Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхнюсередньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слідзіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції абообсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повиненмати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основнізасоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності(промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засобиосновної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування,інструменту та інших основних фондів.Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активній пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, якзмінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьомуневпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силовихмашин – нагальна мета кожного підприємства.У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка часткаосновних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займаєпідприємство і наскільки доцільно її використовує.Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу Іактиву бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання(зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Якдопоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основнихзасобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цихпоказників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування напідприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. Дотого ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілихтехнологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукціїбільшості підприємств.Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазінасамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральнестаріння фондів, яке набагато погіршує становище.Коефіцієнт зносу ОЗ:Кзносу = Сума зносу/Первісну вартість ОЗ.Коефіцієнт вибуття: Квиб. = Вартість ОЗ, що вибули/Первісну вартість ОЗ.Коефіцієнт оновлення: Кон. = Вартість ОЗ, що прибули/Первісну вартість на кінець періоду. 50.Оцінка динаміки оновлення й модернізації основних фондів, фондоозброєності праці

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсив­не), особливості технологічних процесів, якість технічного догля­ду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

Коефіцієнт оновлення (Кон): Кон=ОЗо/ОЗк,

де ОЗо — вартість введених основних засобів за звітний рік;ОЗк — загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності. Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників. Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці.

За порівняно невеликих витрат і за відносно короткий строк мо­дернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування ви­робничих потужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств України пока­зує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів вироб­ничого устаткування збільшує його продуктивність на 30—50%, а зв'язані з цим витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доці­льніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільо­ву) модернізацію устаткування під час проведення його капіталь­ного ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту.

51. Оцінка інвестиційної активності підприємства

За теорією стійкого економічного зростання, яка постійно розвивається, головною метою інвестиційної діяльності є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його функціонування та розвитку. Реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства та поступове розширення обсягу його господарської діяльності у процесі інвестування.

Головна мета інвестиційної діяльності — забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства. У процесі реалізації основної мети механізм інвестиційного менеджменту має бути спрямований на вирішення таких найважливіших завдань або цілей, а зокрема забезпечення:

а)високих темпів економічного розвитку підприємства, його конкурентоспроможності за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;б)максимальної дохідності (чи прибутковості) або досягнення соціального ефекту від інвестиційної діяльності підприємства;в)мінімізації ризиків при впровадженні інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності;г)оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу за зміни зовнішніх і внутрішніх умов щодо здійснення інвестиційної діяльності;д)достатнього обсягу інвестиційних ресурсів та оптимізації (форми та методів усіх можливих джерел) і погодженості їх структури з прогнозом;
ж)фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі інвестиційної діяльності (прогнози щодо впливу інвестиційної діяльності на рівень своєї фінансової стійкості та платоспроможності);к)пошук ефективних шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства та інвестиційних проектів.

Інвестиційна активність починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства,вибір якої залежить від:

1) стадії життєвого циклу підприємства;

2) стратегії розвитку в цілому;

3) стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

4) інвестиційної принадливості підприємства як об'єкта вкладення засобів.

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектів і програм.

При інвестиційній бездіяльності прибутковість вкладених засобів з часом знижується внаслідок морального і фізичного старіння виробничого апарату, погіршення організації виробництва і т.п., що в остаточному підсумку ставить під сумнів майбутнє такого підприємства.