Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.

Проголошення Української Народної Республіки

За нових обставин, коли юридичне пере­став існувати всеросійський уряд, Цент­ральна Рада і Генеральний Секретаріат активізували свою діяльність по державо­творенню в Україні. Найбільш важливими кроками на цьому шляху були такі:

© 31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення щодо поширення її повноважень на територію Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, материкової Таврії, частину Курської і Воронезької губерній - етнічні українські території. Розширилися структура і компетенція Генерального Секретаріату.

© 7 листопада Центральна Рада при­йняла Третій Універсал, проголосивши ут­ворення Української Народної Республіки (УНР) як автономії в складі Російської ре­спубліки, яка повинна стати "федерацією рівних народів". УНР планувала вступити у федеративні стосунки з тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На думку багатьох істориків, це було помилкою Цен­тральної Ради: на момент прийняття Третьо­го Універсалу склалися всі умови для про­голошення повної державної незалежності України. Та, керуючись власною ідеоло­гією, Центральна Рада зробила ставку на федеративну Росію, змарнувавши тим самим багато енергії і часу.

Третій Універсал оголосив широку про­граму соціально-економічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну влас­ність на землю, встановив 8-годинний ро­бочий день, проголосив широкі демокра­тичні свободи і ліквідацію смертної кари, на 9 січня 1918 р. призначив Українські Установчі збори, яким Центральна Рада мала передати владу.

 

IV Універсал. Брестський мир і Україна.

Проголошення незалежності УНР

За умов наступу більшовиків та перего­ворів делегації УНР у Бресті з країнами німецько-австрійського блоку 9 (22) січня 1918р. Центральна Рада прийняла Четвер­тий Універсал, який проголошував УНР незалежною державою. Четвертий Універ­сал став вершиною державотворчості Цен­тральної Ради. Але прийняття цього важли­вого рішення відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 ра­зів, а в озброєнні - в 40 разів. Керівництво УНР не змогло організувати боєздатні збройні сили.

26 січня 1918 р. радянські війська ввійшли в Київ, внаслідок червоного терору в місті загинуло до 5 тис. чоловік. Центральна Рада і всі її заклади переїхали до Житоми­ра, потім - до Сарн. Військові дії перемісти­лися на Волинь і Поділля. * Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись "романтичними ілюзія­ми" керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали перемогу. Центральна Рада тепер могла сподіватись лише на зо­внішню допомогу.

Брестський договір з країнами німецько-австрійського блоку

Проголошення IV Універсалом незалеж­ності УНР дало Центральній Раді юридич­не право представляти інтереси республіки на міжнародній арені. Центральна Рада розгорнула активну дипломатичну діяль­ність, спрямовану на збереження незалеж­ності України.

27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):

> Україна вишила із стану війни з краї­нами німецько-австрійського блоку;

> Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язаяися допомогти Центральній Раді відно­вити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада погодилася на введення ніжцько-австрійських військ в Україну;

> Центральна Рада взяла на себе обоє 'я-зок поставити союзникам велику кількість хліба, м 'яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільсько­господарської техніки, машин.

Чи була альтернатива Брестського миру?

Найбільш вірогідна альтернатива - це продовження війни з Німеччиною і Австро-Угорщиною та розчленування ними Укра­їни.

Росія, підписавши мир з країнами Чет­верного союзу, змушена була визнати не­залежність УНР. Український більшовиць­кий уряд було розпущено, перше встанов­лення радянської влади в Україні зазнало поразки. Вигнані з України більшовики знайшли притулок у Росії.

Перемога більшовиків в Україні. “Воєнний комунізм”.

Ще під час наступу на Київ, у січні 1919р., Тимчасовий робітничо-селянський уряд України встановив нову назву держави -Українська соціалістична радянська рес­публіка (УСРР). Політичний курс щодо України розроблявся в Москві і врахову­вав, перш за все, інтереси більшовицького центру. Маріонетковий радянський уряд України (в 1919 р. взяв назву Рада Народ­них Комісарів) на чолі з Х.Раковським про­водив ту ж політику, що й уряд Росії - полі­тику "воєнного комунізму":

© диктатура комуністичної партії, утворення надзвичайних органів влади -ревкомів і комбідів;

© націоналізація промисловості, фінан­сів, зв'язку;

© сувора централізація управління ви­робництвом і розподілом товарів;

© державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і пе­рехід до прямого товарообміну;

© загальна трудова повинність;

© карткова система, розподіл продук­тів за класовою ознакою (робітникам -більше);

© запровадження продрозкладки, що означало перехід до примусового вилучен­ня у селян необхідного державі продоволь­ства. Для проведення хлібозаготівель ство­рювалися продовольчі загони, які діяли ка­ральними методами;

© "червоний терор " проти реальних і потенційних противників більшовизму.

* Політика "воєнного комунізму" була викликана не лише надзвичайно складни­ми обставинами, що виникли в ході грома­дянської війни, а й планами більшовиків швидко здійснити світову революцію і пере­йти від товарно-грошових відносин до економіки без ринку і грошей. Політика більшовиків викликала масо­ве невдоволення населення України, роз­горнувся широкий селянський рух опору, зростало невдоволення і в Червоній Армії. Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізу­вала свої дії армія УНР, захопивши ЗО серп­ня 1919 р. Київ.

Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала.

Але ж і Директорія змушена була капі­тулювати перед білогвардійцями і вивести війська з Києва.

 

59.Причини поразки, уроки і наслідки української національно-демократичної рево­люції 1917-1920 років.

> Низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху. Очолила національ­ну революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Ін­телігенція була малочисельною, а селяни -політичне несвідомими, неосвіченими, і неорганізованими, розпорошеними. Робіт-_: ники, підприємці, поміщики в більшості

своїй не підтримали ідею незалежності Ук­раїни.

> Відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компро­міс в ім'я загальнонаціональних інтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР.

> Несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги:

- в Наддніпрянській Україні - радянська Росія, білогвардійці, війська Антанти;

- в Західній Україні - Польща, яку підтримувала Антанта.

Історичне значення української національне-демократичної революції 1917-1920 рр.

* У ході революції український народ створив власну державу і декілька років під­тримував її існування.

* Героїчна боротьба українського наро­ду 1917-1921 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим про­голошення державної незалежності в 1991 р.

Союзний договір віл 30 грудня 1922 року, його сучасна політична оцінка.

Утворення СРСР

На основі ленінського плану І з'їзд рад СРСР ЗО грудня 1922 р. прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу ввійшли Російська Федерація, Українсь­ка РСР, Білоруська РСР, Закавказька Фе­дерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). У документах, покладених в основу СРСР (Декларація і Договір), права центру пре­валювали над правами республік. Так, із 29 пунктів Союзного договору лише один стосувався прав республік. Формально кожна республіка мала право виходу із СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено.

Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 р., коли була прийнята Конституція СРСР.

Конституція СРСР позбавила союзні ре­спубліки права на зовнішню політику і тор­гівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв'язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоро­в'я, соціальним забезпеченням. Але і ці по­вноваження зводилися нанівець керівниц­твом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної ре­спубліки зокрема.

IX Всеукраїнський з "їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції УСРР, законодавча закріпивши входження республіки до складу СРСР.