Значення. Завдання та система інформаційного забезпечення аналізу фін.стану підприємства.

 

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

· дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

· об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

· оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

· аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

· визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

· балансу (форма № 1);

· звіту про фінансові результати (форма № 2);

· звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

· звіту про власний капітал (форма № 4);

· дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

Також можна використовувати матеріали ринкових досліджень, управлінські плани і звіти.

74. Способи та прийоми аналізу фінансового стану підприємства.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2. вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3. трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5. порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6. факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв,

· психологічні,

· морфологічні,

· порівняльні,

· побудови системи показників,

· побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

· ланцюгових підстановок,

· арифметичних різниць,

· балансовий,

· виокремлення ізольованого впливу факторів,

· відсоткових чисел,

· диференційний,

· логарифмічний,

· інтегральний,

· простих і складних відсотків,

· дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

75. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. Вона хар-ся системою абс. і відносних показників. Абс. показники: 1. Наявність вл. ОК (Кво)-різниця вл. капіталу під-ва (Кв)та суми НА: Кво= Ке - НА. 2. Наявність вл. оборотного і довгостроково залуч. капіталу(Кн)довгостроково залуч. капіталу (Кзд):

Кн = Кво + Кзд. 3. Загальна величина капіталу для формування запасів і затрат (Ксум)-короткострокове залученого капіталу (Кзн): К сум = Кн + Кзн.

Типи фінансової стійкості: абсолютна, нормальна, нестійкий стан, кризовий стан. Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.

Відносні показники фінансової стійкості — система коефіцієнтів, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня та в динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії(Ка): Ка₌ Кв _/ К. 2. Коефіцієнт фінансової залежності (Кз): К з ₌1- Кавт. 3. Коефіцієнт фінансового ризикуКр характеризує кількість залученого капіталу(Кз) в розрахунку на 1 грн. власного (Кв): К р₌ Кз/ Кв. 4. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (Кдз.)визначається як частка від ділення суми довготермінових зобов'язань (Кдз) на суму власного капіталу і довготермінових зобов'язань: Кдз₌ Кдз/(Кв+ Кдз)5. Коефіцієнт маневрування вл. капіталомКмн відношення вл. ОК (Кво) до суми всього власного: Кмн₌ Кво /Кв. 6. Коефіцієнт нагромадження амортизації Кна відношення суми нагромадженої амортизації (АМ) до початкової вартості амортизованого майна (Ма): К на₌ АМ/ Ма. 7. Коефіцієнт реальної вартості ОЗ (Крн) відношення вартості ОЗ за вирахуванням спрацювання (03) чистих активів (А): Крв ₌03/А. 8. Коефіцієнт мобільності ОА Кмо відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГЗЕ) до вартості оборотних засобів (ОБЗ): К мо₌ ГЗЕ/ОБЗ

9. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами (Кза) визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу, розраховується відношенням суми вл. ОК до вартості запасів і затрат підприємства (ВЗЗ): Кза=К во/ВЗЗ. Нормальним вважається фінансовий стан підприємства при значенні цього коефіцієнта 0, 6-0, 8. 10. Коефіцієнт майна виробничого призначення (Квп), відношення вартості ОЗ і матеріальних оборотних засобів (Авп) до загальної величини чистих активів підприємства (А): Квп=Авп/ А

 

76. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ, ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Ліквідність підприємства —спроможність перетворювати свої активи на гроші для виконання всіх необхідних платежів у міру настання їх строку. Ліквідність будь-якого активу визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення.

Аналіз ліквідності - порівняння коштів за активом та пасивом, згрупованих за рівнем їх ліквідності. Активи під-ва: 1. Найліквідніші— суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення, ЦП. 2. Активи, що швидко реалізуються (А2) —перетворення яких на гроші потребує певного часу, в тім числі й ДЗ.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), — запаси та інші оборотні активи.

4. Активи, що важко реалізуються (А4)—всі необоротні активи.

Пасиви за рівнем зростання строків погашення зобов'язань: 1. Негайні пасиви (П1) — це КЗ, розрахунки за дивідендами, вчасно не погашені кредити. 2. Короткострокові пасиви (П2)—короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані. 3. Довгострокові пасиви (П3). 4. Постійні пасиви (П4) — власний капітал.

Баланс є ліквідним, якщо: А1³П1; 2) А2³П2; 3) А3³П3; 4) А4£П4.

Показники аналізу ліквідності під-ва: 1. Заг. коефіцієнт ліквідності: КЗ=(А1+А2+А3)/(П1+П2). 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності: КШ=(А1+А2)/(П1+П2). 0, 5-1. 3. Коефіцієнт абс. ліквідності: КА=А1/(П1+П2). Показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно. Прийнятним значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності є 0, 2. 4. Маневреність вл. ОК. Визначається відношення грошових коштів до цього капіталу.

Платоспроможність п-ва –здатність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань. Коефіцієнт абс. платоспроможності Ка Ка=ГК/КСЗ. Гранично допустиме значення – 0, 1-0, 2. Коефіцієнт термінової платоспроможності Кт: Кт=(ГК+ЕГК+ПФІ) / КСЗ. Значення – 0, 25-0, 35.

Коефіцієнт загальної платоспроможності Кз визначають як відношення всієї суми оборотних активів підприємства (АО) до його короткострокових зобов’язань (КСЗ): Кз=АО / КСЗ.

Коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення поточних зобов’язань. Нормальним вважається такий фінансовий стан п-ва, коли його загальний коефіцієнт платоспроможності перевищує 2, 0-2, 5.

 

77. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Платоспроможність п-ва –здатність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань. Платоспроможним є п-во, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зобов’язання. При оцінюванні платоспроможності використовують наступні коефіцієнти: коефіцієнт абс. платоспроможності Ка, коефіцієнт термінової платоспроможності Кт, коефіцієнт проміжної платоспроможності Кп, коефіцієнт заг. платоспроможності Кз. Ка: Ка=ГК / КСЗ. Визначає, яку частину своїх короткострокових зобов’язань п-во може погасити просто зараз. Допустиме значення–0, 1-0, 2. Кт: Кт=(ГК+ЕГК+ПФІ) / КСЗ. Показує, яка частина короткострокових зобов’язань може бути погашена найближчим часом. Нормативне його значення – 0, 25-0, 35. Кп Кп=(ГК+ЕГК+ПФІ+ДЗР) / КСЗкороткострокових зобов’язань (КСЗ). Цей коефіцієнт засвідчує потенційну здатність п-ва розрахуватися за короткостроковими зобов’язання за умови отримання від короткострокових реальних дебіторів суми їхньої заборгованості. Допустиме значення цього коефіцієнта – 0, 7-0, 8. Кз визначають як відношення всієї суми оборотних активів підприємства (АО) до його короткострокових зобов’язань (КСЗ): Кз=АО / КСЗ. Коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення поточних зобов’язань. Нормальним вважається такий фінансовий стан п-ва, коли його загальний коефіцієнт платоспроможності перевищує 2, 0-2, 5.

Розглядаючи платоспроможність підприємства у перспективі й динаміці, не можна ігнорувати майбутні надходження чистого виторгу, до якого входить сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що надходить у складі загального виторгу від реалізації продукції. Решту виторгу переведуть на невідкладні платежі, пов’язані з відтворенням виробничих ресурсів, у бюджет та на інші цілі. Чистий виторг залишається у грошовій формі в обороті п-ва.

Неплатоспроможним може бути п-во через:

- невиконання виробничої програми, порушення договорів поставки, втрату ринків збуту;

- підвищення затрат за всіма видами господарської діяльності;

- зниження платоспроможності або банкрутство клієнтів та партнерів;

- сповільнення оборотності оборотних активів;

- формування понаднормативних запасів та значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

- інфляцію та зростання податкового навантаження.

78. Аналіз майнового стану підприємства

 

Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ. При аналізі діяльності підприємства до 1999 р. можна використовувати також Звіт про фінансово-майновий стан, ф.3 (згідно з НСБУ такий звіт не складається). При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки оборотних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства..

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

·коефіцієнт зносу основних засобів=сума зносу/первісн.вартість ОЗ на кін.періоду

·коефіцієнт відновлення основних засобів=ВартОЗприбули/ВартОЗ кінець періоду.

·коефіцієнт вибуття основних засобів=ВартОЗ вибули/Варт ОЗ на почат.періоду.

·активна частина основних засобів.

79. Аналіз ділової активності підприємства

 

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

·коефіцієнта оборотності активів;

·коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

·коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

·тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;

·коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

·коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

·періоду обороту чистого робочого капіталу;

·коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях). Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства. Період обороту чистого робочого капіталу – розраховується як відношення кількості днів у році до коеефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.

80. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

 

Перехід економіки України до ринку відбувається у складних умовах спаду виробництва та інфляції. Це негативно впливає на фінансові відносини підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів і як наслідок фінансування розв’язання економічних і соціальних завдань. У цих умовах дуже важливою для підприємств є комплексна оцінка фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.

Факторами задовільного фінансового стану підприємства є такі:

• наявність у необхідних обсягах фінансових ресурсів;

• прибутковість;

• стійка платоспроможність;

• своєчасність розрахунків та ін.

До факторів незадовільного фінансового стану підприємства нале-жать:

• нестача власних оборотних активів;

• наявність збитків;

• наявність стійкої заборгованості за платежами та ін. Загальними кінцевими показниками комплексної оцінки фінансового становища підприємства є його дохідність і рентабельність.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і віднос-ними показниками. При цьому абсолютним показником дохідності є прибуток, а відносним — рівень рентабельності.

Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто фінансовий результат. Прибуток— один з основних джерел фінансових ресурсів підприємства і держави. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності суб’єктів господарювання формується в результаті взаємодії багатьох факторів. Так, загальний обсяг балансового прибутку формується за рахунок прибутку від продажу продукції, товарів, основних засобів, валютних цінностей, виконання робіт, доходів від надзвичайних операцій. Тому аналізуючи формування балансового прибутку, необхідно визначити питому вагу та зміну її складових, проаналізувати зміну основної складової балансового прибутку — прибутку від продажу продукції, визначити вплив на нього окремих факторів, зокрема зміни:

• структури і обсягу проданої продукції;

• рівня її собівартості;

• рівня реалізаційних цін.

На основі аналізу виявляються резерви збільшення прибутку від продажу продукції.

Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства потрібно розрахувати відносні показники рентабельності основної діяльності(Р = (П/С) 100,де Р - рівень рентабельності, %;П - прибуток від реалізації продукції, грн.; С - собівартість продукції, грн.), основного та власного капіталу, а також оборотності матеріальних оборотних активів власного капіталу, коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерелами активів для їх формування.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником, який характеризує фінансове становище підприємства, є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел власних коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною джерел власних коштів і запасів та витрат.