Прийняття християнства:причини та наслідки

Причини

Політичні передумови. Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади.

Міжнародні фактори. Прийняття християнства вводило Русь в сімю європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізовані сусідів, що відносяться до язичників як до нелюди. При цьому слід враховувати, що остаточний розкол християнства на католицьку та православну гілки стався лише в 1054 р.

Соціальні чинники. Зростаюча соціальна неоднорідність, а також мінливі духовні запити еліти суспільства створювали умови для переходу до більш складної світоглядної системи. Особисті міркування Володимира Він, напевно, брав до уваги хрещення своєї бабусі Ольги, яка залишила по собі добру память. Але, швидше за все, він діяв, виходячи з прагматичних міркувань. У тому Справа, що прийняття їм християнства було зумовлено одруженням на сестрі візантійського імператора. Це надзвичайно піднімало його авторитет, а, отже, зміцнювало і княжу владу.

Наслідки

Негативні:Акт прийняття християнства як державної релігії не означав, швидкого і повсюдного його затвердження.Хрістіанізація зустрічала опір населенія.Неоднократно піднімалися повстання протихристиянізації. Історії відомі найбільші з них: у Суздалі, Києві,
Новгороді.

-Православ'я сприяло відокремлення Русі відзахідноєвропейської цивілізації.

-З падінням Візантії Російська держава і Російська православна церква виявилися в ізоляції відрешти християнського світу. Саме цією обставиною може бутичастково пояснений відмову Західної Європи прийти на допомогу Русі в її протиборстві з іновірцями(монголами)

Позитивні -зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі

-вивело Київську Русь в число передових європейських країн,

-сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків

-стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури, мистецтва,

- сприяло об’єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя, намісника Бога на землі.

КультурніДо 988 року засобом задоволення духовних потреб східних слов'ян був анімізм, у засаді якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Найвищим божеством у язичницькому пантеоні вважався Перун — бог грому і блискавки досягнення КР

Культурний розвиток Русі піднявся на новий шабель після прийняття християнства. З Х ст. з його поширенням запановує візантійський стиль у ремеслах, письменстві, мистецтві, праві. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів: нова релігія широко відкрила двері візантійству в усіх сферах життя.

На етапі завершення формування державності Київської Русі серед слов’ян поширюється письменність. Особливий інтерес становить так звана софійська абетка, виявлена на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору у Києві. “софійська” азбука відображає один з перехідних етапів письменності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фонетичних особливостей слов’янської мови.

-Пізніше слов’яни мали дві азбуки – глаголицю і кирилицю Саме кирилицею написані всі відомі твори ХІ ст. і наступних століть: “Остромирове євангеліє”, “Ізборники Святослава” 1073, 1076 рр., “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона “Мстиславове євангеліє”, “Повість временних літ” та ін.

-За князювання Володимира в Києві вже існувала державна школа, в якій навчалися діти з найближчого оточення князя. Школа для підготовки освіченого духовенства була відкрита Ярославом у Новгороді

-Школи існували при єпископських катедрах, великих церквах, монастирях; учителями виступали священики і дяки.

-При вищій освіті потрібне було знання грецької мови, її вчили в деяких школах, а живі зв'язки з Візантією цю науку полегшували.

-Неоціненним надбанням стала складена на основі норм українського звичаєвого права законодавча пам’ятка – “Руська правда”. Ця збірка законів князя Ярослава і його наступників лягла в основу Литовського статуту і законодавства гетьманської доби.

-Неоціненним надбанням стала складена на основі норм українського звичаєвого права законодавча пам’ятка – “Руська правда”. Ця збірка законів князя Ярослава і його наступників лягла в основу Литовського статуту і законодавства гетьманської доби.

-Наприкінці ХІІ ст. було написано “Слово о полку Ігоревім” – перлину давньоруської художньої літератури.

- майстри навчилися поєднувати в цих жанрах і місцеві елементи, створюючи дедалі виразніший власний стиль

-Поступово вона поширилася на лише на релігійну, а й на світську літературу, що ставала багатшою та різноманітнішою. Найвидатнішими серед них є «Патерик», тобто оповідь про життя святих, написана ченцями Києво-Печерської лаври

-Виникали місцеві школи, у творчості яких прийоми і форми київського мистецтва одержали самостійний розвиток. Виникнення руського співочого мистецтва відносять до часу князювання Володимира Святославовича і його сина Ярослава Мудрого.

 

Причини політичної роздробленості КР.

Із сер 12ст.КР вступає в період феодальної роздробленості,яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи

Перші її ознаки з*явилися після Ярослава Мудрого.Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з*їздом(1097)на якому було вирішено:"хай кожен тримає вотчину свою".Верховенство належало князю,а удільні князі правили інших містах і землях,спираючись на підтримку бояр.З поч. 12ст.починається політ роздробленість.

Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя.

1). перетворення великого землеволодіння на спадкове,а господарства-на натуральне,що зменшило потребу в торгових контактах і об*єднанні земель.

натуральне господарство -це господарство,яке виробляє продукти майже винятково для внутрішнього споживання,а не на продаж,зв*язок його з ринком є нерегулярним.

2)воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів,які ставили власні іетереси вище державні;влада великого князя стала зайвою.

3)поява нових міст як економічно і воєнно-політичних центрів,наростання суперництва між ними і Києвом.

4) зміна торгових шляхів у зв*язку з пануванням у степу кочових племен,які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів;Київ залишився поза основними торговельними шляхами Відтепер (з кінця XI ст.) вони ішли зі Сходу в Центральну Європу безпосередньо через Середземне море. Отже, Київ перестав відігравати роль міжнародного торговельного центру, суперника Константинополя.

5)різний етннічний склад руських територій,виокримлення українців,білорусів і росіян.

6)великі розміри держави та пов"язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.

Таким чином, утворюються цілком самостійні князівства і землі: Великий Новгород, Володимиро-Суздальське, Київське, Галицьке, Чернігівське, Волинське та інші. Спочатку їх було 12, а згодом — сотні.

Отже, роздробленість була природним наслідком розвитку феодального ладу. Вона мала й певне прогресивне значення, оскільки супроводжувалася піднесенням економіки в окремих землях. Проте втрата державної єдності й князівські міжусобиці підірвали могутність Київської Русі.

Занепад К.Р.

період занепаду та феодальної роздробленості (2-a половина XII ст. - 1-a половина XIII ст.)боротьба за одноосібну владу. Спробу припинити княжі усобиці було вжито на з'їздах князів у Любечі(відміна спадковості), Витичівський (1100 р.), Золочівський (1101 р.), Долобський (1103 р.) князівські з'їзди не усунули всіх суперечностей, що ніяк не сприяло єдності Київської Русі, особливо в умовах половецької загрози і заворушень населення Києва та інших великих міст. Так, у 1113 р., під час повстання в Києві бояри й купці звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха з проханням посісти київський стіл. Придушивши повстання, Володимир Мономах став київським князем на 12 років.Розгромивши половців і забезпечивши сприятливі зовнішні умови, Володимир Мономах багато зробив для зміцнення Київської Русі. Розвивалися сільське господарство й ремесла, пожвавилася торгівля, будувалися нові міста.Зміцнюються династичні зв'язки.По смерті Володимира у 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжив політику батька. Проте його наступники знову почали боротися між собою за першість на Русі. Отож із другої половини XII ст. починається новий період в історії українських земель — період феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.

18.Виникнення Галицько-Волинської держави,її взаємозв*язок з КР

Сусідні Галицьке і Волинське князівства були розвиненими пд-зх територіями Русі,які мали свої особливості в порівнянні з іншими князівствами.

Особливості Галицького і Волинського княз:

- віддаленість від Києва і,як наслідок,обмеження впливу центральної влади;

-розташування на перехресті торгових шляхів:із Балтійського моря в Чорне,з Русі до Центральної та ПД_Сх Європи

-великі поклади солі,яка стала важливим експортним товаром і чинником економічного району

-віддаленість від кордону зі Степом,що захищало від нападів кочовиків

-потреба в об*єднанні для боротьби з поляками та угорцями.

у Галичині утвердилася династія Ростиславичів.Особливістю Галичини було економічно впливове боярство. Причин цьому було кілька: 1) галицькі бояри походили з місцевої земельної аристократії яким давали землю за службу; 2) вони багатіли на торгівлі сіллю 3) бояри збирали значне мито з купців, які проїздили Галичину - тут знаходилося перехрестя торгових шляхів; 4) найбагатші бояри могли наймати власні дружини; 5) Вони вели власну зовнішню політику.як окреме князівство, Галицька Земля досягла розквіту за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 pp.)Осмомисл збудував багато фортець, засновував, укріплював і розширював міста, сприяв розвитку торгівлі, ремесла, культури, освіти,спорудження Успенськог собору. Династія Ростиславичів припинилася після Ярославового сина Володимира у 1198р. На ВОЛИНІ У 30-ті pp. XII ст., коли Київська Русь остаточно розпалася, утвердилася династія Мономаховичів. Її онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславович.

Бояри Волинської землі залежали від свого князя, бо отримували маєтності за службу йому. Саме волинські князі об'єднали Галичину і Волинь в одну державу.

Скориставшись смертю в Галичині останнього Ростиславича, волинський князь, онук Роман Мстиславович який князював тут з 1170р 1199 р. захопив Галич і об’єднав обидва князівства в одну Галицько-Волинську державу з центром у Галичі. Цього вимагала небезпека загарбання, що насувалася із заходу – від Угорщини та Польщі.

взаємозв*язок

зв*язані духовністю цьому сприяло приєднання Волині та Галичини до Києва в часи Володимира і Ярослава.

-пов'язані з Києвом перш за все єдністю економічних відносин, а також політичними інтересами княжих династій.

-З Києва в Галич і Волинь потоком ішли ремісничі художні вироби, різні твори мистецтва, привозні товари зі Сходу.

-Єднанню західних та східних земель сприяла київська митрополія, яка була центром релігійного життя всієї Русі.

-прияла закріпленню історичних традицій Київської Русі