Ринок страхових послуг та його структура

Страховий ринок - це частина фін. ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною ф-цією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту сусп-ва. Отже, страховий ринок - це сфера екон. відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

Загальну орг-ційну структуру страхового ринку характеризують його суб'єкти та об'єкти. Суб’єкти страхового ринку:

1. страховики: страхові компанії (держ. і недерж.), перестрахувальні компанії, тов-ва взаємного страхування (ТВС).

2. об’єднання страховиків: Ліга страхових орг-цій, страхові бюро, страхові пули, спілки, асоціації.

3. посередники: страхові посередники (страхові агенти та брокери), професійні оцінювачі збитків (аджастери і диспашери, аварійні комісари), професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвейєри).

4. страхувальники: фіз. особи та юрид. особи.

5. орган у справах нагляду за страховою діял-тю.

На страховому ринку України ф-ціонують такі об'єднання страховиків, як Ліга страхових орг-цій України, Моторне страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро України, Морське бюро України, Асоціація "Українське медичне страхове бюро".

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти - специфічні страхові послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

В основу інституціональної структури страхового ринку покладено приватну, комбіновану, публічну форми власності. За такою структурою розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та державні страхові компанії, діял-ть яких регулюється Господ. кодексом України, ЗУ "Про господарські товариства" та "Про страхування".

За територіальною ознакою розрізняють нац., регіональний та св. страхові ринки.

За галузевою – страхов. ринок поділяють на ринок страхув. життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування (майнового, особистого, відповідал-ті).

 

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКІВ

За екон. сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й екон. розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше викор-ня для задоволення потреб сусп-ва в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПК.

Характерні ознаки податку:

- Це вид платежу, закріплений актом компетентного орга­ну державної влади.

-З першою ознакою безпосередньо пов’язана ознака індиві­дуальної безоплатності, чи однобічного характеру встановлен­ня податку. В основу цієї ознаки покладено однобічний рух коштів від платника до держави.

-Нецільовий характер податкового платежу означає над­ходження його у фонди, що акумулюються державою і вико­ристовуються на задоволення державних потреб.

-Безумовний характер податку є продовженням поперед­ньої ознаки й означає сплату податку, не пов’язану з жодними зустрічними діями, привілеями з боку держави.

- Податок - це платіж, що надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду. Розподіл податків між бюджетами, фондами здійснюється відповідно до бюджетної класифікації двома осн. шляхами: закріплення податку за певним бюджетом чи розподіл його між бюджетами.

-Обов’язковий характер податкового вилучення забезпе­чує нагромадження коштів у доходній частині бюджету. Це є основою закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян.

-Безповоротний характер податку.

-Платіж у грошовій формі. Внесення податку до бюджету відбувається в грошовій формі.

Призначення податку. Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб покривати витрати держави з утримання держуправління, оборони країни, вирішення екон. і соціальних завдань, а також створювати умови для підвищення ефективності в-ва і регулювання споживання в сусп-ві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через ф-ції, які виконують податки.

 

 

90.ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ ТА ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ

Податки – обовязкові внески платників до бюджету і позабюджетних фондів, розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податки є невід'ємною частиною ринкових відносин та одним з найбільш ефективних інструментів непрямого регулювання економічних процесів.

Функції податків:

1. Фіскальна функція – збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб відбувається метою формування фінансових ресурсів держави, що акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах, і необхідних для здійснення нею своїх функцій.

2. Регулююча функція. В її основі - сутність податків як інструменту вартісного розподілу та перерозподілу доходів між соціальними верствами та групами, між сферами та галузями економіки. Ця функція знаходиться у тісному взаємозв'язку з фіскальною функцією. Держава, використовуючи регулюючу функцію, отримує можливість впливати на рівень соціальне -економічного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окремі його напрями.

3. Контрольна функція податків. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами. Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників доходів з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. Крім того, через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.

4. Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення.

5.Стимулююча (дестимулююча) функція податку створює орієнтири для розвитку чи руйнування виробництва, діяльності.

Принципи опоподаткування реалізуються крізь конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму:

1) принцип справедливості піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, згідно своєї відносної платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким він користується під охороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним призведе до так званого рівності або нерівності оподаткування;

2) принцип визначеності податок, який зобов'язаний сплачувати кожен повинен бути точно визначений, а не довільний. Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути зрозумілі і відомі як самому платникові, так і будь-хто інший;

3) принцип зручності кожен податок має стягуватися у такий час і таким способом, які найбільш зручні для платника;

4) принцип економії кожен податок має бути так розроблений, щоб він витягав з кишені платника якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству.