Санітарна обробка при виявленні у хворого педикульозу

Для боротьби з головними вошами існують різні методи (використання керосину, сабадилового оцту, 50% мильно-сольвентової пасти або емульсії, 0,15% водної емульсії карбофосу, 5% мазі метилацетофосу), часто доповнені стрижкою волосся голови. Волосся обробляють одним із цих засобів і покривають косинкою на 15-20 хвилин. Потім ретельно миють голову теплою водою і ополіскують 6% розчином столового оцту. Після стрижки волосся спалюється. Якщо волосся залишають, то його ретельно вичісують спеціальним гребінцем. На титульному листі історії хвороби хворого з педикульозом ставлять літеру “Р”. Речі хворого здають в спеціальному мішку в дезкамеру.

Транспортування хворого з приймального відділення у стаціонар.

Пацієнта, який може самостійно ходити направляють у відділення пішки в супроводі сестри. Для транспортування важкохворих користуються ношами, каталками чи кріслами-каталками. Ноші з хворим несуть двоє або четверо людей. Ноші застеляють простиралом а хворого накривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезінфікують. При транспортування на кріслі-каталці медична сестра нахиляє крісло-каталку вперед, наступивши при цьому на підставку для ніг, допомагає хворому сісти в крісло і опускає крісло-каталку в вихідне положення. Перекладати важкохворих з кушетки на носилки в приймальному відділенні, а потім з носилок на ліжко в палаті зручніше двом або трьом особам. При невеликій масі тіла хворого це може зробити й одна людина.

 

Практичне заняття

Тема: Організація роботи в хірургічному стаціонарі.

 

І. Актуальність теми

Невід’ємною складовою в комплексі лікувальних заходів, спрямованих на успішне лікування хворих, є дотримання санітарно-гігієнічних правил та нормативів роботи лікувальних закладів. Санітарно-гігієнічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідеміологічних заходів, які запобігають виникненню і розвитку внутрішньолікарняної інфекції, яка може призвести до розвитку ускладнень у хворих з хірургічною патологією. Одними із складових цих заходів є відповідна структура хірургічного відділення, організація роботи медичного персоналу, дотримання працівниками відділення особистої гігієни.

Важливим компонентом лікування хворого є щадіння психіки хворого. Психічний стан хворого має суттєвий вплив на результат лікування. В своїй роботі працівники хірургічного відділення не повинні негативно впливати на стан психіки хворого. Хворий довіряє нам своє здоров’я та життя, тому необхідно знати основні принципи медичної етики та деонтології в хірургічній клініці.

 

ІІ. Цілі заняття:

1. Мати уяву про основні принципи медичної етики та деонтології в хірургічній клініці (α=І).

2. Знати структуру хірургічного відділення (α=ІІ).

3. Знати обов’язки середнього медичного персоналу (α=ІІ).

4. Знати вимоги до особистої гігієни та одягу медичного персоналу в хірургічному відділенні (α=ІІ).

5. Знати медичну документацію, що веде медична сестра (α=ІІ).

6. Провести реєстрацію хворого, що поступає у хірургічне відділення (α=ІІІ).

7. Провести вимірювання температури тіла у хворих та заповнити температурні листи (α=ІІІ).

8. Провести розкладку та роздачу ліків хворим (α=ІІІ).

9. Виконати транспортування хворого в перев’язочну, в операційну, в діагностичне відділення (α=ІІІ).

 

Зміст навчання

В обов’язки медичної сестри входить ретельне виконання правил медичної деонтології – науки про принципи поведінки медичного персоналу.

Догляд за хворими вимагає як уміння виконати різні гігієнічні та лікувальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо професійним, і деонтологічно витриманим. Милосердне гуманне ставлення до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв’язку з впливом на центральну нервову систему анатомічний та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це буває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичайної атмосфери та трудової діяльності, побутові незручності та обмеження, а часто навіть нездатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів). Створення у хворого доброго, оптимістичного настрою, віра в сприятливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доброго догляду і чуйного ставлення до хворого, є важливим і почесним обов’язком медичних працівників лікарень та поліклінік.

Велике значення у створенні сприятливого перебування хворого в лікувальній установі мають взаємовідносини між персоналом, хворим та його родичами. Поведінці медичної сестри надається особлива увага. Чутливість, увага, акуратність, готовність завжди прийти на допомогу хворому, вміння утішити його словом, вселити в нього бадьорість, впевненість у сприятливому результаті лікування – важливі якості медичної сестри.

Акуратність і охайність медичної сестри і санітарки, чистота халату і шапочки повинні сполучатись з поведінкою, що відрізняється привітністю, готовністю надати допомогу негайно.

Взаємовідносини середнього та молодшого медичного персоналу повинні проявлятись взаємною повагою. Звертання допустиме лише за ім’ям та по батькові. Не можна в присутності хворих обговорювати помилки, що були допущені при виконанні тих чи інших процедур та маніпуляцій.

Медична сестра повинна звертатись до хворого за ім’ям та по батькові. Турботливе відношення до хворого, що поступає у відділення, сприяє установленню довіри, взаємної поваги, контакту. Під час розмови із хворим медичний персонал повинен строго стежити не тільки за змістом свого мовлення, але і за інтонацією, мімікою, жестикулюванням.

Особлива обережність потребується при спробах хворих отримати роз’яснення щодо діагнозу, особливостях захворювання, можливих ускладненнях, майбутніх дослідженнях тощо. Лікар повинен допомогти персоналу виробити тактичні, спокійні відповіді з рекомендацією звертатись з цими питаннями до лікуючого лікаря.

При виконанні хворому тої чи іншої процедури медичний персонал не повинен вести між собою розмови на абстраговані теми. Потрібно пам’ятати, що це розцінюється хворим як прояв неуваги до нього і не сприяє підвищенню авторитету персоналу. Зовсім не допустиме обговорення при хворому (на початку наркозу або на стадії пробудження) питань перебігу його хвороби, можливих ускладнень тощо, оскільки оцінка хворим почутого може бути неадекватною.

Необережні розмови медичного персоналу при хворому можуть зумовити виникнення у них так званих ятрогенних хвороб. Це за звичай пов’язано з тим, що хворий знаходить у себе ознаки тих хвороб, про які він випадково почув від персоналу, і переконати його в подальшому буває досить важко. В таких випадках хворі нерідко настирливо вимагають лікарських засобів або процедур для лікування хвороб, яких у нього відсутні.

Питання етики у відношеннях персоналу і хворого численні та різноманітні. Рішення їх повинно здійснюватись з урахуванням характеру та особливості хвороби, ступеня порушення функції органів та систем хворого організму, особливостей лікування, і на кінець, з урахуванням характеру хворого. М’якість, тактовність, турботливість, високий професіоналізм, виконання етичних норм поведінки медичного персоналу мають велике значення.

Інформацію про стан і поведінку хворого лікар отримує від медичної сестри протягом доби, а не тільки під час ранішнього обходу. Інколи навіть мало помітні зміни стану хворого можуть свідчити про необхідність проведення екстреної операції. Тому рівень знань та відповідальності медичної сестри хірургічного відділення повинні бути особливо високими. Молоді, малодосвідчені медичні сестри не повинні соромитись сповіщати свої спостереження про стан хворого лікуючому або черговому лікарю або порадитись з більш досвідченою медичною сестрою.

Помилки медичної сестри при оцінці змін стану хворого, при виконанні процедур по догляду або при введенні ліків може призвести до важких ускладнень чи навіть смерті хворого. Тому основними якостями сестри повинні бути добросовісність, чесність. Медична сестра повинна одразу поставити до відома про те, що трапилось, лікуючого лікаря, втручання якого допоможе попередити важке ускладнення або навіть летальний результат. Медична сестра ніколи не повинна брати на себе відповідальність за постановку діагнозу і лікування хворого без призначень лікаря.

 

В хірургічне відділення входять палати, перев’язочні, маніпуляційний кабінет і операційний блок. Особливістю хірургічного відділення є те, що відділення поділено на дві половини, або складається із двох окремих відділів – чисте і гнійне. Для хворих із нагноєними ранами видаляється окрема палатна секція, або окремі палати в окремому крилі відділення, по можливості як надалі від операційного блоку. Для цих палат окремо виділяється гнійна перев’язочна і всі хворі обслуговуються окремим персоналом. За наявності однієї перев’язочної хворі із гнійними ранами перев’язуються після проведених “чистих” перев’язок з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезинфікуючими розчинами.

Операційний блок – основний лікувально-діагностичний підрозділ хірургічного відділення, що складається із операційних, а також комплексу допоміжних приміщень і приміщень забезпечення, призначений для проведення хірургічних операцій. З метою дотримання умов асептики загально профільний операційний блок повинен мати два ізольованих непрохідних відділення – асептичне, чисте і септичне, гнійне із суворим зонуванням внутрішніх приміщень та окремими для кожного з них допоміжними приміщеннями. Всі приміщення операційного блоку в залежності від ступеня дотримання правил асептики і боротьби із внутрішньолікарняною інфекцією функціонально поділяються на чотири зони: стерильну, суворого режиму, обмеженого режиму і загально лікарняного режиму.

Потоки в операційному блоці поділяються на “стерильний” для хірургів і операційних сестер, чистий – для хворих, анестезіологів, технічного персоналу і не повинні перетинатися, або стикатися.

Санітарно-гігієнічний режим хірургічного закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середовища на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного і психічного комфорту, а персоналу – оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимального мікроклімату, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції та освітлення приміщень, постачання доброякісною питною водою, своєчасне і повне видалення та знезаражування відходів, забезпечення хворих раціональним та збалансованим харчуванням, прибирання приміщень, прання та заміни білизни, дотримання правил особистої гігієни, тощо.

Протиепідемічний режим хірургічного відділення спрямований на запобігання, виникнення та поширення внутрішньолікарняних інфекцій. Основні положення протиепідемічного режиму регламентуються наказом №720.

 

Особистої гігієни та одягу медичного персоналу у хірургічному відділенні.

Персонал, що доглядає хворих, насамперед повинен бути гігієнічно освіченим, здоровим та охайним. Кожен із учасників догляду за хворими має добре знати гігієнічні правила в межах своїх функціональних обов’язків. Без цієї вимоги він може стати посередником у передачі інфекції хворому, як зовні, зокрема від самого себе, так і від інших хворих, тобто внутрішньо-госпітальної.

У персоналу систематично перевіряють стан здоров’я. Хворих та бацилоносіїв не допускають до роботи, доки вони не одужають. Медичні сестри та санітарки, перед тим як стати до роботи, переодягаються в лікарняну форму в окремих, відведених для цього приміщеннях. Персоналу не дозволяється виконувати свої функції у взутті та одязі, яким він користується поза лікарнею. Одяг медсестри чи санітарки повинен бути охайним: халат та косинки чисті, випрасувані; волосся – сховане під косинку чи шапку; взуття – м’яке та чисте. Прикраси на руках (пальцях) та манікюр не дозволяються. Нігті мають бути коротко зрізаними. Гігієна персоналу має виняткове значення для запобігання внутрішньо-госпітальної інфекції.

 

Обов’язки медичної сестри:

1. Догляд за хворими і спостереження за санітарним станом закріплених за нею палат.

2. Запис та точне виконання лікувальних та санітарно-гігієнічних призначень лікуючого лікаря.

3. Присутність при обході лікуючим чи черговим лікарем, сповіщання даних про стан здоров’я хворого.

4. Вимірювання температури тіла хворим, запис результатів термометрії у температурний лист, вимірювання пульсу, частоти дихання, діурезу, кількості мокротиння, занесення цих даних у історію хвороби.

5. Спостереження за чистотою, тишею і порядком у палатах, за виконанням хворим правил особистої гігієни, турбота про своєчасне надання хворим всього необхідного для їх догляду та лікування.

6. Надання невідкладної долікарської допомоги важко хворим.

7. Збір матеріалів для аналізів, доставка їх в лабораторію, своєчасне отримання результатів досліджень і вклеювання їх в історію хвороби.

8. Спостереження за виконанням хворими, молодшим медичним персоналом та відвідувачами встановлених правил внутрішнього розпорядку лікарні.

9. Складання порційних вимог і спостереження за тим, щоб хворі отримували призначену дієту.

10. Забезпечувати утримання в справному стані медичного та господарчого інвентарю.

11. Складання вимог на ліки, перев’язувальний матеріал та предмети догляду за хворими.

12. Направлення і супроводжування хворих за призначенням лікаря в діагностичні та лікувальні кабінети, своєчасне повернення із допоміжних кабінетів медичної документації.

13. Прийом хворих, що поступають у відділення, перевірка проведеної в приймальному відділенні санітарної обробки, розміщення хворих у палатах.

14. Ознайомлення хворих із правилами внутрішнього розпорядку, режимом дня і правилами особистої гігієни.

15. Транспортування хворих у відділенні та в лікувальні та діагностичні кабінети.

 

Документація, що веде медична сестра:

1. Історія хвороби (паспортні дані, результати лабораторних досліджень, температурний лист, лист спостереження за важко хворим, вказівки про санітарну обробку, записи про введення сильно діючих або наркотичних ліків).

2. Листок призначень (записи про виконання тих чи інших призначень).

3. Маніпуляційний журнал.

4. Вимога на дієтичне харчування хворих.

5. Зведення про рух хворих по відділенню.

6. Журнал передачі чергування.

7. Журнал обліку сильно діючих та наркотичних речовин.

8. Журнал реєстрації щеплень проти правця, сказу, тощо.

9. Журнал обліку генеральних прибирань в палатах.

 

V. Орієнтовна основа дії

 

Реєстрація хворого, що поступає у хірургічне відділення проводиться в журналі руху хворих. При цьому в журнал заносяться наступні дані:

· Прізвище, ім’я, по батькові.

· Дата народження.

· Місце проживання.

· Професія та місце роботи.

· Дата і час поступлення у відділення.

· Діагноз при поступленні.

· Заключний діагноз.

· Дані про страхування, можливі пільги.