Порядок вирішення колективних трудових спорів

Відповідно доЗакону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», під колективним трудовим спором розуміють розбіжності, що виникли між сторонами соціально - трудових відносин щодо встановлення умов праці або застосування законодавства про працю.

Сторонами вказаного спору є, з однієї сторони, колектив найманих працівників або окремі категорії найманих працівників, профспілки або їх об'єднання, а з другої - роботодавець, об'єднання роботодавців або їхні представники.

Предметом колективного трудового спору є встановлення но­вих або зміна існуючих умов праці, а також застосування законо­давства про працю.

За рівнем виникнення і вирішення колективні трудові спори по­діляються на наступні види:

ü виробничі - на рівні підприємства, установи чи організації;

ü галузеві і територіальні - на рівні однієї або кількох галузей чи окремої адміністративно-територіальної одиниці, якщо участь у спорі беруть наймані працівники більшості підприємств галузі або адміністративно-територіальної одиниці;

ü національні – на рівні держави, якщо участь у спорі беруть най­мані працівники більшості регіонів України (області, Автономна Рес­публіка Крим, міста Київ та Севастополь).

Процедура розгляду колективних трудових спорів складається з двох стадій (етапів). На першій стадії колективні трудові спори ви­рішуються за допомогою примирних процедур. Сюди належить розгляд спору примирними комісіями і трудовими арбітражами. На стадії примирних процедур до участі у розв'язанні спору можуть залучатися незалежні посередники і представники Націо­нальної служби посередництва і примирення.Другою стадією вирі­шення колективних трудових спорів є проведення страйку.

В особливому порядку вирішуються колективні трудові спори працівників органів прокуратури, суду, Збройних Сил Украї­ни, органів державної влади, безпеки та правопорядку (крім тех­нічного та обслуговуючого персоналу).Вказаним категоріям праці­вників заборонено проведення страйку. Забороняється проведен­ня страйку також за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей або може призвести до інших небезпечних наслідків.

Чинне законодавство передбачає застосування примирних про­цедур при вирішенні колективних трудових спорів.

Під примирними процедурами розуміють особливий спосіб вирі­шення колективного трудового спору без припинення роботи шля­хом пошуку взаємоприйнятного для сторін рішення.Законодавство України про працю передбачає органи, які сприяють примиренню сторін:

ü примирна комісія;

ü трудовий арбітраж;

ü незалежний посередник;

ü Національна служба посеред­ництва і примирення.

Якщо примирна комісія і трудовий арбітраж мають чітко окреслену компетенцію і починають брати участь у вирішенні спору в порядку і у терміни, передбачені законом, то незалежний посередник і представники Національної служби посе­редництва і примирення можуть взяти участь у вирішенні спору у будь-який час. Законодавство не встановлює термінів і порядку їхньої роботи для сприяння сторонам у пошуках компромісу.

Колективний трудовий спір розпочинається з формування ви­мог найманих працівників. Закон по-різному регулює порядок фор­мування вимог залежно від рівня спору.

На виробничому рівні вимоги можуть формуватися двома шляхами:

ü шляхом збору підписів;

ü на зборах (конференції) найманих працівників.

Вимогивважаються сформованими, якщо зібрано не менше по­ловини підписів найманих працівників підприємства або його струк­турного підрозділу. Рішення зборів або конференції вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини при­сутніх. Разом з формуванням вимог наймані працівники обирають орган або особу, які будуть представляти їхні інтереси при вирішенні колективного трудового спору. Вимоги працівників на галузевому, територіальному, на­ціональному рівняхформуються і затверджуються тим органом, який представляє їхні інтереси.

Викладені в письмовому вигляді вимоги направляються для розгляду роботодавцеві. Копія вимог направляється у відповідне регіональне представництво Національної служби посередництва і примирення,яке їх реєструє і сприяє у вирішенні колективного трудового спору. На роботодавця покладається обов'язок прийняти до розгляду направлені йому вимоги працівників і повідомити про своє рішення у письмовій формі протягом 3 днів від дня отримання вимог разом із соціально-економічним обґрунтуванням. Якщо задоволення вимог найманих працівників чи профспілок виходить за межі компетенції роботодавця, то він зобов'язаний надіслати їх у 3-денний термін до відповідного органу, в компетенцію якого входить вирішення вимог. Роботодавець зобов'язаний розглянути ті вимоги, вирішення яких входить до його компетенції. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати 3 днів. А загальний строк розгляду не повинен перевищувати 30 днів від дня одержання їх роботодавцем до моменту отримання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення про рішення роботодавця. Закон передба­чає вимогу, що рішення роботодавця повинно бути обґрунтованим.

Колективний трудовий спір виникає, коли представницький орган найманих працівників чи профспілки отримав від робото­давця повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця.Колективний трудовий спір виникає також тоді, коли сплинув передбачений законом 3-денний або 30-денний термін для розгля­ду вимог роботодавцем, а відповіді від нього представницький орган найманих працівників або профспілки не отримав.

Про виникнення колективного спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у 3-денний термін з моменту його початку письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства і відповідне регіональне представництво Національної служби посередництва і примирення. Після цього колективний трудовий спір підлягає вирішенню за допомогою примирних процедур.

Відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)», у випадках, якщо предметом колективного спору є встановлення нових або зміна існуючих со­ціально-економічних умов праці та виробничого побуту або укла­дення чи зміна колективного договору чи угоди, то цей спір розг­лядається примирною комісією.

Примирна комісія - це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору і складається з їхніх представників, метою якого є вироблення рішення, що може задовольнити сто­рони колективного трудового спору. Залежно від рівня спору, закон встановлює різні терміни утво­рення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою заявою однієї із сторін:

ü на виробничому рівні - у 3-денний термін;

ü на галузевому або територіальному рівні - у 5-денний термін;

ü на національному рівні - у 10-денний термін з моменту виник­нення колективного трудового спору.

Примирна комісія складається з рівної кількості представників сторін. Ініціатором утворення комісії може виступати будь-яка сто­рона. Рішення про встановлення кількості представників сторін виз­начається ними спільно і оформляється відповідним протоколом. Сторони самостійно визначають порядок делегування представ­ників до комісії, персональний склад представників та їхні пов­новаження.Визначення представників сторін до комісії оформляєть­ся відповідним рішенням кожної сторони. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту). Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи при­мирної комісії здійснюється за домовленістю сторін, а якщо сторо­ни про це не домовились, то в рівних частках.

Відповідно до Закону, комісія повинна розглянути спір і прий­няти рішення у такі терміни:

ü виробнича примирна комісія - у 5-денний термін;

ü галузева або територіальна примирна комісія - у 10-денний термін;

ü національна примирна комісія - у 15-денний термін з моменту утворення комісії.

Примирна комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби, вона залучає до свого складу незалежного посередника.

Незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторона­ми, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примир­ною комісією взаємоприйнятного рішення.

За домовленістю між сторонами, у роботі примирної комісії можуть брати участь інші особи: експерти чи консультанти.

У випадку неприйняття примирною комісією взаємоприйнятного рішення, колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем. Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім предметом є:

üвиконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;

üневиконання законодавства про працю.

Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору. Він утворюється з ініціативи однієї із сторін спору або з ініціати­ви незалежного посередника. Незалежно від рівня колективного спору, трудовий арбітраж утворюється або у 3-денний термін, або з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комісією, або з моменту виникнення спору, якщо він не підлягає розгляду примирною комісією.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за погодженням між сторонами. Трудовий арбітраж повинен розглянути спір і прийняти рішення у 10-денний строк від дня його створення. Сам арбітраж може продовжити цей термін до 20 днів. Рішення про продовження терміну приймається більшістю членів трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом, який підписується усіма членами трудового арбітражу. Рішення цього органу є обов'язковим для сторін спору, якщо вони про це домовились. Така домовленість приймається при утворенні трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу надсилається сторонам у 3-денний термін з моменту його прийняття, а його ко­пія його - регіональному відділенню Національної служби посе­редництва і примирення.

Крім вказаних вище органів, які виконують функцію примирен­ня сторін колективного трудового спору, сприяє вирішенню спору спеціально створений державний орган - Національна служба по­середництва і примирення (НСПП).

Національна служба посередництва і примирення - це постійно діючий орган, створений Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

Основними завданнями НСПП є:

ü сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у про­цесі врегулювання колективних спорів;

ü прогнозування виникнення трудових спорів та сприяння своє­часному їх вирішенню;

ü здійснення посередництва і примирення під час вирішення спорів.

Національна служба посередництва і примирення формує списки незалежних посередників і трудових арбітрів, проводить їх підготовку. А на прохання сторін спору може пропонувати кандидату­ри незалежних посередників та членів трудового арбітражу для участі у примирних процедурах. Починаючи з етапу виникнення колективного трудового спору, НСПП може брати активну участь у формуванні примирних органів, а також у примирних процедурах. На етапі проведення страйку НСПП також: сприяє сторонам у проведенні колективних переговорів з метою вирішення колек­тивного трудового спору. Її рішення мають рекомендаційний характер і повинні розгляда­тися сторонами колективного спору, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого само­врядування.У випадках, коли у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких, відповідно до за­конодавства, віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, НСПП надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які зобов'язані розглянути їх у 7-денний термін і проінформувати про прийняті ними рішення сторони і Національну службу посередництва і примирення.