Державно-приватне партнерство в Україні

 

Важливим інструментом для досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку України та підвищення ефективності державного управління розвитком реального сектору економіки є державно-приватне партнерство (ДПП).

Інвестиційний потенціал ДПП в Україні реалізується недостатньою мірою, про що свідчать показники реалізації інфраструктурних проектів на засадах ДПП в Україні та інших країнах, що розвиваються. За даними Світового банку, протягом 1990-2008 років лише обсяги приватних інвестицій в інфраструктурні проекти, реалізовані на засадах ДПП у країнах, що розвиваються, склали 161,0 млрд. дол. США. Лідерами у структурі приватного фінансування інфраструктурних проектів були Індія (18,1% загального підсумку), Бразилія (15,1%), Російська Федерація (12,4%) та Туреччина (6,0%), тобто країни, що демонстрували високі темпи економічного зростання у передкризовому періоді. При цьому, у країнах з середнім рівнем доходу (lower middle income) загальний обсяг інвестицій в інфраструктурні проекти склав 521,8 млрд. дол. США. У той же час, слід відзначити швидкий розвиток ДПП у Китаї, де лише у 2008 році започатковано 59 інфраструктурних проектів (27,3% від загальної кількості інфраструктурних проектів країн, що розвиваються). Натомість, загальні обсяги інвестицій в інфраструктурні проекти на основі форм ДПП в Україні протягом 1990-2008 років становили лише 8,2 млрд. дол. США (1,6% загального підсумку), з яких 97,5% припадало на телекомунікаційний сектор (табл. 3.3.)

Таблиця 3.3.

Форми реалізації проектів державно-приватного партнерства в Україні,

Рр.

Сектор реалізації проектів державно-приватного партнерства	Форми реалізації державно-приватного партнерства
Проекти відокремлення активів	Проекти зеленого поля	Контракти на управління та лізинг	Усього
Кількість проектів	Інвестиції, млн дол. США	Кількість проектів	Інвестиції, млн дол. США	Кількість проектів	Інвестиції, млн дол. США	Кількість проектів	Інвестиції, млн дол. США
Енергетика			-	-	-	-
Телекомунікації					-	-
Водопостачання та водовідведення	-	-	-	-
Усього

Джерело: за даними Світового банку.

 

Аналіз динаміки інвестицій у проекти на основі ДПП свідчить про те, що потенціал державно-приватного партнерства недостатньо було використано для розвитку економічної та соціальної інфраструктури національної економіки. Лише сфера телекомунікацій відзначається відносно систематичною реалізацією інвестиційних проектів протягом 1992–2008 рр. (табл. 3.4.).

Необхідною передумовою розвитку ДПП в Україні є система надійного захисту прав приватних суб’єктів на об’єкти інвестиційних вкладень, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, яка створює підґрунтя для широкого залучення капіталів до процесів технологічної модернізації високоризикових та стратегічних сфер економічної діяльності. Синергійний ефект, що досягається шляхом в результаті консолідації ресурсів держави і приватного сектору, дасть можливість підвищити ефективність функціонування економіки, насамперед у сфері інфраструктури.

 

Таблиця 3.4.

Динаміка інвестиційних проектів на основі державно-приватного партнерства в Україні

Рік початку реалізації проекту та інвестування	Сектор реалізації проектів державно-приватного партнерства
Енергетика	Телекомунікації	Водопостачання та водовідведення	Усього
Кіль-кість проектів	Інвести-ції, млн. дол. США	Кіль-кість проектів	Інвести-ції, млн. дол. США	Кіль-кість проектів	Інвестиції, млн. дол. США	Кіль-кість проектів	Інвести-ції, млн. дол. США
	-	-			-	-
	-	-			-	-
	-	-	-		-	-	-
	-	-	-		-	-	-
	-	-			-	-
	-	-			-	-
		-			-	-
	-	-	-		-	-	-
	-	-	-		-	-	-
			-		-	-
	-	-	-		-	-
	-	-	-			-
	-	-	-		-	-	-
	-	-	-		-		-
	-	-	-		-	-	-
	-	-	-		-	-	-
	-	-	-		-	-	-
Усього

Джерело: за даними Світового банку.

Несформованість інституційного забезпечення поширення проектів реалізації державно-приватного партнерства в Україні пов’язана також із відсутністю транспарентного ділового середовища в сфері інфраструктурних проектів та відсутністю довіри приватного сектора до реалізації зазначених проектів, про що зокрема свідчить міжнародний рейтинг ділового середовища у сфері інфраструктурних проектів (табл. 3.5.).

Країна	Ринок інфраструктури	Структура країни	Ринковий ризик	Ризик (ставлення до країни)	Ризик (повернення потенційного прибутку)	Інфраструктурний рейтинг	Місце
Німеччина	68.0	85.0	75.0	85.0	81.2	76.0
Франція	70.0	76.4	85.0	77.0	80.3	74.0
Чехія	72.5	76.9	85.0	64.4	72.6	74.0
Великобританія	65.0	87.2	75.0	78.8	77.3	74.0
Греція	65.0	77.0	85.0	67.0	74.3	71.0
Польща	70.0	69.9	80.0	59.0	67.4	69.0
Болгарія	70.0	69.1	65.0	52.8	57.7	66.0
Угорщина	60.0	73.6	70.0	70.0	70.0	66.0
Естонія	55.0	74.2	75.0	72.0	73.5	65.0
Латвія	58.0	74.1	70.0	58.1	62.8	63.0
Російська Федерація	62.5	68.2	52.5	63.0	58.8	63.0
Румунія	62.5	65.6	50.0	55.3	53.2	60.0
Словаччина	52.5	74.7	30.0	64.8	50.9	57.0
Україна	52.5	61.4	75.0	39.1	53.4	55.0
Литва	42.5	72.0	40.0	68.0	56.8	54.0
Словенія	30.0	76.3	55.0	67.0	62.5	51.0
Джерело: за даними Business Monitor International Ltd.

Таблиця 3.5.

Рейтинг ділового середовища в сфері інфраструктурних проектів

Формування дієздатного механізму державно-приватного партнерства в Україні неможливе без посилення соціальної відповідальності бізнесу. Система соціальної відповідальності бізнесу доповнює, поглиблює та розширює соціальні функції держави. Соціальна відповідальність бізнесу є процесом управління підприємством з інтеграцією заходів соціальної та екологічної спрямованості до основної діяльності, що виходять за межі створення прибутку та законодавчо встановлених соціальних стандартів у контексті підвищення добробуту суспільства та локальної громади зокрема, а також забезпечення сталого розвитку.

В Україні розвиток соціальної відповідальності бізнесу, за останні роки в цілому формується в контексті загальносвітових тенденцій поступової інтеграції принципів соціальної відповідальності в корпоративні стратегії бізнесу, а також перехід від разових акцій благодійності та утримання створеної раніше громіздкої соціальної сфери до гнучкої системи соціальних інвестицій, що відповідають довгостроковим інтересам бізнесу, локальних соціальних громад, суспільства.

Однак, незважаючи на зазначені позитивні кроки, сучасний етап впровадження принципів соціальної відповідальності бізнесу в Україні можна охарактеризувати як початковий.

Форми впровадження соціальної відповідальності бізнесу відображено у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6.

Форми впровадження соціальної відповідальності українськими підприємствами

Форми прояву соціальної відповідальності бізнесу	Дослідження ISO 26 000 (2009 рік), % відповідей респондентів	Дослідження Мережі Глобального Договору ООН (2005 рік), % відповідей респондентів
Впровадження соціальних програм поліпшення умов праці власного персоналу		65,5
Навчання /розвиток персоналу	-	63,2
Благодійна допомога		56,0
Застосування в політиці компанії принципів етичного та відповідального становища до споживачів		49,5
Участь в регіональних програмах розвитку	-	32,3
Реалізація екологічних програм		29,8
Політика дотримування прав акціонерів або/ інвесторів	-
Відкрите подання інформації про діяльності компанії	-	18.7
Дотримання законодавства, в першу чергу, законодавства про працю		-
Відповідальність перед партнерами		-
Дотримання прав людини		-
Відповідальність перед суспільством		-

Джерело: за даними Центру розвитку корпоративної соціальної відповідальності та результатами опитування «Соціальна відповідальність українського бізнесу».

У той же час, здійснення заходів у сфері соціальної відповідальності бізнесу натрапляє на ряд істотних бар’єрів (табл. 3.7.)

Таблиця 3.7.