Вимірники в бухгалтерському обліку

Згідно з принципом безперервності факти господарського життя повинні суцільно і безперервно відображатися в бухгалтерському обліку. Це стає можливим тільки в тому випадку, якщо є документальне підтвердження здійснення операції.

Суть документального спостереження полягає в письмовому обґрунтуванні та підтвердженні його результату й оцінки господарських процесів, які є об’єктами обліку.

Необхідність документування зумовлена тим, що господарські операції реєструються лише на підставі правильно оформленого документу, який повинен містити не тільки якісну, але й кількісну характеристику про факт господарського життя.

Тому, для того, щоб бути відображеними в обліку, всі господарські факти, явища та процеси повинні бути обов’язково виміряні та оцінені.

Вартісне вимірювання – це суттєва характеристика, яка є способом відображення в обліку та звітності активів і джерел їх утворення у грошовому вираженні.

Вимірник у бухгалтерському обліку – це одиниця виміру об’єктів обліку.

Дані з документів відображають кількісну характеристику господарських фактів у натуральних (речових), трудових і грошовому вимірниках (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Вимірники в бухгалтерському обліку

Натуральні вимірники призначені для одержання відомостей про господарські засоби та процеси в їх натуральному вираженні танадають інформацію про міру, масу об’єктів обліку тощо. Ця група вимірників використовується для характеристики об’єкту, що обліковується в натурі, тобто за даними зважування, обміру та перерахунку. До натуральних вимірників відносять міру маси (кілограм, тонна), міру об’єму (куб. метр, літр), міру площі (гектар, кв. метр), міру довжини (метр, кілометр), міру обсягу (штуки) тощо.

Застосування тих чи інших натуральних вимірників залежить від особливостей об’єктів вимірювання.

Натуральні вимірники часто використовуються в обліку товарно-виробничих запасів для контролю за роботою матеріально відповідальних осіб. Іноді в обліку використовують декілька натуральних вимірників для більш точного визначення стану об’єктів, що обліковуються. Так, бензин, дизельне пальне та інші види рідкого палива обчислюються у вагових вимірниках (кілограмах, тоннах) і об’ємних (літрах). Такий облік необхідний у зв’язку з фізичними властивостями рідини змінювати свій стан при температурних коливаннях.

За допомогою натуральних вимірників можна отримувати також і якісну характеристику об’єктів (наприклад, вироблену продукцію можна обліковувати за видами, сортами, розмірами тощо), що необхідно для забезпечення збереження майна власника.

Облік у натуральних одиницях виміру на практиці називається кількісним обліком. Він не придатний для узагальнення інформації про різноманітні об’єкти обліку. Область застосування натуральних вимірників обмежена, оскільки вони використовуються для характеристики однорідних об’єктів.

Значно розширює сферу застосування натуральних вимірників використання умовно-натуральних одиниць,які призначені для відображення однорідних за призначенням, але різних за якісною характеристикою об’єктів обліку. Так, для визначення вантажообороту, що виконується різними видами транспорту, на підприємстві широко використовуються такі вимірники як тонно - і пасажиро - кілометри, платні кілометри тощо.

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці та виражаються в одиницях часу (робочий день, година тощо). За їх допомогою розраховують продуктивність праці, заробітну плату, контролюють норми виробітку працівників. Так, наприклад, у табелі обліку робочого часу відображається скільки годин відпрацював кожний працівник. У наряді на виконання робіт показано, яка робота і в якому обсязі виконана. Бухгалтер на підставі даних цих документів нараховує заробітну плату працівникам підприємства. На практиці трудові вимірники застосовуються разом з натуральними.

Недостатньо використовувати в обліку тільки натуральні і трудові вимірники, тому що дані, виражені в цих вимірниках (в штуках, робочих днях, кілограмах, метрах тощо), не можна підсумовувати, адже неможливо підраховувати об’єкти, якщо вони не виражені в однакових одиницях виміру.

Для узагальненого відображення в обліку засобів підприємства та джерел їх утворення, процесів і результатів діяльності застосовується грошовий вимірник. Гроші – це всезагальна міра вартості.

Натуральні та трудові вимірники, які зазначені в документі, повинні обов’язково бути представлені в грошовому вираженні. Ця оцінка використовується при подальшій обробці документів, відображенні в облікових регістрах і фінансовій звітності.

Грошовий (вартісний) вимірник є універсальним і узагальнюючим. Облік у грошовому вимірнику називають сумарним або вартісним обліком. Він виражається в національних грошових одиницях країни. За допомогою грошового вимірника обчислюють загальний розмір наявного на підприємстві майна, собівартість придбаних запасів, виробленої продукції тощо.

За допомогою грошового вимірника можна вартісно оцінити неоднорідні показники підприємства та виконувати з ними арифметичні дії. Наприклад, підприємство має 1000 грн. готівкою, 6 вантажних автомобілів, приміщення офісу. Чи можна визначити суму майна, користуючись такою інформацією? Ні, тому що не можна підсумувати автомобілі, готівку та офіс. На допомогу приходить грошова оцінка: 1000 грн. готівки плюс 170000 грн. – вартість вантажних автомобілів і плюс 80000 грн. – вартість приміщення офісу; всього підприємство має засобів на суму 251000 грн.

Переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий здійснюється за кожною господарською операцією, що відбулася (або ж сукупності однорідних натуральних показників операцій за визначений час), шляхом множення значень натуральних, трудових вимірників – кількості відпрацьованих годин, днів, маси цінностей тощо на ціну одиниці:

Грошовий вимірник = Натуральний вимірник Ціна

Як правило, грошовий вимірник використовують в обліку поряд з натуральними та трудовими вимірниками. Наприклад, вартість матеріалів або готової продукції визначають множенням їх кількості (у штуках, кілограмах, центнерах тощо) на ціну за одиницю вимірювання; суму заробітної плати визначають на підставі даних про кількість затраченого часу (трудовий вимірник) виконання норм виробітку (трудовий вимірник), тарифні ставки та розцінки (грошовий вимірник).

Застосування різноманітних вимірників, а також їх розгляд у тісному взаємозв’язку забезпечують інформаційні запити багаточисельних зовнішніх і внутрішніх користувачів. Вимірювання та характеристика господарських процесів і явищ здійснюються за допомогою всіх названих вимірників.

Таким чином, бухгалтерський облік оперує виключно даними, які мають грошове вираження. В цьому і полягає сутність принципу єдиного грошового вимірника. За наявності найрізноманітніших даних у грошовому вираженні є можливість оперувати з ними арифметично.

Запам’ятайте! Принцип єдиного грошо-вого вимірника – третій принцип бухгалтерського обліку. Нагадаємо: перший принцип – безперервність, другий принцип – автоном-ність підприємства. Достовірність даних обліку

можлива лише в тому випадку, коли всі факти фіксуються в одному єдиному вимірнику, в якості якого виступають грошові кошти (гривні, долари, євро тощо). Тому грошове вимірювання є важливим в обліку і вимагає, щоб оцінка була здійснена в одній і тій самій стійкій грошовій одиниці.

Розмова студента з бухгалтером

Студент: Скажіть, будь ласка, яка різниця між поняттями “майно” та “засоби”?

Бухгалтер-практик: У бухгалтерському обліку різниці між цими поняттями не має, вони вживаються як ідентичні та взаємозамінні.

Студент: Зрозуміло. У мене є ще одне питання: чому неоплачений капітал зменшує суму власного капіталу підприємства?

Бухгалтер-практик: Неоплачений капітал – це сума, яку засновники повинні внести, але ще не внесли до статутного капіталу. Тобто це, по суті, заборгованість засновників перед підприємством за їх внесками. Наприклад, зареєструвавши підприємство зі статутним капіталом у розмірі 270000 грн., та маючи неоплачений капітал у сумі 70000 грн., вартість фактично внесеного майна підприємства становить лише 200000 грн. Отже, засновники підприємства для погашення неоплаченого капіталу повинні внести до статутного капіталу підприємства засоби на суму 70000 грн.

Студент: Скажіть, чи обов’язково на кожному підприємстві засновницький опис майна повинен складатися з такої великої кількості граф? І для чого в ньому передбачені такі графи, як характеристика майна та прізвище особи, яка його внесла?

Бухгалтер-практик: Засновницький опис майна не є типовою затвердженою формою, тому на кожному підприємстві він має довільну форму, і відповідно, й різну кількість граф. Перераховані Вами графи є обов’язковими у засновницькому описі майна, так як вони забезпечують можливість виконання таких основних завдань бухгалтерського обліку, як збереження майна власника та надання інформації для управління. Наявність таких даних дозволяє правильно розраховувати суми, належні до отримання кожним засновником за результатами діяльності підприємства протягом звітного періоду або ж при виході особи зі складу засновників товариства.

Студент: Я звернув увагу на те, що в засновницькому описі наводиться як якісна, так і вартісна характеристика про внески учасників. А чи обов’язково вказувати грошову оцінку кожного об’єкту?

Бухгалтер-практик: Запам’ятайте, що є три види вимірників: натуральний, грошовий, трудовий, але найголовніший з них – це грошовий, так як він застосовується з метою відображення в обліку фактів господарського життя. Без грошового вимірника неможливо узагальнити інформацію про господарські явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

 

 

Опрацювавши тему 2, Ви можете переходити до вивчення наступної, якщо: ü знаєте: – що таке майно підприємства та які джерела його утворення; – визначення засновницького опису майна та порядок його оформлення; – поняття “факту господарського життя”, “господарської операції” та “господарського процесу”; – види вимірників, що застосовуються у бухгалтерському обліку ü розумієте: – основне балансове рівняння і правило збалансованості; – причини збалансованості господарських засобів і джерел їх утворення; – відмінності між поняттями “факт господарського життя” і “господарська операція”; – відмінності між поняттями “натуральний”, “трудовий” і “грошовий” вимірники

 

[1] У Господарському Кодексі це поняття визначене як “основні фонди”, але в бухгалтерського обліку, більш правильно вживати поняття “основні засоби”.

[2]Необоротні засоби ще називають довгостроковими, а оборотні – поточними.

[3] Надалі, для спрощення термінології, об’єкти, наведені на рис. 2.5, будемо називати зобов’язаннями.

[4] Ожегов С.И. Словарь русского языка. 7-е изд.– М.: “Сов. Энциклопедия”, 1968. – С. 834.

[5] Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 94, 100.

[6] Ожегов С.И. Словарь русского языка. 7-е изд.– М.: “Сов. Энциклопедия”, 1968. – С. 442.

[7] Ожегов С.И. Словарь русского языка. 7-е изд.– М.: “Сов. Энциклопедия”, 1968. – С. 619.