Догляд за хірургічними хворими

Догляд за хірургічними хворими

Практичне заняття

Тема: Особливості догляду за хірургічними хворими в приймальному відділенні.

 

І. Актуальність теми

Роботу всієї лікарні визначає правильна і чітка робота приймального відділення. Якщо медперсонал привітно і уважно відноситься до хворих, що поступають у лікарню, то вони проймаються повною довірою до даного хірургічного стаціонару.

Головними задачами приймального відділення є: первинне обстеження, сортування і направлення хворих у різні відділення лікарні чи на амбулаторне лікування; надання амбулаторної допомоги; санітарна обробка хворих, що поступають у стаціонар; оформлення документації; організація прийому-виписки і обліку руху хворих; зв’язок із станцією швидкої допомоги та іншими лікувальними закладами. Від грамотності та організованості дій медичного персоналу приймального відділення часто залежить успіх та результат лікування.

 

ІІ. Цілі заняття:

1. Знати структурні підрозділи та оснащення приймального відділення (α=ІІ).

2. Знати особливості санітарної обробки хворого (α=ІІ).

3. Знати способи транспортування хворого у відділення (α=ІІ).

4. Провести заповнення документації на хворого, що поступає в хірургічний стаціонар (α=ІІІ).

5. Провести огляд на коросту, педикульоз та санітарну обробку хворого (α=ІІІ).

6. Провести антропометричні дослідження (α=ІІІ).

7. Виконати транспортування хворого у відділення (α=ІІІ).

 

ІІІ. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

2. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 30-50.

3. Сырбу И.Ф., А.С. Писаренко, В.А. Могильный, А.В. Капшитарь Уход за хирургическими больными (учебное пособие для студентов медицинских вузов). – Запорожье, 1995. – С. 56-58.

4. Гребенёв А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными: Учеб. Пособие. – М.: Медицина, 1991. – С. 16-27.

5. Хірургія. Т. І: Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 22-23.

 

Додаткова:

1. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

Зміст навчання

Хворий поступає в лікувальний заклад через приймальне відділення, де проводиться прийом, реєстрація, огляд, санітарна обробка і транспортування хворих.

Приймальне відділення складається із ряду приміщень: загальні (вестибюль, регістратура-довідкова, кімната персоналу, комора, туалети, тощо), діагностично-лікувальні (оглядові кімнати для чоловіків та жінок, процедурні кімнати, перев’язочні, лабораторія, протишоковий блок, рентген-кабінет, ендоскопічний кабінет, кабінет УЗД), санітарний пропускник (роздягальня, ванна кімната).

В приймальному відділенні працюють завідувач, лікарі, середній і молодший медичний персонал, які проводять госпіталізацію планових та ургентних хворих. При екстреній госпіталізації хворому призначають відповідні лабораторні, рентгенологічні та ендоскопічні дослідження, при необхідності організовуються консультації спеціалістів. При плановій госпіталізації основні аналізи приносить сам хворий, більш складні дослідження проводяться в стаціонарі.

За вказівкою чергового лікаря хворі проходять повну або часткову санітарну обробку.

Медична сестра виміряє температуру, перевіряє документи, що мають при собі хворі, заповнює на хворого паспортну частину історії хвороби, регіструє в книзі обліку хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, заносить паспортну частину в алфавітну книгу. При задовільному стані хворого проводить антропометрію. Приймає від хворого цінності, при цьому пояснює порядок їх отримання, знайомить з правилами поведінки в лікарні.

Хворий обслідується лікарем і оглядається медичним персоналом на предмет виявлення гнійно-септичних захворювань, педикульозу, корости, грибкових захворювань шкіри.

Після огляду хворий приймає ванну. Якщо хворому за станом здоров’я ванна заборонена, то призначають душ. При поступленні хворого у важкому стані, проводять обтирання теплою водою. Для цього під хворого підкладають клейонку і обтирають змоченою водою губкою лице, шию, груди, руки. Після обтирання проводять витирання насухо, і накривають простирадлом, для запобігання переохолодження. Потім таким же чином протирають тулуб, нижні кінцівки. На титульній сторінці історії хвороби роблять відмітку про проведення санітарно-гігієнічної обробки. Хворому видають чисту білизну, піжаму, тапочки. Одежу та взуття зберігають на складі в індивідуальних пакетах.

Медична сестра приймального відділення сповіщає по телефону медичний персонал хірургічного відділення про поступлення хворого, організовує відправку у відділення або сама його супроводжує.

З приймального відділення хворого транспортують у хірургічне відділення.

Хворі у важкому стані транспортуються у відділення інтенсивної терапії без санітарної обробки.

Питання про спосіб транспортування вирішує лікар. При вирішення питання транспортабельності хворих поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних. Останнім надають допомогу, а потім транспортують або, транспортуючи, надають невідкладну допомогу.

 

V. Орієнтовна основа дії

 

Режими дезінфекції засобів догляду за хворими в приймальному відділенні

1. Клейонка на кушетці після кожного хворого двократно протирається ганчіркою, змоченою 1% розчином хлораміну Б або 0,2% розчином дезоксону-1, 3% розчином перекису водню з 0,5% миючим синтетичним засобом.

2. Термометр занурюють в 0,5% розчин хлораміну Б на 30 хвилин або в 0,1% розчин дезоксону-1 на 15 хвилин з подальшим промиванням у воді.

3. Металеві шпателі кип’ятять у 2% розчини гідрокарбонату натрію протягом 30 хвилин.

4. Ванни, раковини перед використанням протирають 5 хвилин зволоженим тампоном миючим дезинфікуючим засобом (“Дихлор-1”, “Білка”), або двократно протирають хлорним вапном, 0,5% розчином хлордезіну, 3% розчином перекису водню з 0,5% нашатирного спирту.

5. Прибори для гоління, машинки для стрижки, кусачки або ножиці для нігтів, наконечники для клізм після використання знезаражують шляхом занурення на 15 хвилин в 70% етиловий спирт або на 45 хвилин в “потрійний розчин” Крупєніна (формалін 20,0, карболова кислота 3,0, сода каустична 15,0, дистильована вода – 1000,0), скляні або пластмасові наконечники для клізм кип’ятять у воді 15 хвилин.

 

Прибирання приміщень приймального відділення

Виконується 2 рази на день з використанням 1% розчину хлораміну Б, 3% розчину перекису водню з 0,5% СМЗ, 0,2% розчином дезоксону-1 тощо. Дезінфекція матеріалів для прибирання (відра, ганчірки тощо) виконуються шляхом занурення на 1 годину в 1% розчин хлораміну Б, 0,2% розчин сульфахлорантоіну тощо.

 

Антропометричне дослідження

Зріст хворого вимірюється ростоміром. При вимірюванні росту хворий стоїть спиною до стійки, торкаючись її п’ятками, лопаткою і потилицею. Планшетку опускають на голову і за шкалою відраховують ділення.

Окружність грудної клітки виміряють сантиметровою смужкою, накладаючи її спереду по ІV ребру, а заду – під кутом лопаток. Руки хворого мають бути опущеними, дихання спокійним. Вимірювання проводять під час видиху і на висоті максимального вдиху.

Визначення ваги хворого виконують на медичних вагах, рекомендується це робити натще, після випорожнення сечового міхура та кишечнику.

 

Практичне заняття

Тема: Організація роботи в хірургічному стаціонарі.

 

І. Актуальність теми

Невід’ємною складовою в комплексі лікувальних заходів, спрямованих на успішне лікування хворих, є дотримання санітарно-гігієнічних правил та нормативів роботи лікувальних закладів. Санітарно-гігієнічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідеміологічних заходів, які запобігають виникненню і розвитку внутрішньолікарняної інфекції, яка може призвести до розвитку ускладнень у хворих з хірургічною патологією. Одними із складових цих заходів є відповідна структура хірургічного відділення, організація роботи медичного персоналу, дотримання працівниками відділення особистої гігієни.

Важливим компонентом лікування хворого є щадіння психіки хворого. Психічний стан хворого має суттєвий вплив на результат лікування. В своїй роботі працівники хірургічного відділення не повинні негативно впливати на стан психіки хворого. Хворий довіряє нам своє здоров’я та життя, тому необхідно знати основні принципи медичної етики та деонтології в хірургічній клініці.

 

ІІ. Цілі заняття:

1. Мати уяву про основні принципи медичної етики та деонтології в хірургічній клініці (α=І).

2. Знати структуру хірургічного відділення (α=ІІ).

3. Знати обов’язки середнього медичного персоналу (α=ІІ).

4. Знати вимоги до особистої гігієни та одягу медичного персоналу в хірургічному відділенні (α=ІІ).

5. Знати медичну документацію, що веде медична сестра (α=ІІ).

6. Провести реєстрацію хворого, що поступає у хірургічне відділення (α=ІІІ).

7. Провести вимірювання температури тіла у хворих та заповнити температурні листи (α=ІІІ).

8. Провести розкладку та роздачу ліків хворим (α=ІІІ).

9. Виконати транспортування хворого в перев’язочну, в операційну, в діагностичне відділення (α=ІІІ).

 

Зміст навчання

В обов’язки медичної сестри входить ретельне виконання правил медичної деонтології – науки про принципи поведінки медичного персоналу.

Догляд за хворими вимагає як уміння виконати різні гігієнічні та лікувальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо професійним, і деонтологічно витриманим. Милосердне гуманне ставлення до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв’язку з впливом на центральну нервову систему анатомічний та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це буває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичайної атмосфери та трудової діяльності, побутові незручності та обмеження, а часто навіть нездатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів). Створення у хворого доброго, оптимістичного настрою, віра в сприятливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доброго догляду і чуйного ставлення до хворого, є важливим і почесним обов’язком медичних працівників лікарень та поліклінік.

Велике значення у створенні сприятливого перебування хворого в лікувальній установі мають взаємовідносини між персоналом, хворим та його родичами. Поведінці медичної сестри надається особлива увага. Чутливість, увага, акуратність, готовність завжди прийти на допомогу хворому, вміння утішити його словом, вселити в нього бадьорість, впевненість у сприятливому результаті лікування – важливі якості медичної сестри.

Акуратність і охайність медичної сестри і санітарки, чистота халату і шапочки повинні сполучатись з поведінкою, що відрізняється привітністю, готовністю надати допомогу негайно.

Взаємовідносини середнього та молодшого медичного персоналу повинні проявлятись взаємною повагою. Звертання допустиме лише за ім’ям та по батькові. Не можна в присутності хворих обговорювати помилки, що були допущені при виконанні тих чи інших процедур та маніпуляцій.

Медична сестра повинна звертатись до хворого за ім’ям та по батькові. Турботливе відношення до хворого, що поступає у відділення, сприяє установленню довіри, взаємної поваги, контакту. Під час розмови із хворим медичний персонал повинен строго стежити не тільки за змістом свого мовлення, але і за інтонацією, мімікою, жестикулюванням.

Особлива обережність потребується при спробах хворих отримати роз’яснення щодо діагнозу, особливостях захворювання, можливих ускладненнях, майбутніх дослідженнях тощо. Лікар повинен допомогти персоналу виробити тактичні, спокійні відповіді з рекомендацією звертатись з цими питаннями до лікуючого лікаря.

При виконанні хворому тої чи іншої процедури медичний персонал не повинен вести між собою розмови на абстраговані теми. Потрібно пам’ятати, що це розцінюється хворим як прояв неуваги до нього і не сприяє підвищенню авторитету персоналу. Зовсім не допустиме обговорення при хворому (на початку наркозу або на стадії пробудження) питань перебігу його хвороби, можливих ускладнень тощо, оскільки оцінка хворим почутого може бути неадекватною.

Необережні розмови медичного персоналу при хворому можуть зумовити виникнення у них так званих ятрогенних хвороб. Це за звичай пов’язано з тим, що хворий знаходить у себе ознаки тих хвороб, про які він випадково почув від персоналу, і переконати його в подальшому буває досить важко. В таких випадках хворі нерідко настирливо вимагають лікарських засобів або процедур для лікування хвороб, яких у нього відсутні.

Питання етики у відношеннях персоналу і хворого численні та різноманітні. Рішення їх повинно здійснюватись з урахуванням характеру та особливості хвороби, ступеня порушення функції органів та систем хворого організму, особливостей лікування, і на кінець, з урахуванням характеру хворого. М’якість, тактовність, турботливість, високий професіоналізм, виконання етичних норм поведінки медичного персоналу мають велике значення.

Інформацію про стан і поведінку хворого лікар отримує від медичної сестри протягом доби, а не тільки під час ранішнього обходу. Інколи навіть мало помітні зміни стану хворого можуть свідчити про необхідність проведення екстреної операції. Тому рівень знань та відповідальності медичної сестри хірургічного відділення повинні бути особливо високими. Молоді, малодосвідчені медичні сестри не повинні соромитись сповіщати свої спостереження про стан хворого лікуючому або черговому лікарю або порадитись з більш досвідченою медичною сестрою.

Помилки медичної сестри при оцінці змін стану хворого, при виконанні процедур по догляду або при введенні ліків може призвести до важких ускладнень чи навіть смерті хворого. Тому основними якостями сестри повинні бути добросовісність, чесність. Медична сестра повинна одразу поставити до відома про те, що трапилось, лікуючого лікаря, втручання якого допоможе попередити важке ускладнення або навіть летальний результат. Медична сестра ніколи не повинна брати на себе відповідальність за постановку діагнозу і лікування хворого без призначень лікаря.

 

В хірургічне відділення входять палати, перев’язочні, маніпуляційний кабінет і операційний блок. Особливістю хірургічного відділення є те, що відділення поділено на дві половини, або складається із двох окремих відділів – чисте і гнійне. Для хворих із нагноєними ранами видаляється окрема палатна секція, або окремі палати в окремому крилі відділення, по можливості як надалі від операційного блоку. Для цих палат окремо виділяється гнійна перев’язочна і всі хворі обслуговуються окремим персоналом. За наявності однієї перев’язочної хворі із гнійними ранами перев’язуються після проведених “чистих” перев’язок з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезинфікуючими розчинами.

Операційний блок – основний лікувально-діагностичний підрозділ хірургічного відділення, що складається із операційних, а також комплексу допоміжних приміщень і приміщень забезпечення, призначений для проведення хірургічних операцій. З метою дотримання умов асептики загально профільний операційний блок повинен мати два ізольованих непрохідних відділення – асептичне, чисте і септичне, гнійне із суворим зонуванням внутрішніх приміщень та окремими для кожного з них допоміжними приміщеннями. Всі приміщення операційного блоку в залежності від ступеня дотримання правил асептики і боротьби із внутрішньолікарняною інфекцією функціонально поділяються на чотири зони: стерильну, суворого режиму, обмеженого режиму і загально лікарняного режиму.

Потоки в операційному блоці поділяються на “стерильний” для хірургів і операційних сестер, чистий – для хворих, анестезіологів, технічного персоналу і не повинні перетинатися, або стикатися.

Санітарно-гігієнічний режим хірургічного закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середовища на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного і психічного комфорту, а персоналу – оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимального мікроклімату, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції та освітлення приміщень, постачання доброякісною питною водою, своєчасне і повне видалення та знезаражування відходів, забезпечення хворих раціональним та збалансованим харчуванням, прибирання приміщень, прання та заміни білизни, дотримання правил особистої гігієни, тощо.

Протиепідемічний режим хірургічного відділення спрямований на запобігання, виникнення та поширення внутрішньолікарняних інфекцій. Основні положення протиепідемічного режиму регламентуються наказом №720.

 

Особистої гігієни та одягу медичного персоналу у хірургічному відділенні.

Персонал, що доглядає хворих, насамперед повинен бути гігієнічно освіченим, здоровим та охайним. Кожен із учасників догляду за хворими має добре знати гігієнічні правила в межах своїх функціональних обов’язків. Без цієї вимоги він може стати посередником у передачі інфекції хворому, як зовні, зокрема від самого себе, так і від інших хворих, тобто внутрішньо-госпітальної.

У персоналу систематично перевіряють стан здоров’я. Хворих та бацилоносіїв не допускають до роботи, доки вони не одужають. Медичні сестри та санітарки, перед тим як стати до роботи, переодягаються в лікарняну форму в окремих, відведених для цього приміщеннях. Персоналу не дозволяється виконувати свої функції у взутті та одязі, яким він користується поза лікарнею. Одяг медсестри чи санітарки повинен бути охайним: халат та косинки чисті, випрасувані; волосся – сховане під косинку чи шапку; взуття – м’яке та чисте. Прикраси на руках (пальцях) та манікюр не дозволяються. Нігті мають бути коротко зрізаними. Гігієна персоналу має виняткове значення для запобігання внутрішньо-госпітальної інфекції.

 

Обов’язки медичної сестри:

1. Догляд за хворими і спостереження за санітарним станом закріплених за нею палат.

2. Запис та точне виконання лікувальних та санітарно-гігієнічних призначень лікуючого лікаря.

3. Присутність при обході лікуючим чи черговим лікарем, сповіщання даних про стан здоров’я хворого.

4. Вимірювання температури тіла хворим, запис результатів термометрії у температурний лист, вимірювання пульсу, частоти дихання, діурезу, кількості мокротиння, занесення цих даних у історію хвороби.

5. Спостереження за чистотою, тишею і порядком у палатах, за виконанням хворим правил особистої гігієни, турбота про своєчасне надання хворим всього необхідного для їх догляду та лікування.

6. Надання невідкладної долікарської допомоги важко хворим.

7. Збір матеріалів для аналізів, доставка їх в лабораторію, своєчасне отримання результатів досліджень і вклеювання їх в історію хвороби.

8. Спостереження за виконанням хворими, молодшим медичним персоналом та відвідувачами встановлених правил внутрішнього розпорядку лікарні.

9. Складання порційних вимог і спостереження за тим, щоб хворі отримували призначену дієту.

10. Забезпечувати утримання в справному стані медичного та господарчого інвентарю.

11. Складання вимог на ліки, перев’язувальний матеріал та предмети догляду за хворими.

12. Направлення і супроводжування хворих за призначенням лікаря в діагностичні та лікувальні кабінети, своєчасне повернення із допоміжних кабінетів медичної документації.

13. Прийом хворих, що поступають у відділення, перевірка проведеної в приймальному відділенні санітарної обробки, розміщення хворих у палатах.

14. Ознайомлення хворих із правилами внутрішнього розпорядку, режимом дня і правилами особистої гігієни.

15. Транспортування хворих у відділенні та в лікувальні та діагностичні кабінети.

 

Документація, що веде медична сестра:

1. Історія хвороби (паспортні дані, результати лабораторних досліджень, температурний лист, лист спостереження за важко хворим, вказівки про санітарну обробку, записи про введення сильно діючих або наркотичних ліків).

2. Листок призначень (записи про виконання тих чи інших призначень).

3. Маніпуляційний журнал.

4. Вимога на дієтичне харчування хворих.

5. Зведення про рух хворих по відділенню.

6. Журнал передачі чергування.

7. Журнал обліку сильно діючих та наркотичних речовин.

8. Журнал реєстрації щеплень проти правця, сказу, тощо.

9. Журнал обліку генеральних прибирань в палатах.

 

V. Орієнтовна основа дії

 

Реєстрація хворого, що поступає у хірургічне відділення проводиться в журналі руху хворих. При цьому в журнал заносяться наступні дані:

· Прізвище, ім’я, по батькові.

· Дата народження.

· Місце проживання.

· Професія та місце роботи.

· Дата і час поступлення у відділення.

· Діагноз при поступленні.

· Заключний діагноз.

· Дані про страхування, можливі пільги.

 

Практичне заняття

Практичне заняття

Тема: Введення в хірургію. Гігієна у хірургічному стаціонарі. Робота середнього персоналу в умовах хірургічного відділення

 

І. Актуальність теми

Хірургічний метод лікування займає значне місце в клінічній медицині: близько 25% всієї патології складають хірургічні хвороби. Лікар будь-якої спеціальності повинен уміти надати першу лікарську допомогу при травматичних пошкодженнях, кровотечі, клінічній смерті, виконувати ін'єкції, пункції, переливання компонентів крові та ін.

В основі хірургічної служби лежить оперативне втручання. При виконанні операції щонайменші погрішності в асептиці і недооцінка важливості антисептики призводять до збільшення частоти гнійних ускладнень і смертності.

Правильна підготовка хворого до операції, організація роботи операційного блоку, уважний догляд в післяопераційному періоді є заставою успішного лікування хворого. На цих етапах активну і безпосередню участь в лікуванні приймає медична сестра.

 

ІІ. Мета заняття:

1. Знати життя та діяльність провідних вітчизняних вчених-хірургів: М.І. Пирогова, В.О.Караваєва, М.В. Скліфосовського, М.М. Волковича, М.М. Амосова, О.О. Шалімова (a=ІІ)

2. Знати структуру і організацію хірургічних відділень (a=ІІ).

3. Знати характеристику понять санітарно-гігієнічний і протиепі­демічний режими у хірургічних відділеннях (a=ІІ).

4. Знати суть та основні положення наказів №720 (a=ІІ).

5. Знати гігієнічні вимоги щодо одягу медперсоналу (a=ІІ).

6. Знати гігієнічні вимоги щодо одягу хворих (a=ІІ).

7. Знати гігієнічні вимоги щодо постільної білизни хворих (a=ІІ).

8. Знати гігієнічні вимоги щодо зміни білизни, при догляді за хворими та важкохворими (a=ІІ).

9. Знати принципи діагностики внутрішньолікарняної інфекції, попередження її розповсюдження (a=ІІ).

10. Вміти провести вологе прибирання в хірургічному відділенні із застосуванням антисептичних середників (a=ІІІ).

11. Вміти провести заміну натільної білизни хворим із загальним і ліжковим режимами (a=ІІІ).

12. Вміти провести заміну постільної білизни хворим із загальним і ліжковим режимами (a=ІІІ).

Зміст навчання

Робота медсестри.

Вперше жіноча праця для догляду за хворими в госпіталях і лазаретах була застосована при Петрі I. В роки Кримської війни (1853-1856) М.І. Пирогов був ініціатором створення і безпосереднім керівником Хрестовоздвиженської общини сестер піклування про поранені і хворих. В Севастополі надавала допомогу пораненим проста дівчина Даша Севастопольська. В народі її шанували як героїню, як першу сестру милосердя. В болгарському місті Бєла встановлений пам'ятник російській сестрі милосердя Ю. П. Вревській, яка працювала у військовому госпіталі під час російсько-турецької війни (1877-1878), де померла в січні 1878 р. від висипного тифу.

В своїй роботі медична сестра (М. с.) зобов'язана виконувати розпорядження і вказівки лікарів, під керівництвом яких вона працює. Кожна М. с. повинна уміти забезпечити перевезення і перенесення тяжкохворих і поранених і в необхідних випадках організувати їх транспортування. М. с. повинна також уміти виконувати елементарні лабораторні дослідження. В поводженні з хворими М. с. повинна володіти великим терпінням і тактом, проявляючи високий гуманізм. М. с., рівно як і інші медпрацівники, повинні строго дотримувати професійну таємницю.

Старша медична сестра відділення підкоряється завідуючому відділенням лікарні, керує роботою медсестер і санітарок відділення, контролює роботу палатних М. с., організовує складання палатними М. с. вимог на лікарські засоби, перев'язувальні матеріали, інструменти і предмети догляду за хворими, підписує їх, контролює правильність обліку і зберігання медикаментів; старша М. с. спостерігає за санітарним станом і господарством відділення, за харчуванням хворих і ін. Старша М. с. здійснює заходи щодо підвищення кваліфікації середнього і молодшого медперсоналу відділення. В утруднених випадках вона перша приходить на допомогу палатній М. с.

IIалатна медична сестра підчиняється завідувачу відділенням, старшій М. с. відділення і лікарю-ординатору. Вона зобов'язана знати хворих в палатах, які за нею закріплені, стан їх здоров'я, особливості перебігу захворювання у них, здійснювати догляд за хворими; бути присутній при обході хворих ординатором або черговим лікарем; виміряти хворим температуру тіла, за призначенням лікаря визначати частоту пульса, дихання тощо. У разі різкого погіршення стану хворого М. с. негайно повідомляє про це лікарю і надає хворому до приходу лікаря термінову долікарську допомогу.

М. с. зобов'язана точно виконувати всі призначення лікуючого лікаря: при видачі хворим ліків М. с. стежить за тим, щоб ліки були прийняті в її присутності. М. с. збирає для дослідження сечу, кал, мокроту, бере мазок із зіву і носа і ін., передає їх в лабораторію, стежить за отриманням з лабораторії результатів дослідження.

Палатна М. с. забезпечує дотримання встановленого внутрішнього розпорядку і санітарного режиму в палатах, стежить за своєчасним отриманням всього необхідного для догляду за хворими і їх лікування. В її обов'язки входить також робота з обліковими медичними документами.

Всі заходи щодо підготовки операційної до роботи входять в обов'язок операційної медичної сестри. Вона повинна уважно стежити за молодшим медичним персоналом і попереджати хірурга про порушення асептики з боку присутніх на операції (студенти, лікарі і т. ін.).

Головним обов'язком операційної медичної сестри є забезпечення хірургів необхідними інструментами і матеріалами під час операції. Вона повинна перевіряти справність інструментарію. Подавати інструмент хірургу потрібно так, щоб не пошкодити йому руки. Операційна медична сестра зобов'язана добре знати весь хід операції, і якщо їй будь-що не зрозуміло, запитати про це хірурга.

В обов'язки операційної медичної сестри входить і спостереження за тим, щоб під час операції в операційній рані випадково не залишили серветку, кульки, будь-який інструмент або інше стороннє тіло. Це легко може відбутися при порожнинних операціях. Щоб уникнути цього серветки і інструменти рахують як до, так і після операції. В тих випадках, коли у хірурга не вистачає помічників, операційна медична сестра може як виняток виконувати функцію асистента.

Медична сестра-анестезист готує до роботи наркозну і дихальну апаратуру, стежить за її справністю; готує системи і засоби для інфузійної і трансфузійної терапії, а також засоби для наркозу; надає допомогу лікарю-анестезіологу; здійснює спостереження і догляд за післяопераційними хворими, які знаходяться в палаті інтенсивної терапії; веде відповідну медичну документацію.

 

V. Орієнтовна основа дії

 

Графік проведення вологого прибирання:

· Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, обладнання) здійснюють не рідше ніж два рази на добу із використанням миючих і дезинфікуючих засобів.

· Протирання віконного скла - не рідше ніж один раз на місяць.

· Генеральне прибирання палатної секції проводиться не рідше ніж один раз на місяць із ретельним миттям стін, підлоги, обладнання, протирання меблів.

· Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блоку, перев’язочних проводять не рідше ніж один раз на тиждень. Крім цього в них проводять проточні і заключні вологі прибирання.

· Приміщення із особливим режимом стерильності після прибирання опромінюють стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами із розрахунку 1 Вт потужності на 1м² приміщення.

 

Методичні вказівки щодо заміни натільної білизни.

· Натільну та постільну білизну змінюють один раз на 7-10 днів, відразу після гігієнічної ванни, або по мірі необхідності, після забруднення.

· Відповідає за заміну білизни сестра-господарка.

· Всю білизну необхідно прати, мокру від поту сушити не рекомендується.

· Щоразу при заміні білизни стежать, щоб простирадло і сорочка були добре розправлені, щоб не утворювалися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворих, а у важкохворих нерідко сприяють утворенню пролежнів.

· Білизну забруднену кров’ю, або іншими виділеннями необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках до пральні. Сортувати білизну в палатах забороняється.

· Переодягання хворих із пошкодженими верхніми кінцівками – роздягання починають із здорової руки, а одягання починають із хворої руки, те саме стосується нижніх кінцівок.

 

Методичні вказівки щодо заміни постільної білизни.

· Ліжко хворого застеляють таким чином – поверх сітки кладуть матрац із наматрацником. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого повинні бути підігнані по всій довжині під матрац, для попередження утворення складок.

· Для важкохворих із нетриманням сечі, калу, якщо немає спеціального ліжка, з метою запобігання забруднення матрацу на наматрацник кладуть клейонку, прикріплюючи її, або підгинаючи під матрац. Клейонку можна постелити на простирадло, накриваючи її пелюшкою.

· Під голову кладуть дві подушки: нижню з пір¢я, а верхню з пуху. На кожну подушку надягають окремо наволочку. Подушки слід класти так, щоб нижня лежала прямо і виступала дещо з під верхньої, а верхня впиралась у спинку ліжка.

· Хворому дають ковдру з підковдрою, яка повинна бути бавовняною або вовняною.

· Постіль хворого повинна бути чистою, застеленою без складок і рубців, перестеляти її треба двічі на день – вранці та ввечері.

· Кожного ранку натільну і постільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився.

· При зміні постільної білизни важкохворому треба проявляти велику обережність, щоб не завдати йому додаткового болю і страждання.

· Заміну простирадла у лежачих хворих здійснюють починаючи згортання по довжині до середини, піднімаючи таз і забираючи простирадло, в цей час згорнуте простирадло підставляють під таз хворого і розгортають його із середини до країв. Повертають хворого на бік, згортають простирадло з одного боку, відразу розстилають чисте, повертають хворого на чисте простирадло, забирають брудне і розстилають чисте до кінця. Згортають чисте простирадло по довжині, піднімають ноги хворого скручують брудне простирадло і одночасно розкручують чисте, піднімають таз хворого забирають брудне і підстеляють чисте піднімають тулуб хворого забирають брудне простирадло і до кінця розстеляють чисте.

Допомога хворому під час зміни натільної білизни.

Підняти дещо голову і плечі пацієнта, який знаходиться в ліжку в положенні “лежачи на спині”. Захопити край брудної сорочки і легкими рухами підтягнути її ззаду до потилиці, а спереду – до грудей. Зняти брудну сорочку через голову. Обережно голову і плечі пацієнта покласти на подушку, допомогти пацієнту підняти обидві руки і звільнити руки від сорочки. Брудну сорочку помістити в мішок для брудної білизни. Провести пацієнту часткову санітарну обробку. Одягнути пацієнта в зворотному порядку: спочатку – рукави сорочки, а потім саму сорочку через голову. Обережними рухами натягнути сорочку на спину і груди, ретельно розпрямити складки сорочки. Допомогти пацієнту прийняти зручне положення в ліжку, укрити пацієнта ковдрою.

 

Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму при зміні білизни.

При забрудненні білизни біологічними рідинами його слід змінити одразу ж. Брудну постільну і натільну білизну поміщають у водонепроникний мішок (білизну, забруднену біологічними рідинами згортають забрудненням усередину). В палаті брудну білизну категорично забороняється кидати на підлогу або в місткість, яка не закривається кришкою. Мішок зав'язують і відносять в спеціальну окрему кімнату, призначену для сортування білизни. Після виписки або смерті пацієнта матрац, ковдру, подушку здають в дезинфекційну камеру для проведення дезинфекції. Проводять гігієнічне прибирання палати із застосуванням дезинфікуючого розчину. В кімнаті для сортування – розсортувати брудну білизну, скласти його у водонепроникні мішки. Мішки зав'язати і відправити до пральні на каталці. Провести гігієнічне прибирання приміщення сортувальної кімнати із застосуванням дезрозчину.

 

 

Практичне заняття

І. Актуальність теми

В профілактиці ускладнень, що можуть виникати під час як самого хірургічного втручання так і в післяопераційному періоді, велике значення має передопераційний період. З огляду на це, надзвичайно актуальним є вивчення питань по догляду за хворими перед операцією і оволодіння загальними елементами підготовки хворого до оперативного втручання.

ІІ. Цілі заняття:

10. Мати уяву про передопераційний період (α=І).

11. Знати класифікацію оперативних втручань в залежності від терміновості їх виконання (α=ІІ).

12. Знати особливості підготовки хворих до планових та екстрених оперативних втручань (α=ІІ).

13. Знати основи психологічної підготовки хворого до оперативного втручання (α=ІІ).

14. Вміти провести попередню підготовку операційного поля (α=ІІІ).

15. Вміти провести санацію ротової порожнини хворому перед операцією (α=ІІІ).

16. Оволодіти методикою виконання промивання шлунку зондом (α=ІІІ).

17. Оволодіти методикою виконання очисної клізми (α=ІІІ).

18. Оволодіти методикою катетеризації сечового міхура (α=ІІІ).

19. Вміти провести транспортування хворого в операційну (α=ІІІ).

 

Зміст навчання

Передопераційний період – це період часу з моменту госпіталізації хворого у відділення до початку виконання йому оперативного втручання. Його тривалість залежить від характеру хвороби (гостра чи хронічна), від об’єму майбутньої операції, від стану хворого і резервів його організму. Операції, що виконуються у гострому стані, який безпосередньо загрожує життю хворого, проводять після мінімального об’єму передопераційної підго<