Культурницька діяльність української інтелігенції

У 1798 р. Іван Котляревський видав поему "Енеїда ", впер­ше використав­ши українську народну мову в якості літера­турної.

Це була епо­хальна подія: і вона поклала початок відро-Ідженню україн­ської мови, перетворенню її на літературну. Справу І.Котляревського продовжили "Харківські романтики" -літературне об'єд­нання 20-40-х рр., створене студентами Харківського університету Левком Борови-ковським, Амвросієм Метлинським, Олек­сандром Корсунем та іншими.

Ідейним натхненником "харківських ро­мантиків" був народознавець, письменник, режисер Григорій Квітка-Основ'яненко. Видавши у 1834р. "Малоросійськіповісті", він довів, що українською мовою можна писати й високохудожні прозові твори.

Активізації літературної творчості україн­ською мовою сприяв професор Харківсько­го університету (пізніше його ректор), Пет­ро Гулак-Артемовський.

Наприкінці XVIII ст. - поч. XIX ст. по­мітно посилюється інтерес до української історії. Слава найвизначнішого твору віт­чизняної історіографії цього періоду нале­жить анонімній "ІсторіїРусів". Тривалий час вона поширювалася у рукописних спис­ках і лише в 1846 р. вийшла друком. Автор, намагаючись відновити історичну справед­ливість, доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського наро­ду на свободу і державу. Патріотична спря­мованість "Історії Русів" зумовила її широку популярність і значний вплив на роз­виток української історичної науки.

Слід відзначити і першу узагальнюючу працю з історії УкраіниДмитра Бантиш-Каменського (1822 р.), п'ятитомну "Істо­рію Малоросії" Миколи Маркевича (1842-1843 рр.)

У другій пол. XIX ст. великий вплив на розвиток історичної науки справили Мико­ла Костомаров, Володимир Антонович, Олександра Єфименко, Дмитро Багалій. Наприкінці XIX ст. почалася дослідниць­ка діяльність Михайла Грушевського.

Поряд з літературними й історичними до­слідженнями важливою формою діяльності інтелігенції було вивчення українського фольклору. Вагомий внесок у його популяри­зацію зробили Микола Цертелєв, Михайло Максимович (перший ректор Київського уні­верситету), Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський.

* Культурницька діяльність української інтелігенції справила визначальний вплив на піднесення національної свідо­мості народу, на активізацію процесів на­ціонального відродження.

Опозиційність масонських лож

На поч. XIX ст. після війни 1812 р. з На­полеоном, яка, як вже зазначалося, ради-калізувала суспільство, в Україні виника­ють перші таємні організації - масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавсь­ка ложа "Любов до істини" (1818-1819 рр.), серед членів якої були Іван Котляревський, Григорій Тарнавський, Семен Кочубей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії.

На її базі у 1821 р. утворилося таємне "Малоросійське товариство" на чолі з пред-водителем дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василем Лукашевичем. Члени товариства виступали за державну незалежність України.

Масонські ложі започаткували організо­ваний опозиційний царизму рух в Україні.

44.Національно-визвольний рух в Західній Україні в другій по­ловині XIX століття.

Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість та суперечливість

У другій пол. XIX ст. в суспільно-полі­тичному русі в Західній Україні діяло три напрямки:

> Москвофіли - реакційний, представни­ки якого не визнавали існування українсько­го народу та його мови, пропагували ідею "єдиної російської народності від Карпат до Камчатки ", виступали за приєднання до Росії. Мали свою політичну організацію, видавничу базу, але значною підтримкою населення не користувалися.

> Народовці - національний напрямок, який спрямовувався на служіння інтере­сам українського народу, звідки й дістав свою назву. Головною метою народовців був розвиток української мови і культури, підвищення культурно-освітнього рівня і національної свідомості українського на­селення.

У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство "Про­світа", яке очолив відомий педагог, жур­наліст, композитор А.Вахнянин. "Про­світа" мала філії у всіх містах Західної України. Крім культурно-просвітницької роботи, вона займалася й економічною діяльністю - засновувала кооперативи, крамниці, позичкові каси. На кін. XIX ст. "Просвіта" за популярністю серед насе­лення суперничала з церквою.

На рубежі 70-80-х рр. народовський рух включається в політичне життя.

У1885 р. народовці заснували свій полі­тичний орган -Народну Раду, яку очолив Юліан Романчук. Організація висунула ви­могу надати українським землям автономію в межах Австро-Угорщини.

Народовський рух поступово поширив­ся на Буковині і Закарпатті.

>Радикальний напрямок, який виник під впливом ідей М.Драгоманова. Радикали ви­ступали за утворення незалежної Украї­ни, пропагували революційні методи бо­ротьби, закликали до політичної діяльності широкі народні маси. Очолювали напрямок Іван Франка, Михайло Павлик, Остап Терлецький

43.Національно-визвольний рух у Західній Україні в першій по­ловині XIX столітті.

Початок культурного відродження

Зачинателі національного відродження в Західній Україні вийшли із середовища греко-католицького духовенства. У 1816 р. священник Іван Могильницький заснував у м. Перемишлі "Клерикальне товариство" з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. І.Могильницький створив "Граматику" української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов'янською мовою, а не діалектом ро­сійської чи польської мов.

У 30-і рр. XIX ст. центр діяльності, спря­мованої на пробудження національної сві­домості західних українців, переміщується до Львова, де з 1830 по 1837 рр. діяв куль­турно-освітній гурток "Руська трійця". Його засновниками були студенти Львів­ського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. За мету вони ставили боротьбу проти національного гноблення, виступали за поширення знань про українську історію, традиції, перетворення україн­ської мови на літера­турну. У1837 р. гур­ток видав альманах "Русалка Дністро­вая", майже весь ти­раж якого був кон­фіскований.

"Руська трійця" започаткувала ідею черозуивної (єдності, всіх українськім земель, незалежно від.їх-перебування у складі Австрійської чи Російської імперій.

* Ці перші культурно-освітні організації сприяли зростанню національної свідо­мості українців, активізації національ­них процесів.

Вплив революції 1848 р.

Значним поштовхом до розгортання ви-звольного руху стала революція 1848-1849рр., яка охопила Австрійську імперію. Центром революційних подій у західноукраїнських землях був Львів. Тут у травні 1848 р. укра­їнська інтелігенція та уніатське духовен­ство створили першу в Західній Україні українську політичну організацію -Голов­ну Руську Раду на чолі з єпископом Якимовичем. Рада вимагала утворення україн­ської автономії в Східній Галичині, що при­звело до конфлікту з поляками, які не хотіли визнавати за українцями права на цей регі­он, вважаючи всю Галичину польською. Для сприяння розвитку української культу­ри Рада утворила культурно-освітню організацію -"Галицько-Руська матиця".

У листопаді 1848 р. відбулося збройне повстання у Львові з вимогою утворення української автономії. Революційним ру­хом були охоплені Буковина і Закарпаття.

* Характерною особливістю національ­ного відродження в Галичині була політизація, що виявлялась у поєднанні як суто національних, так і політичних вимог, створенні нових організацій, діяльність яких спрямовувалась на задоволення на­ціонально-політичних потреб українсько­го народу.

• Основні підсумки революції:

> Ліквідація в Австрійській імперії крі­посного права, проголошення конституційного правління та громадянських прав.

> Було покладено початок політичній боротьбі населення Західної України за своє національне і соціальне визволення.