Характеристика майна підприємства за сферами використання та функціональною роллю

За сферами використання засоби підприємств поділяються на засоби виробничої сфери, сфери обігу та невиробничої сфери (рис. 2.1). Таке групування дозволяє визначити, де використовується майно, яким володіє господарюючий суб’єкт.

Рис. 2.1. Групування майна підприємства за сферами використання

Процес виробництва не може здійснюватися без наявності засобів виробництва, які включають засоби праці та предмети праці. До засобів праці належать знаряддя праці – машини, обладнання, інструменти тощо, а також будівлі, споруди та інші засоби, що створюють умови, необхідні для здійснення процесу виробництва, які в процесі виробництва діють на предмети праці, перетворюючи їх у продукти праці. Предметами праці є сировина й основні матеріали, що утворюють матеріальну основу продукції; допоміжні матеріали, що приєднуються до основних матеріалів або використовуються засобами праці чи сприяють робочим процесам; напівфабрикати; паливо; запасні частини тощо. Продукти праці – це матеріальні цінності, отримані в результаті виробництва, тобто готова продукція.

 

Рис. 2.5. Характеристика майна у сфері виробництва

Майно у сфері обігу складається із засобів обігу, коштів, коштів у розрахунках і засобів, що обслуговують обіг.

Майном невиробничої сфери є засоби, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а використовуються для житлового та культурно-побутового обслуговування працівників підприємства.

За функціональною роллю у процесі відтворення засоби підприємства поділяються на дві великі групи: 1) необоротні засоби; 2) оборотні засоби[2] (рис. 2.2).

Критерії поділу засобів на необоротн і оборотні і один рік або опреаційний цикл, якшо він перевищує рік (наприклад, літакобудування, кораблебудування тощо).

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Для переважной більшості підприємств операційний цикл не перевищує одного року, тому саме цей критерій будемо використовувати як основу поділу засобів.

Рис. 2.2. Класифікація засобів підприємства за їх складом

До складу необоротних матеріальних засобів включають: основні засоби, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові інвестиції, обладнання до встановлення.

Основні засоби підприємства є сукупністю матеріальних цінностей, що тривалий час беруть участь у процесі виробництва, не змінюють своєї натуральної форми та переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється підприємством, частинами у вигляді нарахованого зносу (амортизації). До них відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні, регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, багаторічні насадження й інші матеріально-майнові цінності строком експлуатації більше одного року.

Щодо процесу виробництва основні засоби поділяють на дві групи: виробничі та невиробничі. До виробничих основних засобів відносяться такі, які прямо чи опосередковано беруть участь у процесі виробництва (наприклад, машини та обладнання, виробничий і господарський інвентар), або які створюють необхідні матеріальні умови для здійснення виробництва (наприклад, споруди, будівлі, передавальні пристрої).

До групи невиробничих відносять основні засоби житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення, охорони здоров’я, фізичної культури, освіти, культури, мистецтва та інших галузей невиробничої сфери (будівлі клубів, будинки культури, гуртожитки, житлові будинки, меблі, обладнання і приладдя до нього тощо).

За майновою належністю основні засоби поділяються на власні та орендовані.

До власних основних засобів відносяться об’єкти основних засобів, придбані (створені) підприємством або прийняті ним безоплатно на умовах переходу права власності, тобто у повне володіння, використання та розпорядження.

Якщо об’єкт основних засобів взятий у тимчасове користування у іншого суб’єкта за договором оренди, він називається орендованим.

Незавершені капітальні інвестиції – це вкладення коштів у незавершені будівництвом об’єкти.

Довгостроковими фінансовими інвестиціями називають інвестиції (внески) у цінні папери інших підприємств (акції акціонерних товариств, процентні облігації державних і міських позик) на строк більше одного року.

До складу обладнання до встановлення включають обладнання, що потребує монтажу і призначене для встановлення на об’єктах, що будуються.

Невід’ємною умовою господарювання підприємства є наявність нематеріальних активів.

До нематеріальних активів відносяться:

Ä права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

Ä права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

Ä права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

Ä права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

Ä авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

Ä незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

Ä інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Оборотні засоби підприємства включають виробничі запаси, а також кошти та розрахунки, які можуть використовуватися у сферах виробництва та обігу. Якщо оборотні засоби не використовуються у сфері виробництва, то вони відносяться до засобів невиробничої сфери.

Виробничі запаси у сфері виробництва поділяються на:

Ä предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

Ä незавершене виробництво (незавершені технологічні процеси) – не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу

У сфері обігу оборотні активи поділяються на: грошові кошти; товари; готову продукцію; поточні фінансові інвестиції
та дебіторську заборгованість.

Вільні грошові кошти підприємства зберігаються у банку на поточному рахунку. На цей рахунок надходить виручка від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг, одержані кредити банків, заборгованість від дебіторів тощо. Кошти з поточного рахунку підприємства використовуються для виплати заробітної плати, погашення зобов’язань перед бюджетом, повернення банку заборгованості за кредитами, оплати рахунків підприємств та організацій за одержані товарно-матеріальні цінності та послуги, а також для здійснення інших платежів, пов’язаних з господарською діяльністю.

Готівку зберігають у касі підприємства. До каси кошти можуть надходити з поточного рахунку в банку для виплати заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності, пенсій, премій та на інші цілі й з інших джерел.

Під товарами розуміють товарно-матеріальні цінності, придбані підприємством з метою подальшого продажу, які не підлягають обробці.

Готова продукція – це продукція, виготовлена на підприємстві, що пройшла всі стадії обробки, призначена для продажу та відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або нормативними актами.

Різниця між готовою продукцією і товаром полягає у тому, що товари придбають для перепродажу, а готову продукцію не ожна придбати, її можна тільки виготовити в процесі виробництва.

Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Інші підприємства, установи та організації, а також окремі особи, за якими є дебіторська заборгованість, називаються дебіторами. Дебіторська заборгованість означає, що кошти даного підприємства тимчасово знаходяться у інших підприємств (організацій) чи осіб, але підлягають обов’язковому поверненню при закінченні певного строку. Кошти, які заборгували підприємству інші господарюючі суб’єкти, не беруть участі у господарському обороті підприємства, і тому наявність великої дебіторської заборгованості негативно впливає на його фінансовий стан.

Таким чином, засоби підприємства можна охарактеризувати за декількома ознаками (рис.__)

 

 

Рис.___ Загальгна характеристика засобів підприємства

Як додаткову ознаку поділу засобів підприємства виділяють їх здатність перетворюватися на грошові кошти, тобто ліквідності: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні та неліквідні.

Високоліквідними та найбільш мобільними засобами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення будь-яких господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідною є дебіторська заборгованість, адже немає впевненості в строках її погашення. Наступними за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна придбати або використати для погашення заборгованості. Необоротні засоби підприємства, як правило, не передбачається реалізовувати або ліквідовувати, тому що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі засоби відносяться до важколіквідних активів.