Завдання бухгалтерського обліку

 

У положенні про організацію бухгалтерського обліку й звітності в Україні визначено тільки три завдання:

1) забезпечення контролю за виконанням зобов'язань, наявністю та рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів;

2) своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення та мобілізація внутрішньогосподарських резервів;

3) формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства.

Контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів не може бути забезпечений зусиллями тільки працівників бухгалтерії – потрібні спільні дії фахівців усіх інших структурних підрозділів підприємства.

В загальному, можна так сформулювати основні завдання бухгалтерського обліку:

– безперервне, суцільне, взаємозв'язане й документоване спостереження за економічними процесами та явищами в усіх ланках економіки;

– забезпечення всіх рівнів управління для прийняття управлінських рішень достовірною та своєчасною інформацією про економічні процеси і явища, що відбуваються, про стан засобів господарства;

– створення вихідної інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу та контролю;

– забезпечення контролю за законністю й доцільністю здійснюваних операцій господарської діяльності;

– установлення спільно з іншими економічними й технічними службами контролю за збереженням майна;

– забезпечення правильного розподілу тієї частки національного доходу, яка у формі заробітної плати надходить у розпорядження робітників і службовців відповідно до кількості та якості затраченої праці;

– сприяння зміцненню законності у виробничій та фінансово-господарській сферах діяльності підприємств.

 

Вимоги до бухгалтерського обліку

 

До бухгалтерського обліку ставляться такі вимоги:

1. Точність – ведення поточного бухгалтерського обліку тільки на підставі первинних документів з використанням установлених форм, методів та вимірників без округлень, застосування раціональних та ефективних форм і методів обліку.

2. Достовірність – записи у бухгалтерському обліку мають бути точно підтверджені даними первинних документів.

3. Юридична обґрунтованість – належне оформлення первинних документів та наявність у них необхідних підписів.

4. Реальність показників обліку та їх порівнянність.

5. Тотожність синтетичного й аналітичного обліку.

6. Узагальнення облікових даних на 1-ше число кожного місяця.

7. Своєчасність – забезпечення необхідною інформацією відповідних структур, фахівців, акціонерів, власників у встановлений строк.

8. Максимальне використання обчислювальної техніки та типових програм автоматизації обліку.

9. Застосування уніфікованих та стандартизованих первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

10. Дотримання єдиної методики обчислення показників та оцінки активів балансу.

11. Повнота – всі господарські операції, які правильно оформлені первинними документами, підлягають запису в регістрах бухгалтерського обліку на відповідних його рахунках без винятків.

12. Економічність – забезпечення організації та ведення бухгалтерського обліку без перевищення гранично допустимих витрат.

 

 

Тема 2

Предмет і метод бухгалтерського обліку

 

Предмет бухгалтерського обліку

2.2. Класифікація господарських засобів і джерел їх формування

2.3. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є процес розширеного суспільного відтворення (виробництва, обміну і невиробничого споживання суспільного продукту), а також використання господарських засобів у цих процесах, які узагальнюються у грошовому вимірнику, для надання інформації, необхідної для управління і контролю.

Господарський облік відображає процес розширеного суспільного відтворення, а його окремі види – різні сторони цього процесу. Для визначення предмета бухгалтерського обліку з'ясовують економічний зміст його об'єктів

Бухгалтерський облік здійснюється на підприємствах, організаціях, установах виробничої і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство, організація, установа має господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Тому, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Процес розширеного відтворення базується на єдності виробництва суспільного продукту його розподілу, обміну і споживання. Процес виробництва здійснюється у ланках виробничої сфери. В бухгалтерському обліку відображаються матеріальні, трудові та фінансові затрати на виробництво цього продукту. Тому, суспільний продукт і затрати на його виробництво також є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Створений у процесі виробництва продукт підлягає розподілу. Частина його спрямовується на відтворення спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо), а також на відтворення засобів праці (основних засобів) шляхом повного їх відновлення. Друга частина суспільного продукту спрямовується для оплати праці робітників і службовців; на створення загальнодержавних фондів споживання; на створення фонду накопичення (прибутку підприємства). Розподіл суспільного продукту контролюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, процес розподілу суспільного продукту і зобов'язання та розрахунки, що виникають при цьому, є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). Цей обмін здійснюється у формі купівлі-продажу. У процесі купівлі-продажу виникають певні витрати, пов'язані з транспортуванням, зберіганням, реалізацією тощо. Крім того, мають місце різні розрахункові взаємовідносини між постачальниками, покупцями, банками по кредитах, з бюджетом та ін. Тому, процес обігу суспільного продукту, грошові кошти та розрахунково-кредитні операції, що виникають при цьому, є об'єктами бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Із сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу виробничого та невиробничого споживання. Виробниче споживання характеризує використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва для потреб виробництва і в бухгалтерському обліку відображається як частина процесу виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери, призначених для задоволення потреб суспільства (державне управління й оборона країни, освіта, культура, охорон а здоров'я тощо). Об'єктами бухгалтерського обліку у невиробничій сфері є бюджетні асигнування, тобто кошти, виділені із державного бюджету для забезпечення діяльності цих ланок і контроль за доцільністю їх використання.

 

2.2. Класифікація господарських засобів і джерел їх формування

 

Для управління діяльністю підприємства необхідно знати: якими господарськими засобами воно розпоряджається, де ці засоби розміщені, як вони функціонують в процесі діяльності, а також за рахунок яких джерел утворилися і для чого призначені.

Тому господарські засоби групують:

– за функціональною участю в процесі діяльності;

– за джерелами утворення (формування) і цільовим призначенням.