Наукова періодизація і характеристика основних етапів української історії.

1 період (1 млн. р. тому – 9 ст.) – Рання історія України

2 період (9-14 ст.) – Княжа доба

3 період (14 - сер. 17 ст.) – Литовсько-Польська доба

4 період (сер. 17 – кін. 18 ст.) – Козацько-гетманська держава

5 період (кін. 18 – поч. 20 ст.) – Україна в складі Російської та Австрійської імперії

6 період (1917-1920 рр.) – Українська нац-демократична револ.

7 період (1921-1991рр.) – Радянсько-більшовицький період

8 період (з 1991р.) – Україна в умовах розбудови незалеєності

Трипільська культура.

Наймогутнішою культурою епохи енео­літу була Трипільська культура, яка існу­вала з IV тис. до III тис. до н.е., названа так через поселення поблизу с. Трипілля (Київщина), дослідженого чеським архео­логом В.Хвойкою.

Трипільці були одним із найцивілізовані-ших етносів неолітичної доби:

>> основне заняття - орне землеробство. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю, майже всі садово-городні культури, відомі сьогодні в Україні. Трипільська культура - одна із перших земле­робських культур Європи; >• трипільці вперше на території України почали виготовляти вироби із міді; >- на надзвичайно високому рівні розвитку зна­ходилось гончарство. Трипільці виробляли чудо­вий глиняний посуд білого, чорного, червоного і жовтого кольорів, з орнаментом і пласким дном. Орнамент глиняних виробів містить багату інформацію про духовний світ трипільців; >• будували протоміста площею до 400 га: квартальна забудова дво-триповерховими будин­ками, населення міст сягало 50 тис. чоловік, а площа - понад 50 га. На Уманщині існували по-селення-гіганти до 450 га;

>• високого рівня досягла духовна культура: існу­вала писемність - буквенно-звуковий алфавіт, який є одним із найдавніших у світі!

Трипільська культура була складовою частиною великої Трипільсько-Кукутенської спільноти, що займала переважно територію Правобережної України, Молдови, Румунії.

Трипільська культура поступово зникла. Стосовно такого раптового зникнення ви­словлюються різні гіпотези і, зокрема, екс­пансія кочовиків на територію трипільців, похолодання клімату.

Долю трипільців остаточно не з'ясовано. Дискусійним залишається питання і про походження трипільців, про їх етнічність. Більшість дослідників відносять трипільців до середземноморського антро­пологічного типу. Висловлюється також думка про те, що трипільська культура своєрідно поєднала представників сус­пільств кількох антропологічних та мовних груп Європи.

Християнізація Русі та її значення.

Християнізація Русі розпочалася ще за часів Аскольда. Але вчені-історики вважа­ють, що знайомство слов'ян з християнською релігією відбулося ще в антську епоху. Цілком достовірним є факт хрещення слов'янського князя Бравлина наприкінці VIII - поч. IX ст. у м. Сурож, описаний в "Житії св. Стефана Сурозького". Багато зусиль для поширення християнства на Русі доклала велика княжна Ольга, яка сама була християнкою. Та оста­точно воно стало офіційною державною релі­гією після хрещення 988 р. Володимира, яке відбулося в Херсонесі.

Надзвичайно важливим було запрова­дження Володимиром у 988 р. християнства, обумовлене такими причинами, як необхідність укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією.

Прийняття християнства сприяло розвитку Після смерті Володимира між його сина-Давньоруської культури, входженню Русі в ми спалахнула міжусобна боротьба, в якій сім'ю європейських народів. переміг Ярослав, прозваний у народі Мудріш.

Початок людського суспільства та його еволюція на території України.

Палеоліт (стародавній кам'яний вік). 1 млн. - X тис. до н.е.

>В Україні відомо понад 1 тис. поселень палео­літу.

>На території України проживали люди кількох типів: пітекантроп (архантроп) - 1 млн.-150 тис. до н.е.; неандерталець (палеантроп) -150-35 тис. до н.е.; кроманьйонець (Ното Заріепз) - бл. 35 тис. до н.е.

> На зміну першій формі існування людського суспільства - первісному стаду - прийшла родова община, відбулася племінна організація суспіль­ства. Родинні зв 'язки велися по материнській лінії (матріархат).

>• Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки - домашнім господарством.

>• Почало зароджуватися мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм. Цей період в українській історії найдовший. На еволюцію людини, її занять, знарядь праці вплинуло велике обледеніння з різким похолоданням клімату.

Мезоліт (середній кам'яний вік). IX тис. - VII тис. до н.е.

>• Мезолітичні пам'ятки знаходяться по всій території України.

>• Відбулося танення льодовика і утворення сучасних природно-кліматичних умов.

>• Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам 'яні

сокири, гачки.

Зроблено перші спроби приручити диких тварин

- собаку, бика, свиню.

>-Крім мисливства, одним із основних занять стає

рибальство, починає розвиватися тваринництво

й рослинництво.

Неоліт (новий кам'яний вік). VII тис. - IV тис. до н.е.

>• Відбувся перехід від привласненого до від­творного, продуктивного господарювання -землеробства і скотарства. Цей процес отри­мав назву "неолітичноїреволюції". >> Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління. >• З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував по­ширення, його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. За такими знахідками археологи визначають кордони і час існування окремих археологічних культур. В Україні виділено понад 10 неолітичних архео­логічних культур, їх можна поділити на мислив­сько-рибальські (існували в лісовій зоні) та земле­робсько-скотарські (на півдні, в степовій зоні), що свідчить про нерівномірність розвитку нео­літичного суспільства.

>-Виникають прядіння і ткацтво, з 'явився ткаць­кий станок.

Енеоліт (мідно-кам'яний вік). IV тис. - III тис. до н.е.

>> УIV тис. до н.е. люди освоїли перший метал -

мідь.

>• Відбувся подальший розвиток відтворного

господарства. Намітився перехід від мотичного

до орного землеробства.

Бронзовий вік.

II тис.- І тис. дон.е.

>• Бронза - перший метал, штучно ство­рений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці. В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Зоною розселення скотарсь­ких племен став південноукраїнський степ. >• Обмін набув постійного характеру. >• На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), почала прояв­лятися майнова диференціація. У суспіль­стві утвердилися патріархальні родинні відносини.

Залізний вік. З І тис. до н.е.

На території України в епоху бронзи існувало близько 20 археологічних ультур: ямна, катакомбна, тшинецько-/ комарівська, шнурової та багато-валикової кераміки тощо.

>• Використання заліза призвело до різкого зро­стання продуктивності праці, вперше людина

отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму. >• Відбувся другий суспільний поділ праці: ремес­ло відокремилося від сільського господарства. >* Додатковий продукт став економічною передумовою зародження нових станово-класових відносин.

На території України початок залізної доби пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з ранніми слов'янськими куль­турами (поч. н.е.).

 

Перші державні утворення на території України.

Заснування Києва

Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми - бо й до сих братів існували поляни й жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, - то було між них три брати: одному ім'я Кий, а другому - Щек, а третьому - Хорив, і сестра їх - Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив - на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Інші ж не знали, ніби Кий був перевізником, бо тоді біля Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому й казали: "На перевіз на Київ". Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, а тільки те відаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од того цесаря, - котрого я не знаю, як не знаю і при котрім він цесарі приходив туди.

А коли він вертався, то прийшов по Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів тут сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут скончалися.

А по сих братах почав рід їхній держати княжіння в полян. А в деревлян було княжіння своє, а дреговичі мали своє, а словени - своє в Новгороді, а другі сиділи на ріці Полоті, котрі й називаються полочанами. Од сих же полочан на схід і кривичі, що сидять у верхів'ї Волги, і в верхів'ї Двіни, і в верхів'ї Дніпра; їхній же й город є - Смоленськ, бо там сидять кривичі. На Білім озері сидить весь, а на Ростові-озері - меря, а на Клещині-озері сидить теж меря. А по Оці-ріці, де впадає вона у Волгу, сидить окремий народ - мурома. І черемиси окремий народ, і мордва окремий народ. Бо се тільки слов'янський народ на Русі: поляни, деревляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани— бо сидять вони по ріці Бугу, - а потім же волиняни. А се - інші народи, які данину дають Русі; чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, пери, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, ліб,

Коли ж слов'янський народ, як ото ми сказали, жив на Дунаї, то прийшли од землі скіфів, себто від хозар, так звані болгари і сіли по Дунаєві, були насильники слов'ян.