Екон. Необхідність, суть та значення Страхування

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Страхування - це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грош. внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грош. внеску забезпечує собі третій в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і ддя її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останього. В ринковій економіці страхування переведено на комерційні засади. Воно стає важливим напрямком підприємницької діял-ті. Страхування розглядається як окрема галузь(індустрія). Існує також тісний взаємозв*язок між страховою і кредитною діял-тю. Наснлення багатьох країн надає перевагу заощадженню своїх коштів через страхові компанії,укладаючи з ними договори на страхування життя та здоров*я. До продажу страхових полісів нерідко залучаються й банки. Страхування виконує такі ф-ції: ризикову, створення і викор-ня страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентиву.

ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Доходи місцевих бюджетів це фінансовий ресурс органів місцевого самоврядування, який забезпечує грошовими коштами виконання власних і делегованих повноважень. Доходи бюджету є джерелом фінансування видатків соціально-культурної сфери місцевого самоврядування, фінансової підтримки підприємств, установ і організацій комунальної форми власності, а також фінансування спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, а також зобов'язань за договорами по об'єктах спільної комунальної власності та інших витрат.

В залежності від того, які види доходів забезпечують фінансуванням власних і делегованих повноважень доходи поділяються на власні і закріплені. Поняття власних доходів вперше законодавчо визначено було в Законі "Про бюджетну систему Української РСР", прийнятому у грудні 1990 року. В Україні визначення власних і закріплених доходів використовується в Законі Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятому в травні 1997 року де в статті 63 зазначено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених в установленому законом порядку загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів. В Бюджетному кодексі України застосовується дещо інша термінологія визначення власних і закріплених доходів, а саме: закріплені доходи – це доходи, що закріплені за місцевими бюджетами і враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів; власні доходи - це доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів. Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні доходи формують кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 66 Бюджетного кодексу України визначає склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних програм. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок: 1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на відповідній території; 2) 25 відсотків плати за землю, що сплачується (перераховується) на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; 3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок: 1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями; 4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що сплачується (перераховується) районними державними адміністраціями; 5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в рограммнному порядку адміністративними комісіями.

Згідно статті 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: 1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування; 2) 100 відсотків плати за землю – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю – для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;4) надходження рог відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власності; 16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; 17) інші надходження, передбачені законом.

БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Бюджетне регулювання здійснюється двома методами: 1. полягає в передачі органам влади АРК та МС заг.держ (закріплених) доходів та встановлення складу власних доходів в законод.встановл.порядку; 2. полягає в передачі частини фін.рес. органам влади АРК та МС з ДБ або МБ іншого рівня у зв’язку з нестачею закріплених заг.держ. та вл.доходів у вигляді міжб.трансфертів.

Бюджетне регулювання -це надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування їх на рівні необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території. У бюджетній сфері застосовуються такі методи бюджетного регулювання Балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів. Нормативний метод - застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах. Метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій. Метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів. Податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках. Крім основного методу бюджетного регулювання. В Україні застосовуються і додаткові методи: 1. дотація вирівнювання (кошти, що передаються з ДБУ до МБ або з бюджету АРК, бюджетів міст Києва та Сев., міст обл..знач., рай.бюджетів іншим МБ у випадках, коли не вистачає доходів, що враховуються при визначенні міжбюдж.трансфертів дл фінансування видатків, що врах.при визначенні міжбюджетних трансфертів); 2. субвенція (кошти, що передаються з ДБУ до МБ або з МБ іншим МБ для використання на певну мету); 3. кошти, що передаються до ДБУ та МБ з інших бюджетів (кошти, які при формуванні бюджетів утворені як надлишок розрахункового обсягу доходів і видатків, що врах.при визнач.міжб.трансфертів; 4. дод.дотації (кошти, що передають з ДБУ до МБ поза розрахунками бедж.вирівнювання для вирішення питань збалансованості МБ).

Необхідність бюдж.регюлювання шляхом надання з ДБУ МБтам міжб.трансфертів обумовлена неможливістю в законод.порядку забалансувати МБ за дох.і видатками делегованих дер.повноважень у зв’язку із суттєвою різницею соц..ек.розвитку АТО.

Виділяють чотири форми регулювання бюджетів: 1) централізована, здійснюється Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами влади; 2) децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад; 3)забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної с-ми; 4) забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.