Внутрішня і зовнішня політика гетьмана П.Дорошенка

Його діяльність розпочиналася в дуже несприятливій внутрішній і зовнішній ситуації. Українські землі були надзвичайно спустошеними.

Внутрішня політика гетьмана: розпочинає систематичне скликання військових рад; створює постійне наймане військо, так звані сердюцькі полки (з числа молдаван, сербів і частково місцевих жителів), щоб забезпечити незалежність від козацької старшини;проводить на кордоні нову митну лінію, розпочинає випуск власної монети; активно заселяє спустошені землі Правобережжя. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому порубіжжі утворив новий Торговицький полк, який довірив Степанові Щербині. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків. • щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тис. військо з найманих частин, так званих серденят (сердюків), які відзначалися хоробрістю в бою та особистою відданістю гетьманові; Зовнішня політика

Стратегічною метою всієї внутрішньої й зовнішньої політики гетьмана було об'єднання під своєю владою Лівобережної та Правобережної України.

Після підписання між Московською державою та Польщею Андрусівського перемир'я 1667 року, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, П. Дорошенко вирішив укласти воєнний союз із Кримським ханством. У вересні 1667 року об'єднане українсько-турецьке військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і встановити українсько-польський кордон по р. Горинь. Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму й отримати допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої та Московського царства, П. Дорошенко восени 1669 року уклав з Туреччиною союзний договір. 10-12 березня 1669 року цей договір затвердила Генеральна військова рада в Корсуні. За цим договором:• територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;• підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;• українська православна церква зберігала автономію в складі константинопольського патріархату;• українське населення звільнялося від оплати податків і данини на користь турецької скрабниці;• на українських землях турки й татари не мали права споруджувати мечеті та брати ясир;• Туреччина й Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею та Московією без згоди гетьмана;

Після підписання цієї угоди Туреччина оголосила Польщі війну. У вересні 1670 року П. Дорошенко змушений був розпочати боротьбу з уманським полковником Михайлом Ханенком. У вересні 1667 об'єднане українсько-турецьке військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і встановити українсько-польський кордон по річці Горині. Однак, за умовами Підгаєцької угоди, П.Дорошенко вимушений був таки визнати владу польського короля і внаслідок цього почати пошук нового покровителя в особі Османського султана. Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією.

Українська держава за часів І.Мазепи

У 1687 р. гетьманом України було обрано І. С. Мазепу, вихідця з української шляхти.. Мазепа відзначався освіченістю, мужністю, воєнним хистом, вмів подобатись людям. Внутрішня політика гетьмана цілком виразно сприяла зростові козацької старшини, зміцненню її економічної бази й соціального становища й перетворенню її на зверхній стан Гетьманщини, а тим самим і на провідну верству в Козацько-Гетьманській державі. Водночас він обмежував прагнення старшини до необмеженого посилення експлуатації селянства, встановивши максимальну панщину у два дні на тиждень. Реформи в галузі судочинства й податків, свідчили про намагання гетьмана створити в Україні національну аристократію і з її допомогою вести боротьбу за повну автономію України.Мазепа добре розбудував столицю Гетьманщини Батурин, зміцнив наймані сердюцькі й компанійські полки, що набиралися з козаків Правобережжя, Січі, селян, і служили обороні Гетьманщини, охороні гетьмана та підтриманню внутрішнього порядку. Розвиток торгівлі і промисловості за часів Мазепи сприяв зростанню міста, зокрема його купецької верстви. У зв'язку з тим відбувалися чималі зміни в соціально-економічному житті міст Гетьманщини.. За часів його гетьманування(1687-1708 рр.) в Україні збільшилось виробництво полотна, канатів, поширились посіви окремих технічних культур,. Не менш важливий був вклад гетьмана Мазепи в духовне життя України-Гетьманщини, що саме за його гетьманування досягає особливого піднесення, напруження та розцвіту, і то у всіх галузях української культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві. Гетьман Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов в Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. Багато міст прикрасилось новими церквами і будинками, Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.), для неї були збудовані нові корпуси. За час гетьманування Мазепи його зусиллями і коштом споруджено і відбудовано понад 20 церков і соборів. Гетьман на свої гроші реставрував Софію Київську і побудував при ній величну дзвіницю. Грунтовно відбудувалася Києво-Печерська Лавра. У ній споруджено Святу й Економічну брами з церквами над ними, 3 його допомогою зведено Братську церкву та будинок Києво-Могилянської академії, а також церкву Вознесіння в Переяславі. Церковна, духовна політика І. Мазепи, його активна позиція у питаннях створення нових мистецьких, літературних, архітектурних цінностей є справді визначним внеском у будівництво української культури. Доба Мазепи - це часи відродження України: політичного, економічного, культурного – після Руїни, що, обмежила Українську державу тереном Лівобережжя, поставила гетьманську владу віч-на-віч з ростучою силою старшинської аристократії й залишила Україну на поталу московського імперіалізму. Мазепі вдалося вивести Україну з стану «Руїни», політичного безладу, громадянської війни Він зумів підняти престиж гетьманської влади, ставши непохитним володарем Україні (цілих 22 роки, з 1687 по 1709 рр.), Згуртувати навколо себе старшину Його спроби вивести Україну зі складної ситуації, відновити державний суверенітет зробило ім’я Мазепи гаслом і програмою борців за незалежність України протягом наступних століть

 

Україна у північній війні

У 1700 р. в союзі з Польщею і Данією Московське царство починає війну зі Швецією, яка дістала назву Північної війни. З початком Північної війни Україна, як сателіт Московського царства, постачала московським військам живу силу, амуніцію, фураж та продовольство.. Козаки воювали зі шведами поза межами України і зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, утримання московського війська, збір податків Посилення централізації Московської держави, суперечило існуванню автономної України. Цар задумав переселити козацтво на східні землі, а Україну віддати під управління свого намісника.

Спочатку московське військо в Північній війні зазнавало невдач. У 1704 р. бойові дії почалися безпосередньо в Україні, де українські війська успішно воювали проти поляків — на той час прибічників шведів і самих шведських військ. Полкам Мазепи вдалося на деякий час захопити Правобережну Україну, узяти участь у захопленні Варшави. Але у 1706 р. Польща зазнала поразки. У вересні 1708 р. шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить і гетьман І. Мазепа. Він обіцяє шведському королю зимові квартири, продовольство і фураж, військову допомогу. Шведський король зобов'язується обороняти Україну, зберігати права старшини і козаків.

Мазепа пішов на цей ризикований крок тому що гетьман ризикнув своїм становищем і життям, щоб зробити Україну незалежною. Він розумів, що Швеція далеко, і впливати звідти на Україну буде набагато важче, ніж з Москви. До того ж Москва неодноразово зраджувала Україну (Віденське перемир'я 1656 p., Андрусівське перемир'я з Польщею 1667 p., постійне обмеження прав України всупереч Березневим статтям

Коли Петро І дізнався про перехід Мазепи до шведів, він на казав провести в Україні масові репресії. Столиця гетьмана — Батурин була зруйнована, 15 тис. його жителів (у тому числі жінки й діти) були вбиті. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших міст і сіл. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ.

Вирішальна битва між московськими та шведськими війська ми відбулася 27 червня 1709 р. біля Полтави (42 тис. московітів проти 24 тис. шведів). Шведські війська зазнали поразки.Після битви значно зріс авторитет Москви і Петра І. Проте це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. У вересні 1709 p., приголомшений поразкою і крахом своїх надій, Мазепа помирає. Наслідком війни стало те що Московія перетворилась на Росію, Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародноправові чинники, а тому перестає існувати як держава.

51. Політичний портрет І.Мазепи Іва?н Мазе?па (20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні. Представник шляхетного роду.В молод ості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Освічений, з дипломатичними здібностями, він швидко здобуває собі кар’єру коменданта гетьманської гвардії, а невдовзі стає почесним генеральним писарем, тобто главою дипломатичного відомства козацької держави. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери. Мазепа докладає багато зусиль і коштів на відродження гетьманської України.

Політична позиція І. Мазепи найчіткіше виявилася у Конституції І7І0 р., складеній вірним мазепинцем, однодумцем і продовжувачем його справи в еміграції — гетьманом Пилипом Орликом. Ще тоді визнана урядом Швеції та Туреччини, вона вражає своєю актуальністю і сьогодні як перший у світі подібний документ з надзвичайно високим рівнем демократичності. Конституція Пилипа Орлика, що втілила й ідеї Івана Мазепи, його натхненника, на 80 років випередила ідеї Французької революції. Мазепа цілеспрямовано створював в Україні аристократію з середовища козацької старшини й української шляхти. Великий гетьман Іван Мазепа був визначним державним і політичним діячем, освідченим меценатом, що сприяв розквіту в Україні літератури, мистецтва, архітектури. Гетьман Іван Мазепа був видатним воєначальником непоганим військовим інженером. Одним з найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні гроші з державної військової скарбниці та власні кошти вважаючи, що лише в такий спосіб Україна може зрівнятися з європейськими державами. Під його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Необхідно визначити, що Іван Мазепа був професійним військовим Інша царина культурницької діяльності Мазепи - друкарська справа. Видання Мазепинської доби були одними а кращих українських книгодруків. Не менш, ніж церквами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилянською академією. Дбає Мазепа й про виникнення нових осередків культури, одним з них була Чернігівська академія. На думку дослідників, така цілеспрямована й всеохоплююча культурницька діяльність Івана Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.