ТОП 10:

П О Я С Н Ю В А Л Ь Н А З А П И С К А



П О Я С Н Ю В А Л Ь Н А З А П И С К А

 

Кейс з матеріалами для самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи біологічної фізики та медична апаратура» призначений для студентів медичного училища спеціальності «Сестринська справа».

Кейс містить матеріали самостійної роботи, які створені з урахуванням модульної системи.

У складі кейсу:

· Тематика СПРС ;

· Структурно-логічна схема кейсу зі змістовними модулями;

· Навчально-методичні матеріали для опрацювання за тематичними модулями;

· Змістовні модулі в складі: методичних розробок для організації самостійної роботи та лекцій з тематики СПРС – 5 модулів;

· Список навчальної, наукової, фахово-монографічної та додаткової літератури з медицини катастроф.

Матеріали для проведення само контролю студентами:

· Методичні рекомендації щодо виконання завдань для самоконтролю;

· Робочий підручник з тестовими завданнями з вибірковою відповіддю А-формату з медицини катастроф для самоконтролю студентами;

У методичних розробках вказано, що необхідно студентам вивчити самостійно, на які питання звернуту увагу, які завдання виконати для самоконтролю.

Для досконалого вивчення студентами тем самостійної роботи, є збірник лекцій, кожна з яких входить у склад відповідного модуля; список літератури, яким можна користуватись для отримання додаткових знань з тематики самостійної роботи й написання рефератів.

Для самоконтролю призначений робочий підручники з тестовими завданнями різного рівня

Матеріали кейсу допоможуть студентам вивчити сучасні аспекти основ біологічної фізики та медичної апаратури, поглибити та систематизувати знання, закріпити і вдосконалити практичні навички.

З М І С Т

  Сторінка
Пояснювальна записка
Зміст
Тематика самостійної позааудиторної роботи студентів спеціальності «Сестринська справа»
Структурно-логічна схема тематичних модулів кейсу зі спеціальності «Сестринська справа»
Навчально – методичні матеріали для опрацювання за тематичними модулями
Змістовний модуль I. Основи біомеханки та біоакустики
1. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів: тема Т1
2. Лекція на тему Т1 – Антропометричні та масінерційні характеристики людин.
3. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т2
4. Лекція на тему Т2 – М’язи. Робота м’язів
5. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т3
6. Лекція на тему Т3 – Інфразвук та види його впливу на організм людини
Змістовний модуль II. Електричні властивості клітин, тканин і органів та деякі методи реєстрації медичної і біологічної інформації
1. 1. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т4
2. 2. Лекція на тему Т4 – Реографія — метод обстеження загального та органного кровообігу
3. 3. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т5
4. 4 Лекція на тему Т5 – Загальні поняття термодинаміки
5. 5. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т6
6. Лекція на тему Т6 – Структура та фізичні властивості біологічних мембран і їх функції
7..Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т7
8.Лекція на тему Т7 – Обладнання (електроди та датчики) для реєстрації медико-біологічної інформації
Змістовний модуль III. Фізичні основи методів електролікування
1. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т8
2. Лекція на тему Т8 – Застосування сучасної медичної апаратури в діагностичних, лікувальних та реабілітаційних установах
3. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т9
4. Лекція на тему Т9 – Сучасні погляди на механізм дії магнітного поля на організм людини 53
5. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т10 55
6. Лекція на тему Т10 – Використання волоконної оптики в практичній медицині 57
Змістовний модуль IY. Елементи квантової механіки. Люмінесценція. Індуковане випромінювання. Лазери 60
1. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т11 61
2. Лекція на тему Т11 – Люмінесцентні методи в медичних та біологічних дослідженнях 63
3. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т12 69
4. Лекція на тему Т12 – Роль мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) в лікуванні захворювань 71
5. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т13 74
6. Лекція на тему Т13 – Лазеропунктура і акупунктура 76
7. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т14 80
8. Лекція на тему Т14 – Кріомедицина та напрями її розвитку 82
Змістовний модуль Y. Оптичні явища, їх використання у медицині. Радіоактивність. Охорона праці в галузі 86
1. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т15 87
2. Лекція на тему Т15 – Електронні мікроскопи, їх види та призначення 89
3. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т16 92
4. Лекція на тему Т16 – Нанотехнології та перспективи їх застосування у медицині 94
5. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т17 99
6. Лекція на тему Т17 – Радіологія та її застосування в медицині 101
7. Методична розробка для організації самостійної роботи студентів : тема Т18 103
8. Лекція на тему Т18 – Екологічний та санітарно-епідеміологічний стан регіону, країни, світу та його вплив на здоров’я населення та розвиток флори і фауни 105
Список навчальної, наукової, фахово-монографічної та додаткової літератури з основ реаніматології. 113
Матеріали для проведення самоконтролю студентами 115
Методичні рекомендації щодо виконання завдань для самоконтролю
Додаток 1.Робочий підручник з тестовими завданнями з вибірковою відповіддю А-формату з дисципліни «Основи біофізики та медична апаратура для самоконтролю знань студентами

 

ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “СЕСТРИНСЬКА СПРАВА”

 

№ з/п Тема Зміст модуля / тема самостійної роботи Кількість передбачених на опрацювання годин
МОДУЛЬ І Основи біомеханки та біоакустики
Т1 1.1.Антропометричні та масінерційні характеристики людини.
Т2 1.2.М’язи. Робота м’язів
Т3 1.3.Інфразвук та види його впливу на організм людини
МОДУЛЬ ІІ Електричні властивості клітин, тканин і органів та деякі методи реєстрації медичної і біологічної інформації
Т4 3.1.Реографія — метод обстеження загального та органного кровообігу
Т5 3.2.Загальні поняття термодинаміки
Т6 3.3.Структура та фізичні властивості біологічних мембран і їх функції
Т7 3.4.Обладнання (електроди та датчики) для реєстрації медико-біологічної інформації
МОДУЛЬ ІІІ Фізичні основи методів електролікування
Т8 4.1. Застосування сучасної медичної апаратури в діагностичних, лікувальних та реабілітаційних установах
Т9 4.2. Сучасні погляди на механізм дії магнітного поля на організм людини
Т10 4.3.Використання волоконної оптики в практичній медицині
МОДУЛЬ ІY Елементи квантової механіки. Люмінесценція. Індуковане випромінювання. Лазери
Т11 5.1. Люмінесцентні методи в медичних та біологічних дослідженнях
Т12 5.2. Роль мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) в лікуванні захворювань
Т13 5.3.Лазеропунктура і акупунктура
Т14 6.1. Кріомедицина та напрями її розвитку
    МОДУЛЬ Y Оптичні явища, їх використання у медицині. Радіоактивність. Охорона праці в галузі  
Т15 8.1.Електронні мікроскопи, їх види та призначення
Т16 8.2. Нанотехнології та перспективи їх застосування у медицині
Т17 10.1. Радіологія та її застосування в медицині
Т18 10.2. Екологічний та санітарно-епідеміологічний стан регіону, країни, світу та його вплив на здоров’я населення та розвиток флори і фауни
  Разом

 

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ТЕМАТИЧНИХ МОДУЛІВ КЕЙСУ

 

 

Кейс СПРC Змістовний модуль І Змістовний модуль ІІ Змістовний модуль ІІІ Змістовний модуль IY Змістовний модуль Y
Загальна кількість годин відведених на опрацювання модуля
Теми змістовних модулів Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 Т 10 Т 11 Т 12 Т 13 Т 14 Т 15 Т 16 Т 17 Т 18
Кількість годин відведених на опрацювання змістовних модулів
Форми контролю Поточний

 

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

 

НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ ЗА

ТЕМАТИЧНИМИ

МОДУЛЯМИ

 

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ I

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Динамічні АХ

Динамічні АХ використовуються для визначення обсягу робочих рухів, зон досяжності і видимості, по них розраховують просторову організацію робочого місця.

Статичні АХ

Статичні АХ можуть бути лінійними і дуговими. Залежно від орієнтації тіла в просторі лінійні розміри діляться на подовжні (висота різних точок над підлогою або сидінням), поперечні (ширина плечей, тазу і т. п.), передньозадній (передня досяжність руки та ін.) Останні дві групи лінійних АХ інакше називаються діаметрами.

Мінімальні і максимальні значення антропометричних характеристик використовуються з урахуванням характеру виконуваної робочої операції або вибору параметра пристосування; в тих випадках, коли оператор щось повинен діставати, до чогось дотягнутися, вибирають мінімальні значення, а при визначенні розмірів сидіння, висоти ніші для ніг і т.п. - максимальні.

Слід зазначити, що поза «стоячи» вимагає великих енергетичних витрат і менш стійка через піднятого центру тяжіння. Тому в цій позі швидше наступає стомлення.

Робоча поза "сидячи" має цілий ряд переваг: різко зменшується висота центру ваги над точкою опори, завдяки чому зростає стійкість тіла, значно скорочуються енергетичні витрати організму для підтримки такої пози, внаслідок цього вона є менш стомлюючої .

Робоча поза обрана правильно, якщо проекція загального центру ваги лежить в межах площі опори. Якщо в процесі роботи діє невелика група м'язів, то переважно поза «сидячи», при роботі великої групи м'язів - поза «стоячи».

Будь-яка поза, проекція центра ваги якої виходить за межі площі опори, буде викликати значні м'язові зусилля, тобто статичні напруги Тривалі статичні напруги м'язи можуть викликати швидке стомлення, зниження працездатності, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопість) і травматизм. При проектуванні робочого місця необхідно враховувати наступне: якщо при прямій позі "сидячи" м'язову роботу прийняти рівною одиниці, то при прямій позі "стоячи" м'язова робота складає 1,6; при похилій позі "сидячи" - 4, а при похилій позі "стоячи »- 10. Статична поза виснажливіший, ніж динамічна.

Найбільш важливими моментами, що визначають вибір робочої пози, є: а) застосовується зусилля в процесі роботи; б) ступінь рухливості робітника, обумовлена ​​характером і конкретним змістом технологічного процесу, в) величина робочої зони і співвідношення між антропометричними характеристиками людини та просторової організацією робочих місць.

У тих випадках, коли в процесі роботи відбувається зміна поз, враховують наступне вимоги: зберігати однакове положення робочого по відношенню до робочої поверхні як при роботі стоячи, так і при роботі сидячи; створювати необхідні умови вільного переходу від однієї пози до іншої і перш за все за рахунок вибору найбільш раціональних геометричних розмірів робочої поверхні і засобів подманіванія.

Простір робочого місця, в якому здійснюються трудові процеси, може бути розділене на робочі зони. Робоча поза буде найменш стомлююча тільки за умови, якщо робоча зона сконструйована правильно.

Правильне конструювання робочих зон визначається відповідністю їх з оптимальним полем зору робітника і визначається дугами, які може описати рука, що повертається в плечі або в лікті на рівні робочої поверхні (тобто враховуючи динамічні АХ), а рухом рук управляє мозок людини відповідно до корекцією очей. Тому робочу зону, зручну для дії обох рук, потрібно обов'язково поєднувати із зоною, зручною для охоплення людським поглядом.

При виробничому процесі для пози "сидячи" (так само, як і для пози «стоячи») кожна зона може бути оцінена таким чином:

Зона 1 є найсприятливішою, оскільки вона найбільш застосовна для точних і дрібних складальних робіт, тому що в ній працюють обидві руки і добре здійснюється зоровий контроль. У разі оперативної роботи в цій зоні слід розмістити елементи керування та індикатори, якими оператору доведеться користуватися найбільш часто, інтенсивно і швидко.

Зони 2 і 3 добре доступні для однієї і мало доступні для іншої руки; зоровий контроль ускладнений. У цих зонах зручно розміщувати інструменти та матеріали, які робочий часто бере правої (лівої) рукою, або органи управління, зоровий контроль за якими не потрібно постійно.

Зона 4 (запасна) - важкодоступна зона; в ній можуть бути розміщені інструменти та матеріали, які не помістилися в зонах 2 і 3.

Зона 5 (зона 6) доступна тільки для правої (лівої) руки; тут можна розмістити інструменти та матеріали, які вживаються зрідка (наприклад, вимірювальні інструменти), або органи управління, якими користуються «не дивлячись».

Відповідно до робочих зонами і антропометричними даними проектуються робочі місця в будь-якому виробничому процесі та будь-які машини і механізми, які обслуговуються людиною.

Органи управління можуть бути ручними і ножними. Переважно управління ручне, причому вигідніше використовувати регулятори, які приводяться в рух рукою до себе або від себе. Слід мати на увазі, що рухи руки до себе більш швидкі, але менш точні, тоді як від себе - більш точні, але менш швидкі. Якщо органи управління не вимагають зусиль, то оператор «не відчуває» рукоятки і діє дуже неточно. Для запобігання тремтіння руки і підвищення точності рухів потрібний певний момент опору рукоятки в межах 3 ... 16,7 Н × м. Для ножних педалей при повному їх натисканні момент опору має становити 20 ... 80 Н × м. Ножні органи управління використовують тоді, коли потрібні великі зусилля і невелика точність: включення - вимикання, грубе регулювання напруги або струму тощо При ручному управлінні максимальні зусилля додаються до важелів, які захоплюються стоїть оператором на рівні плеча, а тим, хто сидів - на рівні ліктя (мал. 2.10), тому органи управління, які використовуються найбільш часто, слід розташовувати на висоті між ліктем і плечем.

У процесі управління людина обов'язково повинен докладати деякі зусилля, тому що відсутність їх (що може бути, наприклад, при кнопковому управлінні) дезорієнтує людину, позбавляє її впевненості у правильності своїх дій, а зайві зусилля приводять до біомеханічної перевантаження.

 

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т2 (1.2)

ДисциплінаОснови біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: М’язи. Робота м’язів – 2 години

ВикладачПалій Л.В.

Курс1 семестр2 спеціальність Сестринська справа

 

1. Актуальність теми: Для контролю за правільностью біомеханічної роботи людини необхідно знати роботу м’язів

 

2. Навчальні цілі:

 

· знати: Роботу м’язів людини

· вміти: Поділяти роботу м'язів на статичну й динамічну

 

 

3. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи

 

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

М’язи.

М'яз, як і всі інші органи, має складну будову. До його складу входить кілька тканин. Основу скелетного м'яза становить посмугована м'язова тканина.

Скорочуючись, м'яз стає коротшим і товщим, при цьому він виконує певну механічну роботу. Величина виконуваної роботи залежить від сили його скорочення і довжини, на яку м'яз коротшає.

 

Сила м’язів,

Сила м'яза пропорційна кількості м'язових волокон, з яких він побудований, а точніше — площі поперечного перерізу всіх м'язових волокон м'яза.

Практично, чим товщий м'яз, тим він сильніший. Довжина, на яку м'яз може зменшуватись (або висота, на яку м'яз підіймає вантаж), залежить від загальної довжини м'яза.

Скелетні м'язи, перекидаючись через суглоб, а іноді через два і більше суглобів, прикріплюються своїми кінцями до різних кісток. Вкорочення м'яза під час скорочення супроводжується зближенням його кінців і кісток, до яких прикріплений м'яз. При цьому кістки й суглоби, в яких здійснюється рух кістки, виконують функцію важелів.

У здійсненні кожного руху бере участь, як правило, кілька груп м'язів, причому м'язи однієї групи, наприклад передні м'язи плеча, скорочуються, а м'язи протилежної групи (задні) в цей час розслабляються. Завдяки одночасному скороченню і розслабленню протилежних груп м'язів забезпечується плавність рухів. М'язи, що виконують одну й ту саму роботу — один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м'язи, що діють у протилежних напрямках, — антагоністами. Наприклад, усі м'язи, які здійснюють згинання плечового суглоба, складатимуть групу синергістів цього руху, синергістами між собою будуть і м'язи, що зумовлюють розгинання цього суглоба. Однак ці дві групи м'язів — згиначі і розгиначі — одна відносно одної будуть антагоністами. Антагоністична дія м'язів — важливе пристосування в роботі рухового апарату. Під час кожного руху напружуються не лише м'язи, що його здійснюють, а й їхні антагоністи, протидіючи тязі і тим самим надаючи рухові точності й плавності.

Узгоджене чергування скорочення і розслаблення різних груп м'язів та координація всіх рухів здійснюються нервовою системою і мають рефлекторний характер. Якщо ми, наприклад, наступили на що-небудь гостре або доторкнулись до чогось гарячого, то руку чи ногу ми відсмикнемо ще до того, як виникне відчуття болю. Гаряче тіло або колючий предмет подразнюють рецептори шкіри. Збудження, що виникло в них, по доцентрових нервових волокнах передається в центральну нервову систему, де відбувається передавання збудження на відцентровий нейрон, і до м'яза надходить імпульс, який викликає його скорочення і відсмикування ноги чи руки. В той же час у м'язах антагоністах виникає гальмування, і вони розслабляються. Інколи м'язи згиначі і м'язи розгиначі можуть одночасно перебувати в розслабленому (рука вільно провисає вздовж тіла) або скороченому (рука зафіксована зігнутою в ліктьовому суглобі) стані.

Часто м'язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, що містяться в самих м'язах або сухожилках. Прикладом може бути колінний рефлекс. Складні дії нашого повсякденного життя, наприклад ходіння, здійснюються внаслідок узгодженої дії не окремого органа, а цілої групи органів опорно-рухового апарату, що зумовлено регулювальною функцією нервової системи.

 

Під час скорочення м'яз виконує роботу, яку можна виміряти. Для цього значення маси вантажу, який підіймає м'яз, множать на висоту його підняття. При збільшенні вантажу робота зростає, а потім, досягши певного рівня (максимуму для кожного окремого м'яза), поступово знижуватиметься. Якщо вантаж досить великий і м'яз не здатний його підняти, робота дорівнюватиме нулю. Якщо взяти середній для певного м'яза вантаж і підіймати його з різною частотою, то виявиться, що найбільша робота м'яза спостерігатиметься при середньому ритмі рухів.

Середні величини навантажень і темпу неоднакові у різних людей. Найбільші вони у людей, що займаються фізичною працею, і спортсменів. Кожна людина може, тренуючи м'язи, підняти межі цих величин і, отже, підвищити свою працездатність. Проте робота людини залежить не лише від вірного підбору навантаження і темпу. Велике значення має і стан нервової системи. Винятково велике значення має свідомість, яка пов'язана з головним мозком. Інтерес до виконуваної роботи, розуміння її значення, необхідності й важливості відчутно впливають на продуктивність праці.

Робота м'язів

Роботу м'язів поділяють на статичну й динамічну.

Динамічна робота — це робота, що здійснюється м'язами під час їх переміщення (керування токарним верстатом, пиляння дров тощо); у цьому разі скорочення м'язів чергується з їх розслабленням.

Під час статичної роботи (утримання вантажу, пози) м'язи перебувають у тривалому напруженні, однак не змінюють свого положення в просторі.

Тривала безперервна робота м'яза спричинює поступове зниження працездатності — втому. Зниження працездатності м'язів зумовлене двома основними причинами. Першою з них є те, що нервово-м'язове з'єднання , через яке збудження передається з нерва на м'яз, стомлюється значно раніше, ніж м'язові волокна. І. М. Сєченов установив, що відновлення працездатності стомлених м'язів відбувається швидше, якщо перейти з з одного виду роботи на інший. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше, якщо працюють м'язи другої руки. Такий відпочинок І. М. Сєченов назвав активним, на відміну від простого спокою. Ці факти він розглядав як доказ того, що втома розвивається насамперед у нервових центрах.

Другою причиною втоми працюючого м'яза є нагромадження в ньому недоокиснених продуктів розщеплення (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також виснаження в ній енергетичних запасів. Якщо м'яз тимчасово припиняє роботу і перебуває в стані спокою, то кров видаляє з нього продукти розщеплення і постачає йому поживні речовини. Втома зникає, м'яз відновлює працездатність.

 

 

Використана література:

 

  1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т3 (1.3)

ДисциплінаОснови біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: Інфразвук та види його впливу на організм людини – 2 години.

ВикладачПалій Л.В.

Курс1 семестр2 спеціальність Сестринська справа

 

1. Актуальність теми: На людину впливають різні звуки. Необхідно для безпеки знати, як впливає інфразвук

 

2. Навчальні цілі:

 

· знати: Вплив інфразвуку на організм людини

· вміти:

 

3. Матеріали до аудиторної та аудиторної самостійної роботи

 

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Використана література

http://fiz.1september.ru/articlef.php?ID=200600307

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ II

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ III

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

МОДУЛЬ ІY

Основні етапи роботи

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Використвння в медицині

Люмінесцентний аналіз найбільш ефективний у діагностиці і при визначенні прогнозу судинних захворювань кінцівок. Ланге і Бойд, Крізмон і Фурман, а також С.М. Луценко, використовуючи внутрішньовенне введення флуоресцеїну, вивчали кровопостачання в хворих облітеріруючим ендартеріїтом.

Введення флуоресцеїну в стегнову артерію дозволяє також значно краще визначити ступінь порушення кровопостачання кінцівок при облітеріруючому ендартеріїиті й атеросклерозі, діагностувати артеріальну емболію, передбачючи можливість розвитку гангрени, прогнозувати доцільність і ефективність симпатектомії.

При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок і тромбофлебітах люмінесцентний метод використовується для дослідження коллатерального кровообігу й умов кровообігу в області трофічних варикозних виразок, визначення точних границь активованих навколишніх тканин при поверхневих тромбофлебітах.

Метод з успіхом застосовується в нейрохірургії: у діагностиці запальних процесів головного мозку і мозкових оболонок. Г.М. Локтіонов, а також закордонні вчені використовували прижиттєве флуорохромірування для виявлення пухлин мозку під час операції. Г.Д. Князєва й ін. вивчали стан гемато-энцефалічного бар'єру при повітряній емболії мозку під час операції на серце, використовуючи флуоресцентний індикатор. Хофман і ін. повідомили про механізм проникнення флуоресцеїну через гемато-энцефалічний бар'єр.

Після операцій шкірної пластики люмінесцентний метод допомагає визначити повноцінність кровопостачання на ранньому етапі.

Показана ефективність люмінесцентного методу при ранньому визначенні некрозу тканин і його глибини при відмороженні. Так, М.Л.Лущицкий встановлював границю некротичних тканин у середньому на 3-4 дня раніш, ніж це вдається клінічно.

У грудній хірургії люмінесцентний метод здобуває практичне значення при операціях на легені і у визначенні зон ішемії при інфаркті міокарда.

У лор-хірургії люмінесцентний аналіз знайшов дуже широке застосування в діагностиці цілого ряду патологічних процесів.

Вивчаються можливості люмінесцентного методу в індикації пухлин.

У 1966 р. з'явилися наші публікації, що стосуються люмінесцентних операційних досліджень порожнистих органів черевної порожнини.

Були приведені дані досліджень, що відбивають фізичні основи і розробку технічних прийомів люмінесцентних досліджень під час операцій.

Вперше в літературі були опубліковані результати люмінесцентних досліджень порожнистих органів, що дозволили застосувати в наступному метод у клініці з діагностичною метою.

Серед інших досліджень заслуженим успіхом стала користуватися люмінесцентна мікроскопія, що відноситься до більш тонких методів вивчення структури, біофізико-хімічного і функціонального стану клітки.

Люмінесцентний метод дозволяє виявляти кислі мукополісахариди і різні компоненти тканин, зокрема альдегіди і кетони, глікоген, жир, кальцій.

Люмінесцентний аналіз набув широкого застосування в санітарії і гігієні, судовій медицині, а також у фармакології.

Апаратура

Апаратура для макролюмінесцентних досліджень повинна бути портативної, зручний, повинна забезпечувати проведення діагностичних спостережень у будь-яких умовах, мати оптико-світлотехнічну систему для концентрації випромінювання на визначену ділянку досліджуваної поверхні тіла хворого. Були виготовлені люмінесцентні освітлювачі, придатні для дослідження різних анатомічних областей.

При анатомо-експериментальних дослідженнях застосували люмінесцентний освітлювач, що складається з джерела ультрафіолетового випромінювання з приладом включення і світлофільтра. Апарат зміцнювався на штативі. Як джерело ультрафіолетового світла використовувалася пряма ртутно-кварцова лампа високого тиску ПРК-4.

Протягом перших 10 хв. після включення такої лампи електричні параметри її змінюються (несталий режим), а потім стабілізуються (сталий режим) при постійній напрузі мережі. Лампа при горінні знаходиться в горизонтальному положенні, відхилення не перевищували 15°, при великих відхиленнях перегріваються катоди і скорочуються терміни горіння лампи.

Лампу поміщали в кожух з дюралюмінію зі спеціальним тубусом, що має вікно для світлофільтра. Кожух із ртутно-кварцовою лампою зміцнювали на довгому чи короткому штативі.

Експлуатувалася лампа тільки з приладом включення. Прилад включення взятий від настільної ртутно-кварцової лампи. Щоб уникнути перегріву лампи і світлофільтра прилад періодично виключали для охолодження. Повторні включення лампи можливі тільки через 10-15 хв. Швидкість охолодження лампи залежить від температури навколишнього повітря.

Використовували світлофільтри УФС-3 і УФС-4, що затримують видиме світло і пропускають визначений спектр ультрафіолетових променів. УФС-3 виділяє промені в спектрі від 320 до 390 ммк, а УФС-4 - 340-390 ммк. Світлофільтр закриває вікно висувного тубуса і розташовується на відстані 25 див від лампи. Розмір скелець 100x100 мм, товщина скла 5 мм.

Створена установка виявилася зручної і для дослідження хірургічних об'єктів, тому що давала вузький пучок фільтрованого ультрафіолетового світла, направляється легко на операційне поле. Несприятливого впливу на зір установка не робила: металевий кожух на лампі захищає шкірні покриви й очі людини.

У результаті широкого впровадження люмінесцентних досліджень у клініці стало необхідним використовувати більш могутні джерела ультрафіолетового випромінювання, щоб рівномірно висвітлювати великі поверхні досліджуваного об'єкта. Для цього в клініці загальної хірургії змонтували люмінесцентний освітлювач на базі ртутно-кварцового випромінювач ОРК-21.

При застосуванні люмінесцентного дослідження зустрілися в клініці з рядом технічних труднощів. Вони були обумовлені насамперед глибоким анатомічним розташуванням такого органа, як підшлункова залоза.

Аналогічні труднощі були при необхідності проведення люмінесцентного дослідження в піддіафрагмальному просторі чи просторі в малому тазі.

Тому був запропонований операційний люміноскоп, позбавлений цих недоліків.

Операційний люміноскоп складається з ебонітового корпуса рефлектора діаметром 6 см. У корпусі рефлектора установлений відбивач, виточений з алюмінієвого сплаву, і світлофільтр з увіолевого скла, що пропускає ультрафіолетові промені і поглинає видимі. Як джерело випромінювання застосована люмінесцентна ртутна лампа ЛУФ-4.

Запропонований операційний люмінескоп дозволяє одержувати вузький пучок фільтрованого ультрафіолетового світла і здійснювати люмінесцентне дослідження як підшлункової залози, так і інших органів і важкодоступних відділів черевної порожнини.

Фотолюмінофори

Метод люмінесцентного аналізу в медицині став більш успішно розроблятися з розвитком вивчення вторинної люмінесценції. Остання представляє світіння, що виникає після фарбування тканин спеціальними барвниками - фотолюмінофорами. Органічні фотолюмінофори, що випромінюють під дією ультрафіолетових чи променів видимої частини спектра, часто називають флуоресцентними барвниками, чи флуорохромами.

Розглядаючи численні роботи з люмінесцентного аналізу в медицині, прийшли до висновку, що основним і самим коштовної флуорохромом є флуоресцеїн.

Флуоресцеїн (диоксифлуоран) (C20H12O5) – органічну сполуку, барвник групи трифенілметанових, червоний кристалічний порошок, розчиняється в спирті, ефірі і водяних лугах. Назва "флуоресцеїн" дано сполуці тому, що в лужних розчинах він має сильну флуоресценцію (у концентраціях до 1 : 2000000).

Отримують флуоресцеїн при нагріванні фталевого ангідриду з резорцином. У лужному середовищі оптимальна концентрація його 0,8 г/л, колір флуоресценції жовто-зелений, відносна яскравість 0,26 нт.

Флуоресцеїн майже нерозчинний у воді, тому для парентерального введення цього препарату застосовують його натрієву сіль.

Флуоресцеїн - один з найбільше яскраво світних флуорохромів. Енергетичний вихід світіння при кімнатній температурі у флуоресцеина досягає 70-71%. Препарат не токсичний і усебічно вивчений експериментаторами і клініцистами. Він допущений для застосування в клініці Міжнародною фармакопеєю, фармацевтами США, Великобританії й інших країн.

Однак, даючи повну й об'єктивну характеристику препарату, слід зазначити, що він має побічні ефекти, що часом небажані і вимагають своєчасного усунення. Нудота і рвота – найбільш часті ускладнення, що виникають при люмінесцентному дослідженні з флуоресцеїном, особливо при внутрішньовенному і внутріартеріальному введенні препарату. Однак вони легко знімаються зменшенням дози препарату, уповільненням швидкості введення його в судинне русло

 

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т12 (5.2)

ДисциплінаОснови біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: Роль мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) в лікуванні захворювань – 2 години.

ВикладачПалій Л.В.

Курс1 семестр2 спеціальність Сестринська справа

 

1. Актуальність теми: В медицині все більше застосовують новітні технології лікування, такі, як мікрохвильова резонансна терапія (МРТ) та КВЧ – терапія.

 

2. Навчальні цілі:

 

· з







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.193.85 (0.033 с.)