Господарський облік є кількісним відображенням і якісною характеристикою господарських процесів з метою контролю за їx розвитком та керівництвом ними.

Точну дату виникнення господарського обліку назвати неможливо. Людство з давнини користувалося певними методами обліку та контролю. Облік за первіснообщинного ладу був дуже примітивним зарубки на паличках, вузлики, позначки на дощечках, пергаменті, папірусі тощо. Ці дані мали оперативний і випадковий характер. Тільки з появою держави, розвитком писемності, відкриттям перших правил арифметики облік стає системою.

Розвиток виробництва, розподілу, обміну, споживання продукту впливав на зростання продуктивних сил та вдосконалення виробничих відносин, що приводило до зміни однієї суспільно-економічної формації на іншу. Кожній формації відповідав властивий їй рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. У залежності від них перебував і розвиток господарського обліку

У зв'язку з цим періоди становлення й розвитку господарського обліку майже відповідають суспільно-економічним формаціям, а саме:

1. зародження господарського обліку в первіснообщинному ладі;

2. господарський облік за рабовласництва;

3. господарський облік доби феодалізму;

4. господарський облік капіталістичних країн;

5. облік у дореволюційній Росії;

6. соціалістичний облік;

7. формування нових засад бухгалтерського обліку в незалежній Україні.

Разом з цим визначення конкретних етапів у межах – цих великих періодів, учені одностайної думки не мають. Розвиток господарського обліку, на думку різних науковців, охоплював від двох до семи етапів.

Так, К. Родбертус (1870) виділяв лише два етапи обліку – докапіталістичний і капіталістичний; два етапи виділяв і О. П. Рудановський (1925) – статистичний і бухгалтерський; по чо­тири етапи називали Дж. Чербоні (1873) – стародавній світ, епоха комерційної арифметики, становлення подвійної бухгалтерії, виникнення та розвиток наукової бухгалтерії – та Л. Сей (1883) – до-письмовий, уніграфічний, діграфічний, логісмографічний.

Також чотири етапи виокремлював М.Г. Чумаченко(1997): 1) з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVIII ст.; 2) кінець XVIII – кінець XIX ст.; 3) кінець XIX – середина XX ст.; 4) з середини XX ст. до наших днів.

Вчені А. І. Лозинський, В. М. Нікітін, В. А. Сідельников, А. К. Зибін, В. Г. Шишкін бачили такі етапи розвитку обліку: – господарський облік первісного ладу; – облік рабовласницького ладу; – облік феодального ладу; – облік домонополістичного та монополістичного капіталізму; – розвиток соціалістичного обліку.

Різність у поглядах свідчить, що уніфікованої, науково обгрунтованої періодизації розвитку бухгалтерського обліку, наука ще не виробила.

Україна завоювавши суверенність з перших днів почала реформування системи бухгалтерського обліку, орієнтуючи його на ринкову економіку. Указом Президента України від 23.05.92 ”Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики” було започатковано активні організаційні, методологічні та методичні дії з формування нової системи обліку в Україні.

Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.98 № 1706 затвердив ”Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”. Програмою було визначене головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку: приведення її у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, надання суб'єктам господарювання можливості визначати рамки і форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Для реалізації програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Кабінет Міністрів України тією самою постановою затвердив ”План заходів з виконання програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Одночасно з цими заходами з доручення Уряду Мінфін України розробив та своїм наказом від 01.12.98 р. № 248 затвердив графік розробки і впровадження положень (стандартів) з бухгалтерського обліку.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 затверджено ”План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій”.

Найважливішим нормативно-правовим документом, що регламентує засадні питання організації та ведення бухгалтерського обліку, є Закон ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, схвалений Верховною Радою України 16.07.99 р., який набрав чинності з 01.01.2000 p.

 

Вимірники обліку

Для відображення руху засобів, коштів і господарських процесів у бухгалтерському обліку використовують такі вимірники: натуральні, трудові та грошові (вартісні).

Натуральні вимірники відображають господарські засоби і процеси в натуральному виразі. Їх використовують для одержання даних за кількістю тільки однорідних об'єктів обліку в одиницях виміру (за об'ємом, площею, вагою, довжиною). В обліку використовуються натуральні вимірники: міри довжини (сантиметри, метри, кілометри тощо), ваги (грами, кілограми, тонни тощо), площі (квадратні метри, гектари тощо), об'єму (літри, кубічні метри, тощо) та ін.

Трудові вимірники використовують для визначення кількості відпрацьованого часу, обліку праці на створення готового продукту. Їх вимірюють в одиницях часу (днях, робочих змінах, годинах, хвилинах). За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, контролюють використання робочого часу і фонду заробітної плати.

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) використовується для узагальненого відображення засобів підприємства, джерел їх утворення, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому виразі. За його допомогою обчислюють загальний розмір засобів праці, виробничих запасів, собівартість продукції, виробленої на підприємстві. Грошовим вимірником користуються при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні результатів діяльності, рентабельності виробництва, а також у розрахункових і кредитних відносинах між підприємствами, організаціями та установами, юридичними і фізичними особами.

Застосування в обліку трьох видів вимірників дає змогу повніше відображати об'єкти, які обліковуються.

Види господарського обліку

Складовими господарського обліку є:

· оперативний (оперативно-технічний) облік;

· статистичний облік;

· бухгалтерський: фінансовий, управлінський.

1. Оперативний (оперативно-технічний) облік – це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними.

Мета оперативного обліку – це термінове одержання інформації про виробництво, реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг. За допомогою оперативного обліку одержують дані про щоденний випуск продукції, реалізацію товарів, витрати сировини на виробництво, трудові витрати, виконання договірних зобов’язань, роботу машин та обладнання, стан розрахунків підприємства з іншими підприємствами тощо.

Цей облік забезпечують диспетчерські служби відповідальні особи.

2. Статистичний облік – це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов місця й часу (перепис наявності обладнання, визначення середньої заробітної плати працівників підприємства за категоріями працюючих, кількість і якість вироблюваної продукції, використання робочого часу, чисельності населення тощо). Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. За даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток.

На основі статистичного обліку визначаються кількісні й якісні показники роботи кожного підприємства. Операції та явища підлягають статистичному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних величин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу. Статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер.

3. Бухгалтерський облік – це процес виявлення і реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємств внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття рішень. У бухгалтерському обліку господарських операцій відображаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження та контроль за господарською діяльністю.

Бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного, документального обгрунтованого і взаємопов’язаного відображення господарських засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення інформації необхідної для управління і контролю.

У бухгалтерському обліку обов’язковою умовою відображення господарських операцій є їхнє документальне обгрунтування, тому показники обліку набувають доказового, юридичного значення.

Виходячи з міжнародного досвіду, бухгалтерський облік поділяють на два види – фінансовий та управлінський, які становлять єдину систему. Державна податкова адміністрація України запровадила ще й податковий облік. Але на державному рівні (Кабінетом Міністрів і Міністерством фінансів) такого поділу ще не узаконено, а тому, підприємства ведуть єдиний бухгалтерський облік.

Суть фінансового обліку полягає в накопиченні інформації щодо всіх аспектів діяльності підприємства. Це офіційний облік, який підприємства ведуть відповідно до їхньої облікової політики та чинних інструкцій, положень та вказівок Уряду, Мінфіну, Мінекономіки і Держкомстатистики. У фінансовому обліку відображаються операції та процеси, пов'язані з обліком наявності й руху основних і оборотних засобів, коштів, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, обліком джерел утворення майна. На підставі даних фінансового обліку складається офіційна бухгалтерська звітність, яка використовується внутрішніми споживачами та зовнішніми користувачами.

Управлінський облік призначено для накопичення інформації для внутрішніх потреб, а тому його називають виробничим внутрішнім обліком. Особливістю управлінського обліку є те, що його підприємства ведуть за власною методикою, яка не регламентується інструкціями чи правилами. Переважно це процеси та операції, пов'язані з обліком витрат на виробництво, формуванням собівартості продукції.

Спільність видів бухгалтерського обліку полягає в тому, що вони базуються на єдиних принципах і методології, здійснюються в межах облікової політики підприємства, мають одну ціль – своєчасне одержання інформації для прийняття управлінських рішень.

Різниця цих видів бухгалтерського обліку полягає:

– у різній методиці накопичення інформації, що випливає з форм і методів ведення кожного виду обліку;

– у різних користувачах інформації фінансового й управлінського обліку;

– у різних строках накопичення, обробки та передачі інформації для управління чи фінансового обліку.