Господарські засоби (активи) підприємства

 

До необоротних активів належать:

– основні засоби – матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу (більше одного року);

– нематеріальні активи – необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами тощо), вартість права на використання програмного забезпечення для ЕОМ та інші права;

– довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу та інших вигод для підприємства;

– інші необоротні активи (зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, отримання якої очікується підприємством після 12 місяців з дати балансу) та ін.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу).

До складу оборотних активів належать:

грошові кошти в касі та на рахунках в банках, якщо вони можуть бути вільно використані для поточних операцій. Кошти, заблоковані на рахунках до оборотних активів не включаються;

короткострокові фінансові інвестиції. Включаються до складу оборотних активів за умови, якщо вони є ринковими (тобто існує ринок, який дає змогу встановлювати їх ринкову вартість) і, як очікується, будуть реалізовані протягом стро­ку, що не перевищує один рік;

дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), належить до оборотних активів;

виробничі запаси (сировини, матеріалів, палива, готової продукції, тощо), які є частиною звичайного операційного циклу підприємства.

Витрати майбутніх періодів, тобто витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передплата періодичних видань тощо), можуть включатися до складу як оборотних, так і необоротних активів.

Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства. Джерела формування господарських засобів (активів) підприємства поділяються на дві групи: – джерела власних засобів; – джерела залучених (позикових) засобів.

До джерел власних засобів належать: власний капітал та доходи майбутніх періодів.

Класифікація джерел формування господарських засобів (активів) підприємства

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Статутний капітал утворюється за рахунок внесків власників у майно підприємства.

У підприємствах державної форм власності статутний капітал утворюється за рахунок виділеного державного майна.

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатковий капітал утворюється за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб активів тощо.

Резервний капітал створюється для усунення можливих в майбутньому тимчасових фінансових затруднень і забезпечення нормальної роботи підприємства.

Нерозподілений прибуток – сума прибутку, яка залишилася в підприємстві після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і розподілу прибутку між власниками підприємства.

Доходи майбутніх періодів – джерело коштів, одержаних підприємством в поточному або попередніх звітних періодах, але належать до доходів наступних звітних періодів (одержана в рахунок майбутніх періодів орендна плата від орендарів тощо). Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать.

До джерел залучених (позикових) коштів належать зобов'язання по розрахунках, які виникають у підприємства в процесі господарської діяльності і є тимчасовим джерелом утворення частини ресурсів підприємства.

Під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства. Підприємства, організації та особи, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називаються кредиторами, а сама заборгованість – кредиторською.

Зобов'язання поділяються на: довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання.

До довгострокових зобов'язань належать:

– довгострокові кредити банків – заборгованість підприємства банкам за отримані від них кредити, строк погашення яких не припадає на звітний період;

– інші довгострокові фінансові зобов'язання – сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

– інші довгострокові зобов'язання (заборгованість по довгострокових векселях, фінансова оренда, відстрочені податкові зобов'язання тощо).

До складу поточних зобов'язань належать зобов'язання, що підлягають погашенню на вимогу кредиторів, а також зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або протягом 12 місяців, починаючи з дати подання балансу. До таких зобов'язань належать:

– короткострокові кредити банків – сума поточних зобов'язань перед банками за отримані від них короткострокові кредити;

– кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за одержані матеріальні цінності та надані послуги;

– поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом та позабюджетних платежах, по оплаті праці, по страхуванню (по соціальному страхуванню, пенсійному забезпеченню, страхуванню майна тощо), з учасниками по нарахованих дивідендах та інших операціях;

– інші поточні зобов'язання (по векселях виданих, одержаних авансах, внутрішньовідомчих та інших розрахунках).

 

Розглянуті дві класифікації господарських засобів (за складом і розміщенням господарських засобів та за джерелами їх формування) характеризують майновий стан підприємства. Оскільки кожен вид засобів має відповідне джерело утворення, загальні підсумки першого і другого групування повинні бути рівні між собою. Ця рівність лежить в основі складання бухгалтерського балансу.