Призначення та функції податкової міліції

Працівникам ДПА в Україні надають і присвоюють спеціальні звання та ранги. Звання:

— головний державний радник податкової служби (Голова ДПА України, якого призначає президент за поданням прем'єр міністра України);

— державний радник податкової служби 1, 2, 3 рангів (засту­пники);

— радник податкової служби 1, 2, 3, рангу;

— головний податковий інспектор 1,2,3 рангу;

— старший податковий інспектор 1,2,3 рангу;

— податковий інспектор 1,2,3 рангу.

Структурним підрозділом ДПА є підрозділи податкової міліції.

До складу податкової міліції входять:

— Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління боротьби з корупцією в органах ДПС, Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

— управління податкової міліції, слідчі відділи податкової мі­ліції, відділи боротьби з корупцією в органах ДПС відповідних ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

— відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) подат­кової міліції відповідних ДПІ в районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних ДПІ.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний під­розділ, який проводить роботу за боротьби із незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Основним призначенням цих підрозділів є детальне розсліду­вання випадків ухиляння від сплати податків, притягнення вин­них до відповідальності.

Податкова міліція виконує такі функції:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини та правопорушення, що належать до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і ухвалює щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до законодавства оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів щодо відшко­дування заподіяних державі збитків;

3) виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів щодо їх усунення;

4) забезпечує безпеку працівників органів державної податко­вої служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

5) запобігає корупції та іншим посадовим порушенням серед працівників ДПС;

6) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо пору­шень податкового законодавства, прогнозує тенденції розви­тку негативних процесів кримінального характеру, пов'яза­них з оподаткуванням.

Ці підрозділи безпосередньо функціонують як у найвищій ла­нці, так і в проміжній та низовій. В окремих випадках на низово­му рівні дозволяється створення регіональних управлінь та відді­лів податкових розслідувань, що обслуговують декілька низових ланок.

Податкова міліція має право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

РОЗДІЛ 13

 

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту

В економічній літературі поняття «управління, менеджмент» визначаються як сукупність принципів, форм, прийомів та мето­дів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом в пливу в податковій сфері є відносини, що виника­ють між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. Органи законодавчої та виконавчої влади, контролюючі орга­ни у сукупності з платниками податків створюють коло суб'єктів податкового менеджменту.

Таким чином, податковий менеджмент, — це процес управлін­ня податковою системою з метою реалізації податкової політики.

Метою податкового менеджменту на макроекономічному рів­ні є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва і соціальної сфери.

Метою податкового менеджменту на мікроекономічному рівні є своєчасне та повне виконання зобов'язань платника податків відповідно до діючого законодавства. Податковий менеджмент на мікрорівні передбачає прогнозування і планування податків, податковий облік, внутрішній контроль оподатковуваних баз.

Функції податкового менеджменту

Функції податкового менеджменту — це певний вид діяльнос­ті в управлінні, що відокремився в процесі спеціалізації управ­лінської праці. До них належать: планування, організація, коор­динація, стимулювання і контроль. Зазначені функції є не ізольованими, а діють у взаємозв'язку і взаємозалежності.

У сфері управління податковою системою ці функції мають свій специфічний зміст.

Планування — це наукове передбачення розвитку і визначення шляхів здійснення розширеного відтворення. Податкове плану­вання, будучи органічною частиною планування фінансів країни, забезпечує узгоджену взаємодію всіх його елементів.

На державному рівні роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і факторів росту бази оподаткування і на цій підставі визначення обсягів податкових надходжень до бюджету.

Організація як функція управління податковою системою ви­ражається, насамперед, у виборі і формуванні системи органів управління, порядку їх підпорядкованості, встановленні прав і обов'язків кожного органу. У ширшому розумінні ця функція пе­редбачає також розробку нових методів оподаткування, напри­клад зміну бази, ставки, податкових пільг, порядку подання де­кларацій тощо. Результат виконання функції організації полягає у створенні структури органів управління, закріпленої у відповід­них положеннях, посадових інструкціях та інших нормативних документах.

Координація в області управління податковою системою пе­редбачає забезпечення єдності дій податкових органів по усунен­ню диспропорцій у передбачених бюджетом планових завданнях з податків і зборів, які виникають внаслідок зміни соціально-економічних та фінансових умов.

Стимулювання означає, що органи управління пов'язують ак­тивність людей із задоволенням їх матеріальних і духовних по­треб. Сплата податків до Державного бюджету пов'язана з необ­хідністю задоволення потреб платників податків' у безпеці, правовому захисті, фінансуванні частини витрат на освіту, охо­рону здоров'я, науку і культуру за рахунок державних коштів.

Стимулювання означає і певну матеріальну відповідальність за своєчасну і повну сплату податків.

Контроль. Податковий контроль розглядається з двох сторін: як функція або елемент державного управління економікою та як особлива діяльність з виконання податкового законодавства.

 

Поняття податкової роботи

Податкова робота — це діяльність платників податків, ДПА та інших державних органів щодо законодавчого закріплення спра­вляння податків, внесення їх до бюджету та контролю за їх над­ходженням.

 

 

Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету.

Облік платників податків є однією із основних функцій дер­жавних податкових органів, яка створює передумови для здійс­нення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєча­сністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Розглянемо особливості обліку платників для юридичних та фізичних осіб.

Юридичні особи (їх філії), у яких згідно з чинним законодав­ством України виникають податкові зобов'язання, повинні у 2-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстра­цію звернутися до державних податкових органів за своїм місцем знаходженням для взяття на податковий облік.

Для взяття на облік платників податків юридична особа пови­нна подати до підрозділу державного податкового органу такі документи: заяву, нотаріально завірені копії статуту (якщо це не­обхідно для утворювальної організаційної форми підприємства), установчих договорів та інших документів, затверджених та за­реєстрованих у встановленому чинним законодавством порядку з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію, копію по­ложення (для бюджетних установ), копію свідоцтва про держав­ну реєстрацію.

Взяття на облік платника податків — юридичної особи (філії) здійснюється державним податковим органом у 2-денний термін від дня надходження заяви. Дані із заяви заносяться до журналу обліку платників та Єдиного банку даних про платників подат­ків — фізичних осіб.

Після взяття платника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку для пред'явлення в установу банку, де він вирішив відкрити поточний рахунок. Банк, а також плат­ник зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття ра­хунка платнику податків (включаючи день відкриття) надіслати повідомлення про це державному податковому органу, в якому взято на облік такого платника податків.

Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу з переліком документів, зазначених вище, яка на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором.

З 1996 року в Україні введена державна реєстрація фізич­них осіб — платників податків та інших обов'язкових плате­жів. Реєстрація проводиться державними податковими інспек­ціями по районах і містах та містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного проживання в Україні, — за місцем отри­мання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта опо­даткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — пла­тника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я, та по батькові; дата народження; місце на­родження (країна, область, район, населений пункт); місце про­живання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності зо­бов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьому підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам.

Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова ад­міністрація України надає фізичній особі — платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізич­ної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнахо­дженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним но­мером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для використання в разі:

— виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

— укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

— відкриття рахунків в установах банку.

Якщо фізична особа хоче займатися підприємницькою діяль­ністю, вона повинна зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів державни­ми податковими інспекціями щорічно відкриваються особові ра­хунки. Вони відкриваються на кожний вид платежу платника. При цьому номери особових рахунків юридичних і фізичних осіб (підприємців) повинні відповідати ідентифікаційним кодам Дер­жавного реєстру. Особові рахунки ведуться на комп'ютерах згід­но з АРМами.

Нарахування платежів в особових рахунках платників здійс­нюються на підставі таких документів:

— податкових декларацій, звітів, рахунків, платіжних повід­омлень, довідок платників про авансові платежі;

— рішень начальника (заступника начальника) державної по­даткової інспекції за актами перевірок, проведених інспекторами державних податкових інспекцій та інших.

Подані платниками документи про нарахування платежів ре­єструються, після чого передаються до відділу обліку та звітності для проведення відповідних нарахувань у картках особових ра­хунків.

Документами, що надходять до органів державної податкової служби, як підтвердження сплати платежів до бюджету, є одер­жані від:

1) органів державного казначейства: відомості про зарахуван­ня платежів до бюджету, про повернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; копії розрахункових документів про сплату платежів до держав­ного бюджету за безготівковим розрахунком тощо;

2) фінансових органів: реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету; копії розрахункових до­кументів про сплату до місцевого бюджету за безготівковим роз­рахунком та ін.

Для забезпечення правильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державні податкові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банків списки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а також підрозділів бюджетної класифікації доходів, символів зві­тності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.

На 1 січня державними податковими інспекціями прово­диться звірка розрахунків з бюджетом всіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдо розрахунків за даними платника з даними державної податко­вої інспекції розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків не складається. Якщо сальдо з бюдже­том на 1 січня за даними платника не збігається з даними дер­жавної податкової інспекції, звірка розрахунків оформляється складанням акта.