Застосування сучасної медичної апаратури в діагностичних, лікувальних та реабілітаційних установах

 

В результаті досягнень в області дослідження електромагнітних явищ отримали бурхливий розвиток відповідні галузі техніки: электро- і радіотехніка. Поступово багато розділів радіотехніки почали іменувати радіоелектронікою, або електронікою.

Електроніка — прикладна галузь знань. Одне з поширених застосувань електронних пристроїв пов'язане з діагностикою і лікуванням захворювань. Розділи електроніки, в яких розглядаються особливості застосування електронних систем для вирішення медико-біологічних завдань,, а також пристрій відповідної апаратури отримали назву медичної електроніки.

Медична електроніка грунтується на відомостях з|із| фи­зики|, математики, техніки, медицини, біології, фізіології і інших наук, вона включає біологічну і фізіологічну| електроніку.

Застосування|вживання| електроніки в медицині багатообразні|різноманітні|, бо це область, що постійно розширюється. В даний час|нині| багато традиційно «неелектричних» характеристик — температуру, |смеще біохімічні показники і ін. — при вимірюваннях| перетворять в електричний сигнал. Інформацію, яка надана | електричним сигналом, зручно передавати на відстаньі надійно реєструвати. Можна виділити наступні|такі| ос­новні| групи електронних приладів і апаратів, використовуваних для медико-біологічних цілей.

Пристрої для отримання (знімання), передачі і реєстрації медико-біологічної інформації. Така інформація може бути не тільки про процеси, що відбуваються в організмі (біологічних тканинах, органах, системах), але і про стан навколишнього середовища (санітарно-гігієнічне призначення), про процеси, що відбуваються в протезах, і так далі Сюди відноситься велика частина діагностичної апаратури: балістокардіографи, фонокардіографи, реографи і ін. Для переважної більшості цих приладів в радіотехнічному відношенні характерна наявність підсилювачів електричних сигналів.

До цієї групи можна віднести п злсктромедичну| апара­туру| для лабораторних що натоптав, наприклад, рН-метр|.

Електронні пристрої, обоепсчинающие дозуюча дія на організм різними фізичними чинниками (ультразвук, електричний струм, електромагнітні поля і ін.) з метою лікування: апарати мікрохвильової терапії, апарати для електрохірургії, кардиостимуляториы м ін. З фізичної точки зору ці пристрої є генераторами різних електричних сигналів.

Кібернетичні електронні пристрої: а) електронні обчислювальні машини для переробки, зберігання і автоматичного аналізу міді ко-биологической інформації; б) пристрої для управління процесами життєдіяльності і автоматичного регулювання станом навколишнього людину середовища; у) електронні моделі біологічних процесів і ін.

Застосування|вживання| електронних медичних приладів і апаратів підвищує ефективність діагностики і лікування і збільшує продуктивність праці медичного персоналу.

 

2. Електробезпека для пацієнтів та медичного персоналу

Одним з важливих|поважних| питань, зв'язаних з використанням элек­тронной| медичної апаратури, є|з'являється| її електробезпека| як для пацієнтів, гак| і для медичного персоналу.

Хворий унаслідок різних причин (ослаблена організму, дія наркозу, відсутність свідомості, наявність електродів на тілі, тобто пряме включення пацієнта в електричний ланцюг, і ін.) опиняється в особливо електронебезпечних умовах в порівнянні із здоровою людиною. Медичний персонал, що працює з медичною електронною апаратурою, також знаходиться в умовах риски поразки електричним струмом.

У електричній мережі|сіті| і в технічних пристроях|устроях| зазвичай|звично| за­дают| електрична напруга|напруження|, проте|однак| дія на організм або органи надає|робить| електричний струм|тік|, тобто заряд, який тече | через біологічний об'єкт в одиницю часу.

Опір тіла людини між двома торканнями|дотиками| (электро­дами|) складається з|із| опору внутрішніх тканин і органів і опору шкіри.

Основна і головна вимога — зробити недоступним ка­сание| частин|часток| апаратури, що знаходяться|перебувають| під напругою|напруженням|.

Для цього перш за все ізолюють частини приладів і апаратів, що знаходяться під напругою, один від одного і від корпусу апаратури. Ізоляція, що виконує таку роль, називається основною або робочою. Отвори в корпусі повинні унеможливлювати випадкового проникнення і стосується внутрішніх частин апаратури пальцями, металевими ланцюжками прикрас і тому подібне Проте навіть якщо частини апаратура, що знаходиться під напругою, і закриті від дотику, це ще не забезпечує повної безпеки принаймні по двох причинах.

По-перше, якою б не була ізоляція між внутрішніми частинами апаратури і її корпусом, опір приладів і апаратів змінному струму не нескінченно. Не нескінченно і опір між проводами електромережі і землею. Тому при торканні людиною корпусу апаратури через тіло людини пройде деякий струм, званий струмом витоку.

По-друге, не виключено, що завдяки псуванню робочої ізоля­ції(старіння, вологість|вогкість| навколишнього|довколишнього| повітря) виникає елект­ричне| замикання внутрішніх частин|часток| апаратури з|із| корпусом — «пробій на корпус», і зовнішня, доступна для торкання|дотику| частина|частка| а­паратури(корпус) опиниться під напругою|напруженням|.

І в одному і в іншому випадку, мають бути прийняті заходи, які виключали б ураження|ураження| струмом|током| осіб|облич| при тому, що стосується|дотик| корпусу при­бора| або апарату.

Сила струму витоку на корпус як і всякий струм провідності, за законом Ома залежить від напруги і опору ланцюгу.

Оскільки сила струму витоку істотно впливає на безпеку експлуатації медичної апаратури, то при конструюванні і виготовленні цих виробів враховують допустиму силу цього струму як при нормальній роботі приладів і апаратів, так і у разі одиничного порушення. Під одиничним порушенням розуміють відмову одну із засобів захисту від поразки електричним струмом. За умовами електробезпеки одиничне порушення не повинне створювати безпосередньої небезпеки для людини.

До таких основних захисних заходів відносяться заземлення і занулення. Для розуміння фізичної сторони цих мерів потрібно знати, як електромедицинська апаратура підключається до трифазної системи.

Зазвичай|звично| електромедична апаратура приєднується як од­нофазне| навантаження до лінійної або фазової напруги|напруження|.

В даний час в більшості випадків поширені трифазні мережі із заземленою нейтраллю. В цьому випадку захисне заземлення малоефективне. Швидше за все при пробої спрацює запобіжник, проте це може відбутися не відразу або навіть зовсім не відбутися при недостатній силі аварійного струму. Для того, щоб запобіжник спрацював, використовують інший вид захисту — захисне занулення, при якому корпус апаратури сполучають провідниками з нульовим дротом мережі. У разі пробою на корпус виникає коротке замикання, спрацьовує запобіжник, і апаратура відключається від джерела напруги.

 

Методична розробка для організації самостійної роботи студентів

№ Т₉ (4.2)

Дисципліна Основи біологічної фізики та медична апаратура

 

Тема: Сучасні погляди на механізм дії магнітного поля на організм людини– 2 години.

Викладач Палій Л.В.

Курс 1 семестр 2 спеціальність Сестринська справа

 

1. Актуальність теми: Магнітне поле діє на біологічні системи, які в ньому знаходяться. Цю дію вивчає розділ біофізики, званий магнітобіологією.

 

 

2. Навчальні цілі:

 

· знати: Сучасні погляди на механізм дії магнітного поля на організм людини

· вміти:

 

3. Матеріали до аудиторної та аудиторної самостійної роботи

 

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.

Для вивчення теми необхідно:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ	З ДИСЦИПЛІНИ
Походження магнітного поля		Фізика

 

3.2. Рекомендована література:

Основна:

1.Шевченко А.Ф. Основи медичної і біологічної фізики: підручник. –. К.: Медицина. 2008. – С.322–327.

2. Лекція з теми – додається.

 

Основні етапи роботи