Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Класифікація маршрутів в альпінізмі↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 23 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Загальні положення про класифікацію маршрутів. Маршрути сходжень (підйоми на вершини) діляться у порядку зростаючої складності на категорії - від 1-й 6-й. Категорії від 2-й 6-й включно підрозділяються на дві підкатегорії - А і Б. Попередню оцінку категорії складності маршруту проводять самі альпіністи - першопроходці маршрутів сходжень. Для офіційного привласнення категорії пройденого маршруту в класифікаційну комісію Федерації альпінізму представляється звіт встановленої форми, що включає висновок про попередню оцінку маршруту порівняно з класифікованими тій же напівкатегорії складності, наявними в досвіді сходжень учасників даної групи. У категорію складності маршруту сходження, що класифікується, включається тільки шлях підйому. Шлях підходу до початку маршруту і спуск з вершини (при траверсі - спуск з останньої вершини) в категорію складності маршруту не включається, але повинні бути відбиті в звіті. Під траверсом розуміється проходження не менше двох вершин, причому спуск з попередньої вершини повинен проходити у напрямі подальшої, але не по дорозі підйому. Траверс однієї вершини не класифікується. Маршрут може бути класифікований як первовосхожденіє, первопрохожденіє, варіант, комбінація маршрутів. Первовосхожденієм вважається сходження на вершину вперше, воно ж буде і первопрохожденієм по даному маршруту. Первопрохожденієм вважається сходження по маршруту, прокладеному по непройдених схилах, гребенях, контрфорсах, ребрах (при траверсі - коли нові ділянки, без урахування повторно пройдених, визначають вищу категорію складності маршруту). Варіантом вважається сходження по маршруту, що частково співпадаючому з раніше пройденим або проходить по раніше пройденій стіні (схилу), не розділеній з шуканим маршрутом гребенями, ребрами, кулуарами і т.д. Комбінацією вважається сходження або траверс, маршрут якого складається з раніше пройдених ділянок або маршрутів (класифікуються індивідуально для груп). Сходження по маршрутах 6Б кат. сл. після рекомендації комісії (по нових маршрутах - спільно з висновком групи експертів) затверджуються Правлінням федерації альпінізму України. Суспільне значення альпінізму Прикладне значення альпінізму. Альпінізм має важливе прикладне значення для різних сторін життя суспільства. В процесі свого розвитку техніка альпінізму, вироблені прийоми, методи знайшли застосування в різних видах людської діяльності. Військовий альпінізм. Військове значення альпінізму в країнах з гірським рельєфом стало зрозумілим відносно давно. На початку XX століття в Австро-Угорщині і Італії з'явилися спеціальні гірськострілецькі частини. У Німеччині перші гірські частини (гірські єгеря) були сформовані в Баварії в 1915 році з уродженців Баварії і Вюртемберга. Під час Першої світової війни, влітку 1918 роки, гірські стрілки взяли участь в самій високогірній битві - Битві при Сан Матео (Battle of San Matteo) в італійському регіоні Трентіно, на висоті 3 678 метрів над рівнем моря. Перед Другою світовою війною в Німеччині були сформовані дві гірськострілецькі дивізії. Гірськострілецькі частини були також сформовані в СРСР і низці інших країн. Після початку Великої Вітчизняної війни представники Всесоюзної секції альпінізму звернулися в Генеральний штаб з пропозицією створити спеціальну альпіністську групу для навчання гірських частин. Така група була сформована, і альпіністи з неї направлені на Закавказький і Северо-Кавказській фронти, а також в Середньоазіатський військовий округ як інструктори по гірській підготовці. У другій половині ХХ століття гірськострілецькі частини брали участь у ряді воєн: між Індією і Пакистаном (1999, під час якої бойові дії велися на найбільших висотах - до 5 400 метрів над рівнем моря), у війні СРСР в Афганістані, у війні НАТО в Афганістані і ще декількох локальних конфліктах. В даний час гірськострілецькі частини існують в Німеччині, Італії, США, Росії, Франції, Швейцарії і низці інших країн. Альпіністську підготовку гірськострілецьких частин здійснюють досвідчені горовосходітелі, навчаючи солдатів і офіцерів методам подолання складного гірського рельєфу, техніці альпінізму і способам забезпечення безпеки. Промисловий альпінізм. Промисловий альпінізм, як спеціальна технологія виконання висотних робіт на промислових і інших об'єктах, при яких роботи виконуються за допомогою підйому або спуску по мотузку, або з використанням інших альпіністських методів просування і страховки, широко почав застосовуватися з 1960-х років, хоч і до цього були численні випадки застосування альпіністської техніки для виконання різних господарських робіт. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни альпіністи покривали маскувальними чохлами позолочені шпилі і куполи Ленінграда, рятуючи їх від артобстрілів і бомбардування. Починаючи з 1964 року спеціальність «скелелаз-монтажник» з'явилася в списку професій. Її засновником став заслужений майстер спорту СССР І.А. Галустов. При будівництві найбільших високогірних ГЕС: Нурекськой, Токтогульськой, Саяно-Шушенськой, Рогунськой, Чиркейськой спецзагони альпіністів виконували роботи по розчищенню і зміцненню гірських схилів. В даний час промисловий альпінізм міцно увійшов до життя, внаслідок чого в травні 2001 року Мінтруд затвердив професію «промисловий альпініст». Альпіністські навики, досвід організації безпеки при сходженні в горах надали значну допомогу у формуванні пошуково-рятувальних загонів, пошуково-рятувальних служб. У всіх гірських районах різних країн світу діють гірничо-рятувальні служби (англ. Mountain rescue), що надають допомогу що потрапив в біду, а також що забезпечують безпечне знаходження людей в горах, що як постійно проживають, так і тимчасово прибулих на відпочинок. Дані служби діють на постійній підставі, їх діяльність фінансується, як правило, з бюджетних джерел. У Україні дані служби входять до складу МНС. Перші спеціалізовані цілодобово діючі контрольно-рятувальні пункти (КСП) в гірських районах з'явилися в СРСР в 1958 році. Крім того, в 1963 році Всесоюзна рада ДСО профспілок фундирувала жетон «Рятувальний загін», а Федерація альпінізму СРСР включає в нормативи для спортсменів першого розряду виконання вимог на отримання номерного жетона «Спасательный отряд». Таким чином практично всі альпіністи вищих спортивних розрядів були рятувальниками. Для підготовки професійних рятувальників в сучасних умовах проводяться спеціальні школи, на яких вивчаються і відпрацьовуються разом з іншими питаннями (надання першої медичної допомоги) техніка організації страховки і транспортування потерпілого в умовах різного гірського рельєфу. Після закінчення курсу теоретичної і практичної підготовки що успішно склав іспит привласнюється звання «рятувальник» і вручається номерний жетон «Порятунок в горах». СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. UNWTO Tourism Highlights, Edition 2009. World Tourism Organization [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unwto.org/index.php 2. Александрова А.Ю. Международный туризм. - М., 2001. 3. Александрова А.Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма. - М., 1996. 4. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - СПб., 2001. 5. Биржаков М.Б. Ведение в туризм. [Текст] учебное пособие – СПб.: невский фонд 2004 6. Биржаков М.Б. Паломнический и религиозный туризм. «Туристские Фирмы», [Текст] справочник/ М.Б.Биржаков; СПб.: ОЛБИС, 1997г. 7. Биржаков,М.Б. Правовые основные и методы регулирования паломнического туризма. «Туристские Фирмы», [Текст] справочник/ М.Б.Биржаков; СПб.: ОЛБИС, 2003г. 8. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. 9. Г.І. Михайліченко. Практика організації туристичних подорожей / Михайліченко Г.І. // Навч. посіб. – К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2003. - 156 с. 10. Довідка про динаміку туристичних потоків в Україні (виїзний туризм) 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/ 11. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000. 12. Ізраїль скасував візовий режим з Україною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zhvaniya.com/world/17654/ 13. Ізраїль ухвалив рішення скасувати візовий режим з Україною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newsru.ua/.ukraine/07dek2009/isr_vizy.html 14. Лаптев Ю. Н. Этнографический туризм в Крыму: состояние и перспективы развития. - Симферополь: Таврия, 2000. - 32 с. 15. Любіцева О.О. Напрямки розвитку релігійного туризму в Україні / Любіцева О.О., Романчук С.П. // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (10-11 жовтня 2001 р. КУТЕП). Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості. – К.: Вид-во «КУТЕП», 2002. - 235 с. 16. Любіцева О.О. Організація православного паломництва до Святої Землі / О.О. Любіцева, С.П. Романчук // Матеріали міжнародн. наук-практ. конф. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія – К., 1999. - с. 82-85. 17. Монастыри Русской православной церкви. [Текст] Справочник-путеводитель. – М.: изд. Московской патриархии, 2001. 18. Муравьев А.Н. Путешествие по святым местам, [Текст] учебное пособие/ А.Н.Муравьев - М.: «Книга» 1990 19. Николаенко Д.В. Рекреационная география. - М., 2001. 20. П. Л. Яроцький. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні / Яроцький П.Л. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//tourlib.net/books_ukr/filotur 111.html 21. Православные обители. [Текст] Путеводитель. –М.: 1998 22. Релігійний туризм – перспективний напрямок для країни [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//kontrakty.com.ua 23. Сенин В.С. Организация международного туризма [Текст] учебное пособие/ В.С.Сенин – М.: 1999 24. Сенин В.С. Организация международного туризма: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003. 25. Соколова М.В. История туризма. - М.: Академия, 2004. 26. Українці їздитимуть до Ізраїлю без віз уже до липня? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mynews-n.net/news/society 27. Федеральный закон «Об основах туристской деятельности в Российской Федерации. 28. Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання / За редакцією докт. філос. наук, професора, член-кореспондента НАН України Пазенка В.С. – К.: Український Центр Духовної культури, 2005. - 328 с. 29. Храбовченко В.В. Экологический туризм. - М.: Финансы и статистика, 2004. 30. Христов Т.Т Религиозный туризм [Текст] учебное пособие/ Т.Т.Христов;-М.: Академия 2003 31. Шутенко Наталя. Релігійний туризм: український вимір / Шутенко Н. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//www. Religion.in.ua 32. Экономика и организация туризма: международный туризм / Под ред. И.А. Рябовой, Ю.В. Забаева, Е.Л. Драчевой. - М.: КНОРУС, 2005. 33. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. - 308 с. SSBN 966- 7982-564 c.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 256; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.85.12 (0.008 с.) |