РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ



РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ

Політологія як наука. Предмет, об’єкт, методи і функції політології.

Політика як суспільне явище.

 

Особливості та основні етапи політичних вчень

 

Основні етапи Особливості та характерні риси Основні представники
Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія, Іран, Китай) Політична думка не виділилась в самостійну галузь знання, відображалась в міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади. Хаммурапі, Соломон, Заратустра, Конфуцій, Лао-цзи, Шан Ян, Шен Бхай
    Політичні вчення Древньої Греції і Древнього Риму Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремленість їх як відносно самостійної частини філософії. Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення найкращої ідеальної форми управління.   Гомер, Піфагор, Геракліт, Демокріт, Протагор, Сократ, Платон, Аристотель, Лукрецій, Цицерон.
Політичні вчення середньовіччя Розвиток соціально-політичної думки в основному зусиллями релігійних діячів. Роль релігії і держави в політиці. Аврелій, Августин Блаженний, Фома Аквінський.
  Політичні вчення епохи відродження та Просвітництва Розвиток гуманістичних начал в політичній теорії звільнення її від теології. Аналіз проблем прав та свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя.   Н.Макіавеллі, М.Лютер, Т.Мор, Т.Кампанела, Ж.Боден Т.Гоббс, Г.Гроцій, Дж. Локк.
  Політичне вчення Нового часу Формування ліберальної політичної ідеології. Обґрунтування необхідності розподілу влад. Характеристика правової держави. Формування концепції прав людини та громадянина Ш.Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, К. Бонетан, І.Бентам, Е.Кант, О.М. Радищев, М.Г. Чернишевський.

Схема 1.1.

Структурні елементи політології

 

 

 


Схема 1.2.

Функції політології

 

Схема 1.3.

Об’єкт політології

 

 

 

Схема 1.4.

 

Підходи до розуміння політики

 

Схема 1.5.

Зв'язок політики з іншими сферами життя суспільства

 


Схема 1.6.

Політична сфера суспільства

 

 

 

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає політологія ?

2. Коли організаційно визначилася наука про політику ?

3. Назвіть структурні складові політології.

4. У чому зміст історичного (структурно-функціонального) методу дослідження політики ?

5. Розрийте зміст інструментальної (прогностичної, ідеологічної) функції політології.

6. Яку роль відіграє політологія у житті суспільства ?

7. Що таке політика ?

8. Які є підходи до розуміння політики?

9. Назвіть аспекти політики та розкрийте їхню суть.

10. Розкрийте зміст політики як сфери суспільної діяльності людей.

11. Як співвідносяться сила, мораль, право як засоби політики ?

12. За яких умов політика може бути моральною, а за яких – аморальною ?

13. З якою метою в Україні впроваджено курс політології ?

14. Яке майбутнє політичної науки в Україні ?

 

Рекомендована літеретура

1. Аляєв Г.Є. Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ, 2007. – 280 с.

2. Бебик В.М. Основи теоретичної і практичної політології: Підручник / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К., 1994. – 121 с

3. Кирилюк Ф.М. Історія зарубіжних політичних вчень нової доби. Навчальний посібник рекомендований МОН України. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 416с.

4. Конверський А.Є., Лубський В.І., Горбаченко Т.І. та ін. Політологія: освітньо-професійний комплекс: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 680 с.

5. Короткий оксфордський політичний словник / Пер. з англ.; за ред. І.Макліна, А Макмілана. – К.: Вид-во “Основи”, 2005. – 789 с.

6. Політологічний енциклопедичний словник / В.Б. Авер'янов, І.В. Алєксєєнко, С.С. Андрєєв та ін.; В.П. Горбатенко (упоряд.), Ю.С. Шемшученко та ін. – К., 2004. - 428 c.

7. Політологія / За ред. І.С. Дзюбка та ін. – К., 2000.

8. Політологія / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2001.

9. Політологія: історія та методологія / За ред. Ф.М. Кирилюка. – К.: Здоров’я 2000. – 630 с.

10. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.

11. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – 2-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.

12. Українська політологія: витоки та еволюція: Навч.посібник / За ред. Ф.М. Кирилюка. – К., 1995.

13. Цвих В.Ф. Деякі аспекти сучасного стану політології в Україні // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2006. – № 10-11. – С. 31-35.

14. Шляхтун П.П. Політологія. (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

15. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 416 с.

 

Додаткова література

1. Арістотель Політика / Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. К.: Основи. 2003. – 239 с.

2. Бодуен Ж. Вступ до політології / О.Марштупенко (пер.). – К.: Основи, 1995. – 174 с.

3. Вебер Макс. Покликання до політики // Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. Олександр Погорілий. – К.: Основи, 1998. – С. 173-191.

4. Енциклопедія політичної думки. / За ред. Д. Міллера, Д. Коулмена, В. Конналі, А. Райана. – К., 2000. – 472 с.

5. Кирилюк Ф.М. Історія політології. Підручник для вищих навч. закл.. – К.: Знання України, 2001. – 354 с.

6. Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби: Посібник. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2003. – 304 с.

7. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера / Євгеній Причепій (ред.). – К.: ВК ТОВ “Тандем”, 2002. – 582 с.

8. Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. Наукові доповіді та статті. К. Вид-во Європейського ун-ту. 2000. – 252 с.

9. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо- політичної думки / Міжнародний фонд "Відродження". – К.: Основи, 1996. – 717 с.

10. Сучасна західна політологія. Короткий нарис історії й теорії: Конспект лекції / Упорядн. А.В.Місуно, В.В. Братаніч. – К., 1991.

 

 


РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА.

Влада як явище

Основні види влади Засоби здійснення
економічна політична правова військова духовна сімейна право авторитет переконання традиції маніпуляції примус насильство

 

Таблиця 2.2.

Ресурси політичної влади

Матеріальні (утилітарні) Структурні Психологічні
Матеріальні та інші соціальні блага, що пов′язані з щоденними інтересами людей Державний апарат, закони, суд, авторитет лідера та партійна дисципліна, міри адміністративного покарання тощо Засоби впливу на внутрішінй світ людини, ціннісні орієнтації та норми поведнки людини.

 

Таблиця 2.4.

Типологія політичної влади

За суб′єктом За функціями
Монархія – єдиновладдя Законодавча  
Аристократія – влада кращих
Демократія – влада народу Виконавча
Олігархія – влада небагатьох
Охлократія – влада натовпу Судова
Теократія – влада духівництва
Бюрократія – влада чиновників

 

Таблиця 2.6.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «політична влада».

2. Які основні підходи до визначення природи та сутності політичної влади існують у сучасній політичній науці?

3. Через поняття «владної піраміди» обгрунтуйте співвідношення суб′єкта та об′єкта політичної влади та функціонування владних інституцій.

4. Проаналізуйте основні джерела та ресурси політичної влади. Як вони співвідносяться між собою, які з них є найважливішими.

5. Які форми та види політичної влади визначає політична наука?

6. Що таке політична легітимність, яке значення вона має для забезпечення міцності позицій та ефективності діяльності державної влади?

7.Які основні типи політичної легітимності виділяють у політичній науці?

Рекомендована літеретура

1. Воронов І.О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру: Монографія /НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень. – К.: Генеза, 2005. – 287с.

2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективних суспільств. – К., 1990. – С.124–134.

3. Канєвський О.С. Принцип розподілу влади в механізмі сучасної демократичної держави /Севастопільський держ. тех. ін-т. – Севастополь, 1999. – 52с.

4. Кухта Б. Політична влада та її рішення. – Львів: ЦИД, 2006. – 237 с.

5. Ледяєв В.Г. Власть: концептуальний анализ. – М.: Российская политическая енциклопедія (РОССПЄН). – 2001.

6. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

7. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. – М.: Республика, 1999. – 303с.

10. Чемшит А.А. Государственная власть и политическое участие: Монография. – К.: Укр. центр дух. культури, 2004. – 527с.

Додаткова література

1. Висоцький О. Проблема легітимації політики в концепції М.Вебера //Грані. – 2003. – №6. – С.132–136.

2. Висоцький О. Сутність легітимної політики //Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С.24–34.

3. Дегтярев А.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения //Полис. – 1996. – №3.

4. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність політичної влади й можливість її досягнення //Політологічні читання. – 1994. – №3.

5. Ледяев В. Формы власти: типологический анализ //Полис. – 2000. – №2.

6. Психология и психоанализ власти. В 2–х томах. Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999.

7. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Аспект Пресс, 1995.

8. Сікора І. Проблеми легітимності політичної влади і державності в перехідних суспільтсвах //Політологічні читання. – 1992. – №1.

9. Тоффлер Э. Метафоры власти. Знание. Богатство. Сила на пороге XX века. – М., 2002. – 669с.

10. Халипов В. Введение в науку о власти. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1995. – 640 с.

11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К., 2002.

12. Якубовський О.П., Бутирська Т.О. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодій: Монографія. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 196с.


Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «політична система суспільства».

2. Які підходи до визначення сутності та функцій політичної системи існують у сучасній політичній науці?

3. Якою є структура політичної системи та як взаємопов′язані між собою її елементи?

4. Охарактеризуйте типи політичних систем та критерії за якими їх виділяють в сучасній політології.

5. Які функції виконує політична система у суспільному житті?

6. Охарактеризуйте процес становлення та функціонування політичної системи України? Що, на вашу думку, впливає на становлення України як правової держави з розвинутим громадянським суспільством?

Рекомендована літеретура

1. Білоус А. Політико–правові системи: світ і Україна: Навч.посібник. – К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.

2. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку /Ред.кол. Ф.М. Рудич та ін. – К.: Парламентське вид–во, 1998.

3. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

4. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

5. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

6. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада Плюс, 2004. – 392 с.

7. Фісун О. Типологія політичних систем: основні підходи //Політичний менеджемент. – 2005. – №5. – С.39–50.

8. Easton D. The Political System: An Inquiry into the State of Political Science. – New York, 1953.

 

Додаткова література

1. Гавриленко І. Політична система суспільства //Політологічні читання. – 1993.– №1.

2. Дербишайр Д.Д., Дербишайр Я. Политические системи мира. В 2-х томах. Пер с. англ. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2004.

3. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. – К.: Основи, 1996.

4. Основы теории политической системы /За ред. Ю.А. Тихомирова, В.Е.Чиркина. – М.: Наука, 1995.

5. Политическая энциклопедия: в 2-х т. /Нац. обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2000.

6. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. М., 1995.

7. Станистебан Л. Политические системы и легитимность //Диалог.–1993.–№4.

8. Уилсон Дж. Американская политическая система //США–ЭПИ.–1997.–№ 2.

9. Шаповал В. Конституційні системи зарубіжних країн. – К., 1992.

10. Якушик В. Політична система та політичний режим //Політична думка. – 1994. – №1.


РОЗДІЛ 4.ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС ТА ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Питання для самоконтролю

1. Назвіть різновиди політичного процесу.

2. Охарактеризуйте особливості політичної діяльності?

3. Проаналізуйте чинники ефективності політичної діяльності?

4. Дайте характеристику аналітичних, директивних та мобілізуючих технологій.

5. Охарактеризуйте стадії прийняття політичного рішення.

 

Рекомендована літеретура

1. Бодуен Ж. Вступ до політології: Пер. з фр. - К.: Вид-во „Основи”, 1995. - 176 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія. Навч. посібник. - 7-е вид-ня.- К., „Знання”, 2008. -415с.

3. Кузь О.М. Політологія. - Харків: Вид-во ХНЕУ, 2004. - 340 с.

4. Політологія / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. - К.: Вид-во „Академія”, 2006. - 567с.

5. Політологія / За ред. А. Колодій. - К.: Вид-во „Ельга, Ніка-центр”, 2003. - 664 с.

6. Троян С.С. Вступ до теорії політики. Навч. посібник. - К.: НМЦВО, 2005. - 250 с.

7. Холод В.В. Політологія. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. - 480 с.

Додаткова література

1. Балашов А. Н. Технология избирательной кампании в западной политической науке // Весник Московского университета. - Серия 12: Политические науки. – 2000. - № 2. – С. 62-79.

2. Головатий М. Мистецтво здобувати владу // Політичний менеджмент. – 2003. - № 1. - С. 49-58.

3. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навчальний посібник. – Київ: МАУП, 2002. – 176 с.

4. Джабасов А. А. Политические технологии избирательных кампаний: проблема категориального осмысления // Весник Московского университета. - Серия 12: Политические науки. – 2000. - № 2. – С. 56-62.

5. Кабаченко А. П. Политический процесс и политическая система: источники саморазвития // Весник Московского университета. - Серия 12: Политические науки. – 2001. - № 3. – С. 102-119.

6. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М.П. Гетьманчука. - Львів: Військовий інститут, 2006. - 228 с.

7. Соловьев А. И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник. - Москва: Аспект Пресс, 2000. - 559 с.

8. Телешун С. О., Баронін А. С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. – Київ: Вид. Паливода А. В., 2001. – 112 с.


РОЗДІЛ 5. ОСОБИСТІСТЬ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Типи політичної поведінки

 


Схема 5.4.

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке політична соціалізація ? Які теорії політичної соціалізації ви знаєте ?

2. Назвіть основні етапи політичної соціалізації та розкрийте роль агентів соціалізації на кожній стадії.

3. На прикладі конкретної країни охарактеризуйте моделі та типи політичної соціалізації.

4. Що таке політична поведінка? Які типи політичної поведінки особи ви знаєте?

5. Що таке політична участь? Назвіть види політичної участі та розкрийте поняття прямої та опосередкованої політичної участі.

6. Що таке політична бездіяльність ( неучасть )? Назвіть її види та фактори, які викликають відмову від участі у політиці.

 

Рекомендована літеретура

1. Загородній Ю. І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К., 2004. – 144с.

2. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К., 1996.

3. Політологія / За ред. О.В.Бабкіної. – К., 1998.

4. Політологія / за ред.. А Колодій. – К., 2003

5. Політологія. Навчальний посібник // О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

 

Додаткова література

1. Білей О. Машина спрощення / Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні // Політична думка. – 2000. - № 2.

2. Макєєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення // Політична думка. – 2000. - № 2

3. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах демократизації // Політичний менеджмент. – 2006. - № 2.

4. Яременко О., Міщенко Р. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси // Політична думка. – 2000. - № 1.


Сучасні теорії еліт

Автор теорії Основні положення теорії
Г. Моска Суспільством керує еліта, яка регулює політичне і економічне життя, володіє ресурсами та атрибутами влади, які високо цінуються в суспільстві.
В. Парето Усе суспільство поділяється на тих, хто керує – еліту до якої входять люди, які досягнули найбільших висот у сфері своєї діяльності і тих ким керують. Поділяв еліти на «левів» і «лисів».
М. Вебер Еліти творять люди, наділені харизмою.
Р. Міхельс Еліта – меншість, якій через неможливість прямого контролю над нею більшість змушена підкорюватись.
В. Липинський Еліта – «національна аристократія», носій національної ідеї, втілення якої вимагає від еліти матеріальною силою та моральним авторитетом.
Д. Донцов Еліта – каста «кращих людей», які є виходцями з різних суспільних верств на підставі суворого добору, готових на жертву заради втілення ідеї.

 

Таблиця 6.2 .

Типологія політичних еліт

Критерії оцінки Типи політичних еліт
1. Стадії історичного розвитку суспільства - традиційне (доіндустріальне) суспільство - індустріальне суспільство, капіталізм - індустріальне суспільство, тоталітарний соціалізм - постіндустріальне суспільство Аристократична (еліта крові) Еліта багатства та успіху Еліта бюрократична Еліта знань
2. Обсяг політичного простору Загальнонаціональна Регіональна Місцева
3. Сфера діяльності Адміністративна Комунікаційна Дипломатична Військова
4. Ідеологія Ліберальна Консервативна Соціалістична Націоналістична
5. Характер політичного режиму Демократична Авторитарна Тоталітарна

Таблиця 6.4.

Питання для самоконтролю

 

1. Які сучасні теорії політичних еліт зарубіжних та вітчизняних політологів вам відомі? Охарактеризуйте їх.

2. Назвіть основні типи політичних еліт та критерії їх класифікації.

3. Розкрийте суть та мотиви політичного лідерства.

4. Охарактеризуйте основні сучасні концепції лідерства.

5. Проаналізуйте відомі вам типи політичного лідера.

6. Які функції повинен виконувати політичний лідер?

7. Проведіть порівняльну характеристику систем рекрутування політичних лідерів

 

Рекомендована літеретура

1. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і політичне лідерство. – Львів, 1995.

2. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К., 1996.

3. Політологія / За ред. О.В.Бабкіної. – К., 1998.

4. Політологія / за ред.. А Колодій. – К., 2003

5. Політологія. Навчальний посібник // О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

6. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры: Монография. — К.: Знание Украины, 2001. — 270 с.

Додаткова література

1. Татенко В. О. Лідер ХХІ / Lider ХХІ. Соціально-психологічні студії. – К.: Видавничий Дім „КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – 198 с.

2. Траверсе О. О. Політичне лідерство і політичне керівництво в Україні як проблема історичної політології // Наукові записки /Зб. – Вип. 25. – К.: ІПіЕНД, 2004. – С. 80–91.

3. Траверсе О. О. Лідерство і еліти у процесі становлення української політичної нації // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй: Зб. ст. – К.: ТОВ УВПК «ЕксОб», 2006. – С. 2.

4. Траверсе О. Політичне лідерство, національна еліта і практика модернізації суспільства// Політичний менеджмент. - 2006. - № 1 (16). - C.27-36.


Питання для самоконтролю

1. У чому сутність політичної свідомості?

2. Назвіть фактори формування політичної свідомості.

3. Як співідноситься політична свідомість з політичною культурою у політичному процесі?

4. Охарактеризуйте структурні елементи політичної свідомості.

5. Дайте характеристику масовому та індивідуальному рівням політичної свідомості.

6. Виділіть основні функції політичної свідомості.

7. Розкрийте зміст основних типів політичної свідомості.

 

Рекомендована літеретура

1. Воронов І.О. Людина і політика: У пошуках гуманістичної альтернативи: Монографія. – К.: Генеза, 2003. – 320с.

2. Головатий М. Ф. Політична психологія: Навчальний посібник. – Київ: МАУП, 2001. – 136 с.

3. Кривошеїн В. Політичне світосприйняття: спроба побудови елементарної системи //Людина і політика. – 2001. – №5. – С.58–72.

4. Любивый Я.В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития. – К.: Наук. думка, 1993.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

6. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

7. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

8. Психологія масової політичної свідомості та поведінки /Відп. ред. В.О.Васютинський. – К.: ДОК–К, 1997. – 164с.

9. Сергиенко П.А. Массовое политическое сознание: проблемы формирования и развития. – К.: Лыбидь, 1991. – 176с.

10. Сергиенко П.А. Политическое мышление: проблемы формирования. – К: Знание, 1986. – 48с.

Додаткова література

1. Варивода Я. Масова свідомість як об′єкт національної безпеки //Людина і політика. – 2001. – №2. – С.88–96.

2. Васютинський В.О. З досвіду психосемантичного вивчення масової політичної свідомості України //Українські варіанти. – 1997. – №1. – С.13–19.

3. Кирбят′єв О.Л. Громадська думка та її місце в структурі суспільної свідомості //Нова парадигма. – 2002. – Випуск 23. – С. 195–202.

4. Матвієнків С. Масова політична свідомість як регулятор політичної поведінки людей //Вісник Львівського університету. – Серія: Філософські науки. – 2000. – Вип. 2. – С. 214-223.

5. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні. – К.: ІПІ ЕНД, 2002. – 272с.

6. Носков В., Кальянов А., Єфросинина О. Правосвідомість у соціально–політичному розвитку людини //Політичний менеджмент. – 2005. – №5. – С.125–133.

7. Овсянецька Л.П. Ціннісні орієнтації як фактор життєдіяльності і розвитку особистості /Л.П.Овсянецька //Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай. – 1998. – Вип. 2 – Ч.1.

8. Психология и психоанализ власти. В 2–х томах. Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999.

9. Руденко Ю. Політична свідомість: визначення та актуальні дослідження в контексті розвитку вітчизняної політичної науки // Людина і політика. – 2001. – № 4. – С. 107-114.

 

 


Політична культура України.

Політична культура України.

Особливості державотворчих процесів в Україні, демократизація та гуманізація суспільних відносин, процес переходу від тоталітаризму до демократії, від неправової до правової держави сприяє становленню демократичної політичної культури, зростанню впливу людини на політичне життя, відображенню у ньому багатоманітних суспільних інтересів. Дослідники стверджують, що основою типової політичної поведінки в Україні, як і у будь-якій країні, є система цінностей та норм національної політичної культури, що сформована під впливом історично зумовлених етнічних політико-правових традицій. Таким чином, політична культура українців є особливим та універсальним способом відтворення минулого, сьогодення та майбутнього життя нашого народу.

У сучасних дослідженнях стверджується, що у політичній культурі пострадянських країн домінують колективістські соціонормативні настанови, що успадковані з часів панування радянської системи, які поєднуються із яскраво вираженою антисистемністю, заідеологізованістю масової політичної свідомості, що проявляється у поляризації політичних позицій різних соціополітичних сил.

Тоталітарна система за роки свого панування в Україні надзвичайно вплинула на менталітет нашого народу, що проявилось у прагненні до загальної матеріальної рівності та справедливості, міцній вірі у патерналістські зобов′язання держави перед громадянами, зневірі у спроможність громадян брати активну участь в управлінні державою, страху рішуче діяти без дозволу начальства та брати на себе відповідальність за вчинене, нетерпимості до неординарних політичних ідей та форм активності тощо. Ще одним показником політичної культури в Україні є практична нерозвинутість суспільно-політичного та соціально-економічного компромісу чи досягнення такого рівня стабільності суспільних взаємовідносин, за яким починається етап соціального партнерства.

Подолати таку ситуацію, що склалась у масовій українській суспільній свідомості за часів тоталітаризму, можливо шляхом індивідуалізації суспільного життя, коли особистість сприймається не як відображення групових, класових чи професійних втілень, а як самостійний та автономний суб′єкт політичного життя. Важливе значення у цьому контексті має й реалізація на практиці принципу поділу влади, її децентралізації, утвердження у масовій свідомості раціонального ставлення до всіх сторін суспільного життя. Особливо важливим є подолання дисбалансу між суспільним та індивідуальним рівнем політичної свідомості, коли політична верхівка суспільства та саме суспільство живуть окремим життям і функціонують за своєю власною логікою. Таким чином, йдеться про становлення демократичного типу політичної культури українського суспільства, яка буде характеризуватись визнанням самодостатності особистості, впевненістю у необхідності забезпечення та дотримання її свободи, політичною терпимістю до позицій та прагнень інших людей, законослухняністю, що поєднуватиметься з готовністю відстоювати у держави власні права, підтримкою основних демократичних установ та інститутів, увагою до дотримання закону всіма суб′єктами політичної діяльності.


Схема 8.1.

Функції політичної культури

 
 

 


Таблиця 8.1.

Рівні політичної культури

Світоглядний рівень – уявлення людини, групи та суспільства про політику та політичну картину світу, які поєднуються з нормами, цінностями, символами, установками та орієнтирами, якими керуються учасники політичного життя, самовизначаючись у сфері політики
Громадянський рівень – мотиви, які сприяють виробленню ставлення до влади та способів її здійснення, навиків, способів та засобів, за допомогою яких люди досягають своїх цілей у політиці
Власне політичний рівень – ціннісні уявлення, позиції людини щодо конкретних питань політичного життя, виробляється відношення до всіх політичних явищ, зокрема до існуючої системи та режиму, до засобів здійснення політики, до своїх прихильників та супротивників

 

Таблиця 8.2.

Типи політичної культури

За рівнем політичної участі   патріархальна підданська активістська громадянська
За рівнем збігу ціннісних орієнтацій населення   інтегрована фрагментарна змішана
За типом політичного режиму Демократична тоталітарна

 

Питання для самоконтролю

1. Які основні підходи до розуміння суті та значення політичної культури склались у сучасній політичній науці?

2. Назвіть основні функції, які виконує політична культура у суспільному житті.

3. Які основні елементи та рівні включає політична культура?

4. Які основні типи політичної культури виділяє політична наука. На основі яких критеріїв творяться ці класифікації?

5. Виділіть особливості політичної культури України. Які чинники, на вашу думку, визначають її специфічний характер?

 

Рекомендована літеретура

1. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии //Полис. – 1992. – №4. – С.122-134.

2. Білякова О.Г. Політичні цінності та сучасна політична культура //Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали всеукр. науково-практ. конф. – 26–27 лютого 1998 р. – К.: Гнозис, 1998. – 228с.

3. Бурдяк В.І., Ротар Н.Ю. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 328с.

4. Воронов І.О. Людина і політика: У пошуках гуманістичної альтернативи: Монографія. – К.: Генеза, 2003. – 320с.

5. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О, Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні. Аналітичний звіт. – К.: Тандем, 2004. – 80с.

6. Матусевич В. Політична культура: теоретико–методологічні проблеми дослідження //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №4–5.

7. Политическая энциклопедия: в 2-х т. /Нац. обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2000.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Цимбалістий Б. Політична культура українців //Сучасність. – 1994. – №3

Додаткова література

1. Арутюнян Л. Н. Концепция политической культуры: состояние и перспективы //Политическая наука. – 1999. - № 3. – 33-46.

2. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.

3. Буцевицький В. Пробеми політичної культури в Україні в процесі державотворення //Нова політика. – 1999. – №1.

4. Вуйчич В. Понятие политической культуры //Политическая наука. – 2000. – № 4. – С. 141-154.

5. Гурижина Е.О. Система ценностей как аспект политической культуры //Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: матеріали всеукр. науково–практ. конф. – 26-27 лютого 1998 р. – К.: Гнозис, 1998. – 228с.

6. Дмитренко Л. Особливості сучасної української політичної культури: проблема визначення //Політичний менеджмент. – 2005. – №5. – С. 134–138.

7. Каменская Г.В. Политическая культура США //Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – №4.

8. Almond G., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Countries. Princeton, 1963.

9. Rozenbaum W.A. Political Culture: Basic Concepts in Political Science. – N.Y., 1975.

10. The Civic Culture Revised/ Ed. by Almond G., Verba S.. Boston: Little Brown, 1980.


РОЗДІЛ 9.СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ.

Схема 9.1.

Схема 9.2.

Суб’єкт політики

 
 


 

 

Схема 9.3.

Об’єкт політики

 

 

Схема 9.4.

Схема 9.5.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення «суб’єкта політики».

2. Назвіть критерії, які використовують для поділу суб’єктів політики на первинні, вторинні та безпосередні.

3. Охарактеризуйте вплив прихованих суб’єктів політики на суспільно-політичне життя держави.

4. Розкрийте зміст поняття «форми взаємодії суб’єктів політики».

5. Які типи політичних конфліктів виділяють?

6. Назвіть стадії розв’язання політичних конфліктів.

Основна література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К.: МАУП, 2001. – 384 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч.посіб. 7-ме вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 415 с.

3. Політологія / За ред. М.Гетьманчука. – Львів: Вид-во НУ „ЛП”, 2005. – 360 с.

4. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 584 с. Шляхтун П.П. Політологія. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

5. Холод В.В. Політологія: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і допов. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 480 с.

6. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч.посібник. – К.: Кондор, 2005. – 340 с.

7. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

Додаткова література

1. Гірник А., Бобро А. Конфлікти. Структура, ескалація, залагодження. – К.: основи, 2003.

 

 


Функції політичних партій.

Функції політичних партій.

Для повного розуміння сутності політичних партій та їхнього місця в політичній системі, необхідно розглянути їхні суспільні функції. Первинною функцією політичних партій є виявлення та представництво групових інтересів, їхнє врахування і реалізація через курси державної політики. Саме політичні партії забезпечують необхідний зв’язок між народом і представницьким механізмом правління, що носить двосторонній характер. По-перше, через партії уряд може практично звернутися до народних мас за підтримкою, по-друге, маси через партії можуть критикувати керівництво і висувати вимоги до нього.

Інші функції політичної партії є вторинними, пов’язаними із реалізацією представницької функції. До них належить:

- соціальна інтеграція (узгодження соціальних інтересів через взаємодію політичних партій);

- розробка ідеології, політичних доктрин і програм;

- боротьба за оволодіння державною владою та участь у її здійсненні;

- участь у формуванні і діяльності всіх ланок державного апарату;

- участь у розробці, формуванні і здійсненні політичного курсу держави;

- політична соціалізація (сприяння засвоєнню індивідом певної системи полі



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.232.99 (0.039 с.)