Недоліки існуючої системи оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва та заходи з удосконалення податкової політики

 

Світова економічна криза та інші процеси глобалізації ставлять перед Україною нові виклики зовнішнього та внутрішнього походження, які потребують нових сучасних інструментів і механізмів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку країни.

Відповідного регулювання потребує і підприємницький сектор національної економіки.

В умовах складного економічного стану малий бізнес не завжди може передбачити рівень своїх доходів, можливі наслідки виходу з тієї чи іншої негативної ситуації. Величина збитків, інколи, незначна для великого підприємства, а для малого товаровиробника є руйнівною.

Із сукупності фінансових заходів державної підтримки, мабуть, одним із головних чинників розвитку малих форм господарювання є система оподаткування. Від її ефективності залежать темпи розвитку малого підприємництва, зростання зайнятості населення в цьому секторі економіки та доля виробництва малого бізнесу у валовому внутрішньому продукті країни.

Невідкладними завданнями податкової політики є перетворення її із суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально-економічної стратегії держави.

Однією із головних перешкод для розвитку підприємницького сектору є недосконалість податкової системи. Наслідком цього є неузгодженість та нестабільність податкового законодавства, значна кількість і частота внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів негативно позначається на діяльності суб’єктів підприємництва, а також знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів. За останні роки Україна створила собі репутацію країни з низькою передбачуваністю податкової системи.

Унаслідок неоднозначного тлумачення термінів, неузгодженості термінології податкового та іншого галузевого законодавства, а відтак – нечіткості або незрозумілості встановлених правил, відбувається спотворення принципів та підходів до оподаткування, збільшуються ризики виникнення конфліктів між платниками податків та податковими органами.

Принциповим недоліком податкової системи є розбіжності норм податкового законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерського обліку щодо визнання оцінки доходів та витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Однією з ключових проблем для підприємств залишається складність адміністрування податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначені проблемні питання значно ускладнюють роботу підприємств з організації фінансового обліку, підвищують непродуктивні витрати робочого часу і коштів.

Такий стан правової бази в галузі оподаткування є неприйнятним на даному етапі розвитку країни, він не стимулює подальше зростання кількості малих і середніх підприємств, обсягу виробництва та зайнятості в цьому секторі економіки.

Одним з першочергових завдань для органів влади на сьогодні є реформування податкового законодавства в напрямку його узгодження та систематизації шляхом прийняття Податкового кодексу.

Реформування податкової системи повинно здійснюватися одночасно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків, поетапно, системно, прозоро та науково обґрунтовано шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, базовим з яких буде Податковий кодекс України.

При здійсненні податкових реформ необхідно дотримуватися таких принципів:

- презумпції невинуватості в поєднанні з гнучкою системою впливу на порушників податкового законодавства;

- дотримання прав і обов'язків усіма учасниками податкових правовідносин та підвищення рівня їх відповідальності;

- уніфікація та спрощення звітності, зменшення обсягу та періодичності її подання;

- гармонійне поєднання інтересів держави та платників податків.

Перш за все, необхідно:

- знизити податкове навантаження;

- скоротити кількість неефективних податків і зборів (обов'язкових платежів);

- кардинально реформувати механізм нарахування та сплати ПДВ (скасування пільг та вирішення проблеми відшкодування ПДВ);

- прийняти відповідні закони щодо податку на нерухоме майно та предмети розкоші;

- удосконалити спеціальні режими оподаткування суб’єктів малого бізнесу (запровадження податкових канікул для фізичних осіб – підприємців, які не використовують працю найманих працівників, пільгового оподаткування сімейного бізнесу, реформування спрощеної системи оподаткування);

- використати світовий досвід податкових реформ.

Створення сприятливого середовища для розвитку та поширення діяльності суб’єктів малого підприємництва вимагає збереження спрощеної системи оподаткування, яка дає змогу зменшити податковий тиск на підприємства малого бізнесу на початковому етапі їх функціонування. Крім того, зазначена система оподаткування дозволяє суттєво зменшити витрати на адміністрування податків, що в кінцевому рахунку, призводить до створення додаткових робочих місць за рахунок вивільнених коштів.

Досвід багатьох зарубіжних країн свідчить, що врахування специфіки малого бізнесу при розробці спрощених податкових режимів дозволяє в найкоротші терміни досягти бажаних результатів.

Спрощені системи оподаткування розповсюджені в ряді країн як ближнього зарубіжжя, а саме: в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Казахстані, Росії, Таджикистані, так і далекого – Італії, Німеччині, Словаччині тощо.

За 12 років існування спрощеної системи оподаткування в Україні кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 13,7 разів (з 95 тис. осіб до 1303,6 тис. осіб), а надходження від сплати єдиного податки зросли майже в 32 рази (з 127 млн. грн. в 1999 році до 4100 млн. грн. в 2009 році). При цьому, суб’єкти - “спрощенці” створили понад 1,6 млн. робочих місць.

У застосуванні спрощеної системи оподаткування досягнуто значного прогресу. Разом із тим, практика використання спрощеної системи показує і ряд проблем, що супроводжують її функціонування, актуалізує питання її подальшого вдосконалення.

Прийняття нормативно-правових актів, відповідно до яких внесено суттєві зміни в порядок сплати суб’єктами малого бізнесу, що використовують спрощену систему оподаткування, внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, призвело до значного фінансового навантаження, особливо для фізичних осіб-підприємців.

Крім того, незважаючи на постійне зростання в національній економіці показників інфляції, мінімальної заробітної плати, споживчих цін, граничний обсяг виручки від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку за цей період не змінились. Так, середній індекс інфляції за період з 01.01.1998 по 01.01.2010 склав 115,9%. Мінімальна заробітна плата зросла у 16 разів (з 45 грн. у 1998 році до 744 грн. у 2009 році).

Таким чином, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації продукції та розмір єдиного податку є неадекватними сьогоднішнім умовам ринкових відносин.

Безумовно, ядром проблеми зловживань спрощеною системою є складність та обтяжливість загальної системи оподаткування, що спонукає окремих суб’єктів господарювання, знаходити можливі шляхи мінімізації податкових зобов’язань. Загальне фінансове навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності (податки, збори, соціальні та пенсійні внески) призводить до низьких темпів зростання їх діяльності, тінізації економічних процесів. Тому, використання опонентами зазначеної системи оподаткування фактів щодо подрібнення підприємств з метою сплати єдиного податку, насправді, не є вагомим аргументом проти цієї системи, а навпаки, це є свідченням найбільшої адаптованості та прийнятності спрощеної системи оподаткування для значної категорії суб’єктів малого підприємництва.

Врегулювати проблемні питання спрощеної системи оподаткування можливо шляхом прийняття відповідного закону або окремої глави Податкового Кодексу, що дозволить встановити чіткі правила застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема:

- удосконалення правил адміністрування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що дасть змогу запобігти зловживанням у цій сфері та покращити умови для провадження діяльності представників малого бізнесу – платників єдиного податку;

- уточнення норм законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів господарювання, які провадять окремі види діяльності;

- значного підвищення рівня відповідальності суб’єктів малого підприємництва у разі порушення ними норм, якими визначається порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- удосконалення системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва у разі переходу від спрощеної до загальної системи оподаткування;

- вилучення з переліку обов’язкових платежів, що заміняються єдиним податком, податків на майно, ресурсних платежів та внесків до Державного пенсійного фонду, з переведенням суб’єктів малого підприємництва на сплату цих внесків на загальних засадах;

- виключення зі спрощеної системи оподаткування тих видів діяльності, які є високорентабельними, або доходи від яких є переважно пасивними, зокрема, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, оптової торгівлі, надання в оренду торговельних площ та нежитлових приміщень, продажу предметів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, надання послуг комунікації, мобільного та стільникового зв’язку;

- чітке законодавче врегулювання визначення об’єкта оподаткування при здійсненні посередницьких операцій, яким має бути визнана виручка від надання посередницьких послуг (посередницька вигода);

- включення до об’єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, що отримують такі особи, а не лише виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Однією з найбільших проблем для вітчизняних підприємств малого та середнього бізнесу є забезпечення фінансовими ресурсами, необхідними для сталого виробничого процесу.

Через підвищення вартості вітчизняних та іноземних кредитних ресурсів можливість їх залучення суб’єктами господарювання зменшується. Підприємства, не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, змушені розраховувати тільки на власні кошти, тобто на нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, тощо.

В цій ситуації суб’єкти господарювання потребують державної підтримки у формі оподаткування за зниженою ставкою прибутку, який спрямовується на реінвестування у виробництво, інноваційну діяльність, оновлення або модернізацію основних фондів, розробку та впровадження у виробництво нової продукції.

В умовах світової економічної кризи запровадження сприятливої податкової політики буде мати значний позитивний ефект для підприємств. Це дозволить збільшити оборотні кошти підприємств, буде сприяти акумулюванню та спрямуванню коштів на оновлення їх матеріально-технічної бази, що збільшить рівень їх конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу прискореної амортизації надасть можливість підвищити конкурентноздатність вітчизняної продукції та вивільнити додаткові кошти для розширення виробництва.

В ринковій економіці, коли вартість обладнання визначається рівнем морального старіння, зміною в кон’юнктурі ринку та інфляції, механізм розрахунку амортизації повинен бути достатньо гнучким для того, щоб забезпечити інвестиційну активність та розширення виробництва.

Довідково: в Росії суб’єкти малого підприємництва мають право застосовувати прискорену амортизацію основних виробничих фондів з віднесенням на витрати виробництва в розмірі, що в 2 рази перевищує норми, встановлені для відповідних видів основних фондів.

Поряд із застосуванням механізму прискореної амортизації суб’єкти малого підприємництва можуть додатково списувати як амортизаційні відрахування до 50% початкової вартості основних фондів строком служби більше 3 років.

У випадку припинення діяльності малого підприємства до закінчення одного року з моменту введення його в дію суми додатково нарахованої амортизації підлягає відновленню за рахунок збільшення балансового прибутку вказаного малого підприємства.

Застосування прискореної амортизації допоможе підприємству запобігти втратам від морального зношування основних засобів, збільшувати інвестиційні ресурси, прискорювати відновлення об’єктів основних засобів. Крім того, це безпосередньо вплине на підвищення продуктивності праці та рентабельності на підприємстві.

Тому потребує удосконалення порядок нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів у напрямку встановлення справедливих термінів компенсації платникам їх витрат на створення (розширення або модернізацію) виробництва.