Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація маршрутів в альпінізмі

Поиск

Загальні положення про класифікацію маршрутів.

Маршрути сходжень (підйоми на вершини) діляться у порядку зростаючої складності на категорії - від 1-й 6-й. Категорії від 2-й 6-й включно підрозділяються на дві підкатегорії - А і Б.

Попередню оцінку категорії складності маршруту проводять самі альпіністи - першопроходці маршрутів сходжень. Для офіційного привласнення категорії пройденого маршруту в класифікаційну комісію Федерації альпінізму представляється звіт встановленої форми, що включає висновок про попередню оцінку маршруту порівняно з класифікованими тій же напівкатегорії складності, наявними в досвіді сходжень учасників даної групи.

У категорію складності маршруту сходження, що класифікується, включається тільки шлях підйому. Шлях підходу до початку маршруту і спуск з вершини (при траверсі - спуск з останньої вершини) в категорію складності маршруту не включається, але повинні бути відбиті в звіті. Під траверсом розуміється проходження не менше двох вершин, причому спуск з попередньої вершини повинен проходити у напрямі подальшої, але не по дорозі підйому. Траверс однієї вершини не класифікується.

Маршрут може бути класифікований як первовосхожденіє, первопрохожденіє, варіант, комбінація маршрутів.

Первовосхожденієм вважається сходження на вершину вперше, воно ж буде і первопрохожденієм по даному маршруту. Первопрохожденієм вважається сходження по маршруту, прокладеному по непройдених схилах, гребенях, контрфорсах, ребрах (при траверсі - коли нові ділянки, без урахування повторно пройдених, визначають вищу категорію складності маршруту).

Варіантом вважається сходження по маршруту, що частково співпадаючому з раніше пройденим або проходить по раніше пройденій стіні (схилу), не розділеній з шуканим маршрутом гребенями, ребрами, кулуарами і т.д.

Комбінацією вважається сходження або траверс, маршрут якого складається з раніше пройдених ділянок або маршрутів (класифікуються індивідуально для груп). Сходження по маршрутах 6Б кат. сл. після рекомендації комісії (по нових маршрутах - спільно з висновком групи експертів) затверджуються Правлінням федерації альпінізму України.

Суспільне значення альпінізму

Прикладне значення альпінізму. Альпінізм має важливе прикладне значення для різних сторін життя суспільства. В процесі свого розвитку техніка альпінізму, вироблені прийоми, методи знайшли застосування в різних видах людської діяльності.

Військовий альпінізм. Військове значення альпінізму в країнах з гірським рельєфом стало зрозумілим відносно давно. На початку XX століття в Австро-Угорщині і Італії з'явилися спеціальні гірськострілецькі частини. У Німеччині перші гірські частини (гірські єгеря) були сформовані в Баварії в 1915 році з уродженців Баварії і Вюртемберга.

Під час Першої світової війни, влітку 1918 роки, гірські стрілки взяли участь в самій високогірній битві - Битві при Сан Матео (Battle of San Matteo) в італійському регіоні Трентіно, на висоті 3 678 метрів над рівнем моря. Перед Другою світовою війною в Німеччині були сформовані дві гірськострілецькі дивізії. Гірськострілецькі частини були також сформовані в СРСР і низці інших країн.

Після початку Великої Вітчизняної війни представники Всесоюзної секції альпінізму звернулися в Генеральний штаб з пропозицією створити спеціальну альпіністську групу для навчання гірських частин. Така група була сформована, і альпіністи з неї направлені на Закавказький і Северо-Кавказській фронти, а також в Середньоазіатський військовий округ як інструктори по гірській підготовці. У другій половині ХХ століття гірськострілецькі частини брали участь у ряді воєн: між Індією і Пакистаном (1999, під час якої бойові дії велися на найбільших висотах - до 5 400 метрів над рівнем моря), у війні СРСР в Афганістані, у війні НАТО в Афганістані і ще декількох локальних конфліктах.

В даний час гірськострілецькі частини існують в Німеччині, Італії, США, Росії, Франції, Швейцарії і низці інших країн.

Альпіністську підготовку гірськострілецьких частин здійснюють досвідчені горовосходітелі, навчаючи солдатів і офіцерів методам подолання складного гірського рельєфу, техніці альпінізму і способам забезпечення безпеки.

Промисловий альпінізм. Промисловий альпінізм, як спеціальна технологія виконання висотних робіт на промислових і інших об'єктах, при яких роботи виконуються за допомогою підйому або спуску по мотузку, або з використанням інших альпіністських методів просування і страховки, широко почав застосовуватися з 1960-х років, хоч і до цього були численні випадки застосування альпіністської техніки для виконання різних господарських робіт. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни альпіністи покривали маскувальними чохлами позолочені шпилі і куполи Ленінграда, рятуючи їх від артобстрілів і бомбардування.

Починаючи з 1964 року спеціальність «скелелаз-монтажник» з'явилася в списку професій. Її засновником став заслужений майстер спорту СССР І.А. Галустов. При будівництві найбільших високогірних ГЕС: Нурекськой, Токтогульськой, Саяно-Шушенськой, Рогунськой, Чиркейськой спецзагони альпіністів виконували роботи по розчищенню і зміцненню гірських схилів.

В даний час промисловий альпінізм міцно увійшов до життя, внаслідок чого в травні 2001 року Мінтруд затвердив професію «промисловий альпініст».

Альпіністські навики, досвід організації безпеки при сходженні в горах надали значну допомогу у формуванні пошуково-рятувальних загонів, пошуково-рятувальних служб.

У всіх гірських районах різних країн світу діють гірничо-рятувальні служби (англ. Mountain rescue), що надають допомогу що потрапив в біду, а також що забезпечують безпечне знаходження людей в горах, що як постійно проживають, так і тимчасово прибулих на відпочинок. Дані служби діють на постійній підставі, їх діяльність фінансується, як правило, з бюджетних джерел. У Україні дані служби входять до складу МНС.

Перші спеціалізовані цілодобово діючі контрольно-рятувальні пункти (КСП) в гірських районах з'явилися в СРСР в 1958 році. Крім того, в 1963 році Всесоюзна рада ДСО профспілок фундирувала жетон «Рятувальний загін», а Федерація альпінізму СРСР включає в нормативи для спортсменів першого розряду виконання вимог на отримання номерного жетона «Спасательный отряд». Таким чином практично всі альпіністи вищих спортивних розрядів були рятувальниками.

Для підготовки професійних рятувальників в сучасних умовах проводяться спеціальні школи, на яких вивчаються і відпрацьовуються разом з іншими питаннями (надання першої медичної допомоги) техніка організації страховки і транспортування потерпілого в умовах різного гірського рельєфу. Після закінчення курсу теоретичної і практичної підготовки що успішно склав іспит привласнюється звання «рятувальник» і вручається номерний жетон «Порятунок в горах».


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. UNWTO Tourism Highlights, Edition 2009. World Tourism Organization [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unwto.org/index.php

2. Александрова А.Ю. Международный туризм. - М., 2001.

3. Александрова А.Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма. - М., 1996.

4. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - СПб., 2001.

5. Биржаков М.Б. Ведение в туризм. [Текст] учебное пособие – СПб.: невский фонд 2004

6. Биржаков М.Б. Паломнический и религиозный туризм. «Туристские Фирмы», [Текст] справочник/ М.Б.Биржаков; СПб.: ОЛБИС, 1997г.

7. Биржаков,М.Б. Правовые основные и методы регулирования паломнического туризма. «Туристские Фирмы», [Текст] справочник/ М.Б.Биржаков; СПб.: ОЛБИС, 2003г.

8. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. - Ростов н/Д: Феникс, 2003.

9. Г.І. Михайліченко. Практика організації туристичних подорожей / Михайліченко Г.І. // Навч. посіб. – К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2003. - 156 с.

10. Довідка про динаміку туристичних потоків в Україні (виїзний туризм) 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/

11. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000.

12. Ізраїль скасував візовий режим з Україною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zhvaniya.com/world/17654/

13. Ізраїль ухвалив рішення скасувати візовий режим з Україною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newsru.ua/.ukraine/07dek2009/isr_vizy.html

14. Лаптев Ю. Н. Этнографический туризм в Крыму: состояние и перспективы развития. - Симферополь: Таврия, 2000. - 32 с.

15. Любіцева О.О. Напрямки розвитку релігійного туризму в Україні / Любіцева О.О., Романчук С.П. // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (10-11 жовтня 2001 р. КУТЕП). Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості. – К.: Вид-во «КУТЕП», 2002. - 235 с.

16. Любіцева О.О. Організація православного паломництва до Святої Землі / О.О. Любіцева, С.П. Романчук // Матеріали міжнародн. наук-практ. конф. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія – К., 1999. - с. 82-85.

17. Монастыри Русской православной церкви. [Текст] Справочник-путеводитель. – М.: изд. Московской патриархии, 2001.

18. Муравьев А.Н. Путешествие по святым местам, [Текст] учебное пособие/ А.Н.Муравьев - М.: «Книга» 1990

19. Николаенко Д.В. Рекреационная география. - М., 2001.

20. П. Л. Яроцький. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні / Яроцький П.Л. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//tourlib.net/books_ukr/filotur 111.html

21. Православные обители. [Текст] Путеводитель. –М.: 1998

22. Релігійний туризм – перспективний напрямок для країни [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//kontrakty.com.ua

23. Сенин В.С. Организация международного туризма [Текст] учебное пособие/ В.С.Сенин – М.: 1999

24. Сенин В.С. Организация международного туризма: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003.

25. Соколова М.В. История туризма. - М.: Академия, 2004.

26. Українці їздитимуть до Ізраїлю без віз уже до липня? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mynews-n.net/news/society

27. Федеральный закон «Об основах туристской деятельности в Российской Федерации.

28. Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання / За редакцією докт. філос. наук, професора, член-кореспондента НАН України Пазенка В.С. – К.: Український Центр Духовної культури, 2005. - 328 с.

29. Храбовченко В.В. Экологический туризм. - М.: Финансы и статистика, 2004.

30. Христов Т.Т Религиозный туризм [Текст] учебное пособие/ Т.Т.Христов;-М.: Академия 2003

31. Шутенко Наталя. Релігійний туризм: український вимір / Шутенко Н. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//www. Religion.in.ua

32. Экономика и организация туризма: международный туризм / Под ред. И.А. Рябовой, Ю.В. Забаева, Е.Л. Драчевой. - М.: КНОРУС, 2005.

33. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. - 308 с. SSBN 966- 7982-564 c.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 256; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.126.44 (0.006 с.)