Політичний портрет Б. З. Хмельницького

Актуалізація:

Б.Хмельницький-патріот Украіни,виступав за незалежність.

Укладав договори з зовнішньополітичними сторанами,для покращення долі України. Наша влада укладає договори,для покращення долі вирішує вступити в Євросоюз,укладає договори з Росією, Румунією,Польшею.

Б.Хмельницький запроваджував статут,наша влада запроваджує нові закони.

Хмельницький був змушеним укласти договір з Московщиною, Україна залежить від Росії,щодо газу.(Росія є постачальником газового продукту)

Б.Хмельницький(бл.1595-1657)- гетьман Війська Запорозького, видатний український політичний і державний діяч,полководець 1648р. на козацькій Раді був обраний гетьманом. Того ж року під його керівництвом почалася національно-визвольна війна проти Польщі. Займався питаннями створення української козацької армії,розбудови державності: запровадив статут,,Про устрій Війська Запорозького,, надавав значення зміцненню кордонів і активізації зовнішньополітичних відносин. У складній геополітичній ситуації був змушений укласти з Московщиною союз,що стало приводом,для подальшого поневолення українських земель.

Передумови: Для укладання договору Б.Хмельницького спонукало підтримання союзницької сили так як Туреччина виступала не надійним союзником. Ухвалення про приєднання України до Росії сприяло спорідненість мови і культури,спільність віри,наявність економічних і політичних зв’язків.

Висновок: українсько-російський договір закріплював автономний статус України в складі Росії,при цьому гетьман і Військо Запорозьке користувалися не тільки правом самоврядування на козацькій території,але й могли вступати в дипломатичні відносини х іноземними державами крім Польщі і Туреччини.

 

28. Мілітарна «держава» Богдана Хмельницького: кордони, устрій. Проблема міжнародно-правового статусу.

адміністративно-територіальний устрій — полково-сотенний, що органічно поєднувався з військово-територіальним. Кожний полк становив собою водночас військову одиницю й адміністративний округ. У межах держави функціонувало 16 полків (9 правобережних і 7 лівобережних), більшість з яких збереглася і в наступні десятиріччя. Своєю чергою кожен із полків поділявся на менші військові й адміністративні одиниці — сотні, а останні — на курені.судова система: діяли генеральний, полкові й сотенні суди, які замінили собою гродські, земські, підкоморські й панські.Відмінна риса-поліцентризм політ.влади.

використовувався монопольний примус з метою збереження структурованості суспільства й існуючої системи соціально-економічних відносин, реалізації прийнятих генеральною радою чи гетьманами ухвал, розв'язання соціально-політичних конфліктів, придушення деструктивних виступів тощо. Примус було покладено також в основу вироблення загальноприйнятих правил поведінки (їх виконання було обов'язковим або для всього населення, або його окремих груп та індивидів, або для посадових осіб), що регулювалися відповідними нормативними актами.

Австрія,Іспанія,князівство Пд Німеччини,Франція мали негативне ставлення до подій на Україні.Римська курія щодо Укр.здійснювала послідовно ворожу політику.Англія,Голландія,Швеція,князівства Пн Німеччини спостерігали за подіями на Укр.з інтересом та неприхованим співчуттям.Православні країни зі своїми патріархами(константинопольським, александійським,антіохійським,єрусалимським)підтримували Укр..Московія,Валахія,Молдова підтримували лише на словах.

 

29. Історична оцінка україно-московського союзу 1654 року.

Укр.-моск.союз: м.Переяслав,8січня1654р.. письмових угод укладено не було.Особливість договору-група документів від кожного від станів(окремі угоди від духівництва,міщанства,козаків).До цього часу не існує однозначної іст.оцінки. Одні вбачали в ній унію двох держав (В.Сергеєвич); другі - васальну залежність України від Росії (В. Мякотін, М. Грушевський), треті як автономію України у складі Росії; четверті - військовий союз двох держав (В. Липинський), п'яті - возз'єднання українського та російського народів (більшість радянських істориків). На думку українського історика О. Алановича, договір не був для нас "ні трагедією, ні ганьбою". О. Бойко, даючи свою оцінку цій події, робить висновки, що "як би не оцінювався українсько-російський договір 1654 р., цілком очевидно, що кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів".

 

30. “Руїна” Гетьманщини: причини та наслідки.

Руїна – період історії України кінця 17 ст., що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом, громадянською війною.Причини: 1.нехватка вправного наступника Хмельницького після його смерті;2.різке загострення соціально-політичної боротьби;3.посилення втручання сусідніх держав у внутрішні справи України, що призвело до її розчленування на Правобережжя і Лівобережжя.Наслідки: Москва каталiзує багато неґативних антиукраїнських процесiв: поступове обмеження самостiйностi, посилення адмiнiстративної, фiнансової i торговельної залежностi України вiд росiйського уряду, розкол козацтва, провокування братовбивчих воєн, iмперська орiєнтацiя українського духовенства, розшматування української етнiчної територiї, запровадження крiпосництва росiйського зразка, придушення будь-яких виявiв нацiональної само ідентифікації. Укладення "Вiчного миру" Росiєю i Польщею, українськi землi подiленi: 1) Річ Посполита визнавала за Московією Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом (за відмову від претензій на Київ Польща отримувала компенсації);2) Брацлавщина та Південна Київщина-нейтральна незаселена зона між Польщею і Московією;3) Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі, а Поділля-під владою Туреччини (в 1699 р. Поділля було приєднано до Польщі).

31.Постать Івана Мазепи.

Іван Мазепа належить до тих історичних постатей, чиїми іменами називають епохи. Іван Степанович Мазепа-Колединський (1639, за ін. даними 1629 або 1644-1709 рр.) є однією з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії. Його життя та вчинки і сьогодні викликають гарячі суперечки та неоднозначні оцінки істориків. Мало кому випала така цікава і непроста доля за життя і після смерті.

“Ким для України і її народу є Іван Мазепа? Національним героєм чи зрадником?” -- з таким питанням звертаються до себе ті,хто хоч якось знайом з історією.

Неоднозначна історична постать Мазепа залишила незгладимий слід не тільки в історії України але і в історії всього світа.

Його особистості присвятили вірші, повісті і поеми,створювали його портрети живописці,оспівували композитори.У "Новій британській енциклопедії" з більш ніж 40 гетьманів України згадані тільки два -- Б. Хмельницький та І. Мазепа.

Мазепа завершив справу, яку майже на півстоліття раніше розпочав Хмельницький. Його сокровенним бажанням було перетворити малоросійський козацький край на князівство, а самому посісти місце князя ‑ володаря. Мазепа воістину був носієм шляхетної києво-руської княжої традиції, яка дотепер ще превалює у нашій державницькій політиці та виступає рушійною силою прогресивних державотворчих процесів.

Встановлено, що майбутній гетьман народився близько 1640 р. у с. Мазепинцях поблизу Білої Церкви в сім'ї українського шляхтича. Природний розум та потяг до знань привели юнака в стіни Київського колегіуму. Пізніше Іван переїжджає до Варшави, де навчається в єзуїтській школі, а потім до Голландії, Італії, Німеччини, Франції. Навчання він продовжував до кінця 50-х рр. ХVІІ ст. Усі, без винятку, джерела відзначають глибокий розум І. Мазепи. Умів грати на бандурі, цікавився мистецтвом, колекціонував зброю. Постійно дбав про розвиток освіти та культури в Україні. Він будував церкви, допомагав школам, шпиталям. Мав вигляд суворої і водночас інтелігентної людини, в якої міцна будова тіла дисонувала з тонкими, білими, далеко не козацькими руками.

Іван Мазепа ввійшов в історію як єдиний із гетьманів, який, 20 років правлячи Україною, зумів стабілізувати політичне й економічне життя та об'єднати лівий і правий береги Дніпра. Він був дуже щирим і гарячим патріотом, бо завжди дбав про повну автономію свого краю, хотів бачити свою батьківщину незалежною в політичному розумінні. Він вважав длясебе законним і виправданим порвати з Петром І, оскільки той відмовився поважати деякі з основних положень досягнутої 1654 роком домовленості, спробував відвоювати своєму народові незалежність.

Так чи був Мазепа зрадник? Так, Мазепа зрадив свому недавньому патронові Петру І. Але він не зрадив українському народові.

Зі сторони Росії лунали такі відгуки на Мазепу, особисто від Петра І.

Тому і стає зрозумілим,що невдоволення Петра призвело до такого ставлення до його постаті.

Помер в еміграції в Бендерах (Туреччина) у жовтні 1709 р.

Зовнішня. Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р. Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у «Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв'язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв в Криму та ін. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р. Самара. Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І. Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток («панщина»). Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різні способи сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгівлі.

Внутрішня. Внутрішня Політика гетьмана Мазепи була безпосереднім продовженням політики Самойловича, але провадилася вона іншими темпами й подекуди іншими методами. Ця політика цілком виразно сприяла зростові козацької старшини, зміцненню її економічної бази й соціального становища й перетворенню її на зверхній стан Гетьманщини, а тим самим і на провідну верству в Козацько-Гетьманській державі.

Діяльність І. Мазепи як гетьмана припадає на складний період. У Росії в цей час, за правління Петра І, відбувається зміцнення абсолютизму і посилюється наступ на автономні права України. І. Мазепа, як талановитий дипломат і державний діяч, намагався запобігти цьому, тому проводив хитру, обережну, гнучку політику. Він завойовував довіру Петра І, використовуючи це для забезпечення інтересів Гетьманщини та своїх власних. Він ревно виконував накази царя, особливо надаючи активну допомогу у війні з Туреччиною під час Азовських походів.

Одночасно І. Мазепа проводив політику зміцнення влади козацької старшини, роздає їй земельні володіння. Не забуває й про себе і стає одним з найбагатших людей в Європі, володіючи 100 тисячами кріпаків.

Також І. Мазепа виступає і як меценат. Він виділяє багато грошей на розвиток релігії та культурних установ, будує чудові церкви. У 1701 р. Києво - Могилянський колегіум дістає статус академії. За І. Мазепи відбувається її розквіт, кількість студентів досягає 2 тисяч. Також при І. Мазепі засновується чимало шкіл і друкарень.

Зміцнення старшинського землеволодіння вело до відродження феодальних відносин у Гетьманщині, до посилення експлуатації селян і рядових козаків. Щоб запобігти соціальній напрузі, І. Мазепа намагався врегулювати повинності селян та забезпечити права рядових козаків. Але в цілому, внутрішня політика І. Мазепи, яка за змістом була класовою, в інтересах козацької старшини, сприяла зміцненню в Гетьманщині феодальних порядків.