Політика Ю. Хмельницького. Розкол України на правобережну та лівобережну.

У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю.Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.

У жовтні 1659 р. у Переяславі між гетьманом і московським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України: обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська митрополія підпорядковувалася московському патріарху.

Переяславські статті, укладені під тиском Москви і промосков-ської лівобережної старшини, викликали розчарування й обурення козацтва. Незадоволення політикою московського уряду висловлював і молодий гетьман. Восени 1660 р. після невдалих військових операцій проти Польщі Ю.Хмельницький пішов на укладення угоди з польським урядом. У жовтні 1660 р. сторони підписали Слободи-щенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах (відновлювалися умови Гадяць-кого договору без статті про утворення Руського князівства).

Більшість козацтва і старшини Лівобережної України, де переважали промосковські орієнтації, виступили проти угоди і відмовилися визнавати владу Ю.Хмельницького. Спроби гетьмана поширити свій вплив на Лівобережжя виявилися невдалими. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність, Ю.Хмельницький склав булаву. Правобережне козацтво обрало гетьманом Павла Тетерю (1663-1665 pp.), який дотримувався пропольської орієнтації, на Лівобережжі перемогу отримав кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький (1663-1668 pp.), який зробив ставку на московський уряд.

Таким чином, Українська держава розкололася на два державних утворення з протилежною орієнтацією на зарубіжні держави, з окремими урядами, які перебували у стані війни. Були створені умови для поділу України по Дніпру між Московщиною ™ і Річчю Посполитою.

26.Гетьман П. Дорошенко. Спроба возз’єднання українських земель.

10 жовтня 1665 правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня 1666 у Чигирині козацька рада підтвердила вибір старшини.

Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки і компанійці), які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові.

Під тиском надзвичайно тяжких зовнішніх і внутрішніх обставин "•Дорошенко почав шукати опори у турецького султана.

У 1672 р. гетьман приєднався до Туреччини і розпочатої нею війни проти Польщі. Успішні дії турецьких і українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір, відмовившись віл Правобережної України:Поділля відходило до Туреччини; Українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.

Порушення територіальної цілісності України не задовольняло П.Дорошенка. Крім того, Порта почала вимагати виплати данини, роззброєння козаків, зруйнування фортець, українське населення безжалісно грабувалося турецькими і татарськими військами.

Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися.

У 1673 р. П.Дорошенко пішов на переговори з Москвою. Він погодився повернутися під її протекцію за умов збереження цілісності козацької України, її прав і вольностей, надання надійної допомоги для боротьби з Туреччиною. Оскільки позиції сторін не узгоджувалися, переговори припинилися.

На початку 1674 р. московські війська разом з військом І.Самойло-вича оволоділи основними містами Правобережжя. І.Самойлович обирається гетьманом усієї України.

Москва усвідомлювала, що її спроба повернути Правобережжя під свою протекцію призведе до неминучої війни з Туреччиною. Та коли влітку 1674 р. турки і татари вступили на правобережні землі, московсько-українське військо залишило їх без захисту і втекло на Лівобережжя. Похід турецько-татарської армії на Правобережжя мав жахливі наслідки. Потік переселенців у Лівобережну Україну та Слобожанщину набув масового характеру. Правобережне населення звинувачувало П Дорошенка у всіх лихах і нещастях, які принесли з собою татари і турки.

Після відходу турецько-татарських сил активізував воєнні дії на Правобережжі польський король Ян Собеський.

У грудні 1674 р. П.Дорошенко пішов на переговори з поляками, погодившись на входження до складу Речі Посполитої, але за умови збереження цілісності України та на основі статей Гадяцького договору (згадайте його умови). Переговори зазнали невдачі.

Марно шукаючи протекції різних союзників, П.Дорошенко опинився у глухому куті. Його чекала неминуча поразка.

27. Україна за гетьманування Івана Мазепи. Конституція П. Орлика.

Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Московщиною стало гетьманування Івана Мазепи.

Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині і належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав високу освіту, навчаючись у Київській академії, в єзуїтській колегії у Варшаві, а потім ще й за кордоном. Був пажем при дворі польського короля

Яна Казиміра, писарем в уряді П.Дорошенка, генеральним осавулом в уряді І.Самойловича.

У 1687 p., коли зняли Г.Самойловича, його наступником обрали І.Мазепу.

Слід наголосити, що 1.Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими.

“Коломацькі статті” 1687 р. (договірні статті між гетьманом і московським урядом) ще більше обмежували автономні права України.

Але своєю політикою І.Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України. Свій авторитет гетьман підніс активною меценатською діяльністю — на його кошти збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії. Іван Мазепа

Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх на міцний привілейований клас. Відбулося посиленіія всіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних протиріч в українському суспільстві.

Головною метою І.Мазепи було об’єднання України в одну незалежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого московського царя Петра І (1689-1725 pp.). Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.

У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов І.Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана.

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — вирішальна битва Північної війни, яка завершилась поразкою Карла XII та І. Мазепи.

І. Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. Вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. гетьман помер.

Після смерті І. Мазепи,на козацькій раді 5 квітня 1710 р. гетьманом став найближчий сподвижник Мазепи – генеральний писар Пилип Орлик..П. Орлик очолив першу політичну еміграцію в Західній Україні. Під час крзацької ради було схвалено документ»Пакти й конституція законів і Вольностей Війська Запорізького»,згодом це документ назвали Конституція Пилипка Орлика.Основу документа становила угода між гетьманом і козацтвом,яке виступало від іменні укр.народа. Уперше було укладенно офіційну угоду зі своїми виборцями,чітко зазначаючи умови за якими він отримав владу. Крім того обгрунтовується державний лад Укр. Саме тому цей документ Вважають першою укр.конституцією. Конституція Пилипка Орлика складалася з 16 статей.Конституція П. Орлика передбачала заходи,які обмежували владу гетьмана та утвердження монорхічних Форми правління.Запрвадження Ген.Суду для розгляду спра про провини старшини,гетьман не міг втручатись в діяльність суду.Державна скарбниця й майно підпорядковувалося генер. підскарбію,а також полковим підскарбіям. Важливі фінансові справи вирішували лише Ген.Рада.Гетьман лише затверджував обраних полковників ісотників.Кілька статей присвяченні З.С Було забезпеченно права і привілеї запорожців,а також визначенно особливий її статус.Державною релігією проголошували православя,а Київська митрополія повинна була вийти з під порядкування московмського підпорядкування.Отже, Конституція П. Орлика не лише проголошувала незалежну Укр. Державу.,а й закріплювала найпрогресивніші ідеї державного життя. Документ заклав основи принципу поділу влади на законодавчу,виконавчу, та судову,запроваджував виборність посад,що є нині принциповою ознакою розвитку демокр.держави.Діяльність П. Орлика на гетьманській посаді була спрямована на створення антироійської коаліції.