Методика проведення термометрії.

Термометрія у відділенні проводиться за допомогою медичного ртутного термометру. Найбільш часто температура вимірюється в пахвинній ділянці, рідше – в паховій складці (у дітей), порожнині роту, в прямій кишці, у піхві.

Перед вимірюванням температури пахвинну ділянку витирають насухо (в противному випадку дані термометрії можуть бути заниженими). В процесі вимірювання температури хворий повинен щільно притиснути плече до грудної клітки, при цьому важко хворим активно допомагають утримати руку в необхідному положенні.

При проведенні термометрії в прямій кишці хворий повертається на бік, термометр попередньо змащують вазеліном, вводять у просвіт прямої кишки на глибину 2-3 см. В тих випадках, коли температура вимірюється в порожнині роту, термометр поміщають під язик.

Термін вимірювання температури складає 7-10 хвилин. Термометрію проводять вранці (від 6 до 8 години) та ввечері (від 17 до 19 години). В певних випадках, наприклад, при лихоманці виникає необхідність в більш частому вимірюванні температури тіла (через кожні 2-3 години).

Зберігають термометри в спеціальній банці чи стакані, на дно яких кладуть шар вати і наливають на 1/3 об’єму розчин антисептика, наприклад 0,5% розчин хлораміну Б, 70% розчин спирту, потрійний розчин.

Для графічного зображення добових коливань температури тіла заповнюють температурні листи. На температурний лист відповідними точками наносять результати дворазової щоденної термометрії. Ці точки з’єднують між собою, створюючи температурну криву, що відображає при наявності лихоманки той чи інший її вид. В температурному листу ведуть також контроль артеріального тиску, частоти дихання і пульсу, діурезу. Температурний лист заводять на кожного хворого при поступленні і зберігають разом з історією хвороби.

Температуру тіла, певних його ділянок можна виміряти за допомогою: термолабільних смужок, електротермометру, радіокапсул.

Види лихоманок:

· За ступенем підвищення температури: субфебрільна (до 38^оС), помірну (38-39^оС), високу (39-41^оС), надмірна чи гіперпиретична (більше 41^оС).

· За терміном течії: миттєва (до кількох годин), гостра (до 15 діб), підгостра (15-45 діб), хронічна (більше 45 діб).

· За типом температурної кривої: постійна, послаблююча (ремитуюча), переміжна, гектична, спотворена, неправильна, зворотна, хвилеподібна.

 

Розкладка та роздача ліків хворим

Роздача ліків хворим проводиться 3 рази на день перед їдою. Частіше користуються лотками, розділеними на комірки, в яких вказане прізвище хворого, призначені ліки. Інколи користуються рухливими столиками, на яких розміщують всі ліки. Перед роздачею ліків медична сестра повинна впевнитись в їх придатності. Перед розкладкою ліків необхідно перевірити етикетку на них (назва, доза, термін їх придатності). Під час роздачі ліків медсестра повинна пояснити хворим, коли і як правильно приймати ліки, важким хворим допомогти прийняти їх.

Не можна видавати хворому одразу всю добову дозу ліків. Медична сестра не має права міняти призначення, а також давати ліки без призначення лікаря. Виключенням можуть стати випадки раптового порушення стану хворого. Медсестра спостерігає за реакцією хворого на медикаменти і, якщо замітить ознаки не переносності, повинна утриматись від виконання призначення і докласти про це лікарю. Медсестра повинна простежити за тим, щоб ліки були прийняті. Якщо хворий хоче знати, які ліки і для чого, то необхідно відповісти не його питання, виконуючи всі правила деонтології.

 

Транспортування хворих у відділенні та в діагностичні чи лікувальні кабінети

Питання про спосіб транспортування хворого вирішує лікар. Вибір правильного способу транспортування має велике значення. При певних патологічних станах навіть мінімальна рухлива активність може значно погіршити їх стан.

Хворі у задовільному стані переміщуються самостійно або у супроводі медичної сестри. Ослаблених хворих, інвалідів, деяких пацієнтів похилого і старечого віку часто перевозять на спеціальних кріслах-каталках. Важко хворих транспортують на каталці чи переносять на ношах.

Ноші з хворим можуть нести два чи чотири чоловіки, які йдуть не в ногу, короткими шагами. При підйомі на сходи хворого несуть головою вперед, при спуску –ногами вперед, при цьому піднімають в обох випадках ніжний кінець нош.

Перенесення хворого на руках та його перекладання може виконувати один, два чи три чоловіки. Якщо хворого переносить один чоловік, то він одною рукою охоплює грудну клітку пацієнта на рівні лопаток, а другу руку підводить під його стегна, при цьому пацієнт в свою чергу охоплює того, що його несе, за шию.

При перекладанні хворого з нош на постіль їх краще розташувати під прямим кутом до ліжка, щоб ніжний кінець нош був ближче до головного кінця ліжка. Піднявши хворого, його підносять в півоберту до ліжка і вкладають на постіль. Якщо за технічними причинами таке розташування нош виявляється неможливим, то ноші ставлять паралельно, персонал при цьому знаходиться між ношами і ліжком.

 

 

Практичне заняття

Тема: Організація роботи в хірургічному стаціонарі.

Теоретичні питання для позааудиторного самостійного вивчення та обговорення до практичного заняття №8(2):

1. Принципи медичної етики та деонтології в роботі середнього та молодшого медичного персоналу хірургічного відділення.

2. Структура хірургічного відділення.

3. Обов’язки медичної сестри.

4. Вимоги до особистої гігієни та одягу медичного персоналу в хірургічному відділенні.

5. Медична документація, що веде медична сестра.

6. Термометрія, способи, методика проведення, фіксація результатів.

7. Принципи розкладки та роздачі ліків хворим.

8. Методи транспортування хворого у відділенні та в діагностичні чи лікувальні кабінети.

Література:

Основна:

1. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, з основами реаніматології та догляду за хворими. – К.: Здоров’я, 1999. – 24-32.

3. Хірургія. Т. І: Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 20-50.

4. Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Учебник. – М.: Медицина, 1988. – С. 15-20.

5. Сырбу И.Ф., А.С. Писаренко, В.А. Могильный, А.В. Капшитарь Уход за хирургическими больными (учебное пособие для студентов медицинских вузов). – Запорожье, 1995. – С. 58-64.

6. Гребенёв А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными: Учеб. Пособие. – М.: Медицина, 1991. – С. 27-32, 63-72.

7. Пауткин Ю.Ф. Элементи общего ухода за больным: Учеб. пособие. – М.: Изд-во УДН, 1988. – 3-7, 23-25.

8. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 6-11.

Додаткова:

1. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

2. Серебрянцев В.К. Некоторые частные вопросы общей хирургии. – М.: Изд. «КругЪ», 1994. – С. 5-12.

 

Практичне заняття

Тема: Введення в хірургію. Гігієна у хірургічному стаціонарі. Робота середнього персоналу в умовах хірургічного відділення

 

І. Актуальність теми

Хірургічний метод лікування займає значне місце в клінічній медицині: близько 25% всієї патології складають хірургічні хвороби. Лікар будь-якої спеціальності повинен уміти надати першу лікарську допомогу при травматичних пошкодженнях, кровотечі, клінічній смерті, виконувати ін'єкції, пункції, переливання компонентів крові та ін.

В основі хірургічної служби лежить оперативне втручання. При виконанні операції щонайменші погрішності в асептиці і недооцінка важливості антисептики призводять до збільшення частоти гнійних ускладнень і смертності.

Правильна підготовка хворого до операції, організація роботи операційного блоку, уважний догляд в післяопераційному періоді є заставою успішного лікування хворого. На цих етапах активну і безпосередню участь в лікуванні приймає медична сестра.

 

ІІ. Мета заняття:

1. Знати життя та діяльність провідних вітчизняних вчених-хірургів: М.І. Пирогова, В.О.Караваєва, М.В. Скліфосовського, М.М. Волковича, М.М. Амосова, О.О. Шалімова (a=ІІ)

2. Знати структуру і організацію хірургічних відділень (a=ІІ).

3. Знати характеристику понять санітарно-гігієнічний і протиепі­демічний режими у хірургічних відділеннях (a=ІІ).

4. Знати суть та основні положення наказів №720 (a=ІІ).

5. Знати гігієнічні вимоги щодо одягу медперсоналу (a=ІІ).

6. Знати гігієнічні вимоги щодо одягу хворих (a=ІІ).

7. Знати гігієнічні вимоги щодо постільної білизни хворих (a=ІІ).

8. Знати гігієнічні вимоги щодо зміни білизни, при догляді за хворими та важкохворими (a=ІІ).

9. Знати принципи діагностики внутрішньолікарняної інфекції, попередження її розповсюдження (a=ІІ).

10. Вміти провести вологе прибирання в хірургічному відділенні із застосуванням антисептичних середників (a=ІІІ).

11. Вміти провести заміну натільної білизни хворим із загальним і ліжковим режимами (a=ІІІ).

12. Вміти провести заміну постільної білизни хворим із загальним і ліжковим режимами (a=ІІІ).