Кафедра сучасної української мови

Кафедра історії української літератури і шевченкознавства

Кафедра новітньої української літератури

 

ПРОГРАМА

КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ ОКР «МАГІСТР»

СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

"УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА, ІНОЗЕМНА МОВА", "ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ, УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА", "СЛОВ'ЯНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА, УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА"

 

Затверджено Вченою радою Інституту філології,

Протокол № 6 від 30.01. 2013 року

 

 

Київ – 2013

Пояснювальна записка

Комплексний державний екзамен для випускників освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» спеціальностей "українська мова і література, іноземна мова","літературна творчість, українська мова і література", "слов'янська мова і література, українська мова і література" має форму індивідуального опитування членами державної екзаменаційної комісії.

Іспит передбачає відповідь випускника на запитання згідно із затвердженою Програмою комплексного державного екзамену з відповідних фахових дисциплін, що за змістом і обсягом базуються на знаннях, здобутих студентами за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», і включають навчальний матеріал підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр».

До модуля «українська мова» входять теми з нормативних курсів «Мовна майстерність філолога», «Когнітивні аспекти лексичної семантики», «Основи функціональної граматики української мови», «Теоретичні питання фразеології», «Українська наукова мова», «Історія українського мовознавства», «Культурно-історична еволюція стилів української літературної мови», «Проблеми інтелектуальної еволюції української літературної мови».

До модуля «українська література» входять теми з нормативних курсів «Образно-символічна система української літератури: синтез історії українського мистецтва і літератури давньої доби», «Українська література в колі європейських стильових течій», «Історія як чинник світобачення українських письменників другої половини ХІХ ст.», «Індивідуалізація художнього осмислення України другої половини ХІХ століття», «Українська проза ХХ ст.: етапи розвитку, поетика», «Проблеми й тенденції розвитку української літератури другої половини ХХ ст.», «Українська література кінця ХХ – початку ХХІ ст.: жанрово-стильові тенденції».

Курс «Мовна майстерність філолога» розглядається у зв’язках із суміжними лінгвістичними і нелінгвістичними науками: логікою, риторикою, стилістикою, нейролінгвістикою, загальним мовознавством, технікою мовлення, психолінгвістикою, еристикою, лінгвокультурологією, паракінесикою, ейдетикою тощо. Висвітлюються питання історії риторики як науки і як мистецтва слова, особливості співвідношення мови й мислення, логіки і мислення, актуалізуються опірні знання студентів щодо основних етапів підготовки й реалізації усного публічного виступу. Особлива увага звертається на опанування різними методиками роботи з аудиторією, на техніку і виразність мовлення, стратегію й тактику реалізації успішного усного публічного виступу. Окремо аналізуються новітні здобутки практичної риторики й комунікативної лінгвістики, враховуються дані психології, культурології тощо.

У курсі «Когнітивні аспекти лексичної семантики» розглядаються основні джерела когнітивної семантики як сучасного розділу мовознавства, етапи її формування, основні напрямки розвитку, співвідношення з іншими науками. Вивчається категоріально-термінологічний апарат когнітивної лінгвістики (поняття мовної особистості, лінгвокогнітивного рівня структури мовної особистості, свідомість носія мови та особливості її будови, концепт, концептосфера, семантичний простір і т. ін.). Визначаються методи і прийоми семантико-когнітивних досліджень. Аналізуються концепти як основа мовної картини світу людини, особливості будови концептів, національно-культурна специфіка вербалізації концептів, особливості будови номінативних полів різних концептів в українській мові.

У курсі «Основи функціональної граматики української мови» розглядаються передумови виникнення й шляхи становлення функціоналізму в зарубіжному й вітчизняному мовознавстві, провідні концепції функціональної граматики українського мовознавства, вивчається категорійно-понятійний апарат функціональної лінгвістики.

У курсі «Теоретичні питання фразеології» поглиблюються та розширюються знання щодо відносно нової лінгвістичної дисципліни. Фразеологія розглядається у взаємозв’язку з іншими мовознавчими науками: лексикологією, етнолінгвістикою, когнітивною лінгвістикою, лінгвокультурологією, граматикою, стилістикою та психолінгвістикою, а також з українською літературою та літературознавством, історією українського народу та фольклором. Висвітлюються питання системних відношень у фразеології, етимологічного аналізу, динаміки українських фразеологізмів та джерельної бази фразеологізмів, концептосфер типових українських фразеологізмів, типології і класифікації українських фразеологізмів. Основна увага спрямовується на сучасні шляхи і способи поповнення фразеології.

У курсі «Історія українського мовознавства» розглядаються основні етапи розвитку українського мовознавства, лінгвістичні школи в Україні та українській діаспорі, нові перспективні напрями дослідження та їх актуалізація в українському науковому дискурсі. Вивчається категоріально-термінологічний апарат історії українського мовознавства (поняття наукової школи і наукових шкіл, періоду і періодизації українського мовознавства, методології, підходів до вивчення курсу). Систематизовано наукові здобутки вітчизняних лінгвістичних шкіл, особливу увагу приділено українському мовознавству в Київському університеті. Аналізується розвиток українського мовознавства, узагальнюються праці лінгвістів за певними теоретичними проблемами вивчення української мови, окреслюються перспективи їх лінгвістичного дослідження.

Курс «Проблеми інтелектуальної еволюції української літературної мови» спирається на ґрунтовні фахові знання дисциплін мовознавчого і в цілому гуманітарного циклу та передбачає вироблення наукових уявлень про природу й сутнісні характеристики вербалізованої свідомості, закономірності її історичної еволюції, тенденції та перспективи розвитку національної мови в соціокультурному контексті. Мета дисципліни: формування у студентів наукового знання про сучасні теорії коеволюції природи, мислення і культури, де мова є визначальним складником аргументації щодо інтелектуальної еволюції людини – мова як мислительна форма, мова як сутність homo sapiens, мова як функція і трансформація свідомості людини в культурі, мова як процес розвитку соціуму. Дисципліна передбачає вироблення здатності до аналізу методологічних принципів і лінгвофілософських теорій щодо процесуального розвитку мови, мовної свідомості та їх лінгвістичного пізнання, а також мовних змін, які розглядаються в контексті цивілізаційних інтенцій українського народу, з метою концептуального представлення мовних процесів і наукових уявлень про них.

У курсі «Українська наукова мова» вивчається історія та специфіка функціонування наукового стилю української літературної мови, розглядаються ресурс, системні й функціональні характеристики наукового стилю, принципи й методи лінгвістичної роботи з різножанровою науковою літературою.

Курс «Культурно-історична еволюція стилів української літературної мови» спрямовано на розвиток наукових знань про природу, історію становлення та функціонування української літературної мови, ознайомлення студентів з історико-лінгвістичними, лінгвостилістичними та культурологічними аспектами сучасної функціональної стилістики. Особливу увагу зосереджено на з’ясуванні мовно-виражального потенціалу засобів усіх мовних рівнів щодо можливостей моделювання різних жанрів в українській літературній мові.

У курсі «Образно-символічна система української літератури: синтез історії українського мистецтва і літератури давньої доби» твори український літератури від давнини до нового часу розглядаються крізь призму осмислення композиційної, смислової, ідейної, поетичної ролі образів-символів у художньому творі.

У курсі «Українська література в колі європейських стильових течій» відкоментувуються видозміни духовного комплексу романтичного мислення, так само як і увага до субстанціональності героя реалістичного твору, етнопсихологічної його “маркованості”, адже взаємозв’язок і взаємопроникнення різних типів художнього мислення є результатом плинності канонічних естетичних правил та обмежень і, одночасно, передумова осягнення необхідності літературного модерну, що і було продемонстровано українськими письменниками другої половини ХІХ ст.

У курсі «Історія як чинник світобачення українських письменників другої половини ХІХ ст.» приділено увагу розкриттю явища літературного життя українства в Україні й на еміграції впродовж ХІХ ст. На яскравих прикладах української та світової культури закцентовано увагу на тому, як простежуються основні тенденції українського літературного світу, передано дух часу з його жорстокими протистояннями і відстоюваннями права людини на волю та свободу творчості.

У курсі «Індивідуалізація художнього осмислення України другої половини ХІХ ст.» обсервується еволюція художнього мислення в письменстві другої половини ХІХ ст., основні питання творчої індивідуальності та інтенційності літературної спадщини представників зазначеного періоду.

У курсі «Українська проза ХХ ст.: етапи розвитку, поетика» висвітлюються характерні особливості української прози ХХ ст., її проблемно-тематичні домінанти, жанрова специфіка та модифікації, особливості поетики, твори Лесі Українки, А.Кримського, Ольги Кобилянської, О.Плюща, м.Яцкова, О.Турянського, В. Домонтовича, Наталени Королеви, І.Костецького, Емми Андієвської, Марії Матіос та ін.

У курсі «Проблеми й тенденції розвитку української літератури другої половини ХХ ст.»розглядається літературний процес 50-80-х рр., творений письменниками старшого (М.Рильський, М.Бажан та ін.) і молодшого («шістдесятники» та ін.) поколінь; налізуються кризові прояви «соцреалізму» та альтернативні йому художні явища («київська школа» поетів, «тиха поезія», дисидентська література, історичний роман та ін.), творчість провідних письменників.

У курсі «Українська література кінця ХХ – початку ХХІ ст.» досліджуються основні тенденції постколоніального мислення в контексті сучасного письменства, провідні жанрові та стильові пріоритети літературного процесу, творчий доробок провідних майстрів слова.

Студент повинен знати про основні етапи розвитку українського мовознавства, його періодизацію, історію становлення, про лінгвістичні школи в Україні та в діаспорі;

джерела, об’єкт і предмет функціональної лінгвістики, систему базових термінів, семасіологічну й ономасіологічну формули, ознаки функціональної одиниці мови, співвідношення понять «функція», «значення», «значущість» щодо одиниці мови, особливості побудови функціональної граматики на основі опису функціонально-семантичних полів;

основні поняття, течії й етапи розвитку етнолінгвістики, найважливіші українські й зарубіжні публікації в цій сфері, методи і прийоми етнолінгвістичних досліджень;

особливості розвитку літературного процесу другої половини ХІХ ст., традиції і новаторство художньої спадщини його представників, специфіку стильової, жанрової, ідейно-тематичної та образної парадигм їх творчості;

роль символу в художньому творі як знакової системи і як емоційно-поетичного вираження авторської індивідуальності;

специфіку та відмінність між образом і символом у художньому творі;

характер розвитку новітньої прози в її еволюції, змістових і формальних пошуках;

особливості літературного процесу 50–80-х рр. ХХ ст. (поезія, проза, драматургія), пов’язані з поступовим вивільненням українського письменства з-під влади ідеології, нормативних вимог «соцреалізму»;

своєрідність розвитку сучасної української літератури;

систему базових теоретичних понять, ознаки художніх напрямів, стилів, жанрів літератури;

методи і прийоми історико-літературних досліджень, основні праці українських і зарубіжних літературознавців.

Студент повинен уміти характеризувати теоретичні праці науковців, які репрезентують українське мовознавство;

аналізувати основні теоретичні положення провідних шкіл функціональної лінгвістики, застосовувати методологічні принципи функціонального аналізу явищ мови на практиці;

виділяти в українській мові типи етнолінгвістичної інформації й самостійно здійснювати їх інтерпретацію в контексті історії матеріальної й духовної культури народу;

визначати індивідуально-авторські риси в літературній спадщині письменників кінця ХІХ ст.;

вміти робити аналіз художніх творів в діахронному зрізі (з прицільною увагою до істороко-культурних умов трансформації значень символів);

аналізувати та усвідомлювати образи-символи художньої літератури як характерні коди української культурні в контексті проблеми ідентичності;

визначати історію становлення та побутування в українській літературі основних груп образів-символів: біблійних, античних і фольклорних;

аналізувати проблемно-тематичні домінанти, жанрово-стильову систему, поетикальні особливості української новітньої прози, літератури в цілому другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;

інтерпретувати художні тексти в єдності змісту і форми із застосуванням сучасних методологічних підходів.

І. УКРАЇНСЬКА МОВА

Мовна майстерність філолога

Мовна майстерність як предмет вивчення. Риторика як мистецтво і наука. Предмет і завдання курсу. Зв’язок риторики з іншим дисциплінами.

Логіка як засіб виховання культури мислення. Логіка та культура суперечки. Закони логіки. Типи логічних помилок.

Мова і мислення. Типи мислення. Психофізичні основи зв’язку мови й мислення. Види афазій. Внутрішнє мовлення і мислення.

Ораторське мистецтво у Стародавньому світі. Християнське красномовство епохи середньовіччя. Красномовство у вітчизняній духовній культурі.

Основні роди, види і жанри красномовства. Еристика: жанрова характеристика, характерні особливості. Культура еристики. Гомілетика. Історія виникнення, жанрова специфіка, основні твори й постаті.

Інвенція і диспозиція. Основні етапи підготовки ораторської промови. Закони інвенції. Поняття про моделі й методи розгортання топосу. Логічна аргументація. Аналогійна аргументація.

Закон моделювання аудиторії. Поняття про потреби людини в мовленнєвій комунікації. Спекулятивні прийоми впливу. Зворотний зв'язок з аудиторією: філологічні й технічні прийоми. Поняття про теми-табу. Техніка роботи зі складною аудиторією.

Елокуція. Техніка промови і культура оратора. Виразні засоби та прийоми риторики. Поняття про тропи і фігури в риториці.

Техніка мовлення. Дикція. Артикуляція. Вправи на артикуляцію (рот – язик – губи – нижня щелепа). Особливості артикуляції голосних і приголосних в українській мові. Поняття про силу голосу, тембр, швидкість звучання. Методики виправлення недоліків дикції. Виразність мовлення. Основні й неосновні засоби виразності (прийоми застосування, функції).

Знакова природа мови. Мовознавство й семіотика. Типи знаків і специфіка знаків мовної системи. Мова і невербальні форми спілкування (паралінгвістика – акустичні характеристики голосу, паузи, інтонація тощо та паракінесика – жести, міміка). Класифікації жестів. Мімічні звички та вправи на подолання їх. Меморія. Види пам’яті. Способи запам’ятовування. Ейдетика. Методи ейдетики.

Зовнішній вигляд та особистість оратора. Оратор і аудиторія.

Поняття культури мовлення. Усне мовлення – найважливіша форма існування мови як засобу комунікації. Усний текст. Дискурс. Висловлювання.

Символи, стереотипи як знаки світової та національної культури.

Психолінгвістика і її зв’язок з ораторським мистецтвом. Основні поняття та категорії психолінгвістики. Красномовство як засіб впливу на свідомість людей.

Сучасний стан ораторського мистецтва. Загальні та фахові риторики.

Рекомендована література:

1. Абрамович С. Риторика та гомілетика. – Чернівці, 1995.

2. Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. – М., 1996.

3. Античные риторики. – М., 1978.

4. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К.,1997.

5. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978.

6. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Львів, 2003.

7. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – Львів, 2004.

8. Вагапова Д.Х. Риторика в интеллектуальных играх и тренингах. – М., 1999.

9. Вандишев В.М. Риторика. – К., 2003.

10. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи: Современная риторика. – Ростов н/Д, 1995.

11. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. Стилістика та культура мови. – К., 1999.

12. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично // Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. – М., 1992. – С. 281 – 486.

13. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм (стилістика). Фігури і тропи. – К., 1995.

14. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003.

15. Ниренберг Д., Калеро Г. Читать человека как книгу. – М., 1990.

16. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1989.

17. Павлова К.Г. Спор, дискуссия, полемика. – М., 1991.

18. Пономарів О.Д. Культура слова. – К., 2001.

19. Рождественский Ю.В. Проблемы современной риторики // Риторика и стиль. – М., 1984.

20. Сагач Г.М. Живе слово полеміста. – К., 1991.

21. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. – К., 2004.

22. Сперанский М.М. Правила высшего красноречия. – М., 1973.

23. Степанов Ю.С. Семиотика. – М., 1971.

24. Струганець Л. Теоретичні основи культури мови. – Т., 1997.

25. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 1998.

26. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1986.

27. Шейнов В.П. Исскуство убеждать. – Мн., 2006.

28. Шопенгауэр А. Эристика, или искусство спорить. – СПб, 1990.