Інформація як важливий ресурс сучасної ринкової економіки

Глибина і результативність економічного аналізу залежать від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації.
Інформація — це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших сим­волів. В економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових тощо.
Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація крім споживчої цінності має ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами.
Необхідно з’ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Вона має бути повною і різнобічною, своєчасною і доброякісною. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І якщо аналіз за умов певного браку даних усе ж таки проводиться, то це не може не зашкодити якості роботи і висновків. Проблеми з інформацією виникають не лише через її відсутність, перекручення, а й у зв’язку з обмеженнями щодо порядку її використання, впровадженням різних комерційних та інших таємниць.
Слід також розглянути питання оперативності інформації як найважливішої її властивості. Варто наголосити, що тільки зав­дяки комп’ютеризації виробництва забезпечуються оперативність і доступність потрібних даних. Комп’ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інформації, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.
Застосування ЕОМ розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його напрям з традиційного оцінювання діяльності за минулі періоди до ви­вчення поточних і майбутніх ситуацій з метою сприяння розробленню обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася вже з початку 60-х років. Проте по-справжньому її реалізація стала можливою лише за умов застосування сучасної комп’ютерної техніки.
Далі слід визначити основні джерела інформації, використовувані під час аналізу:
1) планово-нормативна інформація (матеріали бізнес-пла­нів, норми затрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, за-
конодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документа-
ція тощо);
2) дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку і звітності;
3) внутрішня позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки тощо);
4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень);
5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників підприємства).
Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Показники можуть давати кількісні та якісні харак-
теристики різних аспектів господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати шляхом їх диференціації або інтеграції залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об’єктів і процесів.
Показники класифікують за різними ознаками. У практиці аналітичних досліджень розрізняють:
1) кількісні та якісні показники;
2) натуральні, трудові, вартісні;
3) абсолютні та відносні;
4) загальні та часткові;
5) планові (нормативні) та фактичні (звітні);
6) основні та допоміжні;
7) вихідні та розрахункові (похідні).
Уся дібрана для аналізу інформація, насамперед показники об-
ліку і звітності, має бути ретельно перевірена за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюються: правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, підписів, таблиць, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадковість цифр, перенесених з інших документів і за попередні роки; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин.
При перевірці інформації за змістом (а вона може бути здійснена лише на підприємстві) встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку і достовірність самого обліку — його відповідність реальному стану речей та процесам на підприємстві.
Перевірка має встановити доброякісність інформації, і лише за цієї умови можна розпочинати сам аналіз діяльності підприємств.

 

 

Організація та контроль потоків інформаційного забезпечення виробництва

Найбільш поширеним є графічний метод організації руху потоків аналітичної інформації. Форма графіка залежить від умов роботи конкретного господарства. У таких графіках фіксують найважливіші характеристики руху носіїв інформації. При цьому обов’язково відображують показники, виконавців, строки, способи передавання і т. ін.

аключним етапом аналітичного процесу є узагальнення аналітичної інформації. На цьому етапі дають об’єктивну оцінку результатів діяльності господарства або його виробничого підрозділу, виявляють резерви виробництва, упущення, розробляють рекомен­дації.
Для цього добирають аналітичні номенклатури на основі добутих у процесі аналітичної обробки даних. Основне в узагальненні — висновки та пропозиції, спрямовані на поліпшення роботи господарства та його підрозділів.
Для об’єктивного оцінювання результатів роботи господарства або його виробничих та інших підрозділів передусім встановлюють, чи обґрунтовані завдання (плани) роботи, чи відповідають вони виробничим можливостям господарства або його підрозділів. Потрібно також дати характеристику організаційно-технічного розвитку, а також умов, за яких здійснювалася робота (діяльність).
Висновки повинні мати конструктивний характер, а у пропозиціях слід сформулювати основні конкретні завдання з удосконалення діяльності відповідного господарства або його виробничого підрозділу.
На підставі висновків та пропозицій розробляють заходи з урахуванням досягнень науки і практики з питань, які було проаналізовано. Розроблені заходи мають сприяти поліпшенню роботи, раціональнішому використанню матеріальних та трудових ресурсів, лік­відації втрат, удосконаленню виробництва на всіх дільницях роботи.
Важливим елементом заключного етапу аналітичного процесу є обговорення результатів з тими, хто брав участь в аналітичному процесі, та керівниками господарств і підрозділів, діяльність яких аналізували.
Результати аналізу потрібно доводити до всіх працюючих. Глас­ність результатів аналізу є ефективним методом поліпшення роботи.
Найбільш поширеним способом (прийомом) доведення до широкого кола працюючих результатів аналізу є інформація колективу на нарадах, ознайомлення з графіками за допомогою плакатів, таблиць, діаграм тощо.
Слід зазначити, що, незважаючи на деяку подібність поетапного поділу облікового, контрольного і аналітичного процесів, ідентичність назв об’єктів організації, зміст кожного значно відрізняється.
Найбільш чітко організація технології аналітичного процесу виявляється через організацію розв’язання аналітичних завдань. Побудову зага­льної технології вирішення аналітичних завдань унаочнює рис. 6.3. Проте підетапи технології в умовах застосування ПК не виділено. Розрахунки проміжних показників аналітичного процесу виконують на машині, а у вихідних відеограмах, машинограмах вони здійснюються автоматично.