Загальні основи бухгалтерського обліку

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Тема 2

Майно і статутний капітал
господарюючих суб’єктів

В темі розглядаються наступні питання:

2.1. Майно підприємства: загальні положення

2.2. Характеристика майна підприємства за сферами використання та функціональною роллю

2.3. Характеристика майна підприємства за джерелами утворення

2.4. Збалансованість господарських засобів і джерел їх утворення та її причини

2.5. Внесення засновницького капіталу та його опис

2.6. Господарська діяльність підприємства: процеси, операції, факти господарського життя

2.7. Вимірники в бухгалтерському обліку

Розмова студента з бухгалтером

Майно підприємства: загальні положення

Діяльність будь-якого підприємства повинна забезпечуватися засобами, необхідними для досягнення ети його створення та задоволення поточних потреб. Сукупність засобів підприємства називають майном. Відповідно до Господарського Кодексу України (ГКУ) майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних засобів[1], оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними засобами виробничого та невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних засобів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого та невиробничого призначення, що відповідно до законодавства відноситься до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші в національній та іноземній валюті, призначені для реалізації товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Цінні папери є особливим видом майна суб’єктів господарювання.

Джерелами формування майна суб’єктів господарювання відповідно до Господарського Кодексу, можуть бути: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Для ефективного управління господарською діяльністю підприємства важливо знати, яким майном володіє підприємство, де воно використовується і за рахунок яких джерел створене.

 

Внесення засновницького капіталу та його опис

Діяльність будь-якого підприємства забезпечується використанням певних господарських засобів (див. п. 2.2). Господарські засоби можуть формуватися за рахунок власних та залучених джерел (див. п. 2.3). Частину засобів засновник підприємства (власник) вносить на початку його діяльності. Внесками засновників можуть бути будівлі, споруди та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими матеріальними ресурсами, будівлями, спорудами, а також майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, як в національній, так і в іноземній валюті. Всі внески засновників, виражені у грошовому вимірнику, у сукупності становлять статутний капітал підприємства (див. п. 2.3). При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися принципу автономності, згідно з яким особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в установчих документах підприємства (див. п. 8.1).

При формуванні статутного капіталу складається засновницький опис майна, зразок заповнення якого наведено в прикладі 2.1.

Приклад 2.1.

Засновниками ТзОВ “Оксамит” внесено:

– грошові кошти у сумі 80000 грн. (М.О. Марченко);

– грошові кошти у сумі 120000 грн. (П.К. Павлюк);

– борошно – вищий гатунок, 1500 кг за ціною 3 грн. (Т.К. Ткачук);

– цукор-рафінад – 25 т за ціною 2500 грн. (М.К. Мельник);

– автомобіль ВАЗ 107955 вартістю 30000 грн. (Т.К. Ткачук).

ALB1.doc

Недостатньо знати з чого розпочинати облік на новоствореному підприємстві та як оформлювати засновницький опис майна. Цілком реальна ситуація, коли бухгалтер приходить на вже створене підприємство і повинен продовжувати ведення обліку. В такому випадку бухгалтер повинен знати, що основним документом, який має бути обов’язково оформлений, є акт приймання-передачі справ.

Мета складання акта приймання-передачі бухгалтерських справ полягає у виявленні:

Ä основних фінансових показників діяльності підприємства;

Ä стану первинної документації, обліку та звітності підприємства;

Ä заходів, необхідних для поліпшення організації обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Підписують акт приймання-передачі справ головний бухгалтер, який передає справи, і головний бухгалтер, який приймає справи, та інші члени комісії з передачі справ. Акт затверджує керівник підприємства.

Приклад 2.2

Є домовленість придбати товар. Підприємство-постачальник надало рахунок-фактуру – документ, у якому вказана вартість товару за одиницю, відображена кількість поставленого товару, обчислений податок на додану вартість, заповнені всі реквізити підприємства-постачальника, а також інші дані. Цей документ є підставою для платежу. Оплата може бути здійснена в безготівковому порядку через банк або готівкою з каси підприємства. Основний документ взаємовідносин з банком (кредитною установою) – платіжне доручення. Слово “доручення” означає, що підприємство доручає банку відправити власні кошти за вказаною адресою, у вказаній сумі й на певні цілі, а останній, згідно з договором з підприємством про розрахунково-касове обслуговування, це доручення зобов’язаний виконати. У банку взяли платіжне доручення і видали виписку з поточного рахунку та додатки до неї у вигляді надісланих поштою копій платіжних доручень контрагентів. Зазначені документи показують, за що надійшли кошти. Виписка – це реєстр (перелік) документів, і кожен рядок реєстру повинен бути підтверджений відповідним додатком (копією платіжного доручення контрагента, меморіальним ордером банку тощо).

Кожна господарська операція характеризується відповідними ознаками та показниками. До ознак господарських операцій відносять:

Ä час та місце здійснення господарських операцій;

Ä речові елементи, які складають господарську операцію – матеріальні ресурси, грошові кошти;

Ä витрати, ціни, норми, розцінки, використані при їх оформленні.

Отже, ознаки господарської операції якісно відрізняють її від інших і разом з тим дають можливість об’єднувати однакові господарські операції у певні групи. Наприклад, операція з видачі грошей з каси якісно відрізняється від операції з видачі матеріалів зі складу. Касові операції відрізняються одна від одної тим, кому видають кошти (в одному випадку видається заробітна плата, в іншому – гроші на купівлю канцелярських товарів тощо), хто їх видає та коли.

Ознаки поділяються на постійні та змінні. До постійних ознак належать такі, які протягом певного часу (звітний період і більше) чи відносно будь-якої іншої ознаки не змінюються. До них належать планові, купівельні та облікові ціни, оклади, тарифні ставки, норми запасу матеріальних цінностей, табельні номери працівників тощо. До змінних ознак відносять такі, які постійно змінюються. Наприклад, один і той же матеріал відпущений з одного і того ж складу, одним і тим же комірником, може бути використаний для виготовлення різних виробів. Остання ознака (напрям витрат) в даному випадку є змінною, а всі інші – постійними.

Суми отриманих чи витрачених грошей, вартість товарно-матеріальних цінностей, розмір зобов’язань, створених і використаних резервів і накопичень, різних витрат та видатків, які кількісно характеризують хід і результати господарських операцій, є показниками господарських операцій.

Показники відображають кількісну характеристику господарських операцій у натуральному, трудовому та грошовому вимірниках.

Проте, не всі господарські операції та економічні явища можуть бути описані за допомогою відомих нам показників, багато з них взагалі не підлягають подальшій обробці в системі бухгалтерського обліку. Тому не слід фіксувати на матеріальних носіях ту інформацію, яка не буде оброблятись в подальшому.

Для наочності розглянемо умовний приклад. У м. Житомирі на ВАТ “Верстатмаш” 03 січня 200х р. видано в підзвіт завідувачу господарством К.О. Кириленку на господарські потреби 200 грн., гроші видав касир П.Н. Пронін, розпорядження на видачу дав заст. директора Я.Н. Яшин, правильність видачі перевірив головний бухгалтер К.Н. Костін Всі працівники, які брали участь у здійсненні операції, особистими підписами засвідчили документ, яким оформлено цю операцію. Ознаки та показники господарської операції наведені нижче:

Ознаки	Показники
Місце здійснення операції	м. Житомир, завод “Верстатмаш”
Дата здійснення операції	3 січня 200х р.
Гроші видав	Касир Пронін П.Н.
Гроші отримав	Завгосп Кириленко К.О.
Мета видачі	На господарські потреби
Розпорядження про видачу грошей дав	Заст. директора Яшин Я.Н.
Операцію перевірив	Головний бухгалтер Костін К.Н.

 

Наведена вище операція має два показника і декілька ознак, до того ж окремі ознаки розподіляються на ряд підознак (ознак другого порядку), а останні можуть поділятися далі. Наприклад, м. Житомир – ознака просторова першого порядку, завод “Верстатмаш” – ознака другого порядку тощо.

Розглянувши наведений приклад, можна зробити наступні висновки. Ознаки та показники господарських операцій будуються ієрархічно, від вищого до нижчого, тобто у певній системі, яка забезпечує одержання необхідної інформації. Інформаційна сукупність встановлюється виходячи з вимог управління господарською діяльністю. Необхідно заздалегідь визначити всі ознаки та показники, що характеризують ті чи інші господарські операції.

Господарська діяльність полягає у здійсненні різних за характером господарських операцій, що дає можливість їх класифікувати за різними ознаками (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Класифікація господарських операцій

Балансові господарські операції – це операції, які спричиняють зміни виключно у складових балансу, тобто в позиціях активів та пасивів. Результатними господарськими операціями є такі господарські операції, які безпосередньо впливають на фінансовий стан підприємства. Під зовнішніми господарськими операціями розуміють операції, що виникають у результаті взаємозв’язків даного підприємства з іншими господарюючими суб’єктами. У результаті здійснення зовнішніх операцій відбуваються зміни у складі активів і пасивів щонайменше двох підприємств (наприклад, погашення заборгованості за сировину підприємством-покупцем перед підприємством-постачальником). Операції, які здійснюються в межах одного підприємства називаються внутрішніми (наприклад, відпуск сировини зі складу у виробництво). Простими операціями є такі, які відображають елементарні господарські операції й оформлюються одним простим бухгалтерським записом. Складні господарські операції виникають внаслідок поєднання певним чином простих операцій. Їх основною метою є зменшення кількості бухгалтерських записів за умови ведення ручної форми обліку. Операції, причиною яких є цілеспрямовані та свідомі дії підприємства в особі його керівництва, називаються залежними. Незалежні операції зумовлені, передусім, випадковими зовнішніми причинами та не залежать від рішень, які приймаються керівництвом.

Як свідчить практика, одні господарські операції швидкоплинні та завершуються протягом одного дня або навіть швидше, а інші здійснюються тривалий період часу, але за будь-яких обставин, в бухгалтерському обліку знаходять відображення, як правило, тільки завершені господарські операції, оформлені первинними документами. Отже, кожний факт господарського життя, який відбувається на підприємстві, підлягає документальному підтвердженню і кожна завершена операція оформлюється документом, на підставі якого відображається в обліку.

Процес – це хід розвитку будь-якого явища, послідовна зміна станів у розвитку будь-чого[7]. Сукупність господарських операцій підприємства складають господарські процеси (придбання, виробництва, реалізації).Взаємозв’язок господарських процесів, фактів господарського життя та господарських операцій наведено на рисунку 2.10.

Рис. 2.10. Взаємозв’язок господарського процесу, фактів господарського життя, господарських операцій, та їх вплив на стан підприємства

Таким чином, господарська діяльність підприємства – це сукупність господарських процесів, які складаються з господарських операцій. У свою чергу, господарські операції – це факти господарського життя підприємства, оцінені та задокументовані, в результаті яких відбувається зміна стану його майна.

Рис. 5.4. Процеси, операції, факти господарського життя (ФГЖ)

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Тема 2

Майно і статутний капітал
господарюючих суб’єктів

В темі розглядаються наступні питання:

2.1. Майно підприємства: загальні положення

2.2. Характеристика майна підприємства за сферами використання та функціональною роллю

2.3. Характеристика майна підприємства за джерелами утворення

2.4. Збалансованість господарських засобів і джерел їх утворення та її причини

2.5. Внесення засновницького капіталу та його опис

2.6. Господарська діяльність підприємства: процеси, операції, факти господарського життя

2.7. Вимірники в бухгалтерському обліку

Розмова студента з бухгалтером