Взаємохв’язок і відмінності фінансів та інших ек категорій

Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які регулюються правовими нормами. У процесі вартісного розподілу фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями — ціною, заробітною платою, кредитом.

Фінанси і ціна. Відмінності:

1. Ціновий розподіл завжди пов'язаний із обміном, а фінансовий відбувається за межами акту купівлі-продажу товарів.

2. Ціновий розподіл передує фінансовому.

3. Фінансовий розподіл є гнучкішим, оскільки ціновий визначає лише пропорції майбутнього вартісного розподілу.

Взаємозв'язок полягає в тому, що ціни є основою фінансового розподілу вартості, а фінанси, базуючись на пропорціях розподілу, що склалися під впливом цін, виступають інструментом, що їх реалізує.

Фінанси і заробітна плата. Відмінності:

1. За допомогою зарплати розподіляється необхідний продукт, а за допомогою фінансів весь національний продукт.

2. Розподільчі відносини, що здійснюються через зарплату, матеріалізуються у грошових коштах, що надходять у власність окремих громадян для задоволення їхніх особистих потреб, а фінанси мають суспільне призначення.

3. На відміну від фінансів, функціонування зарплати може розглядатись як процес двостороннього руху вартості. Зарплата має компенсаційний характер і залежить від кількості та якості затраченої праці — кожний працівник повинен отримувати від суспільства таку частку вартості, яка відповідає його трудовому вкладу.

Взаємозв'язок фінансів і зарплати полягає у тому, що, з одного боку, фінанси "допомагають" зарплаті формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємств. З іншого боку, заробітна плата, нарахування якої не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів у вигляді стійких пасивів.

Фінанси і кредит. Відмінності:

1. Кредит функціонує на основі поверненості.

2. Кредитні ресурси виражають "розірваний у часі рух" вартості від кредитора до позичальника і назад, а фінансові відносини — односторонній процес.

3. Кредитний перерозподіл пов'язаний із переміщенням грошових коштів між суб'єктами розподільчого процесу, а фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них.

4. Кредитні ресурси формуються у процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, держави, громадян, а фінансові — із доходів і нагромаджень, що утворились на стадії вартісного розподілу.

5. Кредит надається позичальнику на визначений термін на умовах поверненості та платності, а фінансові ресурси — безоплатно, без регламентування умов їх повернення.

6. Кредит має тісніший зв'язок з грошовим обігом, з його допомогою задовольняється потреба в платіжних засобах, здійснюється регулювання грошової маси.

Взаємозв'язок фінансів і кредиту виражається у їх комплексному використанні. Так, при недостатності власних фінансових ресурсів, підприємство залучає банківські кредити. З іншого боку, тимчасово вільні фінансові ресурси підприємства зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх у якості кредитних ресурсів.

9. ПРОЦЕНТ ЗА КРЕДИТ. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗМІР %-НОЇ СТАВКИ ЗА КРЕДИТИ

% за кредит або позичковий % (від лат. «pro centum» - на сотню) означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. % належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин.

У банківській практиці викор. поняття маржі.

Маржа - це різниця між %-ними ставками (в загальному розумінні), а в процесі кредитув. - різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового %-та) і ставками залучених коштів (ставки депозитного %-та). Величина маржі має бути такого рівня, щоби забезпеч. належну рентабельність КБ і створювати фін. ресурси для його розвитку. Як правило, КБ за основу позичкового %-та беруть облікову ставку НБУ з додачею маржі. Показником, що кількісно х-зує плату за кредит, є норма %-та, або %-на ставка, що розрахов. за ф-лою: Н=Д/К∙100%, де Д - річний дохід на позичковий капітал; К - середньорічна сума наданого кредиту.

На розмір %-ної ставки за кредити впливають такі фактори:

- макроекономічні (рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку); - мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику; мета викор-ня кредиту).

Фактори що впливають на розмір процентної ставки комерційних банків

1.Облікова ставка НБУ - це базисна ставка рефінансування, яка застосовується при кредитуванні комерційних банків. Останні встановлюють процентну ставку за кредитними операціями, як правило, вищою за облікову ставку. Однак це не є обов'язковою нормою. Якщо банк має дешевші ресурси, він може встановити нижчі процентні ставки для своїх кредитів.

2.Рівень інфляції. Дешеві гроші (порівняно з іншими видами ресурсів) стимулюють ажіотажний попит на кредити, створюють умови для зловживань у банківській сфері та розбалансування економіки.

3.Строк кредиту - рівень процентної ставки перебуває у безпосередній залежності від строку кредиту: чим більше строк, тим вище процентна ставка. Така залежність зумовлена двома факторами: по-перше, за значних строків кредиту вищим є ризик втрати від неповернення кредиту та знецінення коштів під час інфляції; по-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, приносять відносно вищу віддачу.

4. Витрати з формування позичкового капіталу, які безпосередньо впливають на величину процентної ставки за кредитами. Ці витрати складаються з депозитного процента та плати за кредит, що отриманий в інших банках. Чим дорожче банку коштують ресурси, тим вищою є норма позичкового процента.

5. Розмір позички — звичайно процент за великими кредитах повинен бути нижчим, ніж за дрібнішими, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою, не перебувають у безпосередній залежності від її величини, а абсолютний дохід банку за великими позичками вищий, ніж за дрібними.

6. Попит на кредити. Звичайно збільшення попиту на кредити викликає збільшення процентних ставок за ними. Однак в умовах конкуренції між кредитними інститутами та боротьби за розширення ринків банки не можуть зловживати цим правилом. Вони мають можливість не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, щоб залучити більшу кількість клієнтів та завоювати конкурентні переваги.

7.Характер забезпечення — кожна з форм забезпечення повернення кредитів має свій рівень надійності. Банк повинен оцінити якість відповідної форми забезпечення та встановити процентну ставку з урахуванням цих даних. Чим вище якість застави, тим нижчою може бути процентна ставка.

8.Витрати на оформлення позички і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки. Чим вищі ці витрати, тим вище норма позичкового процента.

9.Ставки банків-конкурентів. Звичайно вони не дуже відрізняються, однак в окремі періоди банк може проводити індивідуальну процентну політику.

10.Характер взаємовідносин між банком і позичальником. Постійному клієнтові, якого банк давно знає та якому довіряє, що має строковий вклад або депозит за невисокою ставкою, банк може встановлювати знижку при визначенні величини позичкового процента.

11.Норма прибутку від інших активних операцій. Якщо інвестиційні операції приносять відносно більший дохід (на одиницю вкладеного капіталу), ніж позичкові, то банку треба переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня процентних ставок.

12.Потреба отримання прибутку від позичкових операцій. Норма позичкового процента повинна бути вищою за норму депозитного процента.

Застосовуються %-ні ставки фіксовані (постійні), які протягом певного періоду не змінюються, і плаваючі (змінні). Плаваючі %-ні ставки набувають все більшого використання, особливо за середньострокові і довгострокові кредити. За цими кредитами розмір ставки на весь строк не фіксується, а переглядається через узгодження строків з урахуванням зміни кон´юнктури грошового ринку, інфляції тощо. Час, впродовж якого %-на ставка залишається незмінною, називають %-ним періодом.

Потрібно відслідковувати номінальну і реальну %-ні ставки. Номінальна %-на ставка - це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу. Реальна ставка %-та визначається шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу.