Встановлення комуністичного режиму

Взимку 1944-1945 pp. Польщу було визволено від німецько-фашистських окупантів Червоною Армією. Обстановка в Польщі була складною, бо,в боротьбі за владу проти­стояли дві політичні сили — Польський комітет націо­нального визволення, підтримуваний СРСР, та Крайова рада народова, підтримувана польським емігрантським урядом.

28 червня 1945 р. Був створений коаліційний Тимчасовий уряд національної єдності, до якого ввійшли і представ­ники емігрантського уряду С. Миколайчика (одержали 4 міністерських портфелі з 23). Основу уряду становили комуністи -- члени Польської Робітничої партії (ПРП). Комуністи контролювали: армію, силові міністерства, в то­му числі й Міністерство громадської безпеки.

Коаліція — угода кількох політичних партій про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).

Заходи Тимчасового уряду національної єдності

1. Проведена аграрна реформа. Конфісковано володіння громадян Третього рейху та зрадників, а також землі по­міщиків. Земля передавалася у трудову власність сільсь­когосподарських робітників і малоземельних селян. Польські селяни отримали 6млн. 70 тис. га землі. Це забез­печило підтримку народно-демократичного режиму з бо­ку значної частини селян.

Однак вона привела до зниження продуктивності праці та товарності сільського господарства.

2. Усі великі та середні підприємства стали державною влас­ністю згідно з декретом про націоналізацію від 3 січня 1946 р. Наприкінці 1946 р. під контролем держави вже пе­ребувало 11,4 тис. промислових підприємств, або 94%.

3. Під час грошової реформи і створення Національного банку приватні банки не змогли обміняти гроші й припи­нили своє існування. Патріотичні сили Польщі продовжу­вали боротьбу проти прорадянського режиму. У лавах національного підпілля боролося до 150 тис. осіб.

Січень 1947 р. Відбулися вибори до першого післявоєнного польського парламенту — Законодавчого Сейму. Вважа­ють, що вибори були сфальсифіковані. В результаті 80% голосів отримала ПРП (Польська Робітнича партія) прорадянської орієнтації.

Сейм прийняв "Малу Конституцію". Було відновлено ін­ститут президентства. Першим президентом Польської Республіки став Болеслав Берут. Розпочалися репресії проти опозиції. З уряду було витіснено опозиційних діячів.

Жовтень 1947 p. C. Миколайчик мусив емігрувати за кордон, а створена ним Польська Селянська партія була роз­громлена. Отже, у Польщі утворився політичний режим тоталітарного типу з монопольною владою ПОРП (Поль­ської Об'єднаної Робітничої партії).

1948 р. ПОРП була утворена внаслідок злиггя Польської Ро­бітничої партії (ПРП) і Польської Соціалістичної партії (ПСП).

Заходи комуністичного режиму

1. Формально Польща була багатопартійною, але головна роль у політичному житті належала ПОРП.

2. Насамперед було проведено чистку самої партії. До 1954 р. з ПОРП було виключено 155 тис. її членів.

3. У 1952 р. була ухвалена Конституція Польської Народної Республіки (ПНР), ліквідовано посаду президента, створе­но колективний орган керівництва — Державшу Раду.

4. Насаджувався культ "вірного соратника Й. Сталіна" Б. Берута.

5. Розпочалася ідеологізація науки і культури.

6. Щоб розправитися з католицькою церквою, яка мала ве­ликий вплив у Польщі, був виданий декрет 9 лютого 1953 p., який підпорядкував внутрішнє життя Польщі світській владі.

7. Відбудова економіки здійснювалася на "планових" заса­дах радянського зразка.

8. Розпочалася індустріалізація країни. Шестирічним планом соціально-економічного розвитку країни на 1950-1955 pp. передбачалося будівництво 1425 вели­ких підприємств.

9. Значна увага приділялася розвиткові чорної металургії, енергетики, суднобудування, хімічної та вугільної про­мисловості.

10. Проводилося кооперування села. Але сільське господар­ство залишалося і далі дрібновласницьким. До 1955 р. було створено лише 10 тис. кооперативів, яким належало 9,2% загальної площі сільськогосподарських угідь.

11. Були повністю зруйновані підвалини ринкової економіки й остаточно формувалася адміністративно-командна система управління економікою.

Операція "Вісла" (квітень — липень 1947 р.)

Березень 1947 р. Заступник міністра національної оборони Польщі генерал К. Сверчевський потрапив у засідку заго­нів УПА і був убитий. Загибель генерала було використа­но для боротьби з українським підпіллям. На засіданні Політбюро ЦК ПРП було ухвалено рішення про акцію "Вісла" - — масове виселення українців з Посян-ня, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя у західні та пів­нічні райони Польщі.

Ця акція здійснювалася силами спеціально створеної групи "Вісла" чисельністю 20 тис. осіб, якою командував генерал С. Моссор.

Підрозділи Війська Польського оточували українські села і силою відправляли українців на нові місця прожи­вання (було відправлено понад 140 тис. осіб). Тих, кого підозрювали у зв'язках з УПА, відправляли спо­чатку до табору Явожно.

У період з травня 1947 р. по січень 1949 р. через Явожно пройшло 3936 осіб, до 200 осіб загинуло від тортур і ви­снаження.

Акція "Вісла" мала на меті не тільки розгром УПА (було вбито 655, взято в полон 1466 вояків), а й ліквідацію ук­раїнської національної меншини. У серпні 1990 р. сенат Республіки Польща виступив із спеціальною заявою, в якій засудив операцію "Вісла" в політичному і мораль­ному плані.

Кризи 50 - 80-х pp.

1956 р. — перша криза тоталітарної системи в Польщі. Уряд пішов на перегляд трудових норм, розцінок, внаслідок чого прибутки робітників знизилися. Це стало приводом для виступу робітників на машинобудівному заводі у м. Познані. Робітники застрайкували. Страйк підтрима­ли інші підприємства міста. Масова маніфестація пере­росла у повстання.

Повсталі штурмом узяли тюрму, звільнили в'язнів і захопили зброю охорони. Були атаковані будинки суду, прокуратури, місцевого комітету ПОРП, радіостанції та ін. Для придушення виступу були використані війська. За­гинуло 74 особи, поранено понад 575 осіб, заарештовано 300.

У Польщі було розроблено план реформ "польського шляху до соціалізму":

1. Дещо децентралізовано управління економікою.

2. Обмежено повноваження служб безпеки.

3. Пом'якшена цензура преси.

4. Взято курс на співіснування державної, кооперативної та приватної власності в сільському господарстві.

5. Розпочалося співробітництво з католицькою церквою.

6. Розпочався розвиток дрібного виробництва і приватної роздрібної торгівлі. Але наприкінці 50-х pp. реформи були згорнуті, поступово відбувалася реставрація попередньо­го режиму.

1968 р. Протест студентів на заборону в столичному театрі інсценувати поеми "Дзяди", в яких був нібито натяк на то­дішні порядки в Польщі. Почався мітинг студентської мо­лоді, який був розігнаний міліцією. 35 осіб було заарештова­но. Студентів Варшави підтримали студенти Любліна, По­знані, Гданська. Влада силою придушила ні виступи:

2730 осіб було затримано;

688 осіб потрапили під слідство;

360 було заарештовано;

багатьох викладачів вищих закладів освіти було звільнено

з роботи.

14 грудня 1970 р. Розпочався страйк робітників судновер­фей Гданська й Гдині у відповідь на підвищення цін. До протестів приєдналися робітники інших міст. Сили пра­вопорядку застосували вогнепальну зброю проти демонст­рантів у Гданську. Було вбито 44 особи, 1164 поранено.

1976 р. Масові виступи трудящих проти урядового рішення про підвищення цін на основні продукти харчування. До учасників виступів були застосовані репресії.

1980 р. У Польщі знову відбулися страйки проти рішення уряду підвищити ціни на м'ясо. У страйках, що охопили всю країну, брали участь робітники, селяни, студенти, службовці. На бік народу стала католицька церква.

Створення "Солідарності"

Масові виступи трудящих 1976 р. послугували поштов­хом до створення Комітету захисту робітників, який у 1977 р. був перетворений на Комітет громадського самоза­хисту.

У Краківському університеті створено студентський Ко­мітет солідарності. Згодом такі комітети були створені у навчальних закладах Варшави, Познані, Врацлава, Гданська та ін.

Вересень 1979 р. Була заснована опозиційна організація Конфедерація незалежної Польщі. Серед робітників ство­рювалися незалежні профспілки, які своєю метою прого­лосили захист економічних, правових інтересів трудящих. Моральну підтримку незалежним профспілкам надавала католицька церква.

1980 р. Під час страйку проти підвищення цін на м'ясо у Гданську представники міжзаводських страйкових комі­тетів ухвалили рішення про створення незалежної проф­спілки "Солідарність", на чолі якої став електрик гданської судноверфі Лех Валенса.

10 листопада 1980 р. Була офіційно зареєстрована нова неза­лежна профспілка "Солідарність", що перетворилася на громадсько-політичне об'єднання антикомуністичного спрямування, яке прагнуло повалити в Польщі соціаліс­тичний лад.

Осередки "Солідарності" створювалися по всій країні, че­рез рік її лави зросли до 9,5 млн. осіб.

1981 р. У Польщі був запроваджений військовий стан, забо­ронено діяльність усіх опозиційних організацій, введено армійське патрулювання міст і сіл, встановлено військо­вий контроль за роботою підприємств, усіх лідерів "Солі­дарності" було заарештовано.

1982 р. Власті прийняли рішення про заборону "Солідар­ності", яка перейшла на нелегальний стан. Підпільні структури "Солідарності" отримали значну фінансову до­помогу через закордонні представництва "Солідарності".
Військовий режим не зміг вирішити назрілих проблем.
Невдоволення в країні наростало.

Лех Валенса

(народився 1943 р.)

Один із лідерів незалежної профспілки "Солідарність" у 1980-1991 pp.

Президент Польщі з грудня 1990 по 1995 pp. Лауреат Нобелівської премії миру 1983 р. Видний громадський і політичний діяч Польщі, один із східноєвропейських політиків, який з успіхом виступив проти комуністичної диктатури. Народився 29 вересня 1943 р. у селянській родині у с. Попово. У 1961 р. закінчив профтехучилище. Працював електриком на судноверфі у Гданську. Вперше Л. Валенса активно брав участь у страйку 1970 р. Був обраний членом страйкового комітету. У нього було велике бажання стати лідером, мав прекрасні ораторські здібності, прагнув вирішити конфлікти без кровопролиття. У 1976 р. Л. Валенса виступив на зборах робітників із кри­тикою діяльності профспілок, які співпрацюють із уря­дом. За це був звільнений з роботи за скороченням штатів. У 1980 р. Л. Валенса увійшов до групи, яка створила незалежні профспілки "Солідарність". Його арештовува­ли у 1981 р.

Став відомий на весь світ. У Гданськ до^Валенси при­їжджали М. Тетчер і Дж. Буш старший. Його промову слухали конгресмени у Конгресі США, йому аплодувала Франція під час його візиту в цю країну. В 1983 р. одержав Нобелівську премію миру.

У січні 1989 р. появився на телеекрані в дебатах із головою офіційних профспілок. Свого опонента Лех Валенса розгро­мив повністю і став найпопулярнішим політиком. У грудні 1990 р. Лех Валенса був обраний президентом. На посаді президента популярність упала. Його звинува­чували у згортанні демократії, критикували за переоцінку своїх здібностей, за порушення Конституції. На президентських виборах 1995 р. одержав поразку. Новим президентом Польської Республіки став Олек­сандр Кваснєвський.

Л. Валенса зі своєю сім'єю проживає у Гданську, де побу­дував новий дім на кошти, одержані від видання книг і читання лекцій на Заході. На ці самі кошти утримується Інститут ім. Валенси в Варшаві. На гонорар від Нобелів­ської премії побудував поліклініку для суднобудівників у Гданську. Лех Валенса — глибоко релігійна людина, прекрасний сім'янин, у нього семеро дітей. У народі за малий зріст його називають "маленький капрал", "маленький лицар". Він "найзнаменитіший поляк кінця XX століття".

Під час "помаранчевої революції" приїжджав в Україну, на майдані Незалежності виступив із підтримкою спра­ведливих вимог українського народу провести чесні пре­зидентські вибори.

 

"Круглий стіл" 1989 р. і встановлення демократичного ладу 1988 р. Масові страйки в Польщі як відповідь на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги. Керівництво ПОРП, її союзники Об'єднана Селянська партія та Демократична партія вирішили сісти за "круг­лий стіл" переговорів з участю "Солідарності".

5 лютого — 6 квітня 1989 р. — "круглий стіл". Були досягнуті домовленості:

• щодо принципів майбутньої політичної та економічної
системи;

• щодо легалізації всіх політичних об'єднань у країні,
в тому числі й "Солідарності";

• що зміни в суспільстві відбуватимуться мирно;

• про відновлення влади президента;

• про відродження двопалатного парламенту;

• щоб провести вільні демократичні вибори.

На виборах 1989 р. ПОРП зазнала поразки. Перемогу здо­була "Солідарність", яка в Сенаті завоювала 99 місць із 100. Уряд сформував Тадеуш Мазовецький від "Солідарності".

З 19 липня 1989 р. по 9 грудня 1990 р. президентом Польщі був Войцех Ярузельський.

Грудень 1989 р. Було прийнято нову Конституцію, яка відно­вила попередню назву держави — Республіка Польща.

Листопад — грудень 1990 р. На президентських виборах пе­ремогу здобув Л. Валенса.

Висновок

"Солідарність" взяла курс на будівництво парламентської демократії та перехід до ринкової економіки.

Економічні реформи

Уряд Т. Мазовецького вдався до "шокової терапії" -швидких, радикальних методів оздоровлення економіки. Реформи були розроблені міністром фінансів Л. Бальце-ровичем.

1. Повністю скасовано контроль над цінами.

2. Введено вільну торгівлю.

3. Заморожено заробітну плату бюджетникам.

4. Значна увага приділялася розвиткові дрібного та серед­нього бізнесу.

5. Проводиться приватизація державного сектора.

6. Держава припинила надавати дотації збитковим підпри­ємствам.

7. На державних мідних шахтах, суднобудівних верфях запроваджувалися новітні технології.

8. Національний банк країни став незалежним від уряду.

9. Відбулася комерціалізація банків.

 

10. З 1992 р. у Польщі було призупинено падіння вироб­ництва і розпочалося його зростання.

11. Західні країни надали Польщі кредити.

Наслідки

1. Значно зросли ціни.

2. Обсяг промислового виробництва знизився на 23%.

3. 40% промислових підприємств опинилися на межі бан­крутства.

4. Наприкінці 1990 р. безробіття зросло до 1,2 млн. осіб.

5. Відбулося скорочення споживання та падіння життєвого рівня населення.

 

6. Майже 2 млн. осіб започаткували власний бізнес.

7. Активізувалася інвестиційна діяльність.

8. Зросла зовнішня торгівля.

Висновки

1. "Шокова терапія" спочатку призвела до значного погір­шення життя населення. Однак поступово країна виходи­ла з кризи. Ринок поповнювався товарами, ціни на них зменшувалися, а доходи населення зростали. Поступово підвищувався життєвий рівень населення.

2. Внаслідок незадоволення населення на парламентських виборах 1993 р. перемогу здобули ліві сили.

3. На виборах 1995 р. більшість виборців (51,7%) надали пе­ревагу кандидату лівих сил А. Кваснєвському.

Після президентських виборів 1995 р. реформи в Польщі продовжуються, але посилюється соціальний захист насе­лення.

1. Триває процес приватизації і закриття нерентабельних фірм.

2. У країні з'явився середній клас (15% населення) з місячним доходом від 800 до 1500 доларів на сім'ю з чотирьох осіб.

3. На середину 1996 р. середня зарплата дорівнювала 335 до­ларів. Приріст валового внутрішнього продукту в Польщі становив:

1992 р. — 2,6%, 1993 р. — 3,8%, 1994 р. — 6%, 1995 р. - 5,5%.

Сьогодні зусилля польського уряду спрямовані на:

• завершення приватизації та демонополізації енергети­ки і телекомунікацій;

• реконструктуризацію важкої промисловості;

• всебічну підтримку дрібного і середнього бізнесу;

• активізацію інвестиційної діяльності;

• на дальше зростання життєвого рівня життя населення.

Висновки

1. Сьогодні Польща подолала економічну кризу і розвива­ється успішно.

2. Західні держави списали 2/3 боргів Польщі за її внесок у розвиток демократичних процесів у Східній Європі.

3. У 1999 р. Польща вступила до НАТО.

4. 8 жовтня 2000 р. президент О. Кваснєвський, за якого де­мократична Польща досягла значних успіхів у зовнішній і внутрішній політиці, був переобраний на другий термін.

5. 1 травня 2004 р. Польща стала повноправним членом Європейського Союзу.

Жовтень 2005 р. Перемогу на президентських виборах одер­жав мер Варшави Лех Качинський — один із лідерів кон­сервативної партії "Право і справедливість". Народився 1949 p., разом з братом-близнюком займався політикою в роки становлення "Солідарності". Виступає за мораль­не відродження польської нації, за повернення до старих католицьких цінностей.

Відносини України й Польщі

2 грудня 1991 р. Польща стала першою країною у світі, яка визнала незалежність України.

Травень 1992 р. Підписано договори між Україною і Респуб­лікою Польща "Про добросусідство, дружні відносини і співробітництво".

Згодом підписано польсько-українську угоду про співро­бітництво у військовій галузі, цілу низку угод в економіч­ній і культурній сферах.

Червень 1996р. Візит президента України Л. Кучми до Польщі.

Травень 1997 р. Візит президента Польщі О. Кваснєвського в Україну. Після цих візитів українсько-польські стосунки вийшли на новий рівень стратегічного партнерства.

1997 р. Президенти Польщі й України підписали спільну зая­ву "До порозуміння та єднання".

Українська сторона офіційно вибачилася:

• за сталінські репресії проти поляків;

• за антипольські дії УПА;

• за повоєнну депортацію поляків.
Польська сторона вибачилася:

• за операцію "Вісла";

• за депортацію українців.

Польща й Україна активно співпрацюють у загальноєв­ропейських структурах.

Польща — важливий торговий партнер України. Зростає товарообіг між двома країнами. Президент Л. Кучма був нагороджений вищою польською нагородою орденом Білого Орла, а президент Польщі О. Кваснєвський — ви­щою українською нагородою орденом князя Ярослава Мудрого.

Співпраця Польщі й України:

З липня 2000 р. миротворчу місію у Косово (Югославія) ак­тивно здійснював українсько-польський батальйон.

З 2003 р. в Іраку українські миротворці приєдналися до поль­ського військового контингенту в цій країні. Щороку майже 200 тис. громадян України влаштовуються у Польщі на тимчасову роботу.

Листопад — грудень 2004 р. О. Кваснєвський тричі приїзджав з миротворчою місією в Україну під час "помаранчевої революції".