Македонії

2001 р. У Македонії спалахнув збройний конфлікт. Албан­ські екстремісти від імені третини албанського населення Македонії вимагали автономії та надання албанській мові
статусу другої державної. Розпочалися воєнні дії проти македонської армії. Завдяки зусиллям світової громадсь­кості конфлікт вдалося зупинити, а сторони сіли за стіл пе­реговорів.

Висновки

1. Конфлікти на території колишньої Югославії були най­тривалішими, найкривавішими після Другої світової війни.

2. Проблема Балкан і надалі залишається "пороховою боч­кою Європи".

1. Внутрішні конфлікти в Югославії стали турботою всіх єв­ропейських держав.

2.

4. Конфлікти на території колишньої Югославії були трагіч­ними для мирного населення. Лише війна в Боснії і Герце­говині забрала життя 380 тис. осіб, 1 мли 350 тис. були переселені, а 2 млн 250 тис. стали біженцями.