Способи первинної обробки економічної інформації: деталізація, порівняння, групування, відносні та середні величини, динамічні ряди, балансові зіставлення.

Метод абсолютних, відносних і середніх величин є найважливішим способом аналізу економічних явищ і процесів. Абсолютні величини застосовують при аналізі для характеристики розмірів аналізованих явищ. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні й сумарні. Економічний аналіз передбачає використання не тільки абсолютних, а і відносних показників, що відображають кількісні співвідношення аналізованих соціально-економічних явищ. У практиці економічного аналізу відносні величини (показники) використовують для вирішення таких аналітичних завдань: оцінки виконання плану, дотримання норм витрат сировини чи пального, стандартів якості продукції, характеристики структури аналізованої сукупності, оцінки інтенсивності розвитку явищ та ін.

Ряди динаміки є дуже важливим прийомом аналізу, оскільки дають змогу виявити закономірності розвитку економічних процесів за ряд періодів і відтворити їх у цифровій формі.

Ряд динаміки (динамічний ряд) - це послідовність чисел (рівнів), що характеризує зміну явища в часі. Кожний динамічний ряд являє собою послідовність двох елементів - рівень, що характеризує величину аналізованої ознаки, і час (момент або інтервал), до якого він відноситься. За ознакою часу ряди поділяють на моментні й інтервальні. Для опису динамічних рядів використовують також систему взаємозв'язаних показників: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту, середній темп зростання і приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на зіставленні рівнів ряду. Базою для порівняння може бути або попередній рівень, або початковий.

Балансовий прийом широко використовують як спосіб зіставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою виявлення і обчислення їх взаємного впливу. При цьому зв'язок між досліджуваними показниками виражається у формі рівності підсумків, одержаних під час різноманітних зіставлень. Суть використання балансового прийому в економічному аналізі полягає у складанні різноманітних балансів, які характеризують наявність ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), їх використання або потребу в ресурсах і джерелах їх покриття.

Деталізація - це найбільш суттєвий прийом аналізу. Суть його полягає в тому, що аналізовані процеси і явища послідовно розкладають за різними ознаками на окремі складові частини. Прийом деталізації застосовується для визначення впливу результатів роботи окремих структурних підрозділів аналізованого підприємства на його підсумкові показники, виявлення позитивних і негативних сторін діяльності окремих служб, цехів, дільниць та інших ланок даного підприємства.

Метод групування часто застосовують при аналізі масових соціально-економічних явищ, факторів і показників. Суть групування полягає в розподілі аналізованої сукупності (житловий фонд, кількість працівників, транспортних маршрутів, комунальних підприємств та ін.) на групи за якісно однорідними для них ознаками.

У практиці аналітичної роботи групування використовують для вирішення трьох основних завдань:

1) виявлення соціально-економічних типів досліджуваних явищ;

2) вивчення складу і структури аналізованої сукупності за тими чи іншими істотними ознаками;

3) дослідження взаємозв'язку і залежності між окремими показниками.

Статистичний методи, які застосовуються в економічному аналізі

Статистичні методи — основний засіб дослідження масових явищ, що повторюються. Вони застосовуються при нагоді представлення зміни аналізованих показників як випадкового процесу. Якщо зв'язок між аналізованими характеристиками недетермінований, а стохастичний, то статистичні і ймовірнісні методи стають практично єдиним інструментом дослідження. В економічному аналізі найбільш відомі методи множинного і парного кореляційного аналізу.

Для вивчення одночасних статистичних сукупностей слугує закон розподілу, варіаційний ряд, вибірковий метод. Для багатомірних статистичних сукупностей застосовуються кореляції, регресії, дисперсійний, спектральний, компонентний, факторний види аналізу.

С. м. — це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу.

- Метод середніх величин як технічний спосіб опрацювання інформації використовують в аналізі для виявлення загальної х-ки явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення якісного фактора впливу (рентабельності, фондовіддачі, виробітку тощо).

- Метод групування (г) передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Аналітичні функції г. зводять до виявлення взаємозв'язку між групувальними та результативними ознаками. Найпоширеніший спосіб г. в е. а — побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості групування) і за декількома (комбіновані групування).

- Індексний метод (і. м) грунтується на відносних показниках, які виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового значення. Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо співвимірних величин, наз. індивідуальними, а співвідношення складних сукупностей, які не підсумовують, — груповими.

- Динамічні ряди - використовують для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін. Вони бувають моментні (для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу) і періодичні (для характеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу).

* Табличний метод. Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Аналітична таблиця відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю та наочністю. Вона повинна мати не лише основу, але й додаткову для порівняння інформацію, а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки. З метою забезпечення компактності таблиць вихідну інформацію:

1) спрощують чи закруглюють (до тис, мільйонів та ін.) 2) скорочують або частково відкидають другорядні дані 3) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як інші); 4) об’єднують в групи підсумкові показники, передають через середні показники 5) поділяють на кілька самостійних сукупностей із наступним складанням кількох більш простих таблиць

 

Економікоматематичні методи

Теорія і практика економічного аналізу охоплює понад сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:

• методи кореляційно-регресійного зв 'язку. Використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Основна умова кореляційно-регресійного аналізу— забезпечити репрезентативність даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних імовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої — параболи чи гіперболи та ін. На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний метод аналізу метод виробничої функції;

• методи математичного програмування. Призначені для оптимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, ви-значити лімітуючі ресурси, «вузькі місця», ступінь конкурентності та дефіцитності. Методи математичного програмування охоплю-ють: методи лінійного та динамічного програмування;

• матричні методи та моделі економічного аналізу. Групують-ся на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширенішими в аналізі є:

— модель міжгалузевого балансу є важливим методом економічно-го аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю ви-мірюваних прямих зв'язків визначається вся сукупність зв'язків (пря-мих і непрямих).

— матриця багатокритеріальної оптимізації. Використовують в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки ва-ріантів можливих змін параметрів економічної системи на багато-критеріальній основі.

— метод ключової матриці. Дає змогу спростити розв'язок за-дач методом виробничих функцій.

• у складі інших економіко-математичних методів і моделей можна виділити:

— математичну теорію гри.

— математичну теорію масового обслуговування.

— метод дослідження операцій.

 

Метод моделювання

Метод моделювання — це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі, а також необхідне коригування на підставі одержаної інформації. Модель — це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. Моделювання передбачає розробку певних екон. -математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів. Загальна модель реалізації функціональної підсистеми економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації в аналітичну, яка має бути використана для прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень. Процес передбачає розв'язання комплексу стандартних аналітичних завдань за певними аспектами економічної діяльності: характер використання виробничих ресурсів, собівартість товарної продукції, фінансовий стан підприємства. Ці завдання розв'язують для визначення напрямків підвищення ефективності виробництва на підприємстві, підготовки проектів відповідних управлінських рішень. Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт: 1) визначення змісту господарського завдання; 2) збирання і систематизація необхідної інформації; 3) побудова імітаційної моделі; 4) перевірка функціонування моделі; 5) уточнення моделі; 6) використання моделі для розв'язання завдання.

За сп. поєднання факторів-аргументів у моделі останні поділяються на: адитивні моделі (результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних показників), мультиплікативні, кратні моделі - застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховується як співвідношення факторних показників; комбіновані.