Тема: Асептика. Організація роботи в операційному блоці.

 

І. Актуальність теми

Серед ускладнень в хірургії найбільш часто зустрічаються інфекційні. Вони можуть призвести до смертельного наслідку, не дивлячись на блискуче виконане оперативне втручання. Попередження таких ускладнень – головний принцип хірургії, в основі якого лежать асептика і антисептика.

Одним із головних структурних підрозділів хірургічного відділення є операційний блок. Від злагодженої роботи останнього залежить результат виконаних оперативних втручань. Тут, як не в одному з інших підрозділів лікувального закладу, дотримуються всіх вимог асептики і антисептики.

 

ІІ. цілі заняття:

28. Знати визначення асептики, джерела та шляхи передачі хірургічної інфекції (α=ІІ).

29. Знати структуру операційного блоку (α=ІІ).

30. Знати організація роботи в операційному блоці (α=ІІ).

31. Вміти підготовити до стерилізації перев’язочний матеріал (α=ІІІ).

32. Вміти підготовити до стерилізації хірургічну білизну (α=ІІІ).

33. Вміти підготовити до стерилізації хірургічний інструментарій (α=ІІІ).

34. Вміти провести проби, що контролюють якість передстерилізаційної очистки хірургічних інструментів (α=ІІІ).

 

ІІІ. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Основна:

13. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

14. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча – Київ.: Здоров’я, 1999, – С. 102-113.

15. Хірургія. Т. І: Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 79-90.

16. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 67-78.

17. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 1993. – С. 28-47.

18. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Асептика и антисептика. – 2-е изд., перераб. и доп. – Л.: Медицина, 1989. – С. 66-77.

Додаткова:

6. Нестеренко Ю.А. Хирургические болезни: Учебник. – М.: Медицина, 1983. – С. 29-30, 34-37, 44-46.

7. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

Зміст навчання

 

 

Асептика – це комплекс заходів, направлений на попередження потрапляння інфекції в рану або організм людини.

 

Операційний блок – це набір спеціальних приміщень для виконання оперативних втручань і проведення заходів, що їх забезпечують. Операційний блок повинен розташовуватись в окремому приміщенні або крилі будівлі і бути з’єднаним коридором із хірургічним відділенням, або на окремому поверсі багатоповерхового хірургічного корпусу. Частіше маються розділенні між собою операційні для виконання втручань у “чистих” і “гнійних” хворих, хоча більш доцільним є передбачити окремий, ізольований операційний блок при гнійних хірургічних відділеннях.

Операційний блок відділений від хірургічних відділень спеціальним тамбуром – частіше це частина коридору, в котру виходять приміщення операційного блоку загального режиму. Для забезпечення режиму стерильності в операційному блоці виділяють спеціальні функціональні зони.

1. Зона стерильного режиму об’єднує операційну, передопераційну і стерилізаційну. В приміщеннях цієї зони виконують: в операційній – безпосередньо операції; в передопераційній – підготовку рук хірурга до операції; в стерилізаційній – стерилізацію інструментів.

2. В зону строгого режиму входять такі приміщення, як санпропускник, що складається із кімнат для роздягання персоналу, душових установок, кабін для одягання стерильного одягу. Ці приміщення розташовуються послідовно, і персонал виходить із кабіни для одягання прямо або через коридор в передопераційну. В цю зону входять приміщення для зберігання хірургічних інструментів і апаратів, наркозної апаратури і медикаментів, кабінет переливання крові, приміщення для чергової бригади, старшої операційної сестри, санітарний вузол для персоналу операційного блоку.

3. Зона обмеженого режиму, або технічна зона, об’єднує виробничі приміщення для забезпечення роботи операційного блоку: тут знаходиться апаратура для кондиціювання повітря, вакуумні установки, установки для забезпечення операційної киснем і наркотичними газами, акумуляторна підстанція для аварійного освічення, фотолабораторія для проявлення рентгенівських плівок.

4. В зоні загального режиму знаходяться кабінети завідуючого, старшої медичної сестри, приміщення для сортування забрудненої білизни тощо.

 

Режим роботи операційного блоку передбачає обмежене його відвідування; в зоні стерильного режиму повинен знаходитись тільки персонал, що приймає участь в операції (хірурги та їх асистенти, операційні сестри, анестезіологи і анестезисти, санітарки). В зону стерильного режиму допускаються студенти та лікарі, що проходять стажування. Головним джерелом інфекції в операційній є людина, тому робітники операційного блоку носять спеціальний одяг: халати або куртки і брюки, що відрізняються за кольором від одягу співробітників інших відділень. В цьому одязі їм забороняється виходити з операційного блоку. Гігієна співробітників операційного блоку повинна бути дуже високою. Вони повинні регулярно проходити бактеріологічний контроль, санувати хронічні вогнища інфекції.

Приміщення операційного блоку необхідно будувати так, щоб максимально облегшити підтримування хірургічної чистоти. Стіни приміщення фарбують до стелі олійною фарбою або покривають плиткою, кути закруглюють. На вікнах повинне бути велике скло з фрамугами, що відкриваються всередину. Підлогу покривають плиткою. Площа операційної зали на 1 операційний стіл повинна складати не менше 40 м².

Оснащення операційної складається із операційного столу, безтіньової лампи, безтіньового пересувного світильника, наркозної апаратури, наркозного столика, великого інструментального стола, пересувного столика для інструментів, біксів на підставках з педальним приводом, настінних або стельових безтіньових бактерицидних ламп, хірургічного інструментарію, апаратів для електрокоагуляції та інше.

Меблі в операційній мають бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися.

Для підвищення стерильності повітря використовують засоби для очистки повітря. Для цього використовують припливу витяжну вентиляцію і фрамуги, які відкривають під час прибирання. В операційній вологість повинна бути не менше 60%, температура 22-23^оС. Підвищений тиск в операційній сприяє току повітря із операційної в інші приміщення – це дозволяє в декілька раз зменшити число післяопераційних ускладнень.

Кондиціювання повітря виконується місцевими або централізованими методами. Видалення повітря відбувається через витяжні отвори, що розташовуються на протилежній стінці. Ефективність заходів по очищенню повітря в операційній контролюється посівами повітря до, під час і після операції, з рук операційної бригади.

Транспортування хворих в операційну і в палату виконується на каталці, яка вкриті поліетиленовою плівкою або клейонкою, яку обробляють відповідним чином дезінфектантами.

Для попередження контактного інфікування необхідно, щоб все, що має стикатися з раною, було стерильним. Це досягається шляхом стерилізації операційної білизни, перев’язувального та шовного матеріалу, інструментів, обробкою рук хірурга і операційного поля. Стерилізація шовного матеріалу направлена на попередження як контактного, так і імплантаційного інфікування рани.

Стерилізація інструментів, перев’язувального матеріалу і білизни включає наступні основні етапи:

1. Передстерилізаційна підготовка матеріалу.

2. Укладка і підготовка до стерилізації.

3. Стерилізація.

4. Зберігання стерильного матеріалу.

 

До перев’язочного матеріалу відносяться марлеві кульки, серветки, тампони, турунди, бинти. Застосовують їх під час операції та перев’язок з метою осушення рани, зупинки кровотечі, для дренування або тампонади рани. Перев’язувальний матеріал готовлять з марлі і вати, рідше з віскози і лігніну.

В поняття операційної білизни входять всі вироби, які використовуються під час операції, а також в роботі перев’язочних, маніпуляційних і спеціалізованих кабінетів. До операційної білизни відносяться халати хірургічні, простирадла, рушники, маски, шапочки, бахіли. Матеріалом для їх виготовлення служить бавовняна тканина. Операційна білизна багаторазового використання повинно мати спеціальну мітку і здаватись для прання окремо від іншої білизни в спеціальних водонепроникних мішках. У халатів не повинно бути кишень, поясів.

Зазвичай перев’язочний матеріал та операційна білизна стерилізується в автоклаві. Для цього заготовлений і приготовлений до стерилізації матеріал вкладають у бікси. При відсутності біксів допускається стерилізація в полотняних мішках. Існують наступні способи та види укладок матеріалу в бікси Шимельбуша.

Універсальна укладка – у бікс поміщають матеріал, призначений для однієї невеликої типової операції (апендектомія, грижорозтин, флебектомія тощо).

Цільова укладка – у бікс вкладають необхідний набір перев’язочного матеріалу та операційної білизни, призначені для виконання конкретної операції (пневмонектомія, резекція шлунку тощо).

Видова укладка – у бікс вкладають певний вид перев’язувального матеріалу або білизни (бікс з халатами, бікс з серветками тощо).

 

Виготовлення та підготовка до стерилізації перев’язочного матеріалу.

Вата до стерилізації готовиться у вигляді кусків розмірами 33х20 см або у вигляді смужок шириною 30 см і довжиною до 1,5 м, звернутих у рулон. Для обробки шкіри використовують ватні кульки, що щільно намотують на дерев’яні палички. До стерилізації пачки виготовлених паличок по 20-25 штук завертають в марлю.

Серветки готують з куска марлі, складеного у вигляді квадрату. Вони можуть бути 3-х розмірів: великі, середні, малі. Із марлі звичайної ширини можна виготовити 2 великих, 4 середніх і 6 малих серветок. При виготовленні серветок краї кожного відрізаного куска загибають всередину на 2 см, потім складають вдвоє загнутими краями всередину. Серветки широко застосовують для осушення рани, захисту шкіри, накладання пов’язок.

Тампони готовлять зі куска марлі, складеного в декілька раз у вигляді вузької і довгої смужки. Зазвичай готовлять тампони чотирьох розмірів: великі – із шматка марлі 50х50 см, середні – із куска розмірами 50х35 см, вузькі – із шматка розмірами 40х20 см, самі вузькі – із марлі шириною 3-5 см, довжиною до 2 м. При виготовленні тампонів підвертають краї, складають кусок марлі вдвоє і загладжують. Тампони застосовують для зупинки кровотечі, видалення гною, утримання внутрішніх органів.

Марлеві кульки готовлять, звернувши кусок марлі. Для цієї мети беруть кусок марлі розмірами 12х12 см. Протилежні сторони марлі загибають до середини, а потім смужку обертають навколо нігтьової фаланги і вільний кінець протаскують в середину утвореної трубочки. Кульки застосовують для осушення рани від крові, гною.

Готові серветки і тампони складають пачками по 10 штук в кожній і перев’язують ниткою або марлевою смужкою. Кульки вкладають в марлеві мішечки по 50-100 штук.

 

Дезінфекція бікса Шимельбуша.

Налити у чистий лоток 1% розчин хлораміну. Змочити першу ганчірку у 1% розчин хлораміну і віджати її. Продезінфікувати нею бікс зсередини. Змочити другу ганчірку у 1% розчині хлораміну, віджати її, продезінфікувати нею бікс зовні. Використані ганчірки занурити у 0,5% розчин хлорного вапна на 60 хвилин в промаркірованій ємності. Дезінфекцію біксу можна проводити одним із дезінфікуючих розчинів: 1% розчин хлораміну, розчином первомуру, 0,5% розчином аміаку, 96^о етиловим спиртом, тощо.

 

 

Вкладання перев’язочного матеріалу та операційної білизни в бікс Шимельбуша.

Весь матеріал, заготовлений для стерилізації, вкладають у бікси різноманітних розмірів. Бікси мають кришку і отвори на бокових поверхнях, які можна відкривати і закривати. Отвори необхідні для проникнення пари під час стерилізації, після закінчення останньої їх закривають.

Матеріал у бікси вкладають пухко. До ручки бікса кріпиться етикетка з вказаною датою стерилізації, прізвищем особи, що проводила стерилізацію.

При універсальній укладці закладається матеріал приблизно у такій кількості: халати, шапочки (по 4 штуки), простирадла (4 штуки), рушники (6 штук), марлеві кульки (50 штук), марлеві серветки трьох розмірів (по 10 штук), тампони трьох розмірів, бинти широкі та середні (по 2 штуки), вату гігроскопічну (100 г), і палички з ватою (10 штук).

Перед завантаженням перевіряють бікс на справність. Завантаження біксів виконується наступним чином: дно і стінки застилають простирадлом, білизну акуратно вкладають у вертикальному положенні. Халати складають рукавами всередину, простирадла складають валиком. Перев’язувальний матеріал в стопках вкладають так, щоб його можна було легко вийняти. Наповнений бікс прикривають краями простирадла, що його встеляє. В середину бікса поверх простирадла поміщають індикатори для контролю стерилізації. В один із біксів поверх простирадла закладають халат, рушник, марлеві серветки. Цей матеріал використовує операційна медична сестра, що дозволяє їй не відкривати інші закладки до підготовки операційного столу.

При стерилізації в мішку перев’язочний матеріал або білизну вкладають нещільно, мішок зав’язують. Міш0ок поміщають у другий такий же мішок і зав’язують.

 

Підготовка до стерилізації хірургічного інструментарію.

Ефективність любого методу стерилізації багато в чому залежить від чистоти об’єктів, що будуть підлягати стерилізації. Наявність забруднень органічного та неорганічного характеру (залишки заводської змазки, згорнута кров, ексудат, сеча тощо), створюючи навколо мікроорганізмів захисну оболонку, різко знижує дію як термічної, так і хімічної стерилізації. Ось чому передстерилізаційній очистці надається таке велике значення.

Перед передстерилізаційною очисткою інструменти, забруднені біологічними матеріалами повинні бути продезінфіковані одним із наступних методів:

· Кип’ятіння у 2% розчині натрію гідрокарбонату протягом 30 хвилин.

· У сухожаровій шафі при температурі 120^оС протягом 45 хвилин.

· Занурення у 1% розчин хлораміну на 60 хвилин.

· Занурення у 6% розчин перекису водню на 1 годину.

· Занурення у 0,1% розчин сульфохлорантину на 30 хвилин.

· Занурення у 0,2% розчин дезактину на 1 годину.

· Занурення у 3% розчин лізолу на 1 годину.

· Занурення у 2,4% розчин первомуру на 15 хвилин.

 

Передстерилізаційна очистка інструментів.

Передстерилізаційна очистка може проводитись ручним способом або за допомогою спеціальних миючих машин. Машинний спосіб обробки застосовується ЦСВ або в крупних операційних блоках багато профільних лікарень.

Для ручного способу обробки необхідно приготувати спеціальний миючий розчин, який може бути 2-х видів:

· На 1 л розчину – 978 мл питної води, 17 мл пергідролю технічного марки А або Б або перекису водню медичного (концентрація 27,5%), 5 г СМЗ (“Лотос”, “Айна” тощо).

· На 1 л розчину – 995 мл питної води, 5 г СМЗ “Біолот”.

Миючий комплекс заготовлюють в скляній посуді або в емальованих тазах. На початку наливають розраховану кількість води, потім добавляють необхідну кількість пергідролю і СМЗ. Для отримання 10 л 1% розчину перекису водню беруть 9550 мл води, 400 мл пергідролю і 50 г СМЗ. Комплексний розчин можна використовувати протягом доби з моменту заготовки, якщо колір його не змінився. Такий розчин можна підігрівати до 6 раз, так як в процесі підігрівання концентрація перекису водню суттєво не змінюється.

Ручний метод передстерилізаційної обробки складається з 7 етапів:

1. Додатковий. Якщо інструмент забруднений сильно кров’ю, то його одразу після використання занурюють в 1% розчин натрію бензоату, який додатково є ще і інгібітором корозії, при кімнатній температури на 1 годину.

2. Ополіскування інструменту в проточній воді протягом 1 хвилини.

3. Занурення у миючий засіб при температурі 50^оС на 15-17 хвилин.

4. Миття кожного інструменту в миючому засобі за допомогою щітки або ватно-марлевого тампону протягом 1 хвилини.

5. Ополіскування проточною водою протягом 5-10 хвилин.

6. Ополіскування дистильованою водою у бачку або у ванночці з періодичною зміною води протягом 1 хвилини.

7. Сушка гарячим повітрям в сухожаровій шафі до повного зникнення вологи при температурі 85^оС, або на столі, вкритому простирадлом.

 

Після проведеної передстерилізаційної очистки необхідно перевірити її ефективність і впевнитись у тому, що на інструментах не залишились залишки крові і СМЗ.

Відсутність СМЗ перевіряють за допомогою фенолфталеїнової проби: на вимитий інструмент наносять піпеткою 1-2 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і спостерігають, чи не з’явилося рожеве забарвлення, що буде свідчити про наявність СМЗ. В цьому випадку необхідно ще раз прополоскати в проточній воді інструментарій і знову після висушування повторити дану пробу.

Якість очистки від крові перевіряють за допомогою одної із проб:

· Бензидинова проба. Готовлять 1% розчин солянокислого бензидину на дистильованій воді. На інструмент наносять 3 краплі цього розчину і 3 краплі 3% розчину перекису водню. При наявності залишків крові появляється синє-зелене забарвлення.

· Ортолідинова проба. Беруть 4% розчин ортолідину на 96^о етанолі в кількості 5 мл і добавляють до них 5 мл 50% оцтової кислоти і стільки ж дистильованої води. На контрольований інструмент наносять 2-3 краплі розчину і 1-2 краплі 20% перекису водню. При наявності залишків крові відбудеться яскраво-зелене забарвлення.

· Амідопіринова проба. Готують реактив, що складається з рівних частин (по 3-5 мл) 5% спиртового розчину амідопірину, 30% розчину оцтової кислоти і 3% розчину перекису водню. На контрольований інструмент наносять 2-3 краплі реактиву. Поява сине-зеленого забарвлення свідчить про наявність залишків крові на інструменті.

Якщо на інструментах знайшли залишки крові, то передстерилізаційна обробка повинна бути повторена в повному обсязі за вказаною послідовністю.

 

Укладка інструментів для стерилізації буде залежати від методу стерилізації, що буде застосований (автоклавування, газова стерилізація, парафармалінова камера, хімічна стерилізація розчинами тощо).

Будова і обладнання операційного блоку мають виключати можливість скупчення пилу, бруду, забезпечити швидке, зручне миття підлоги, стін, стелі. Необхідно, аби операційна, що містить операційний стіл мала площу не менш як 40 м². Підлогу і стіни найкраще облицьовувати кахлем або пластмасовою плиткою, стіни і стелю можна пофарбувати світлою олійною фарбою. Вікна в операційній у південних регіонах мають виходити на північ або на північний захід (щоб уникнути перегрівання). Меблі в операційній мають бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися.

В передопераційній мають бути крани з холодною та гарячою проточною водою, тази для миття рук.

Для зменшення ризику забруднення в сучасних операційних обмежується присутність на операціях сторонніх осіб (студентів, лікарів, курсантів). Спостерігати за операцією дозволяється по телевізору або через скляну стелю над операційною.

Операційна бригада має піддаватися суворій регламентованій санітарно-гігієнічній обробці. У зоні санпропускника персонал роздягається і залишає одяг в індивідуальних шафах. У чистій зоні, куди можна потрапити лише після прийняття душу, містяться шафи з чистою білизною різних розмірів, костюмами і взуттям операційного блоку. Операційну бригаду необхідно забезпечити спеціальним бактерицидним одягом.

Медичні шапочки повинні закривати волосся на голові як у чоловіків, так і в жінок, маски – закривати рот і ніс, виконуючи роль фільтру. Виготовляють їх із чотирьох (і більше) шарів марлі або бавовняно-паперової тканини. Найзручнішими є маски й шапочки одноразового користування.

Уява про операційні пов’язана перш за все із виключною чистотою приміщення і меблів, що знаходиться в ньому. Чистота і порядок є основою асептичного режиму операційних. Для підтримання цієї чистоти в приміщеннях першої зони операційного блоку виконується 5 видів прибирань:

· Попереднє – виконується вранці до початку операцій.

· Поточне прибирання – виконується під час операції.

· Післяопераційне – забезпечує чистоту перед поступленням наступного хворого для оперативного втручання.

· Заключне – виконується після завершення всіх оперативних втручань в кінці робочого дня.

· Генеральне – виконується 1 раз на тиждень.

 

Попереднє прибирання виконують в ранці, воно має за мету видалення пилу, що осів за ніч на меблі, приладах, на підлозі тощо. На початку протирають сухою а потім вологою ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином, меблі, підвіконня, калорифери і підлогу.

Поточне прибирання виконується під час оперативного втручання, при цьому підбирають з підлоги серветки, інструменти, що випадково впали, витирають при потребі кров на підлозі. При забрудненні підлоги вмістом кишечнику або гноєм підлогу протирають розчином дезінфікуючої речовини.

Після операції видаляють з тазів вміст, обробляють клейонку операційного столу і підлогу, застелюють чисте простирадло на операційний стіл.

Метою заключного прибирання є забезпечення готовності операційної до виконання оперативних втручань. Під час заключного прибирання дезінфікуючими розчинами миють підлогу, стіни на висоту 2 м, меблі операційної, обладнання. На при кінці прибирання накривають чистим простирадлами операційний стіл, столи для медикаментів, наркозний апарат та інші прибори, що знаходяться в операційній.

В день генерального прибирання операції не призначаються. Під час прибирання в перший етап обприскують всю операційну (стеля, стіни, підлога тощо) дезінфікуючими розчинами, які потім витирають. У другий етап виконують прибирання аналогічне заключному прибиранню. Після прибирання включають на 1 годину ультрафіолетові лампи.

Переодягнувшись у операційну білизну і одягнувши поліетиленові фартухи, учасники операції переходять до обробки рук. Досягнути повної стерильності рук неможливо, бо хімічні речовини, які знищують мікроби, водночас ушкоджують шкіру людини. Такі хімічні препарати як фенол, лізол, сулема дуже уражують шкіру і зараз для обробки рук не застосовуються. Крім того, бактерицидні речовини вбивають мікроби, які містяться на поверхні шкіри, а мікроби, які містяться в складках, тріщинах, протоках потових та сальних залоз, залишаються неушкодженими і через 2-4 години після обробки руки знову стають контамінованими – бактерії виходять із глибини на поверхню шкіри.

Усі способи обробки рук перед операцією зводяться до механічного очищення, дезінфекції і дублення шкіри. Механічним очищенням видаляють мікроби, які містяться на поверхні шкіри рук, а дезінфекція і дублення спрямовані головним чином на знищення бактерій, що залишилися в глибоких шарах шкірних покривів, доступ до яких полегшується після миття милом і гарячою водою.

Останніми роками в практику почали входити методи обробки рук синтетичними миючими засобами (наприклад порошок “Лотос”), які, утворюючи тонку плівку, перешкоджають виходу бактерій із глибини на поверхню шкіри.

Хірурги та операційні сестри повинні берегти свої руки від забруднення. Не слід доторкатися до гнійних ран, забрудненого гноєм перев’язувального матеріалу та всіх предметів, які були в контакті із гноєм. У домашніх умовах, працюючи в саду, на городі, чистячи картоплю, під час ремонту машини тощо треба надягати рукавички. Найменші тріщини, подряпини, гноячки на шкірі рук унеможливлюють участь хірурга в операції. У деяких хірургів, особливо на початку їх діяльності, шкіра стає сухою та шершавою. У такому разі рекомендується змащувати руки на ніч розчином, що складається з рівних частин гліцерину, етилового спирту, нашатирного спирту і дистильованої води.

Існує багато способів хірургічної обробки рук. Найчастіше застосовують наступні методи: спосіб Спасокукотського-Кочергіна, обробка рук первомуром, обробка рук хлоргексидином біглюконатом, стериліумом тощо.

Тіло хворого, як і руки хірурга, простерилізувати неможливо. Однак можна і треба зменшити кількість мікроорганізмів, що знаходяться на поверхні тіла, вкрити його стерильною операційною білизною, а зону операції: “операційне поле” – продезінфікувати. Підготовка до планових операцій в цьому сенсі складається перш за все в митті хворого теплою водою з милом. Якщо стан хворого дозволяє, то миття виконується під душем або у ванні. При наявності протипоказів до таких заходів хворого мивають за допомогою поролонової губки або рушника. Гігієнічна ванна виконується за день до планової операції, після чого хворий одягає свіжу білизну, йому міняють постільну білизну. Вранці, в день операції палатна медична сестра голить зону майбутнього операційного поля. Під час гоління видаляють не тільки волосся, але і поверхневий шар епідермісу, завдяки чому видаляється значна кількість бактерій. Досвід показав, що голити хворих треба безпосередньо перед оперативним втручанням. Якщо це зробити з вечора, то в місцях невеликих порізів утворюються кірки, під якими гніздяться бактерії. Зазвичай гоління операційного поля виконує палатна медична сестра, але при екстрених операціях гоління може виконувати операційна санітарка. При невідкладних оперативних втручаннях, коли хворий поступає в операційну безпосередньо з приймального покою, хворого голять у тамбурі або коридорі зони строгого режиму.

При обробці операційного поля діє той самий принцип, що і при підготовці рук до операції: на початку проводиться механічна очистка, потім дезінфекція антисептичними засобами і, на при кінець, дублення.

Особливо гостро стоїть питання про механічну очистку операційного поля при поступленні хворих після вуличних транспортних або виробничих травм. В цих випадках шкіра нерідко буває забрудненою мазутом або іншими нафтопродуктами, перемішаними із землею. Видалити такий бруд можна тільки шляхом повторного застосування бензину. Бажано максимально відмити шкіру такого хворого ще в приймальному відділенні або в перев’язочній, залишивши для операційної тільки шкіру, що безпосередньо прилягає до рани. Як бензин, так і ефір викликають відчуття сильного пекучого болю, коли ці рідини потрапляють на мошонку або промежину, на жіночі зовнішні статеві органи. Щоб не допустити цього, вкладають в пахові ділянки і між стегнами велику марлеву серветку. При операціях на підошві, особливо на п’ятці, у людей, які літом ходять босоніж або босоніжках, також приходиться відмивати бруд, який глибоко проник у складки і тріщини шкіри. При планових ортопедичних операціях рекомендується за декілька діб до операції “відпарити” ноги, досягаючи максимального видалення бруду із складок. Інколи приходиться віддирати п’яти пемзою або спеціальними терками, а також щітками.

Для обробки операційного поля застосовують метод Гроссіха-Філончикова, який передбачає багатократну обробку операційного поля 5% спиртовим розчином йоду. Оскільки цей розчин може викликати опік шкіри, алергічні реакції, дерматити, то краще користуватися препаратами які об’єднуються у групу, що має назву йодофори (йодопірон, йодонат, повідон йод, бетадин, кутасепт тощо). Операційне поле може бути оброблене розчином діамантового зеленого (зокрема у дітей), хлоргекседину біглюконату, первомуром тощо.

 

 

Порядок проведення генеральних прибирань в операційній.

Генеральне прибирання проводиться 1 раз на тиждень, а також позапланово після оперативних втручань, під час яких відбулося забруднення операційної кишковим вмістом, гноєм, після оперативного втручання у хворого з гнійно-некротичним процесом, викликаним анаеробною клостридіальною інфекцією). Генеральне прибирання проводиться за принципом заключної дезінфекції.

На початку прибирання треба розрахувати кількість дезінфікуючого розчину, яка має бути використаною. Площа приміщення операційної зазвичай відома і вказана в “Журналі обліку проведення генеральних прибирань” на титульній сторінці. Норма витрат на 1 м² залежить від різновиду дезінфектанту, що буде застосованим. Найбільш розповсюдженою нормою є 150-200 мл на 1 м² в залежності від поверхні, що обробляється (покрита плиткою, якість покриття, покрита фарбою тощо). Треба враховувати хімічні властивості дезінфектанту, його здатність викликати корозію металів, пошкоджувати фарбу, тканини тощо. Під час прибирання користуватися правилами безпеки для роботи з даним дезінфектантом, користуватись засобами захисту.

Для проведення генерального прибирання найбільш часто застосовують:

· Розчин перекису водню 3% з 0,5% миючого засобу.

· Розчин перекису водню 4% з 0,5% миючого засобу.

· Розчин перекису водню 6% з 0,5% миючого засобу.

· Розчин хлораміну 1%.

З імпортних деззасобів, що можуть використовуватись в Україні, застосовують препарати на основі альдегіду (аеродезін, бацилол плюс, деконекс 50 АФ), натрієвої солі діхлорізоціанурової кислоти (хлорсепт), ізопропеналу (деконекс, соларсепт) та інші засоби.

 

Послідовність прибирання полягає в наступному:

· Звільнити поверхню, що обробляється, від предметів, які знаходяться на них (крім бактерицидної лампи), відтягнути від стін шафи, апаратуру та інше.

· Оросити стіни, двері вікна дезрозчином, починаючи зверху, на висоту не менше 2-х метрів.

· Протерти ганчіркою, змоченою дезрозчином, обладнання, шафи, апаратуру та інше.

· Оросити дезрозчином підлогу, при цьому витрати дезрозчину повинні бути із розрахунку 200-250 мл на 1 м².

· У випадку проведення дезінфекції методом протирання, поверхні двічі протирають з інтервалом 15 хвилин.

· Включити бактерицидні лампи на 60 хвилин.

· Протерти всі оброблені поверхні ганчіркою, змоченою водопровідною водою.

· Включити бактерицидні лампи на 30 хвилин.

· Провітрити приміщення.

Під час проведення генерального прибирання також дезінфікуються, протираються бактерицидні лампи. Скло бактерицидної лампи протирається 70% етиловим спиртом, екран апаратури – сухою ганчіркою, корпус арматури протирається ганчіркою, змоченою в 3-6% розчині перекису водню.

Розчин 6% перекису водню з 0,5% миючим засобом використовується у випадках наявності (підозри) мікробних клітин, що утворюють спори, в тому числі анаеробні інфекції. При наявності в повітрі приміщення, на предметах грибків застосовується для прибирання 4% розчин перекису водню. В інших випадках – 3% розчин.

В журналі обліку генеральних прибирань записуються дати проведення генерального прибирання, якими дезінфектантами проведена дезінфекція, їх концентрація, скільки використано розчину, підпис особи, яка проводила прибирання.

 

Одягання операційної білизни.

Після обробки рук операційна сестра першою переходить в операційну, де за допомогою санітарки або іншої медичної сестри приступає до одягання стерильного халату. Ще в передопераційній санітарка витирає операційній сестрі клейончастий фартух, в якому зазвичай миють руки, і обережно, щоб не забруднити оброблені руки, знімає його. Медична сестра відкриває бікс із стерильними халатами і, перевіривши за реакцією індикатора стерильності придатність халатів, виймає халат, який складений у вигляді рулону, розгортає його і надягає. Санітарка або інша медична сестра зав’язує ззаду зав’язки і пояс. При цьому стежать, щоб краї стерильного халату повністю закривали нестерильну білизну. Потім із другого біксу або із одноразової упаковки достають стерильні гумові рукавички і одягають їх.

Хірурги також одягаються самостійно, але халат їм подає операційна сестра, а інколи і допомагає, підтримуючи його за рукава. Зав’язки на рукавах хірурги зав’язують самі, але, якщо треба поквапитись, то операційна сестра допомагає їм в цьому. Зав’язки ззаду і пояс зав’язує санітарка або інша медсестра. Рукавички хірургу подає операційна сестра таким чином, щоб останній швидким рухом ввів руку у рукавичку як можна глибше. Надягнуті рукавички зазвичай обробляють 96% етиловим спиртом, щоб видалити залишки пудри.

 

Способи передопераційної підготовки рук.

Метод Спасокукотського-Кочергіна.

На початку руки миють милом під краном гарячою водою. Потім протягом 6 хвилин (2 рази по 3 хвилини) миють руки в двох тазах в 0,5% розчині аміаку за допомогою серветки. Тази перед наливанням розчину аміаку обпалюють спиртом. Після миття рук в розчині аміаку їх витирають стерильним рушником і протирають серветкою, змоченою у 96% розчин етилового спирту. Потім змащують нігтьові ложа 5% спиртовим розчином йоду і одягають рукавички.

 

Обробка хлоргекседином біглюконатом (гібітаном).

20% розчин хлоргекседину біглюконату випускається в скляних пляшках по 500 мл. Руки обробляються 0,5% спиртовим розчином гібітану, для чого 20% розчин хлоргекседину розводять в 70% етиловому спирті у співвідношенні 1:40, тобто на 500 мл 70% етанолу добавляють 12,5 мл 20% розчину хлоргекседину.

Руки на початку миють теплою водою з милом, потім витирають їх стерильним рушником, після чого протягом 2-3 хвилин протирають 0,5% спиртовим розчином хлоргекседину біглюконату за допомогою серветки. Протирання треба проводити систематично, палець за пальцем, стежачи, щоб не пропустити жодної ділянки шкіри пальців, кисті та нижньої частини передпліччя. Після протирання руки висихають самі.

 

Обробка первомуром.

Первомур є сумішшю перекиси водню, мурашиної і надмурашиної кислот, при цьому остання утворюється в процесі реакції між двома першими інгредієнтами. Розчин первомуру, вихідний і робочий (2,4% і 4,8% по надмурашиній кислоті), готують, виходячи з розрахунку, представленого в таблиці.

 

Для обробки рук застосовують розчин первомуру 2,4% по надмурашиній кислоті. Для цього 120 мл свіжого вихідного розчину добавляють до 4,880 мл води. Вихідний розчин первомуру, попадаючи на шкіру та слизові, може викликати опік, тому при роботі з концентрованим розчином цього препарату необхідно бути обережним. Краплі розчину, що потрапили на шкіру, потрібно негайно змити великою кількістю водопровідної води. Якщо ж крапля розчину потрапила у око, то негайно треба промити око водою, повторюючи цю процедуру багатократно, після чого необхідно звернутись за допомогою до окуліста.

Сама обробка рук первомуром полягає в наступному: на початку руки миють з милом під проточною водою протягом 1 хвилини без щітки; руки витирають насухо стерильним рушником; занурюють руки у розчин первомуру до ліктьових згинів на термін 1 хвилина; руки витирають стерильною серветкою або рушником; одягають стерильні рукавички. В одному тазу можуть обробити руки до 20 чоловік.

 

Транспортування хворих в операційну і в палату з операційної.

Транспортування хворих в операційну та в палату виконується із використанням каталки, яка вкрита поліетиленовою плівкою або клейонкою. Плівка або клейонка обробляються ганчіркою, змоченою 3% розчином перекису водню з 0,5% миючим розчином. Після цього їх накривають чистим простирадлом і ковдрою. Транспортування повинно бути щадним і з виключенням поштовхів.

Переносити і перекладати хворого на руках можуть 2 або 3 чоловіки.