Київська Русь за часів князювання Ярослава Мудрого

Київська Русь за часів князювання Ярослава Мудрого

Ярослав Мудрий (1019–1054). Після смерті Володимира між його синами розпочалася жорстока боротьба за владу. Старший син Володимира Святополк убив своїх братів Бориса, Гліба і Святослава. Вирішальна битва між двома претендентами Святополком і Ярославом відбулася на весні 1019 р. на річці Альті, вона закінчилась перемогою Ярослава. З братом Мстиславом до 1036 р:Правобережжя-Ярослав,Лівобереж-Мстислав Першочерговим завданням Ярослава Володимировича, був захист рідної землі від печенігів. будував нові міста (Юр’їв, Корсунь та ін). В 1036 р., коли величезна орда печенігів прорвала укріплення і оточила Київ, Ярослав дав відсічОдночасно Ярославу Мудрому довелося дбати про захист західних кордонів: відвойовувати у польських феодалів землі, загарбані Болеславом Хоробрим 1018 р., звільнити від поляків волинське місто Белз, разом з Мстиславом відвоювати і возз’єднати з Давньоруською державою 1031 р.всю Червену Русь.У зовнішній політиці Ярослав Мудрий віддавав перевагу методам дипломатичних зв’язків, підкріплюючи їх династичними шлюбами. Сам князь був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою, його дочка Анна була дружиною французького короля Генріха І, Єлизавета – норвезького короля Геральда Сміливого, Анастасія – угорського короля Андрія. Сини Ярослава Мудрого Із’яслав, Святослав і Всеволод завдяки шлюбам скріпили дружні стосунки Київської Русі з Польщею, Німеччиною і Візантією.Важливі заходи здійснив Ярослав у справі внутрішньої організації своєї держави. За його часів стабілізувались територія і кордони, вдосконалився державний апарат, збір данини. Ярослав Мудрий приділяв велику увагу церкві, намагаючись забезпечити незалежність церковної ієрархії від Візантії, в 1039 р. заснував митрополію в Києві, а в 1051 році призначає главою руської церкви Іларіона. В столиці держави діяло 400 церков. Він розбудував Київ - звів Золоті Ворота, собор св. Софії.Бібліотека при Софії.будівництво Георгіївської та Ірининської церкви Прославився Ярослав Мудрий і виданням “Руської правди” – першого кодексу законів. Він піклувався про розвиток освіти, науки, мистецтва. Розвивалась економіка країни. Лише у Києві працювали ремісники більш як 60 спеціальностей. Столиця стала торговельним центром не тільки Київської Русі, а й Східної Європи.Отже, за Ярослава Мудрого Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту і могутності. Вона стала в один ряд з передовими країнами середньовічного світу. Завершилось формування території, зміцніла і утвердилась централізована влада князя, відбулася заміна родоплемінного поділу суспільства на територіальний, проводилась активна реформаторська діяльність, закріплена в писаному кодифікованому праві, ширше використовувались дипломатичні методи вирішення міжнародних проблем.

Причини політичної роздробленості КР.

Із сер 12ст.КР вступає в період феодальної роздробленості,яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи

Перші її ознаки з*явилися після Ярослава Мудрого.Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з*їздом(1097)на якому було вирішено:"хай кожен тримає вотчину свою".Верховенство належало князю,а удільні князі правили інших містах і землях,спираючись на підтримку бояр.З поч. 12ст.починається політ роздробленість.

Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя.

1). перетворення великого землеволодіння на спадкове,а господарства-на натуральне,що зменшило потребу в торгових контактах і об*єднанні земель.

натуральне господарство -це господарство,яке виробляє продукти майже винятково для внутрішнього споживання,а не на продаж,зв*язок його з ринком є нерегулярним.

2)воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів,які ставили власні іетереси вище державні;влада великого князя стала зайвою.

3)поява нових міст як економічно і воєнно-політичних центрів,наростання суперництва між ними і Києвом.

4) зміна торгових шляхів у зв*язку з пануванням у степу кочових племен,які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів;Київ залишився поза основними торговельними шляхами Відтепер (з кінця XI ст.) вони ішли зі Сходу в Центральну Європу безпосередньо через Середземне море. Отже, Київ перестав відігравати роль міжнародного торговельного центру, суперника Константинополя.

5)різний етннічний склад руських територій,виокримлення українців,білорусів і росіян.

6)великі розміри держави та пов"язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.

Таким чином, утворюються цілком самостійні князівства і землі: Великий Новгород, Володимиро-Суздальське, Київське, Галицьке, Чернігівське, Волинське та інші. Спочатку їх було 12, а згодом — сотні.

Отже, роздробленість була природним наслідком розвитку феодального ладу. Вона мала й певне прогресивне значення, оскільки супроводжувалася піднесенням економіки в окремих землях. Проте втрата державної єдності й князівські міжусобиці підірвали могутність Київської Русі.

Занепад К.Р.

період занепаду та феодальної роздробленості (2-a половина XII ст. - 1-a половина XIII ст.)боротьба за одноосібну владу. Спробу припинити княжі усобиці було вжито на з'їздах князів у Любечі(відміна спадковості), Витичівський (1100 р.), Золочівський (1101 р.), Долобський (1103 р.) князівські з'їзди не усунули всіх суперечностей, що ніяк не сприяло єдності Київської Русі, особливо в умовах половецької загрози і заворушень населення Києва та інших великих міст. Так, у 1113 р., під час повстання в Києві бояри й купці звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха з проханням посісти київський стіл. Придушивши повстання, Володимир Мономах став київським князем на 12 років.Розгромивши половців і забезпечивши сприятливі зовнішні умови, Володимир Мономах багато зробив для зміцнення Київської Русі. Розвивалися сільське господарство й ремесла, пожвавилася торгівля, будувалися нові міста.Зміцнюються династичні зв'язки.По смерті Володимира у 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжив політику батька. Проте його наступники знову почали боротися між собою за першість на Русі. Отож із другої половини XII ст. починається новий період в історії українських земель — період феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.

18.Виникнення Галицько-Волинської держави,її взаємозв*язок з КР

Сусідні Галицьке і Волинське князівства були розвиненими пд-зх територіями Русі,які мали свої особливості в порівнянні з іншими князівствами.

Особливості Галицького і Волинського княз:

- віддаленість від Києва і,як наслідок,обмеження впливу центральної влади;

-розташування на перехресті торгових шляхів:із Балтійського моря в Чорне,з Русі до Центральної та ПД_Сх Європи

-великі поклади солі,яка стала важливим експортним товаром і чинником економічного району

-віддаленість від кордону зі Степом,що захищало від нападів кочовиків

-потреба в об*єднанні для боротьби з поляками та угорцями.

у Галичині утвердилася династія Ростиславичів.Особливістю Галичини було економічно впливове боярство. Причин цьому було кілька: 1) галицькі бояри походили з місцевої земельної аристократії яким давали землю за службу; 2) вони багатіли на торгівлі сіллю 3) бояри збирали значне мито з купців, які проїздили Галичину - тут знаходилося перехрестя торгових шляхів; 4) найбагатші бояри могли наймати власні дружини; 5) Вони вели власну зовнішню політику.як окреме князівство, Галицька Земля досягла розквіту за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 pp.)Осмомисл збудував багато фортець, засновував, укріплював і розширював міста, сприяв розвитку торгівлі, ремесла, культури, освіти,спорудження Успенськог собору. Династія Ростиславичів припинилася після Ярославового сина Володимира у 1198р. На ВОЛИНІ У 30-ті pp. XII ст., коли Київська Русь остаточно розпалася, утвердилася династія Мономаховичів. Її онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславович.

Бояри Волинської землі залежали від свого князя, бо отримували маєтності за службу йому. Саме волинські князі об'єднали Галичину і Волинь в одну державу.

Скориставшись смертю в Галичині останнього Ростиславича, волинський князь, онук Роман Мстиславович який князював тут з 1170р 1199 р. захопив Галич і об’єднав обидва князівства в одну Галицько-Волинську державу з центром у Галичі. Цього вимагала небезпека загарбання, що насувалася із заходу – від Угорщини та Польщі.

взаємозв*язок

зв*язані духовністю цьому сприяло приєднання Волині та Галичини до Києва в часи Володимира і Ярослава.

-пов'язані з Києвом перш за все єдністю економічних відносин, а також політичними інтересами княжих династій.

-З Києва в Галич і Волинь потоком ішли ремісничі художні вироби, різні твори мистецтва, привозні товари зі Сходу.

-Єднанню західних та східних земель сприяла київська митрополія, яка була центром релігійного життя всієї Русі.

-прияла закріпленню історичних традицій Київської Русі

 

Вертеп

У середині XVI ст. з’являється вертеп — ляльковий народний театр. Вертепом називалася печера, де народився Ісус Христос. Для вистави використовувалася скринька у вигляді двоповерхового будиночка, а ляльки приводились у рух за допомогою ниток. У верхній частині розігрувалися сцени на біблійні сюжети, у нижній — народно-побутові. Вертепні вистави влаштовувалися на торгових площах, у будинках заможних козаків та міщан. Дійовими особами вертепних вистав були селяни, козаки, «москалі», «ляхи», євреї, попи та інші герої, широко відображалися народний побут і звичаї. Дотепні сцени із життя можновладців, панів та священиків часто містили сатиру, за що їхні автори переслідувалися урядовцями. Вертепи набули широкого розмаху у 17-18 столітті.

Значення

а) утворення реєстрових збройних формувань;

б) легітимізація козацького стану - юридичне визнання прав та обов'язків козацтва як соціальної верстви.

Причини

1. Особисті (образи);2. соціально-економічні (збільшення фільварків,панщини,податків для міст) 3. національно-релігійні (утиски првославя, наступ римо-католицизму,заборона укр. займати місця); 4. політичні (політичне життя українців перейшло до З.С., наступ на вольності реєстрового козацтва).

Хід

Протягом 45 років в Україні відбулося шість великих козацьких повстань, до яких майже завжди поєднувались селяни.Це повстання під проводом: Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайко а1594-1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630-1631), Івана Сулими (1635), та повстання 1637-1638 рр., яким керували спочатку Павло Буг, пізніше Яків Острянин та Дмитро Гуня.

· 2-9 лютого 1593р. – битва під П’яткою(велика втрата козаків)

· Березень(квітень) 1596р. – битва під Білою Церквою(козаки відступили на Лівобережжя)

· Квітень(травень) 1596р. – битва в урочищі Солониця(поразка козаків)

· 1625р. – Битва під таборищем

· 26 жовтня 1625р. Куруківська угода

· Травень 1630р. – битва під Переяславом(козаки вистояли)

· Травень 1630р. Переяславська угода(реєстр збільшено до 8 тис. чол.)

· 1635р. – зруйнували Кодак

· 1637р. битва під Кумейками та Боровицею

· Січень 1638р. сейм Р.П. у Варшаві прийняв «Ординацію Війська Запорізького»(реєстр 6 тис. чол., ліквідовувалось козацьке судочинство самоврядування,старшину призначали а не обирали, козаки могли перебувати лише у Корсуні, Черкасах, Чигирині)

· 1638р. – битва під Говтвою(невдача козаків)

· Червень 1638р. – битва під Жовниною(невдача козаків)

· Битва на річці Старець(поразка)

· 1638р. поляки зруйнували Базавлуцьку Січ

· 1638-1648рр. «Золотий спокій» в історії Р. П. – це період, коли в Україні не було повстань

Наслідки: Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці XVI — на початку XVII ст., закінчилися поразками. Основними причинами невдач були стихійність, неорганізованість, недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій, малочисельність лав повсталих, тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, нечіткість програмних установок, гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців, тощо. Однак, незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

Воєнні дії у 1650-1654р

Військові дії між Україною та Польщею відновилися в 1651 р., коли польські війська напали на м. Красне. Мужньо боронили місто козаки на чолі з полковником Данилом Нечаєм, але змушені були відступити. У жорстокому бою загинули майже всі козаки. Наступ польських військ було зупинено поблизу Вінниці загонами Івана Богуна. Піднялася нова хвиля визвольної боротьби на Поділлі, Волині, Галичині Козацько-татарське і польське війська зійшлися у великій битві, поблизу м. Берестечка 28-30 червня 1651 р. Берестецька битва була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. У вирішальний момент татари залишили поле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. 30 червня козаки непомітно для ворогів вийшли з оточення. Довідавшись, що козаки залишають табір, Ян Казимир негайно надіслав туди підрозділи коронного війська. В результаті козаки зазнали поразки. Наступ польських військ на Україну був зупинений лише під Білою Церквою. У вересні 1651 р. в Україну вторглися литовські війська на чолі з князем Радзивіллом. Захопивши Київ та Чернігів, вони з'єдналися з польськими військами. Хмельницький збирає нову армію, але перевага залишається на боці поляків, тому гетьман погоджується підписати мирну угоду між Україною та Польщею. Умови Білоцерківської угоди були важкими. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис, територія гетьманського управління обмежувалася лише Київським воєводством, гетьману заборонялося вести переговори з іноземними державами, польська шляхта здобула право на колишні тв Україні, селяни повинні були повертатись до своїх панів.1 -2 червня 1652 р. на Поділлі під горою Батіг відбулася битва козаків із 20-тисячною польською армією. Оточивши польський табір, українська армія атакувала одночасно з усіх боків. Богдан Хмельницький скористався прорахунками поляків, які, очікуючи на допомогу, побудували надто великий табір, якого не могли захистити наявними силами. До вечора польське військо було вщент розбите. У цій битві поляки зазнали страшної поразки, козаки захопили багато полонених, 57 гармат. У вересні 1653 р. козацьке військо оточило польську армію під м. Жванець на Поділлі, але кримський хан змусив Б. Хмельницького підписати у грудні 1653 р. новий мир з Польщею на засадах Зборівського договору. 5 грудня хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях.

Україна у північній війні

У 1700 р. в союзі з Польщею і Данією Московське царство починає війну зі Швецією, яка дістала назву Північної війни. З початком Північної війни Україна, як сателіт Московського царства, постачала московським військам живу силу, амуніцію, фураж та продовольство.. Козаки воювали зі шведами поза межами України і зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, утримання московського війська, збір податків Посилення централізації Московської держави, суперечило існуванню автономної України. Цар задумав переселити козацтво на східні землі, а Україну віддати під управління свого намісника.

Спочатку московське військо в Північній війні зазнавало невдач. У 1704 р. бойові дії почалися безпосередньо в Україні, де українські війська успішно воювали проти поляків — на той час прибічників шведів і самих шведських військ. Полкам Мазепи вдалося на деякий час захопити Правобережну Україну, узяти участь у захопленні Варшави. Але у 1706 р. Польща зазнала поразки. У вересні 1708 р. шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить і гетьман І. Мазепа. Він обіцяє шведському королю зимові квартири, продовольство і фураж, військову допомогу. Шведський король зобов'язується обороняти Україну, зберігати права старшини і козаків.

Мазепа пішов на цей ризикований крок тому що гетьман ризикнув своїм становищем і життям, щоб зробити Україну незалежною. Він розумів, що Швеція далеко, і впливати звідти на Україну буде набагато важче, ніж з Москви. До того ж Москва неодноразово зраджувала Україну (Віденське перемир'я 1656 p., Андрусівське перемир'я з Польщею 1667 p., постійне обмеження прав України всупереч Березневим статтям

Коли Петро І дізнався про перехід Мазепи до шведів, він на казав провести в Україні масові репресії. Столиця гетьмана — Батурин була зруйнована, 15 тис. його жителів (у тому числі жінки й діти) були вбиті. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших міст і сіл. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ.

Вирішальна битва між московськими та шведськими війська ми відбулася 27 червня 1709 р. біля Полтави (42 тис. московітів проти 24 тис. шведів). Шведські війська зазнали поразки.Після битви значно зріс авторитет Москви і Петра І. Проте це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. У вересні 1709 p., приголомшений поразкою і крахом своїх надій, Мазепа помирає. Наслідком війни стало те що Московія перетворилась на Росію, Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародноправові чинники, а тому перестає існувати як держава.

51. Політичний портрет І.Мазепи Іва?н Мазе?па (20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні. Представник шляхетного роду.В молод ості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Освічений, з дипломатичними здібностями, він швидко здобуває собі кар’єру коменданта гетьманської гвардії, а невдовзі стає почесним генеральним писарем, тобто главою дипломатичного відомства козацької держави. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери. Мазепа докладає багато зусиль і коштів на відродження гетьманської України.

Політична позиція І. Мазепи найчіткіше виявилася у Конституції І7І0 р., складеній вірним мазепинцем, однодумцем і продовжувачем його справи в еміграції — гетьманом Пилипом Орликом. Ще тоді визнана урядом Швеції та Туреччини, вона вражає своєю актуальністю і сьогодні як перший у світі подібний документ з надзвичайно високим рівнем демократичності. Конституція Пилипа Орлика, що втілила й ідеї Івана Мазепи, його натхненника, на 80 років випередила ідеї Французької революції. Мазепа цілеспрямовано створював в Україні аристократію з середовища козацької старшини й української шляхти. Великий гетьман Іван Мазепа був визначним державним і політичним діячем, освідченим меценатом, що сприяв розквіту в Україні літератури, мистецтва, архітектури. Гетьман Іван Мазепа був видатним воєначальником непоганим військовим інженером. Одним з найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні гроші з державної військової скарбниці та власні кошти вважаючи, що лише в такий спосіб Україна може зрівнятися з європейськими державами. Під його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Необхідно визначити, що Іван Мазепа був професійним військовим Інша царина культурницької діяльності Мазепи - друкарська справа. Видання Мазепинської доби були одними а кращих українських книгодруків. Не менш, ніж церквами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилянською академією. Дбає Мазепа й про виникнення нових осередків культури, одним з них була Чернігівська академія. На думку дослідників, така цілеспрямована й всеохоплююча культурницька діяльність Івана Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

Декабристський рух

Декабристи – представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. В 1825 підняли антицарське повстання, яке закінчилося поразкою.

Причини:

-Дворяни розуміють, що кріпацтво і самодержавство є головними причинами відсталості Росії.

-вплив війни з Наполеоном 1812 яка виховала патріотизм майбутніх декабристів та зблизила їх з народом та закордонних походів росій армії 1813-14 що ознайомила росіян із західними революційними вченнями

-розчарування в Олекс І який спочатку сприяв розробці реформаторських проектів а після наполеонівських воєн установив рекреаційний режим

- вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного руху в Італії Греції Іспанії

Передумови

-діяльність масонських лож які об’єднували представників привілейованої верхівки суспільства і були своєрідною підготовкою до вступу в таємні декабристські товариства(найвідоміші – полтавська «Любов до істини» 1818, київська «Ложа об’єднаних слов’ян» 1818

-створене В лукашевичем Малоросійське таємне товариство 1819 що діяло нелегально і мало на меті здобуття Україною незалежності.

Діяльність

Першими дек організаціями стали «Союз порятунку» та «Союз благоденства» 1816-1818, внаслідок реорганізації в 1821 виникло 2осередки – Пн товариство з центром у Петербурзі і Пд з центром у Тульчині (Укр). Згодом було засновано ще 2 управи Пд тов – Каменську та Васильківську. Крім того у 1823 було засновано Товариство об’єднаних слов’ян у Новгород-Волинському(фундатори –брати Борисови)

Між організаціями існували суттєві розходження які можна простежити в їх програмних документах.Варто зауважити що вони ігнорували національне питання.

Повстання

У 1825 помер Олекс І – імператор Рос, декабристи вирішили скористатися періодом між царювання. 14 гр 1825 вони підняли повстання у Петербурзі яке було придушене(від місяця в який відбулося повст походить назва руху – декабристський). Ця поразка змусила Пд товариство терміново підготувати виступ. 28 гр1825 С.Муравйов-Апостол піднімає повстання в Чернігівському полку. Урядові війська змогли ізолювати повсталих. Солдати здалися практично без бою. Розправа над керівниками й учасниками повстання була жорстокою. Деяких стратили, інших заслали на каторжні роботи до Сибіру або на військову службу на Кавказ.

Осн результати і наслідки

1. Зазнали поразки, оскільки їхні мета йідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу(дворянство), керівники не проявили рішучості, а перевага урядових війсь була безсумнівною.

2. Стали взірцем мужності героїзму самопожертви і відданості революційній справі для прийдешніх поколінь.

3. Це було перше в історії Рос і Укр організоване збройне повстання проти самодержавства і кріпацтва

4. Поразка їх знаменувала смугу реакції Рос, репресії проти вільнодумства. Було ств таємну поліцію,посилився нагляд за вищими навч закладами.

64. Кирило-Мифодіївське братство

У 40-х роках XIX ст. на боротьбу проти існуючого ладу стають нові сили не лише дворянської, а й різночинної інтелігенції. Виникають таємні політичні організації, члени яких прагнули не тільки звільнення селян від кріпацтва, а й національної свободи У країни. Першою такою організацією було Кирило-Мефодіївське товариство(КМТ), засноване в січні 1846 р. в Києві. Воно увібрало в себе цвіт української думки, людей, які мали величезний вплив на хід українського відродження. Тут були історик Микола Костомаров, тоді професор Київс. ун, талановитий письменник і громадський діяч Пантелеймон Куліш, професор Микола Гулак, видатні етнографи Опанас Маркевич і Василь Білозерський, який згодом відіграв помітну роль в українському громадському житті, й ряд інших. Усього кількість кирило-мефодіївців становила майже 100 братчиків. Окрасою товариства був геніальний поет Т Шев. Виданий у 1840р. в Петербурзі 1 збірник його поезій "Кобзар" відразу здобув Шевченкові широку літературну славу й мав надзвичайний вплив на пробудження укр націо свідомості.

Програмні ідеї Братства було викладено в "Книзі буття укр народу" ("Закон Божий") і "Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія", основним автором яких був М.Костомаров та В.Білозерський. Вони, зокрема, передбачали; 1) створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; 2) побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення низки реформ; 3) скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян; 4) зрівняння в правах усіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури, освіти тощо.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало недовго, воно не встигло вийти з підготовчої стадії і розгорнути практичну роботу. Уже на поч. 1847 р. його членів було заарештовано, вивезено до Петербурга й там суворо покарані. Тільки через десять років, після смерті царя Миколи І, який особисто затвердив судові вироки, члени братства змогли повернутися до літературної і громадської діяльності. Але значення братства було величезним. Його ідеї та програма надовго визначали головні напрями укр націо відродження.Незважаючи на всі свої зусилля, царський уряд був безсилим перешкодити зростанню націо-визвольного руху в Укр, відвернути крах кріпосної системи, що назрівав.

Значен

-Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу визвольної боротьби

-уперше здійснено спробу об’єднати укр. націон ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності.

-національне звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.

-за своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європейські організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія», проте відкидало насильство як засіб досягнення мети.

Руська трійця

Основоположниками націо відродження в Гал стали вихованці Львів духовної семінарії, члени гуртка "Руська трійця" (1833—1837) М Шашкевич, І Вагилевич та Я Головацький. Ще на шкільній лаві вони захопилися ідеєю відродження слов'янських народів і під впливом укр письменства в Рос ім розгорнули діяльність щодо укр відродження в Гал. До гуртка "Руська трійця" входили також Г.Ількович, М.Кульчицький, М.Устинович та ін. Гол завдання гурток вбачав у тому, щоб за допомогою друкованого слова та літературної творчості рідною мовою підняти дух народний, просвітити народ. Його члени займалися збирацькою, дослідницькою, видавничою діяльністю, літературною творчістю. Велике значення мала їхня боротьба за утвердження народної мови у національній літературі та впровадження її у повсякденний вжиток інтелігенції, церковні проповіді тощо. Так, у 1836 p., саме на свято Покрови, 25-річний священик М. Шашкевич уперше привселюдно виголосив проповідь руською народною, тобто укр мовою. Сталося це у Льв, у соборі св. Юра.

Найзначнішою заслугою "Руської трійці" було видання 1837 у Будапешті альманаху "Русалка Дністрова який складався з фольклорних і власних творів видавців і був написаний народною мовою. Гол тут була ідея єдності зхукр земель з усією Укр. Після заборони австрійськими властями "Русалки Дністрової" і виходу М.Шашкевича, І. Вагилевича і Я. Головацького з Львівської семінарії, "Руська трійця" розпалася. Та її діяльність не була даремною. Вона започаткувала нову демократичну культуру в Гал. Прогресивні ідеї "Рус тр" все більше опановували умами галичан.

 

Селянська реформа.

19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Українські губернії були поділені на три окремі групи: лівобережні (Полтавська, Чернігівська і частина Харківської), правобережні (Київська, Подільська і Волинська) та південні (Катеринославська, Таврійська і Херсонська), в яких розподіл землі відбувався за трьома «Місцевими положеннями», що відповідало земельним відносинам між поміщиками та селянами.

Особливості аграрної реформи:

1. Звільнення селян відбувалося не одноразовим рішенням, а поетапно і мало тривати 20 років. Селяни спочатку переходили на становище тимчасово зобов’язаних (протягом 2-х років складалась і підписувалась так звана уставна грамота – своєрідний договір селянина з поміщиком про умови звільнення).

2. Тимчасово зобов’язаний селянин повинен був викупити наділ, після чого він ставав селянином-власником. Як правило, він платив 20% суми, а решту за нього платила держава. Селянин зобов’язувався виплачувати державі борг у кредит протягом 49 років.

3. Після закінчення 20-річного терміну (1881 р.) було прийнято закон про обов’язковий викуп, інакше селянин втрачав право на земельний наділ. З 1883 р. категорія тимчасово зобов’язаних селян перестала існувати.

Таким чином, селянська реформа внесла істотні зміни в правове становище селянства України. А саме:

− селянин мав право самостійно вирішувати сімейні і господарські питання;

− набувати у власність нерухоме майно;

− займатися торгівлею і різними промислами;

− селянин ставав суб’єктом судового процесу – за ним закріплювалось право подавати позов і відповідати в суді тощо. В 1866 р. селянська реформа була поширена на державних селян Лівобережної та Південної України, а в 1867 – на державних селян Правобережної України.

Земська реформа 1864 р.

Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах створювалися виборні (на три роки) земські установи, що мали дві ланки: земські збори і земські управи.посідали поміщики. Земства не мали політичної влади і відали лише місцевими господарськими та культурно-освітніми проблемами.Уся діяльність органів земського самоврядування перебувала під наглядом губернатора і міністра внутрішніх справ. Недоліком земської реформи було те,, не було загальнодержавного органу, котрий би координував діяльність земств, а також земства не створювались нижче повітів. Тільки в 1914 р. було створено Всеросійський земський союз, а в 1917 р. Тимчасовий уряд утворив земства у волостях.

Міська реформа 1870 р.

Ця реформа спочатку була проведена лише в шести містах України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і Миколаєві, а згодом в інших українських містах. Згідно з нею створювалися виборні (на 4 роки) міські думи як розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. Вибори відбувалися на основі майнового цензу. У виборах брало участь все населення, що платило податки. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В 1892 р. нове міське положення урізало повноваження органів міського самоврядування.

Судова реформа 1864 р.

Ця реформа проголошувала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед законом, гласність тощо. Суд ставав триступеневим: мировий суд, до якого суддів обирало саме населення, та державні суди, які поділялися на цивільні і карні. В 1889 році був скасований мировий суд.

Військова реформа

Цією реформою вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років.

Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царського самодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не зробив головного кроку – не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась абсолютною монархією.

74Суспільно-політичний розвиток в Надніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст. Наприкінці 50-х років XIX ст. в умовах лібералізації царського режиму відбувається відродження українського національного руху. Українські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду — культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книг, журналів, проведення вечорів. З метою поширення своїх поглядів петербурзька громада за ініциативою Білозерського почала видавати журнал "Основа" (1861-1862). У 60-ті роки це було єдиним українським періодичним виданням, що висвітлювало всі загальноукраїнські проблеми. Відродження українського руху попервах не викликало занепокоєння царської влади та російської громадськості. Але підготовка і вибух польського повстання 1863-1864 pp., призвело до видання міністром внутрішніх справ Валуєвим 20 липня 1863 р. таємного циркуляру, який увійшов в історію як Валуєвський циркуляр. Він забороняв публічне вживання української мови в, школах, церквах, друкуванні популярної, релігійної літератури, крім художніх творів. Проблема української мови розв'язувалася знаменитою фразою: "Ніякої окремої малоросійської мови не було, нема та бути не може", громадизаборонені.
Проте діячі, віддані справі відродження України, не полишили працю. Відсутність організації не давало можливості розвивати український рух. Тільки наприкінці 60-х років, після послаблення антиукраїнської політики, знову з'являються громади, але як нелегальні організації. відкрилася зі створенням у 1873 р. Південно-Західного відділення Російського географічного товариства (ПЗВРГТ), яке завдяки громадівцям стає центром українознавчих досліджень, розшукує, досліджує і публікує документи,. Крім того, київська громада перебрала до своїх рук редагування російськомовної газети "Киевский телеграф". Пізніше, національно свідома молодь сама стала організовувати громади, які називалися молоді, або студентські.Найрадикальнішою зі студентських груп було Братство тарасівців (1891-1898 pp.).
Старше покоління громадівців теж прийшло до висновку, що без щоденної політичної діяльності вся їхня попередня культурницька праця згасне. українські діячі вирішили закласти основи українського політичного руху в Галичині, де умови для політичної діяльності були більш сприятливими. У той же час у Наддніпрянській Україні вони вирішили згуртувати свої сили для діяльності на культурницькій ниві. У 1898р. у Києві була створена Загальноукраїнська безпартійна організація (ЗУБО). Таким чином, громади пройшли шлях від окремих гуртів до загальноукраїнської організації, підготувавши підґрунтя для почату політичної боротьби. Вони забезпечили з'єднання українського