Ринок цінних паперів і його регулювання.

Ринок ЦП - це частина ринку позикових капіталів, де здійснюються емісія, К-П ЦП та їх перепродаж. Через ринок ЦП (банки, спеціальні кредитно-фін установи, фондову біржу) акумулюються кошти п-ств, банків, держави і населення, які спрямовуються на виробниче і невиробниче вкладення капіталів. Розрізн первинний і вторинний ринок ЦП. Первинний ринок ЦП - це ринок, на якому реалізуються, продаються заново випущені ЦП емітентом - державою, кредитно-фінан установами, п-ми, компаніями. Первинне розміщення ЦП провадиться за підпискою або у формі безпосереднього продажу первинним покупцем. Втор ринок ЦП - це ринок без посередників, на якому здійснюються операції К-П ЦП між особами, які не є первинними кредиторами і позичальниками. Організованим втор ринком виступає Фондова біржа, а також Укр міжбанківська валютна біржа, яка працює з корпорат ЦП.

Великого значення для ефективного функціонування ринку цінних паперів набуває його правове регулювання. В Україні створена нормативна база щодо врегулювання ринку цінних паперів (РЦП). Фундаментальним інструментом законодавства про РЦП є ЗУ: “Про ЦП й фондову біржу” від 1991 р., “Про державне регулювання ринку ЦП в Україні” від 1996р., “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу ЦП в Україні” від 1997 р. та ін

ВРУ постановою від 1995 р. схвалила Концепцію функціонування та розвитку ФР України, у якій визначено головну мету - становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку ЦП в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки. У системі нормативного регулювання РЦП важливе місце посідають Укази ПУ: “Про ДКЦПФР” від 1995р., “Загальні засади функціонування Національного депозитарію України” від 1999р., “Про заходи щодо прискорення розвитку фондового ринку України” 2001р. та ін

Також КМУ прийняв низку постанов, якими регламентував різні аспекти щодо РЦП: “Про встановлення плати за видачу дозволу на здійснення діяльності з викупу та обігу ЦП”, “Про випуск безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996р та ін. Серед джерел, що становлять правову основу РЦП, велике значення мають нормативні акти, прийняті ДКЦПФР.

Отже, виходячи з цього, виділяють такі правові форми впливу на ринок цінних паперів: 1. прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП; 2. регулювання випуску та обігу ЦП, прав та обов’язків учасників РЦП; 3. видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на РЦП та забезпечення контролю за такою діяльністю; 4. заборона та припинення на певний строк (до 1 року) професійної діяльності на РЦП у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; 5. реєстрація випусків (емісій) ЦП та інформації про випуск (емісію) ЦП; 6. контроль за додержанням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск їх, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією; 7. контроль за додержанням антимонопольного законодавства на РЦП; 8. контроль за с-мами ціноутворення на РЦП; 9. контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; 10. здійснення інших заходів щодо державного регулювання і контроль за випуском та обігом цінних паперів.

ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТА Ф-ІЇ ФІН ПЛАНУВАННЯ.

Фін план - це процес визначення обсягу фін р-сів за джерелами формування і напрямками їх цільового викор згідно з виробничими та маркетинговими показниками п-ва у плановому періоді. Метою фін планування є забезпечення госп. діял необхід джерелами фін-ня. Фін план втілює встановлені цілі у форму конкретних фін показників і забезпечує фін р-ми закладені в виробничому плані екон пропорції розв.

Значення фін план полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту п-ва за умов конкуренції і є інструментом одержання фін. підтримки від зовн. інвесторів.

Основними завданнями фін планув на п-ві є: забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фін р-ми; установлення раціональних фін відносин із суб’єктами господ, банками, СК; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його викор; виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціон викор матеріальних, трудових та грош р-сів; здійснення контролю за утворенням та викор платіжних засобів.

Основними функціями фін план є: відображення основних напрямків фін політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі; встановлення кількісних і якісних параметрів суспільного в-ва на плановий період; вибір раціональних шляхів фін забезпечення передбачуваного рівня екон й соц розвитку на основі ефективного викор наявних у сусп р-сів; здійснення необхідного рівня перерозподілу фін р-сів для досягнення темпів і пропозицій розвитку економіки й підвищення сусп. добробуту; встановлення раціональних форм мобілізації фін р-сів і на їх основі визначення їх оптимальної структури.

Принципи фін план - це основа успішного його застосування. До їх числа належать: 1. принцип комплексного підходу до осн параметрів екон й соц розв в тісному взаємозв'язку з наявними фін можливостями; 2. принцип оптимального викор фін р-сів із метою першочергового забезпечення фін р-ми пріоритетних напрямків розвитку економіки й соц сфери; 3. принцип раціон визначення джерел одержанняфін р-сів і їхнього розподілу через ланки фін с-ми, тобто через сферу державних фінансів, підприємницьких структур, страхових і резервних фондів та фін ринку; 4. принцип єдності у використанні фін показників, здійсненні фін розрахунків, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій і напрямків розвитку; 5. принцип наукового обґрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних розрахунків, їхню екон обґрунтованість, викор прогресивної методологи, норм і нормативів, а також вибір кращих методів забезпечення прогнозних завдань необхідними р-ми з урахуванням кінцевих результатів. Реальність прогнозів досягається на основі пізнання й викор закономірностей розвитку сусп, об'єктивної оцінки потреб і наявності фін р-сів, глибокого обґрунтування всіх розрахунків, їхніх взаємозв'язків із натуральними показниками.

Специфічність фін план полягає у тому, що об'єктом фін план завжди є фін діял держави, госп структур і окремих громадян; предметною галуззю ф.п. є фін р-си, їх рух при здійсненні відтворювальних процесів в Е; сферою застосування фін план є створення, розподіл і перерозподіл фін р-сів на всіх етапах.

41. ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ - це призначення управління фінансами підприємств, що спрямоване на реалізацію його основної мети і завдань:

1)Функції фінансового менеджменту як керованої системи:

•розробка фінансової стратегії підприємства;

•формування організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень стосовно фінансової діяльності підприємства;

•формування інформаційної системи, що забезпечує прийнят-тя ефективних управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства;

•проведення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення факторів, що спричинили формування фінансового стану, і розробка відповідних заходів щодо його поліпшення;

•здійснення планування фінансової діяльності підприємства з метою ефективного залучення і розміщення капіталу;

•розробка системи стимулювання впровадження прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності;

•здійснення дієвого контролю за реалізацію прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності.

2) Функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством: •управління активами; •управління капіталом; •управління інвестиціями; •управління грошовими потоками; •управління фінансовими ризиками; •антикризове фінансове управління.

МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Фін план - процес розроблення с-ми фін планів з окремих аспектів фін. діял, що забезпечують реалізацію фін стратегії пва в майбутньому періоді. Результатом фін план є розрахунок фін показників, які відображають формув, розподіл і викор фін р-сів та втілюються у спеціальному документі - фін плані. Фін плану склад лише у грош формі. Фінансове планування включає: 1. фін прогнозування - дослідження та розроблення на довгострокову перспективу ймовірних шляхів розвитку фінансів суб'єктів господ і держави, які забезпечують їхнє стабільне фін положення у майбутньому; 2. поточне фін планування - процес визначення майбутніх доходів та напрямів викор фін р-сів суб'єктів екон діял, що має на меті реалізацію їх фінстратегії у більш короткостроковому періоді (складають на 1рік); 3. оперативне фін планування - процес синхронізації у часі грошових надходжень і витрат з метою реалізації поточних фін планів і конкретизації їх показників (оперативні фінансові плани складають на строк до одного року).

При визначенні фін показників викор такі методи планування:

1. Метод коефіцієнтів передбачає поширення встановлених раніше тенденцій на майбутній період або перенесення вибіркових даних на ін частину сукупності досліджуваних об'єктів. Цей метод надзвичайно простий у застосуванні, але має і суттєвий недолік: разом з коеф на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце у попередньому періоді. Внутрішні резерви не вишукуються. Метод коефіцієнтів викор при індексації ОЗ, дооцінці ТМЦ у зв'язку з інфляцією, плануванні прибутку, величині власних оборотних активів тощо.

2. Нормативний метод передбачає розрахунок фін показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрат у бюджетних установах тощо). Цей метод є більш ефективним за умови, що норми і нормативи відповідають таким вимогам: є науково обґрунтованими, прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід) і стабільними.

3. Балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та узгодженість усіх розділів фін плану, в р-ті чого досягається збалансованість плану.

4. Метод математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому.

5. Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом корегування фін показників базового періоду на ймовірні зміни в плановому періоді та визначення впливу різних факторів на ці показники.

Фінансові плани складають, усі суб'єкти господ. При цьому форма фін плану, склад його показників відображають специфіку відповідної ланки фін с-ми, до якої належить суб'єкт господ.

При виконанні фін планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих р-тів.

С-МА ФІНАНСОВИХ ПЛАНІВ. ЕТАПИ ФІН ПЛАНУВАННЯ.

Фінансове планування - процес розроблення с-ми фін планів з окремих аспектів фін діял, що забезпечують реалізацію фін стратегії п-ва в майбутньому періоді. Р-том фін планув є розраховані фін показники, які відповідають певним ознакам і знаходять своє відобр в документі, який має назву "фін план", Фін план - особлива форма документа, показники якого завжди виступають у грош формі й відобр р-ти господ діял та рух фін р-сів протягом відповідного періоду.

Загальне правило для всіх видів фінансових планів - вони обов повинні мати підрозділи доходів і видатків. За чинною практикою всі фінансові плани прийнято поділяти на 2 великі групи - зведені та індивідуальні. В свою чергу зведені фін плани поділяються на загальнодержавні, плани окремих господ об'єднань і територіальні.

Центральне місце посідають зведені загальнодержавні фін плани. Вони відобр рух фін р-сів на макрорівні, тобто масштаби перерозподілу фін р-сів, що здійснюються за допомогою фін с-ми держави. До їх числа належать баланс фін р-сів і витрат держави, зведений бюджет держави, ДБ, бюджет пенсійного фонду тощо. Зведені фін плани загальнодержавного характеру відрізняються передусім своєю структурою, змістом, об'єктом та сферою руху р-сів, методами планування і призначенням.

Центр місце в системі зведених фін планів, незалежно від моделі економіки, що існує в державі, посідає ДБУ. Саме він є найдієвішим інструментом щодо здійснення фін політики. Індивідуальні фін плани, тобто плани окремих п-ких структур, різняться між собою залежно від форм власності, видів діял, типу організацій, методів управління. Проте різним є насамперед перелік джерел доходу й напрямків викор фін р-сів. За своєю екон суттю вони відобр передбачувані р-ти фін й фінансове забезпечення господ діяльностей конкретного суб'єкта господар.

За умов РЕ відбувається перехід до міжнар стандартів у галузі фін планув: розробка бізнес-планів, в яких значне місце відведено розрахункам фін показників. Усю сукупність фін планів, залежно від періоду їхньої дії, можна поділити на оперативні(до 1 року), поточні(протягом 1 року) й перспективні(більш як на 1 рік) фін плани.

Всі види фін план перебувають у взаємозв'язку і здійсн у певній послідовності.

1) прогнозув фін діял, що визначає завдання поточного план. Це найсклад етап планування, що потребує високої кваліфікації фахівців. Під фін стратегією п-ва слід розуміти формування с-ми довгострокових цілей фін діялі вибір найефектив шляхів їхнього досягнення. Це генеральний план дій для забезпечення п-ва коштами. Він охоплює питання теорії і практики фінансів, їхнього планування, вирішує завдання, які забезпечують фін стійкість п-ва н ринкових умовах господар.

2) поточне планування фін діял, що полягає в розробці с-ми фін планів з окремих аспектів фін діял п-ва на майбутній рік із розбивкою за кварталами

3) оперативне планування фін діял. Воно полягає в розробці с-ми бюджетів - короткострокових оперативних фін планів (до 1 року), що відобр надходження і витрати коштів з окремих аспектів фін діял, окремих господ операцій, інвестиційних проектів.

До головних етапів фін план, які дозволять зробити його більш ефективним належать:аналіз інвестиційних можливостей та можливостей фінансування; прогнозування наслідків поточних рішень заради уникнення неочікуваних ситуацій та розуміння зв’язку між поточними та майбутніми рішеннями; обгрунт обраного варіанта із ряду можливих рішень; оцінка досягнутих р-тів у порівнянні із цілями, що встановлені.