Регуляторної політики та підприємництва

ПРО СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

В УКРАЇНІ

НАЦІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПРОГРАМА ДІЙ ДЛЯ ПОЛІТИКІВ: ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БІЗНЕСУ ПОТРЕБУЄ СПІЛЬНИХ ЗУСИЛЬ

1.1. Удосконалення системи підготовки кадрів для підприємництва

1.2. Забезпечення адекватної ринковим умовам фінансово - кредитної політики розвитку підприємництва

1.3. Підтримка експортної діяльності малого та середнього бізнесу

1.4. Стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів

1.5. Впровадження європейських підходів до розвитку малого та середнього підприємництва

1.6 Активізація державно-приватного партнерства

ПІДПРИЄМНИЦТВО В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

2.1.Загальна характеристика підприємницького середовища в умовах кризи

2.2. Динаміка розвитку малого та середнього підприємництва в Україні

2.3. Порівняння регіонів за станом розвитку та підтримки малого підприємництва (рейтинг регіонів)

2.4. Зайнятість у сфері підприємництва

2.5. Система соціального захисту підприємців в Україні

2.6. Антикризові заходи та державна підтримка підприємницької діяльності

БІЗНЕС-КЛІМАТ В УКРАЇНІ: ПОТРІБНІ КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ

Проблеми в сфері розвитку підприємництва та особливості його державного регулювання в умовах кризи

3.1.1. Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності в умовах світової кризи

3.1.2. Удосконалення реєстраційних процедур

3.1.3. Подальше реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності

3.1.4. Удосконалення ліцензування як одного із основних засобів державного регулювання у сфері господарювання

3.1.5. Недоліки існуючої системи оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва та заходи з удосконалення податкової політики

3.1.6. Реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

3.2.Стан ресурсного забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва

3.2.1. Нормативно-правове забезпечення процесів розвитку та підтримки малого підприємництва

3.2.2 Регіональні програми підтримки малого підприємництва

3.2.3. Формування інфраструктури підтримки підприємництва

3.2.4. Підтримка інноваційного підприємництва

3.2.5. Приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств

3.2.6. Державно-приватне партнерство в Україні

ЗАДАЧІ З АКТИВІЗАЦІЇ РОЗИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

НА 2010-2011 РОКИ

4.1. Удосконалення нормативно-правової бази у сфері господарської діяльності

4.2. Заходи держави зі стабілізації внутрішнього та зовнішнього попиту на продукцію вітчизняних підприємств

4.3. Покращення режимів кредитування національного товаровиробника

4.4. Впровадження заходів з обмеження тінізації економіки та рейдерства

4.5. Вплив громадськості на прийняття управлінських рішень. Перспективи продовження діалогу бізнесу і влади

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

ДОДАТКИ

ПЕРЕДМОВА

Підприємницька діяльність є основою економічного і соціального розвитку, вирішення соціальних проблем, подолання бідності та забезпечення високого рівня життя громадян. Тому в кожній країні питання створення належних умов для відповідального перед державою, соціально-орієнтованого, спрямованого на вирішення як поточних, так і довгострокових задач бізнесу завжди належали до першочергових. Така діяльність передбачає вирішення цілого комплексу складних, нерідко суперечливих проблем з урахуванням загальнодержавних та регіональних інтересів, а також мотивів діяльності різних соціальних груп населення.

В період економічної кризи такі проблеми значно загострилися. Пошуки чинників подолання кризових явищ в економіці, передусім, спрямовані на створення більш сприятливих умов для підприємництва як локомотиву поступального розвитку країни. З іншого боку, посилюються вимоги до діяльності підприємців. Вона має підпорядковуватися не тільки реалізації інтересів бізнесу, а і вирішення загальнодержавних, регіональних та соціальних проблем.

В Україні питанням підприємницької діяльності приділяється значна увага. Проте, у порівнянні з розвинутими країнами її рівень є недостатнім та потребує суттєвого покращення. До причин такого стану належить як наявність проблем регуляторного характеру (на загальнодержавному і регіональному рівнях), так і неадекватна вимогам цивілізованої соціально-ринкової економіки діяльність значного сегменту бізнесу. З одного боку, державне регулювання підприємництва є занадто обтяжливим, що потребує заходів дерегуляції, спрямованих на досягнення європейських стандартів. З іншого – діяльність значного прошарку суб’єктів господарювання характеризується низькою соціальною відповідальністю; нерідкими є факти ухилення від оподаткування, проведення тіньових операцій та виведення капіталу за межі країни.

Державне регулювання підприємництва в Україні потребує не тільки підтримки стабільного, поступального його розвитку, а і створення умов для суттєвого прискорення темпів його приросту, впровадження інновацій, активізації міжнародних операцій та формування конкурентоспроможних вітчизняних підприємств. В той же час, в Україні спостерігалася відсутність належної координації діяльності всіх гілок влади, громадськості та об’єднань підприємців, спрямованої на вирішення зазначених проблем. Наслідком стало накопичення багатьох гострих питань, які потребують розв’язання.

Удосконалення регуляторної політики потребує систематизації досягнутого протягом року та визначення задач, які потребують вирішення як в поточному, так і довгостроковому періодах. З метою підведення підсумків щорічної роботи запроваджено підготовку та публікацію Національної доповіді, в якій розкривається стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні протягом звітного періоду. Розробка такого документу передбачає чітку постановку цілей і задач, які потребують вирішення, а також необхідність залучення для цього матеріальних, фінансових та людських ресурсів. Підготовка Національної доповіді націлюється на визначення пріоритетів та конкретних заходів для щорічної програми проведення регуляторної політики та розвитку бізнесу, комплексного вирішення проблем, незалежно від того, яка політична сила знаходиться при владі.

Національна доповідь «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні» у 2010 році підготовлена в рамках виконання Указу Президента України від 22 червня 2009 року № 466/2009 «Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах економічної кризи» та наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22 лютого 2009 року № 31 «Про підготовку Національної доповіді «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні».

Активну участь в розробці Національної доповіді прийняли фахівці Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, Українського інституту підприємництва, Торгово-промислової палати України, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Європейської Бізнес-Асоціації, Українського фонду підтримки підприємництва та ін.

До підготовки Національної доповіді залучені провідні науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, Інституту економіки промисловості НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України, Центру наукових досліджень Національного банку України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного університету Державної податкової служби України, ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва», Харківського національного економічного університету та ін.

В умовах фінансово-економічної кризи в Україні відзначалося значне погіршення показників розвитку бізнесу. До факторів негативного впливу на їх динаміку належать скорочення споживчого попиту, загострення проблем у банківській сфері, погіршення умов кредитування реальної економіки, обмеження державних інвестицій та фінансової підтримки бізнесу, зменшення зарубіжного інвестування в розвиток приватного сектору та ін.

З метою їх подолання державними органами влади запроваджено заходи з покращення ведення підприємницької діяльності. Їх було спрямовано на підвищення рівня навчальної підготовки кадрів для підприємництва, впровадження його фінансово-кредитної та експортної підтримки, стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів, врахування європейського досвіду розвитку малого та середнього бізнесу, активізації державно-приватного партнерства та ін.

Проте, боротьба з кризовими явищами в економіці не відрізнялася системністю та послідовністю. Тому не були вирішені задачі щодо стримування тенденцій до їх поглиблення. Наслідком стало погіршення загальної ситуації в країні. До причин такого стану відносяться неузгодженість дій політичних сил, низький ступінь довіри до влади з боку громадян та низький рівень співпраці державного виконавчого апарату з бізнесом і громадськими організаціями. В той же час, для стабілізації ситуації необхідна консолідація дій політиків, а також громадськості, спрямована на вирішення проблем, які накопичилися у сфері бізнесу.

В умовах фінансово-економічної кризи в Україні значно погіршилося підприємницьке середовище. Відзначалися тенденції зниження багатьох показників розвитку бізнесу та подальшої його концентрації в провідних регіонах країни. Негативними стали впливи таких змін на занятість та соціальний захист населення. На державному рівні були прийняті заходи з державної підтримки підприємницької діяльності. Проте, виявилося, що вони здебільшого мали нормативний характер і не були в достатній мірі підкріпленими ресурсним забезпеченням. Тому їх прийняття і не призвело до суттєвого поліпшення ситуації.

Накопичилися проблеми, пов’язані з проведенням регуляторної політики. Більш рельєфно виявилися недоліки реєстраційної діяльності. Загострилися питання функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Не в повній мірі відповідає вимогам розвитку бізнесу, адекватного інтересам не тільки підприємців, а і держави в цілому також чинний перелік видів господарської діяльність, що підлягає ліцензуванню. Чимало складних проблем накопичилося в системі оподаткування діяльності підприємництва. Потребує реформування державний нагляд у сфері господарської діяльності.

Розвиток підприємництва стримується використанням обтяжливих регуляторних процедур (складністю адміністрування податків, отримання дозволів, технічного регулювання /сертифікації та стандартизації/, перевірок органів державного нагляду). Тому важливими є питання удосконалення правової та організаційної бази, спрямованої на створення більш сприятливих умов для функціонування соціально-орієнтованого, налаштованого на роботу в умовах конкурентного середовища бізнесу.

Господарський комплекс нашої країни характеризується низьким рівнем технічної та технологічної бази. Тому до пріоритетних завдань належить створення умов для прискорення технологічної перебудови вітчизняного виробництва з метою підвищення його потенціалу та досягнення рівня світових стандартів. Важливим напрямом зміцнення конкурентоспроможності національного бізнесу та оволодіння сучасними важелями конкурентної боротьби є забезпечення високого рівня інноваційної активності вітчизняних підприємств. Умовою прискорення стабілізації економічного та соціального розвитку України є реалізація заходів, спрямованих на активізацію модернізації господарського комплексу з урахуванням досвіду розвинутих країн.

Результативність державної підтримки та формування сприятливого підприємницького середовища передбачає її здійснення на всіх рівнях влади. Проте, як на загальнодержавному, так і на регіональних рівнях мається значна кількість проблем, вирішення яких потребує впровадження активних заходів. Місцеві органи влади в недостатній мірі виконують роль посередників між бізнесом, державою і суспільством.

Особлива увага приділяється розвитку малого та середнього бізнесу. Посилення регуляторної політики передбачає продовження роботи, спрямованої на удосконалення нормативно-правової бази, з використанням якої здійснюється регулювання розвитку підприємництва. Важлива роль належить запровадженню заходів, спрямованих на стабілізацію внутрішнього та зовнішнього попиту на продукцію вітчизняних підприємств. Потребують покращення режими кредитування національного товаровиробника. Для попередження антидержавних явищ в розвитку бізнесу необхідно впровадити заходи з обмеження тінізації економіки та рейдерства. Важливим фактором активізації підприємництва має стати поглиблення діалогу бізнесу і влади.

Потребує суттєвого покращення стан ресурсного забезпечення розвитку малого та середнього бізнесу. Зокрема, не виконується значна кількість положень, передбачених Національною програмою сприяння розвитку малого підприємництва. Не результативними виявилися регіональні програми підтримки малого бізнесу. Не відповідає сучасним вимогам інфраструктура, функції якої зводяться до обслуговування підприємницької діяльності. Потребує активізації участь громадськості в прийнятті управлінських рішень стосовно покращення бізнес-середовища. Цілеспрямованої державної політики потребує розвиток державно-приватного партнерства в Україні.

Основою вирішення задач з активізації розвитку бізнесу в Україні є формування адекватної нормативно-правової бази, з використанням якої здійснюється проведення регуляторної політики. Протягом 2009 р. підготовлені зміни та доповнення до діючого законодавства, а також напрацьовані нові пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення. Важливо передбачити заходи з практичної реалізації запропонованих законопроектів шляхом прийняття конкретних дій, які охоплюють як ресурсне, так і організаційне їх забезпечення.

Значне покращення регуляторної політики залишається одним з найважливіших напрямів забезпечення поступального розвитку національної економіки та вирішення соціальних проблем. Тому постає задача проведення подальшої роботи з її удосконалення, розрахованої на середньо- та довгострокову перспективу. Реалізація принципів спадкоємності та послідовності в здійсненні державної політики стосовно розвитку підприємництва передбачає виявлення проблем та обґрунтування пропозицій з їх вирішення з урахуванням довгострокових орієнтирів. Такі задачі стануть предметом розгляду Національної доповіді наступного року.