Ціна сталінської «революції згори».

 

Все це разом стало причиною голоду 1932-1933 рр. в Україні. Останнім часом опубліковано чимало наукових праць, які розкривають жахливу картину становища українського села, пограбованого сталінською аграрною політикою та її виконавцями. Апогей голодомору припав на весну і літо 1933 року. На жаль, досі невідома загальна кількість жертв катастрофи 1932-1933 рр. в Україні. Дослідники називають різні цифри від 2,9 млн. до 5 млн. осіб. Міжнародна наукова конференція, яка відбулася в 1990 р., назвала цифру в 9 млн.жертв.

 

Наприкінці 20-х років ХХ ст. після розгрому різних “ухилів” та “опозицій” у партії та зміцнення влади Сталіна накреслилася різка зміна у внутрішній політиці партії, яка означала повернення до методів “воєнного комунізму” та масового терору. Радянський Союз, зберігаючи зовні атрибути демократії, фактично перетворювався на тоталітарну державу, що базувалася на монополії більшовиків на політичну владу, ідеологію, керівництво економікою.

Згортання ліберального курсу виявилося у переслідуванні старої інтелігенції. Влітку 1928 р. у Москві відбувся судовий процес над спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю: дезорганізовували виробництво, руйнували шахти. “Шахтинська справа” була сфабрикована Державним політичним управлінням (ДПУ) з метою звалити на старих спеціалістів відповідальність за невміння партійного керівництва управляти промисловістю. Сталін використав цей судовий процес для обґрунтування тези про посилення класової боротьби у міру будівництва соціалізму і необхідності проведення репресивної політики.

Далі репресії торкнулися ієрархії Української автокефальної православної церкви. Заарештували не тільки єпископів, але і рядових священиків, що призвело до самоліквідації церкви у 1930 р.

 

Отже, колективізація призвела до штучного (хліб в державі був) голодомору, деградаціїсільськогосподарського виробництва, страждань і жертв українського народу. Крім того, вона остаточно зламала опір селян радянській владі.

Глибокі протиріччя дестабілізували радянське суспільство і вимагали створення такої державної влади, яка б не тільки контролювала, стримувала, а й спрямовувала суспільні процеси в потрібне більшовикам русло. Виконати ці завдання міг тільки тоталітарний режим, який був сформований в 30-х роках ХХ ст. і відразу набув відкрито терористичного характеру. Масові репресії проти власного народу, показові судові процеси над "ворогами народу", зокрема з числа колишніх лідерів партії (так, у 30-ті роки були фізично знищені майже всі найближчі соратники Леніна - Г.Зиновьєв, Л.Каменев, М.Бухарін тощо) стали характерними рисами цього режиму. Ідеологічну основу масових репресій заклав лідер комуністичної партії СРСР Й.В.Сталін, якій був глибоко переконаний, що по мірі просування СРСР до соціалізму опір ворогів радянської влади має неухильно посилюватись.

 

 

Масові репресії 1930-х на Україні як інструмент етнополітики радянського уряду. «Великий терор»: причини та наслідки.

 

Актуальність питання можна розглянути в і сторичному аспекті.

Якщо провести паралель сучасної України і України Радянскьої,можна зробити висновок,що і зараз і тоді всіляко усувають «непотрібних» людей,звичайно не такими звірськими методами,але так само приховано і люто.

Так само як і тоді,так і зараз накази йдуть віл Москви,і спрямовані вони зовсім не на користь українців,насаджується ідеалізація Москви,як друзів,як приклад для наслідування. (в радянські роки принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов — хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька)

Культурний аспект,адже «генеральна чистка» не шкодувала жодного,хто був «антирадянсскьим прихильником».Знищувались народні голоси,які йшли супроти системи.Головна мета: створення єдиного народу,з єдиним політичним мисленням. Основною мішенню стала стара українська інтелігенція, особливо та, що була пов'язана з національними урядами та небільшовицькими партіями 1917—1920 рр., а також видатні діячі культури й науки. ОДПУ, фабрикуючи «таємні антирадянські організації»

Політичний аспект

Саме в ці часи закладається основи майбутньої радянської системи.(велика промисловість, колгоспна система, система освіти, починають швидкими темпами розвиватись природничі науки, зростає роль армії, НКВС і центральної влади в житті суспільстві)Тобто,можна з певненістю сказати,що терор,репресії,масові погрози стали складовими нового радянського суспільства.

Геополітичний

Сталін прагнув перетворити республіку просто в адміністративну одиницю Радянського Союзу. І кожний, хто ставав на його шляху, підлягав ліквідації.

Причини:

На мою думку,вбивство Кірова Сергія стало лише вдалим прикриттям для початку репресій,адже винуватці були,як відомо, євреями і більш того революціонерами. (Г. Є. Зінов 'єв, Л. Б. Каменєв)

Іншою причиною я вбачаю відсунення колишньої влади,для впровадження нової.Репресії слугували прикладом «неповинування» новій системі.

Я вважаю,що причиною також можна назвати усунення можливих супротивників режиму,сформувати так зване «чисте» суспільство,побудоване на страхах та повинуванні.

Іншою причиною слугувала українська інтелектуальна еліта,яка не мала право існувати,щоб не насаджувати які-небудь опозиційні рухи в країні.(«розстріляне відродження»)

Наслідки:

-смерть щонайменше 4–4,5 млн людей

-«розстріляне відродження», що забрало життя понад 500 найталановитіших українських поетів, мислителів, науковців, письменників, знищення національно свідомих українців у середовищі керівної верхівки УСРР.

- знищення попередніх кадрів КП(б)У,створення нових кадрів,які були цілковито продуктом сталінського конструювання,.

- Колосальні демографічні втрати України під час голоду 1932–1933 рр

 

 

Голодомор як одна з форм імперської політики геноциду української нації: проблеми визнання, напіввизнання, заперечення.

 

Актуальність:

Демографічний аспект.

Як відомо, під час геноциду загинуло не менше 4 млн людей,що вказує на спрямоване винищення нації,як би не заперечувався цей факт.Переховування факту загибелі людей,точних даних,винищення документів в іменами загиблих підтверджують цю думку.

Національний або соціальний аспект

ліквідація “куркулів”, які були елітою української нації, а отже, й ліквідація селянства, в якому бачили дрібнобуржуазний клас, основу армії національного руху. Знищити селян – означало знищити всю українську націю. Комуністичний режим продукував певну етнополітику, скеровану на винищення української нації як матеріалу, непридатного для побудови радянської держави. Беззаперечне існування такої особливої етнополітики доводить той факт, що від голоду найбільше постраждала Україна, а також такі регіони, заселені українцями.

Культурний аспект.

На основі подій 33-34 рр. написано багато художніх творів,які зберігають перш за все історичну пам*ять,висвітлюють подіі минулого,через це були заборонені і досі сучасна влада,з метою приховання факту геноциду викреслює із шкільної програми твори,де темою є Голодомор в Україні (В.Брака «Жовтий князь»)

Політичний аспект

Головновю метою голодомору було залякування та винищення «меншин нації» для утвердження нового апарату влади.

Міжнародний аспект

Зараз,відкривши велику кількість документів,підтверджуючих факт Голодомору в Україні, ми не можемо переконати міжнародну громадськість у тому, що він є геноцидом.Якщо Європейські країни визнють цей факт,то Росія і,на жаль,наш президент гостро цьому суперечать.

Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Проблема визнання

Кому це вигідно?Відповідь очевидна,якщо ми будемо заперечувати факт геноциду,то уникнемо не тільки терміну геноцид, а ще й, як і в критиці культу особи за радянських часів, представимо винним лише Сталіна, а не всю комуністичну систему.

Жахливо й те,що сучасна влада йде на поводу в Росії.Не можна не згадати про внесений регіоналами проект закону, Голодомор 1932–1933 років в Україні кваліфіковано як "злодіяння сталінського режиму проти людства, національна трагедія українського народу".Сам президент називає голодомор «трагедією»,що свідчить зовсім не про патріотизм,а швидше навпаки.

Отож,можна сказати,що чи не найголовнішим анти чинником визнання є протидія з боку Російської федерації. Головна її мета - подати Голодомор 1932-1933 років як соціально-господарську внутрішню проблему колишнього Радянського Союзу, проблему, яка в принципі, не підлягає обговоренню міжнародною спільнотою, головна ж мета влади СРСР полягала у знищенні національно-свідомої, політично-активної частини українського суспільства. І таке знищення торкнулось усіх сторін української нації в СРСР. Знищити фізично, під корінь, політичну свідомість українців. Саме у цьому суть злочину більшовиків СРСР в Україні, апогей якого був у 1932-1933 роках минулого століття.