Порядок обчислення, сплати та перерахування до бюджету

Залежно від того, які види ставок використовуються для мит­ного оподаткування, існує два методи нарахування належної до сплати суми мита:

1) у разі використання процентних ставок мито розраховуєть­ся так:

Σм = МВ • Ставка мита

МВ = Ціна контракту • Офіційний курс + Транспортні затрати до перетину митного контролю

Якщо до об'єкта оподаткування включаються митні збори, тоді:

Σм = (МВ+МЗ)*СМ

2) якщо використовуються ставки мита в абсолютних розмі­рах євро, то сума мита, належного до сплати, визначається так:

Σм = Q • Ставку євро • Офіц. курс

де Q ,— кількість товарів, що експортуються чи імпортуються.

Офіційний курс української гривні до євро беруть для розра­хунку суми мита, що існував на день подання вантажної митної декларації.

Платники мита самостійно визначають належну до сплати су­му. В окремих випадках (наприклад, при імпортуванні автома­шин) суму мита визначають митні органи. Документом, який є підставою для внесення мита, є вантажна митна декларація. Без сплати мита та відмітки у декларації пропуск товарів через мит­ний кордон не дозволяється.

Сплати мита може здійснюватися:

а) під час перетину митного кордону;

б) при реєстрації товарів, предметів на митній території України;

в) за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу.

Належна до сплати сума мита, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють митне оформлення то­варів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бю­джету.

За заявою декларанта та наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. При несплаті рахунка в строк, вказаний мит­ним органом, сума мита стягується в безспірному порядку з на­рахуванням пені за кожний прострочений день.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

1) транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні між­народні перевезення вантажів;

2) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

3) товари, що підлягають поверненню у власність держави;

4) товари та предмети, які внаслідок пошкодження стали не­придатними для використання, та багато інших.

Для фізичних осіб встановлені такі пільги. Не підлягають оподаткуванню:

1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівале­нтну 200 євро;

2) товари, що були вивезені під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення і ввозяться назад на митну територію України.

РОЗДІЛ 6

 

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Основи прибуткового оподаткування.

Кінцевим результатом діяльності підприємств є отриманий ними валовий дохід, що відображає новостворену вартість.

 

Валовий дохід = Виручка від реалізації -- матеріальні затрати (без заробітної плати)

або

Валовий дохід = Прибуток + заробітна плата

Чистий дохід на рівні підприємства має кілька форм, у тому числі форму прибутку.

Прибуток (Чистий дохід) = Виручка від реалізації мінус собі­вартість,

або

Прибуток (Чистий дохід) = Валовий дохід мінус за­робітна плата.

Вибір об'єкта оподаткування (Валового доходу чи Прибутку) є досить принциповим і залежить від багатьох факторів. Викори­стання для обчислення податку на прибуток валового доходу чи прибутку в обох випадках має як переваги, так і вади. При цьому слід враховувати особливості визначення валового доходу чи прибутку виходячи з чинних законодавчих і нормативних доку­ментів.

Глобальна система оподаткування передбачає оподаткування всіх доходів, незалежно від характеру і джерела їх отримання, за одними пропорціями і прогресивними ставками.

Шедулярна система оподаткування передбачає оподаткування різних доходів, за характером і джерелом отримання, за різними ставками.

Прибуткове оподаткування існує у двох основних формах:

1) оподаткування чистого доходу (прибутку);

2) оподаткування валового доходу (прибуток + заробітна плата).

Для юридичної особи, яка використовує найману працю, про­цес оподаткування доходів містить елемент подвійного оподат­кування. В основу правильного вибору між оподаткованим ЧД (П) і ВД повинні бути покладені правильні тлумачення власності по даній юридичній особі.

Оподаткування прибутку юридичних осіб за високими став­ками призводить до згортання легальних виробничих потужнос­тей і скорочення ВВП.

Оподаткування прибутку за низькими ставками заохочує інве­стиційну діяльність і розширює виробничі можливості.

У практиці існує роздільне і нероздільне оподаткування при­бутку. Роздільне передбачає окреме оподаткування прибутку, що розподіляється на виплату дивідендів і доходів по корпоративних правах, нероздільне — прибутку, що не розподіляється

Платники і ставки податку

22 травня 1997 року в Україні прийнято Закон «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 22.12.94р.», який набув чинності з 1 липня і 997 року, і викладено у новій редакції.

Згідно із законом платниками податку з прибутку є:

1) резиденти України — суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші установи, підприємства та органі­зації, у тому числі філії, відділення та інші відокремлені підроз­діли юридичної особи, які здійснюють свою діяльність, що спря­мована на отримання прибутку як у межах України, та і поза її митною територією;

2) фізичні і юридичні особи — нерезиденти України, у тому числі їхні постійні представництва, які отримують доходи з джерелом походження з України або виконують представницькі фу­нкції іноземних засновників (крім установ з дипломатичним ста­тусом та імунітетом);

3) виключені з числа платників НБУ та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

Згідно із законодавством, операції платників податку па при­буток, за винятком нерезидентів, страхових організацій та під­приємств грального бізнесу, оподатковуються за єдиною став­кою— 25%. За ставкою 30% оподатковувалися до 1 липня 2004 року прибутки платників податку, які утримували та вноси­ли до бюджету податок із виплаченої суми виграшу в лотерею, розиграшу або інші види ігор (за винятком виграшів у державній грошовій лотереї), а також будь-яка особа, у тому числі особа, яка не є платником податку на прибуток, що виплачувала вигра­ші фізичним особам у місцях грального бізнесу (казино, гральні дома і т. ін.).

Доходи нерезидентів із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються:

• за ставкою 0 відсотків при страхуванні (перестрахуванні) ризику у страхових іноземних компаній, включених до рейтингу Кабінету Міністрів України;

• за ставками 6 %(оплата вартості їх фрахту);

• 15%— будь-які інші доходи, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (конвенціями) з питань оподаткування, а також за ставкою 20 % від виплат за надані резидентам рекламні послуги на території України.