Організація документування операцій з коштами та розрахунками підприємства.

Форма	Первинні Документи	Призначення документа
КО-1	Прибутковий касо­вим ордер (ГІКО)	Оформлюють надходження готівки в ка­су
КО-2	Видатковий касовий ордер(ВКО)	Оформлюють видачу готівки з каси
КО-3	Журнал реєстрації ПКО і ВКО	Для реєстру в бухгалтерії ПКО, ВКО чи документів, що їх замінюють
КО-4	Касова книга	Для обліку касиром операцій з готівкою
КО-5	Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей	Для обліку руху коштів у касі
-	Грошовий чек	Для отримання готівки з рахунку в банку
ФКЧ-1	Фіскальний касовий чек па товари (послуги)	Розрахунковий документ, який надрукував реєстратор розрахункових операцій при розрахунках за продані товари (надані послуги)
РК-1	Розрахункова Квитанція	Використовують при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках
П-53	Платіжна відомість	Виплата грошових коштів з каси кільком особам
П-49	Розрахунково- платіжна відомість	Розрахунок виплат із заробітної плати та п виплата з каси
-	Платіжне доручення	Письмове доручення банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника
-	Гарантійне доручення	Використовують для перерахування коштів одержувачу, який не має рахунку установі банку або якщо розрахунки безпосередньо з ним платіжними дорученнями неможливі, у разі проведення рахунків через послуги «Укрпошти»
-	Платіжна вимога-доручення	Виписує постачальник і надсилають з розрахунковими та відвантажувальними документами в банк платника (або безпо­середньо платнику) з вимогою сплатити
-	Банківська платіжна картка (БПК)	Пластиковий ідентифікований засіб, за допомогою якого одержувачу БПК надають можливість здійснювати операції сплати за товари, послуги и отримати готові кошти
-	Виписка банку	Видає банк підприємству, документ відображає рух грошових коштів на поточному рахунку підприємства

54. У випадку групового обліку ОЗ коротку індивідуальну характеристику в інвентарній картці дають не за кожним об’єктом окремо, а в цілому за всією групою.

Якщо у результаті реконструкції (модернізації), добування та дообладнання значно змінилися якісні та кількісні показники в характеристиці об’єкта, у попередній інвентарній картці неможливо відобразити всі показники, що характеризують реконструйований (модернізований, дообладнаний) об’єкт в цілому, її заміняють на нову. Стару інвентарну картку зберігають, як довідковий документ. Після заповнення інвентарної картки основних засобів її необхідно зареєструвати в Описі інвентарних карток з обліку основних засобів. Опис в одному примірнику складає бухгалтерія підприємства за кожною класифікаційною групою (видом) основних засобів.

Вибуття об’єкта основних засобів зазначають в інвентарній карт-ці основних засобів, яку вилучають із картотеки.

Відомість нарахування амортизації відноситься до групувальних та накопичувальних відомостей, являє собою відомість розрахунку балансової вартості об’єктів ОЗ і визначення суми амортизаційних відрахувань по кожному з них.

Як і при списанні будь-якого іншого об’єкта ОЗ, рішення про списання об’єкта автотранспорту приймає комісія, яку призначає керівник підприємства. Акт № ОЗ-4 складають у двох примірниках: перший передають до бухгалтерії, другий залишається в особи і є підставою для здавання на склад матеріальних цінностей і металобрухту, що залишився в результаті списання.

Картку обліку руху основних засобів (форма № ОЗ-8) застосовують для обліку руху об’єктів основних засобів у разі, коли облікову документацію обробляють вручну. Підставою для її заповнення є дані інвентарних карток за відповідними класифікаційними групами ОЗ. Після заповнення картку обліку руху обов’язково звіряють з даними синтетичного обліку.

Форму (№ ОЗ-9) використовують для обліку кожного окремого об’єкта основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації) та за матеріально відповідальними особами. Дані цього списку мають бути тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів (форма ОЗ-6), які веде бухгалтерія підприємства.

Інформація про господарські операції підприємства за звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до Головної книги та бухгалтерських звітів.

55. Методологічні засади формування в бух обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її в фінансовій звітності викладені в П(С)БО 16 "Витрати ".

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є: облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості та виконання плану за цими показниками, облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат, каль-куляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану со-бівартості, виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.

У наказі про облікову політику має бути розділ про облік вит-рат, що передбачає: умови (критерії) визнання витрат, розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності, класи рахунків, які використовуються для обліку витрат діяльності, об’єкти обліку витрат, перелік та склад змінних і постійних загальновироб-ничих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, нормальну потужність підприємства.

Організація обліку витрат виробництва передбачає різнома-нітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції та визначається рядом факторів, які можна звести у дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва, технології, яка застосовується.

Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об’єктів витрат і об’єктів калькулювання собівартості продукції.

Виділяють наступні організаційні передумови: рівень розвит-ку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підпри-ємства, прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю, ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціо-нерів інформацією для прийняття рішень.

56. Основними завданнями організації обліку і контролю доходів діяльності підприємства є забезпечення:

– правильного визначення та достовірної оцінки доходів під-приємства;

– правильного і повного документального оформлення і своєчас-ного відображення у регістрах обліку доходів та результатів діяльності;

– контроль за виконанням договорів з реалізації продукції;

– контроль за правильним визначенням фінансового резуль-тату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

– своєчасне одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

– контролю за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;

– узагальнення інформації про наявність та рух нерозподі-леного прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.

Правильність обліку на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов’язковому порядку повинен містити розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначаються основні принципи організації обліку доходів і резуль-татів діяльності на підприємстві.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”.

Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінан-сування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом про-тягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвесту-вання (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів. Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких вже зазнало під-приємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов’язаних із цим витрат, визнається доходом того пе-ріоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням.

Дохід, який виникає у результаті використання активів під-приємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов’яза-них з такою операцією та дохід може бути достовірно оцінений.

57. Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Для обліку та узагальнення інформації про фінансові резуль-тати від звичайної діяльності та надзвичайних подій на підприємствах призначено рахунок 79 “Фінансові результати”. Це рахунок пасивний, використовується для обліку результатів за всіма видами діяльності підприємства.

За кредитом рахунка 79 “Фінансові результати” відобража-ються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за рахунком 79 “Фі-нансові результати” за звітний період показує кінцевий результат –чистий прибуток (збиток).

Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 буде більше дебе-тового обороту цього самого рахунка, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року.

Якщо дебетове сальдо за рахунком 79 більше кредитового сальдо за рахунком 79, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, це означає, що підприємство зазнало збитків поточного року.

Сюди ж у кінці звітного періоду списуються показники рахун-ків витрат, тобто всі рахунки витрат закриваються і роблять записи за дебетом рахунка 79 і кредитом рахунків 90, 92–99.

58. (питання 56, 57) Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації та її розкриття в фінансовій звітності про доходи підприємства визначені П(С)БО 15 "Дохід", відповідно про витрати - П(С)БО 16 "Витрати" і фінансові результати - П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". З метою визначення фінансового результату діяльності комунального підприємства за звітний період слід керуватися принципами визнання, нарахування та відповідності доходів і витрат і періодичності84. Правильне застосування вказаних принципів дає можливість повно і достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду та відобразити в балансі прибуток або збиток підприємства.

Доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначається наростаючим підсумком за звітний період.

Правильність обліку та контроль за його веденням на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який обов'язково повинен містити ряд розділів. Зокрема, розділ про облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності, в якому зазначаються всі основні принципи організації обліку доходів і витрат на конкретному підприємстві та його особливості в залежності від видів діяльності

Фінансові результати комунального підприємства визначаються за кожним видом діяльності по закінченню звітного періоду (місяця чи року) шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій використовується рахунок 79 "Фінансові результати". За кредитом рахунку 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом відповідно - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат. При визначенні кінцевого фінансового результату необхідно списати по дебету рахунку 79 суму нарахованого податку на прибуток і закрити рахунок 98 "Податки на прибуток". Податок на прибуток підприємства визначається загальною сумою і не розподіляється за видами діяльності.

На останню дату звітного періоду сальдо рахунку 79 при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Теж саме, що і 58.

60. Організація захисту конфіденційної бухгалтерської інформації.
За організацію захисту конфіденційної бухгалтерської інформації на підприємстві відповідає головний бухгалтер. Основою збереження комерційної таємниці є створення облікового апарату, який в процесі своєї діяльності здійснює контроль не тільки за

правомірністю господарських операцій на підприємстві, а й за охороною

конфіденційної інформації. На підприємствах складається відповідний наказ (положення), де затверджується список документів, що містять конфіденційну інформацію, а також перелік посадових осіб, що мають доступ до даного типу документів.
Серед методів захисту конфіденційної бухгалтерської інформації,можна виокремити такі:

- розроблення положення про конфіденційну інформацію установи, в якому розкриваються:

· загальні положення у сфері захисту інформації,

· принципи і процедури розмежування доступу до такої інформації,

· порядок прийому, реєстрації, інвентаризації та обліку носіїв інформації, що містить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію.

· процедури забезпечення доступу до комерційної таємниці сторонніх осіб (включаючи контролюючі органи). Наприклад, лише з дозволу керівника при обов’язковій наявності письмового запиту. При цьому такі особи повинні видати розписку про нерозголошення комерційної таємниці або укласти угоду з підприємством про таке нерозголошення.

· порядок поширення комерційної таємниці та конфіденційної інформації, а також процедуру виключення інформації з переліку комерційної таємниці та конфіденційної інформації.

- підготовка інструкції, що визначає порядок обліку, зберігання і використання документів, що містять конфіденційну інформацію;

- розроблення інструкції щодо дотримання співробітниками режиму нерозголошення конфіденційної інформації;

- включення до статуту (положення) установи розділів, що регламентують захист конфіденційної інформації;

- розроблення угоди про нерозголошення конфіденційної інформації, що укладається з особами, які мають доступ до такої інформації.