Основні центри паломництва християнських конфесій

З прадавніх часів віруючі, які жили у різних країнах, бажали своїми власними очима побачити Святу Землю. Слова «Свята Земля» наповнені особливим змістом для кожної православної людини. Існує багато країн, відомих своєю цікавою історією, багатою природою, культурою. Але на всій планеті є тільки одна Свята Земля. Про неї можна прочитати вже з перших сторінок Святого Письма. Свята Земля приймає найбільший потік українських релігійних мандрівників. До інших релігійних маршрутів належать Греція, Італія, Росія, Грузія.

Свята Земля – це територія, пов’язана з земним життям Ісуса Христа. Найбільш визначні місця на Святій Землі, відомі зі Святого Письма Нового Завету та з церковного Передання, історично належить Єрусалиму. У цьому місті, що є одним з найдавніших на Землі і має вік понад 4000 років, християни повторюють Хресний шлях Христа по Віа Долороса до Церкви Гроба Господня, побудованої на місці розп’яття, відвідують Гробницю Діви Марії та інші численні святі місця.

Свята Земля в основному знаходиться на території сучасного Ізраїлю.

Ізраїль – досить невелика країна, що простягнулася всього на 450 км на південь і на 120-130 км зі сходу на захід. Офіційно мовою Ізраїлю є іврит та арабська, але більшість населення цієї країни розмовляє також і англійською. В Ізраїлі так багато вихідців з республік колишнього Радянського Союзу, що можна без перебільшення сказати, що кожен п’ятий громадянин цієї країни розмовляє російською. Іноді Ізраїль називають країною чотирьох морів. Хоча насправді там тільки два моря – Середземне та Червоне, але історично склалося, що два великих озера, розташованих посеред Ізраїлю, також називають морями. Так було ще за часів Нового Заповіту. Одне з цих озер – прісноводне. За стародавніх часів воно називалося Галілейським, або ж Геннісаретським морем. Існують ще дві – сучасна: Кіннеріт, та стародавня: Тіверіадське озеро, або море. Геннісаретське озеро-море утворилося в доісторичні часи в результаті геологічного катаклізму, який опустив частину ріки Йордан, так що зараз ця священна річка з півночі впадає, а з півдня – витікає з Кіннеріту. Воно зовсім невелике. Довжина Галілейського озера біля 20 км, а найбільша ширина – 10 км. У геологічному відношенні озеро цікаве тим, що лежить на 225 м нижче рівня моря. Його найбільша глибина – 50 м. Сьогодні озеро Кіннеріт – новозавітне Галілейське море – постачає прісну воду для прилеглих районів, хоча його вода дещо солонувата на смак. Річка Йордан, що впадає у Геннісаретське море, відома чи не кожній людині.

Долина, якою протікає Йордан, від підніжжя гори Єрмон до Мертвого моря, іноді являє собою вузьку ущелину, яка часто розширюється, особливо на півдні, доходячи до 20 км завширшки. Йорданська долина цікава тим, що велика її частина лежить нижче рівня моря і є найбільш низинним місцем на всій нашій планеті. Починаючись на високо розташованому Єрмоні, долина швидко спускається на 320 м нижче рівня моря. Довжина Йордану з усіма колінами становить близько 200 км. Ширина ріки змінюється від 25 до 70 м, а глибина – від 1 до 4 м. Свій біг Йордан закінчує біля берегів всесвітньо відомого Мертвого моря. Його довжина майже 11 км, а ширина близько 3 км., 430 м нижче рівня Середземного моря. Такі умови створюють підвищену концентрацію кисню, що робить зону цього водоймища надзвичайно привабливою для туристів. Для віруючих Мертве море пов’язане в першу чергу з сумнозвісними містами Содомом та Гоморрою, які були розташовані біля його південного берега.

Індустрія туризму в Ізраїлі є однією з найприбутковіших галузей, орієнтованих на експорт, частка якої складає 10% загального обсягу експорту та 30% експорту послуг. Прибутки від туризму становлять близько 4% національного бюджету. В цій сфері, що постійно нарощує робочі місця, зайнято біля 1,9 млн. чол.

Мотиваційна структура туристичного потоку виглядає наступним чином: релігійний туризм – 25%, відпочинок, дозвілля, рекреація – 24%, пізнавальний – 19%, етнічний – 15%, діловий та бізнес-туризм – 11%. Паломництво складає чверть всього туристичного потоку до країни. Після відпочинку та дозвілля, це найбільший сегмент туристичної діяльності. Від половини до 2/3 цього потоку припадає на християнське паломництво [5, c. 85].

Основними районами, по яких пролягають сучасні шляхи паломництва, є Галілея та Іудея.

У Галілеї, в невеличкому селищі Кана, Господь здійснив своє перше чудо, перетворивши воду на вино. Христос часто відвідує Галілейські міста. Тут було розташоване місто Капернаум, яке навіть називається у Євангелії «Його містом». У Галілеї Господь повідав відомі тепер кожній віруючій людині заповіді блаженства. У Галілеї, в невеликому містечку Назареті відбулося також Благовіщення Божій Матері, яке стало початком Боговтілення і спасіння людини. Тут Господь Ісус Христос провів свої дитячі та юнацькі роки, завдяки чому, як каже апостол Матфій у своєму Євангелії, Його назвали Назореєм (Мф. 2, 23). Слово «Назарет» означає «страдниця». Сучасне місто розташоване на висоті 350-400 м на південному схилі гори Джебель-ес-Сіх. Звідси можна бачити панораму всієї Ізраїльської рівнини, гори Фавор, Гелвуй, Карміл, а також Середземне море. У новозавітні часи через Назарет проходив жвавий торгівельний шлях з Дамаска в Єгипет. У Назареті показують руїни синагоги, де Христос проповідував, а також місце на горі, звідки його, згідно з євангельською розповіддю, хотіли скинути (Лк. 4, 29). Але головна пам’ятка міста – це місце Благовіщення Божій Матері.

Значну частину півдня Ізраїлю займає Іудейська пустеля, що простягається майже до Єрусалима. Ця пустеля утворює разючий контраст квітучим пагорбам зеленої Галілеї. Саме тут, на березі Йордану, який утворює поодинокі оазиси серед голого каміння та розпеченого піску, хрестив людей святий Іоанн Предтеча. В Іудейській пустелі перед початком свого месіанського служіння провів сорок днів посту та молитви Господь Ісус Христос. Сорокаденна гора і сьогодні підноситься над сухою пустелею.

На схилі Сорокаденної гори стоїть грецький православний монастир, що називають Карантельським, або монастирем Спокуси. Його було засновано в IV столітті. На вершині цієї 380-метрової гори – руїни візантійської церкви, яка, за переданням, стоїть на тому місці, де диявол спокушав Спасителя та показував Йому всі царства світу. Серед паломників є традиція підніматися на гору Спокуси у повному мовчанні на честь сорокаденного посту Спасителя.

Першим місцем паломництва по Святій Землі, звичайно, є Єрусалим. Історія цього міста почалася задовго до того, як Мойсей привів свій народ у Землю обітовану. На сьогодні Єрусалим є священним місцем для трьох провідних релігій світу, а в політичному плані місто з середини XX століття стало столицею новоутвореної Ізраїльської держави. Більшість пам’ятників історії та релігійних святинь розташовані на території Старого міста, кордоном якого є стіна, побудована турками у XVI столітті. Периметр цієї стіни всього 4,2 км. На досить невеликій площі Старого міста поряд з найціннішими святинями християнського, іудейського та мусульманського світів живуть люди. Більшість з них – араби-мусульмани. Є також євреї, греки та вірмени.

Неподалік від Єрусалиму, на схід від Сорокаденної гори, знаходиться Єрихон - одне з найдавніших міст світу де люди селились ще 10 тис. років тому. Стіни цього міста дивним чином розвалилися після того, як ізраїльтяни на чолі з Ісусом Навином пройшли навколо нього і, за повелінням Господнім, засурмили в сурми. У новозавітні часи в Єрихоні розташовувалась римська митниця, а також палати Ірода Великого, який доклав багато зусиль, щоб прикрасити місто. В Єрихоні Христос зцілив двох сліпих (Мф. 20, 30) та гостював у митаря Закхея (Лк. 19). Стародавнє місто до наших часів не зберіглося. Сучасний Єрихон розбудовано на півтора кілометра у бік південного сходу древнього однойменного міста. В останній чверті XX століття там жило не більш, ніж 10000 осіб, з яких приблизно 10% були християни, а інші – мусульмани.

Християнське паломництво є одним з найдавніших видів подорожей, відомого з літописних джерел ще VI ст.н.е. Християнське православне паломництво з України до Святої Землі має давню вікову традицію. Зокрема «Житье и хожденье Данила, русской земли игумена» є свідоцтвом паломництва ігумена Данила з Чернігівських земель, яке він здійснив в 1106-1108 рр., і містить описи святих місць [12, с.188].

Християнське паломництво, зазнаючи злетів та спадів, незважаючи на значні утиски соціалістичної доби, зберігалося саме завдяки тій визначній сакральній ролі особистої подорожі до Святої Землі.

Що стосується сучасної України, то сплеск інтересу до паломництва стався на початку 1990-х, туристичні фірми почали пропонувати паломницькі маршрути, а при парафіях і храмах почали відкривати паломницькі центри. Крім того, свою роль відіграло і пом’якшення церквою вимог до пересування віруючих. Якщо раніше до святих місць ішли пішки, то зараз можна їхати будь-яким доступним транспортним засобом.

Основними транспортними засобами сучасних паломників є літаки та морські круїзні судна. Повітряними воротами в країну є аеропорт імені Бен-Гуріона, неподалік від Тель-Авіву, куди здійснюють регулярні рейси більше 25 міжнародних авіакомпаній. Внутрішні авіаліні з’єднують Тель-Авів з Єрусалимом, Хайфою, Ейлатом, Масадою та іншими містами. Морськими воротами в країну є порт Хайфа з’єднаний регулярними рейсами з портами Європи. Залізничне сполучення також з’єднує столицю Єрусалимом, Хайфою, Аккою та іншими містами. Але основним у внутрішніх перевезеннях, особливо туристичних, є автомобільний транспорт. Більшість туристичних фірм мають власні автостоянки, що також є додатковою зручністю для туристів.

З метою реалізації державної політики в галузі туризму, координації основних напрямків його розвитку, підтримки підприємництва в країні створено урядову структуру – Міністерство туризму.

Спеціально для клієнтів, охочих познайомитися з духовною спадщиною народів світу, до переліку турів, які продаються на ринку України, турфірми почали включати релігійні поїздки. Пізнавальну частину подорожі туристи зазвичай поєднують із традиційним відпочинком, приміром, походами на пляж. Деякі тури до Ізраїлю дозволяють сумістити тиждень екскурсійної програми святинями і тиждень відпочинку. Мінімальна ціна індивідуальних поїздок коливається в межах $1,5 тис. на особу, групових — $1,2 тис. [8].

У наш час в Україні набувають популярності поширені в зарубіжній практиці програми типу «Каскад». Вони створюються для використання при індивідуально-груповій формі туризму, коли пакет послуг турист купує індивідуально, а екскурсійне обслуговування організується в групі. Для туристів пропонуються вигідні (групові) ціни, а фірми отримують оплату за програмне обслуговування [4].

Транспортування туристів на маршруті та трансферне обслуговування здійснюється автотранспортом (середньої та великої місткості), який обладнаний кондиціонером (відповідно до каталогу пропозицій приймаючої туристичної фірми.

Україна має величезний туристичний потенціал. 2009 року в Землі обітованій побувало 75 тисяч туристів з наших теренів - це на 146% більше, ніж 2006-го. Українці їздять в Ізраїль на екскурсії, з метою паломництва, а також для отримання медичних послуг.

На початку квітня 2008 р. представники міністерств закордонних справ Ізраїлю та України обговорили питання про двостороннє скасування візового режиму. Принципова домовленість про це була досягнута 7 грудня 2009 року між прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко і Авігдором Ліберманом. «Це рішення відповідає національним інтересам Ізраїлю», - заявив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху [3]. Чимало українських туристів відвідують Ізраїль із 24-годинним візитом у зв’язку з тим, що отримання візи на більш тривалий строк було проблематичним, через що доводилося задовольнятися «колективною» візою, дійсною лише протягом доби.

З огляду на це, уряд Ізраїлю у 15 лютого 2010 р. скасував візовий режим з Україною. Прем’єр-міністр Ізраїлю доручив МЗС почати переговори з Україною щодо технічних і юридичних аспектів скасування візового режиму. Ініціаторами скасування візового режиму є лідер партії «Наш будинок Ізраїль» (НДІ), міністр закордонних справ Авігдор Ліберман і міністр туризму Стас Місежников.

Уряд Ізраїлю доручив МЗС почати переговори з українською стороною щодо юридичних і технічних аспектів скасування візового режиму. Мова може йти про низку організаційних моментів. «Необхідно запровадити між державами систему обміну інформацією, що стосується небажаних гостей. Скасування віз також спричинить зміни в системі медобслуговування і страхування, оскільки ви вже не купуватимете страховку, оформляючи візу», - пояснив перший заступник голови комітету Верховної ради із закордонних справ Тарас Чорновіл.

Крім того, уряд Ізраїлю доручив МЗС скасувати для громадян України, що в’їжджають до Ізраїлю, оплату візових зборів у повній або частковій формі (консульський збір для отримання ізраїльської візи складає 17 дол, а для ізраїльтян віза до України коштує від 30 до 80 дол). Одночасно в Ізраїлі починає роботу спеціальна комісія під головуванням міністра юстиції Якова Неемана, яка представить уряду рекомендації щодо скасування віз ще до підписання міжурядової угоди [2].

За оцінками деяких ізраїльських експертів, скасування віз з Україною принесе Ізраїлю істотну користь. Передбачається, що кількість українських туристів в Ізраїлі може становити 100—200 тисяч чоловік на рік, причому кожні сто тисяч гостей дадуть можливість створити чотири тисячі нових робочих місць і принесуть у скарбницю близько 200 тисяч шекелів.

Таким чином, уряд Ізраїлю сподівається збільшити туристичний потік до 3 млн. відвідувачів на рік і особливу роль для досягнення цієї мети відводять гостям з України. Відтепер набувають чинності нові правила оформлення в’їзних віз для організованих українських груп.

За оцінками експертів, такі дії ізраїльської влади значно спростять відвідування святих місць християнства, перш за все, українським віруючим і студентам.

За словами міністра туризму Ізраїлю Стаса Місежнікова, останнє нововведення - це перший вагомий крок, який підтверджує серйозність намірів ізраїльської сторони щодо реалізації програми повного скасування візового режиму з Україною. Крім того, як повідомили в Мінтуризму Ізраїлю, найближчим часом в Україні стартує нова рекламна кампанія, покликана ознайомити українців з принадами відпочинку в Ізраїлі.

Готуючись до її початку, до Єрусалиму у середу прибули представники 80 провідних українських турагентств, які на місці ознайомляться з пропозиціями місцевої туристичної інфраструктури, історичними та культурними особливостями, які представляють потенційний інтерес для українського туриста. Україна розраховує домовитися про введення безвізового режиму поїздок громадян з Ізраїлем у першому півріччі 2010 року. Про це повідомили журналістів у Міністерстві закордонних справ України, де зі схваленням поставилися до рішення ізраїльської сторони почати роботу над проектом угоди про безвізовий режим. На думку міністра, завершити роботу й домовитися можна протягом 5 місяців. «Цей шлях для Ізраїлю й України не повинен перевищувати 5 місяців, ми домовилися, що зробимо все можливе для завершення цієї роботи в першому півріччі поточного року», - сказав міністр закордонних справ України[7].

В умовах глобальної кризи світовийтуристичний ринок зазнав упродовж останнього року помітних змін негативного характеру. Після чотирьох років послідовного підйому, з середини 2008 року спостерігається різке падіння попиту на туристичні послуги. Дана обставина навіть змусила експертів ЮНВТО переглянути прогнози розвитку міжнародного туризму на 2009 рік. Вони вважають, що порівняно з 2008 роком кількість туристів, що виїжджають за кордон, зменшиться на 4-6 %. Зважаючи на це, ЮНВТО прогнозує падіння в міжнародному туризмі в 2009 році на рівні 2-3 % [13].

Не оминула криза і український туристичний бізнес. Особливо негативно впливає значне зниження реальних доходів населення, різкий стрибок курсу іноземної валюти, «заморожування» платежів через банки. В результаті перед тисячами турпідприємств, котрі процвітали й думали про розвиток свого бізнесу, постала проблема виживання.

Отже, хочеться висловити сподівання, що після скасування візового режиму потоки туристів в Ізраїлі й Україні досягнуть сотень тисяч людей, що позитивно позначиться на розвитку інфраструктури й економічному становищі країн, сприятиме активнішому взаємовигідному використанню туристичного потенціалу, який у зв’язку з наявністю візового бар’єра до цього часу не реалізовано належною мірою.

Об'єкти відвідин православних паломників: храм; монастир; нетлінні потужності; святі джерела.

Рішення про паломництво ухвалюється по благословенню духовного батька і самостійно. Основні об'єкти паломництва - монастирі. У Росії 313 монастирів і 26 пустелею РПЦ. У країнах СНД налічується ще 183 православних монастиря РПЦ. У Росії знаходиться 8 місць того, що упокоїло святих догідників:

1) Свято Троїцький Серафімо Дівєєвській монастир (преподобний Серафим Саровській) в Ніжегородськой області;

2) Свято Троїцький Александро Свірській монастир (ігумен Олександр) в Ленінградській області;

3) Задонській Богородіцкий монастир (св. Тихон Задонській) в р. Задонське, Липецької області;

4) каплиця Блаженної Ксенії (св. Ксенія Петербурзька) на Смоленському кладовищі в Санкт Петербурзі;

5) Свято Троїцька Сергієва лавра (преподобний Сергій Радонежській) в р. Сергієвом Посаді Московської області;

6) Свято Введенськая Оптіна пустель (преподобний Амвросій Оптінській) в р. Козельське Калузької області;

7) Покровській кафедральний собор (св. Митрофан) в м. Воронежі;

8) Іоанновській монастир (св. Іоанн Кронштадській) в Санкт Петербурзі.

У практиці паломнічеського туризму прийнята класифікація монастирів за наступними ознаками:

1) за країнам приналежності;

2) за місцерозташуванням з погляду транспортної доступності;

3) за складом тих, що несуть чернечих обітниць;

4) за віком монастиря.

Слід виділити деякі особливості прийому паломників в різних монастирях:

1) монастирі, що приймають паломників тільки по попередній домовленості або благословенню настоятеля;

2) монастирі, що приймають паломників на обмежений час або на необмежений час мешкання;

3) монастирі, що надають можливість мешкання з живленням або що не надають таких послуг;

4) монастирі, що приймають тільки чоловіків або паломників обох статей;

5) монастирі, які стягують платню за надання проживання та харчування або що не стягують платню;

6) монастирі, на території яких розташовуються музеї, бібліотеки або що не мають таких об'єктів;

7) монастирі, на території яких організовані православні недільні школи, єпархіальні училища, дитячі притулки, богадільні або що не мають таких соціальних об'єктів.