ТОП 10:

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ТЕМАТИЧНИХ МОДУЛІВ КЕЙСУ



 

 

Кейс СПРC Змістовний модуль І Змістовний модуль ІІ Змістовний модуль ІІІ Змістовний модуль IY Змістовний модуль Y
Загальна кількість годин відведених на опрацювання модуля
Теми змістовних модулів Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 Т 10 Т 11 Т 12 Т 13 Т 14 Т 15 Т 16 Т 17 Т 18
Кількість годин відведених на опрацювання змістовних модулів
Форми контролю Поточний

 

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

 

НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ ЗА

ТЕМАТИЧНИМИ

МОДУЛЯМИ

 

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКЕ ОБЛАСНЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

ДИСЦИПЛІНА: ОСНОВИ БІОЛОГІЧНОЇ ФІЗИКИ ТА МЕДИЧНА АПАРАТУРА

САМОСТІЙНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ I

Основи біомеханіки та біоакустики

 

ТЕМА 1.1.Антропометричні та масінерційні характеристики людини –

2 години.

ТЕМА 1. 2. М’язи. Робота м’язів – 2 години.

 

 

ТЕМА 1.3. Інфразвук та види його впливу на організм людини – 2 години.

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т1 (1.1)

ДисциплінаОснови біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: Антропометричні та масінерційні характеристики людини – 2 години

ВикладачПалій Л.В.

Курс1 семестр2 спеціальність Сестринська справа

1. Актуальність теми: Для правільної організації біомеханічної роботи людини необхідно знати його антропометричні та масінерційні характеристики

 

2. Навчальні цілі:

 

· знати: антропометричні та масінерційні характеристики

· вміти: визначати антропометричні характеристики

 

3. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи

 

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.

Для вивчення теми необхідно:

 

ЗНАТИ ВМІТИ З ДИСЦИПЛІНИ
Динамічна та статистична робота людини під час різних видів її діяльності Вимірювати біомеханічні характеристики Фізіологія людини

 

3.2. Рекомендована література:

Основна:

1. Шевченко А.Ф. Основи медичної і біологічної фізики: підручник. – . К.: Медицина. 2008. – С.29 – 34

Додаткова:

2. Лекція з теми – додається.

 

Основні етапи роботи

I етап – опрацювання рекомендованої літератури

Завдання Зверніть увагу
Вивчити: антропометричні та масінерційні характеристики 1. Динамічні АХ
2. Статичні АХ

 

II етап – виконання завдань для самоконтролю

Сконструювати робочі зони для пози «сидячи» і для пози «стоячи»

III етап – закріплення знань і навичок

 

Після вивчення теми необхідно:

ЗНАТИ ВМІТИ
1. Антропометричні та масінерційні характеристики Вимірювати біомеханічні характеристики
2. Динамічна та статистична робота людини під час різних видів її діяльності Сконструювати робочі зони для пози «сидячи» і для пози «стоячи»  

Додаткові завдання ( матеріали позааудиторної роботи)

Зробити «Інформативний листок» – реферативне неперіодичне видання – Антропометричні та масінерційні характеристики людини.

 

 

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ЛУГАНСЬКЕ ОБЛАСНЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

ДИСЦИПЛІНА: ОСНОВИ БІОЛОГІЧНОЇ ФІЗИКИ ТА МЕДИЧНА АПАРАТУРА

САМОСТІЙНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

 

 

ЛЕКЦІЯ № 1

 

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТАМИ

 

 

 

 

ТЕМА :Антропометричні та масінерційні характеристики людини –

2 години.

 

ПЛАН

 

1.Визначення антропометричних характеристик.

2. Динамічні АХ .

3.Статичні АХ .

 

Визначення антропометричних характеристик.

Антропометричні характеристики визначаються розмірами тіла людини і його окремих частин і використовуються для проектування найбільш раціональних, а значить і безпечних умов праці, так як вони дозволяють розраховувати просторову організацію робочого місця, встановлювати зони досяжності і видимості, розміри конструктивних параметрів робочого місця і пристосувань (висота, ширина, довжина, глибина і т. п.).

Антропометричні характеристики (АХ) поділяють на динамічні та статичні.

Динамічні АХ

Динамічні АХ використовуються для визначення обсягу робочих рухів, зон досяжності і видимості, по них розраховують просторову організацію робочого місця.

Статичні АХ

Статичні АХ можуть бути лінійними і дуговими. Залежно від орієнтації тіла в просторі лінійні розміри діляться на подовжні (висота різних точок над підлогою або сидінням), поперечні (ширина плечей, тазу і т. п.), передньозадній (передня досяжність руки та ін.) Останні дві групи лінійних АХ інакше називаються діаметрами.

Мінімальні і максимальні значення антропометричних характеристик використовуються з урахуванням характеру виконуваної робочої операції або вибору параметра пристосування; в тих випадках, коли оператор щось повинен діставати, до чогось дотягнутися, вибирають мінімальні значення, а при визначенні розмірів сидіння, висоти ніші для ніг і т.п. - максимальні.

Слід зазначити, що поза «стоячи» вимагає великих енергетичних витрат і менш стійка через піднятого центру тяжіння. Тому в цій позі швидше наступає стомлення.

Робоча поза "сидячи" має цілий ряд переваг: різко зменшується висота центру ваги над точкою опори, завдяки чому зростає стійкість тіла, значно скорочуються енергетичні витрати організму для підтримки такої пози, внаслідок цього вона є менш стомлюючої .

Робоча поза обрана правильно, якщо проекція загального центру ваги лежить в межах площі опори. Якщо в процесі роботи діє невелика група м'язів, то переважно поза «сидячи», при роботі великої групи м'язів - поза «стоячи».

Будь-яка поза, проекція центра ваги якої виходить за межі площі опори, буде викликати значні м'язові зусилля, тобто статичні напруги Тривалі статичні напруги м'язи можуть викликати швидке стомлення, зниження працездатності, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопість) і травматизм. При проектуванні робочого місця необхідно враховувати наступне: якщо при прямій позі "сидячи" м'язову роботу прийняти рівною одиниці, то при прямій позі "стоячи" м'язова робота складає 1,6; при похилій позі "сидячи" - 4, а при похилій позі "стоячи »- 10. Статична поза виснажливіший, ніж динамічна.

Найбільш важливими моментами, що визначають вибір робочої пози, є: а) застосовується зусилля в процесі роботи; б) ступінь рухливості робітника, обумовлена ​​характером і конкретним змістом технологічного процесу, в) величина робочої зони і співвідношення між антропометричними характеристиками людини та просторової організацією робочих місць.

У тих випадках, коли в процесі роботи відбувається зміна поз, враховують наступне вимоги: зберігати однакове положення робочого по відношенню до робочої поверхні як при роботі стоячи, так і при роботі сидячи; створювати необхідні умови вільного переходу від однієї пози до іншої і перш за все за рахунок вибору найбільш раціональних геометричних розмірів робочої поверхні і засобів подманіванія.

Простір робочого місця, в якому здійснюються трудові процеси, може бути розділене на робочі зони. Робоча поза буде найменш стомлююча тільки за умови, якщо робоча зона сконструйована правильно.

Правильне конструювання робочих зон визначається відповідністю їх з оптимальним полем зору робітника і визначається дугами, які може описати рука, що повертається в плечі або в лікті на рівні робочої поверхні (тобто враховуючи динамічні АХ), а рухом рук управляє мозок людини відповідно до корекцією очей. Тому робочу зону, зручну для дії обох рук, потрібно обов'язково поєднувати із зоною, зручною для охоплення людським поглядом.

При виробничому процесі для пози "сидячи" (так само, як і для пози «стоячи») кожна зона може бути оцінена таким чином:

Зона 1 є найсприятливішою, оскільки вона найбільш застосовна для точних і дрібних складальних робіт, тому що в ній працюють обидві руки і добре здійснюється зоровий контроль. У разі оперативної роботи в цій зоні слід розмістити елементи керування та індикатори, якими оператору доведеться користуватися найбільш часто, інтенсивно і швидко.

Зони 2 і 3 добре доступні для однієї і мало доступні для іншої руки; зоровий контроль ускладнений. У цих зонах зручно розміщувати інструменти та матеріали, які робочий часто бере правої (лівої) рукою, або органи управління, зоровий контроль за якими не потрібно постійно.

Зона 4 (запасна) - важкодоступна зона; в ній можуть бути розміщені інструменти та матеріали, які не помістилися в зонах 2 і 3.

Зона 5 (зона 6) доступна тільки для правої (лівої) руки; тут можна розмістити інструменти та матеріали, які вживаються зрідка (наприклад, вимірювальні інструменти), або органи управління, якими користуються «не дивлячись».

Відповідно до робочих зонами і антропометричними даними проектуються робочі місця в будь-якому виробничому процесі та будь-які машини і механізми, які обслуговуються людиною.

Органи управління можуть бути ручними і ножними. Переважно управління ручне, причому вигідніше використовувати регулятори, які приводяться в рух рукою до себе або від себе. Слід мати на увазі, що рухи руки до себе більш швидкі, але менш точні, тоді як від себе - більш точні, але менш швидкі. Якщо органи управління не вимагають зусиль, то оператор «не відчуває» рукоятки і діє дуже неточно. Для запобігання тремтіння руки і підвищення точності рухів потрібний певний момент опору рукоятки в межах 3 ... 16,7 Н × м. Для ножних педалей при повному їх натисканні момент опору має становити 20 ... 80 Н × м. Ножні органи управління використовують тоді, коли потрібні великі зусилля і невелика точність: включення - вимикання, грубе регулювання напруги або струму тощо При ручному управлінні максимальні зусилля додаються до важелів, які захоплюються стоїть оператором на рівні плеча, а тим, хто сидів - на рівні ліктя (мал. 2.10), тому органи управління, які використовуються найбільш часто, слід розташовувати на висоті між ліктем і плечем.

У процесі управління людина обов'язково повинен докладати деякі зусилля, тому що відсутність їх (що може бути, наприклад, при кнопковому управлінні) дезорієнтує людину, позбавляє її впевненості у правильності своїх дій, а зайві зусилля приводять до біомеханічної перевантаження.

 

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т2 (1.2)

ДисциплінаОснови біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: М’язи. Робота м’язів – 2 години

ВикладачПалій Л.В.

Курс1 семестр2 спеціальність Сестринська справа

 

1. Актуальність теми: Для контролю за правільностью біомеханічної роботи людини необхідно знати роботу м’язів

 

2. Навчальні цілі:

 

· знати: Роботу м’язів людини

· вміти: Поділяти роботу м'язів на статичну й динамічну

 

 

3. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.193.85 (0.007 с.)