Організація охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях

Закон України «Про охорону праці» містить окремий розділ про орган­ізацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:

ü створення роботодавцем відповідних служб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;

ü досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, дотримання вимог при про­ектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і за­собів виробництва;

ü проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації ро­бочих місць на відповідність щодо нормативних актів про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення;

ü проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій пра­цівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження ви­робничого травматизму;

ü усунення причин, що призводять до нещасних випадків, профе­сійних захворювань, здійснення їх розслідування й обліку та ін.

На виробництві можуть впроваджуватися й інші заходи з орга­нізації охорони праці. До кола питань з управління охороною праці включають:

ü навчання працюючих безпеці праці;

ü забезпечення безпеки виробничого устаткування;

ü забезпечення безпеки виробничих процесів, будівель та споруд;

ü нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

ü забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

ü встановлення оптимальних режимів праці та відпочинку працю­ючих, санітарно-побутового обслуговування працюючих та їх про­фесійний відбір за окремими спеціальностями.

Одним із елементів управління охороною праці на підприємстві є створення служби охорони праці. Вона створюється на всіх підприємствах, в установах, організаціях і може функціонувати в різних організаційних формах, залежно від чисельності працюю­чих. Служба охорони праці може створюватися у вигляді само­стійного структурного підрозділу, групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі того, що працює на умовах сумісництва.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Ці приписи, у тому числі про зупинення робіт, може скасовувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці - ке­рівник підприємства.

Система заходів організації ефективного управління охороною праці передбачає постійну співпрацю роботодавця з найманими працівниками та їх представниками, створення з ними спільних органів, які здійснюють організацію охорони праці. До таких органів належить комісія з питань охорони праці підприємства. Вона створюється на принципі паритетності представництва роботодавця та найма­них працівників. Комісія з питань охорони праці підприємства є постійнодіючим консультативно-дорадчим органом найманих працівниківта роботодавця, тому, на відміну від служби охорони праці, її рішення носять рекомендаційний характер.

Навчання працівників з питань охорони праці є однією зі складо­вих системи управління організацією охорони праці. Усі працівни­ки при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпі­лим від нещасних випадків і правил поведінки при виникненні аварій.

Попереднє навчання проводиться з особами, що приймаються на роботи з підвищеною небезпекою, роботи, де є потреба у професій­ному доборі, посадові особи і спеціалісти, згідно зі спеціальним пе­реліком. Ці категорії працівників проходять також і періодичне на­вчання. У виняткових випадках, що характеризуються непередбачуваністю, обов'язково проводиться позачергове навчання.

Законодавство України передбачає навчання з питань охорони праці у вигляді інструктажів. Відповідні категорії працівників проходять такі види інструктажів: вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільо­вий. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж.

З метою поновлення знань правил безпечної експлуатації, техноло­гічних і посадових інструкцій, засвоєння в конкретних умовах технологічних процесів і обладнання, методів безаварійного керу­вання, навчання з питань охорони праці проводиться у вигляді ста­жування (дублювання). Воно проводиться після вступного інструк­тажу до самостійного виконання працівником дорученої роботи.

Розглянуті заходи спрямовані на попередження виникнення нещас­них випадків і професійних захворювань. На роботодавця також по­кладаються обов'язки щодо розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань, вивчення причин, що спричинили настаннянегативних наслідків виробничого травматизму. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та веденняобліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.

Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає:

ü повідомлення відповідних суб'єктів про нещасний випадок, що трапився,і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;

ü створення комісії з розслідування нещасних випадків;

ü проведення розслідування нещасних випадків;

ü о формлення результатів розслідування та облік нещасних випадків.

Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив нещасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок.

У свою чергу, посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу та зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився. Повідомлення про нещасний випадок може надходи­ти також від лікувально-профілактичного закладу у разі звернення до нього потерпілого з посиланням на те, що такий випадок тра­пився на виробництві.

Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є формування і призначення комісій з розслідування. За загальним правилом, комісію з розслідування нещасного випадку призначає роботодавець. Залежно від виду нещасних випадків, ця комісія може призначатися відповідними структурними органами державного нагляду за охороною праці чи Кабінетом Міністрів України.

До складу комісії, що проводить розслідування нещасних ви­падів у загальному порядку, входять представники служби охо­рони праці підприємства, працівника і роботодавця. У разі необ­хідності в її склад включаються представники санепідемстанції, фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань України у разі виявлення гострого професійного захворювання та інші особи.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 3 днів. Соціальне розслідування та розслідування аварій проводяться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального роз­умування може бути продовженим органом, який призначив розслідування.

Положення містить окремий розділ, що встановлює порядок роз­відування і обліку хронічних професійних захворювань. Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією за участю спе­ціалістів (представників) підприємства, профспілок та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних зах­ворювань України.

ЛЕКЦІЯ 8. Трудові конфлікти та порядок їх вирішення

ПЛАН

8.1. Поняття, класифікація трудових спорів та органи, що їх розглядають.

8.2. Розгляд трудових спорів у комісіях з трудових спорів (КТС).

8.3. Розгляд трудових спорів у місцевих судах.

8.4. Поновлення на роботі та оплата за вимушений прогул.

8.5. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

8.6. Правове регулювання проведення страйків.