Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Особливості розвитку фізичної культури і спорту в Східній Україні у ХІХ-ХХ ст.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
В даний період українські землі перебували під владою Російської імперії. Після поразки в Кримській війні 1856 року в Росії настає загострення кризи феодально-кріпосної системи. В 1861 році відбувається відміна кріпосного права. Ця подія стає початком розвитку нових відносин у різних сферах життя суспільства. Відбувається багато нових реформ. Зокрема, в ході військової реформи було відмінено 25-річну службу і введено загальну військову повинність. Це висунуло потребу в належній фізичній підготовці юнаків. В наслідок цього відбувається реформа і в галузі освіти - було введено обов'язковий урок гімнастики. Збільшується кількість міського населення, відповідно зростає активність міського життя. Таким чином, встановлюється сприятлива обстановка для розвитку спортивних організацій. В країні виникає спортивно-гімнастичний рух. В 1861 році в Одесі засновується перше руханкове товариство. Виникають гуртки любителів спорту в Харкові, Юзівці (Донецьк). На початок 1-ї світової війни в Києві нараховувалося 4 студентські спортивні гуртки. Починають розвиватися окремі види спорту. Серед найпоширеніших - футбол, який одержав розповсюдження в промислових регіонах (Одещина, Донеччина), де працювало багато закордонних інженерів. Один із перших гуртків було організовано в 1897 році в Одесі. Поширювалася традиційна для України боротьба. Її розповсюдження було пов'язане із цирковим мистецтвом (це світова тенденція). Змагання з боротьби були дуже популярними. Один із найяскравіших українських борців - Іван Піддубний, який впродовж 40 років знаходився на високих щаблях спортивної боротьби, був 6-разовим чемпіоном світу. Дуже популярним був велоспорт. По всій країні організовуються гуртки любителів велоспорту, будуються велодроми. Залучаються навіть жінки. Один із перших гуртків було засновано в 1900 році в Розівці на Донеччині. Серед відомих велосипедистів імена Івана Підгайського та Сергія Уточкіна - учасників багатьох велопробігів, які вражали своєю тривалістю та протяжністю. Зокрема, було навіть організовано велопробіг Київ - Північна Африка. В 1914 році проведено велопробіг Маріуполь - Бердянськ Мелітополь - Сімферополь - Севастополь. Популярною була також важка атлетика. Перший гурток було відкрито в 1896 році у Маріуполі, який стає одним із центрів розвитку цього виду спорту в царській Росії. Відоме було ім'я Микола Лукін, який розтягував руками автомобільну шину. Із запізненням порівняно з світовими тенденціями в Російській імперії почали розвиватися спортивно-гімнастичні організації, зокрема популярним був сокільський рух. В 1907 році в Києві було зафіксовано утворення перших сокільських організацій. В Києві, Кам'янець-Подільському, Вінниці організовуються “Січі”. Існували також і скаутські організації. Але вже в 1911-1912 роках всі ці товариства було заборонено царським урядом у зв'язку із визвольними ідеями, які пропагувалися ними. До першої світової війни (в 1904 році) відмічаються перші виступи представників Росії в Олімпійських іграх. Відома активна участь у зародженні та становленні олімпійського руху російського генерала, українця за походженням - Олексія Бутовського. Вперше команда Росії приймає участь офіційною делегацією (до якої входили і українські спортсмени) на Іграх Олімпіади в 1912 роціі.Команда Росії символічно розділила 15-16 місце із командою Австро-Угорщини, під владою якої перебувала інша частина українських земель. Для Російської імперії це був невдалий виступ, який вразив самолюбство правителів держави. Тому було прийняте рішення з ціллю покращення розвитку спорту в країні та відбору кращих спортсменів регулярно проводити Всеросійські Олімпіади. Першу таку Олімпіаду було проведено в 1913 році в м. Києві. Вибір міста-організатора був зумовлений наявністю в Києві єдиного в країні стадіону. В цих змаганнях прийняли участь представники 20 міст царської Росії (Санкт-Петербург, Москва, Київ, Харків, Чернігів, Одеса, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Севастополь, Скатеринослав, Рівне, Варшава, Рига, Тирасполь та ін.), близько 600 учасників, які змагалися у 11 видах спорту (легка атлетика, важка атлетика, греко-римська боротьба, плавання, стрибки у воду, фехтування, гімнастика, стрільба, кінний спорт, велоспорт, мотоциклетний спорт). Географія міст-учасників турніру засвідчує активний розвиток спорту на Україні. Цікаво, що для організації проведення першої Всеросійської Олімпіади у Києві було створено Київський олімпійський комітет, який очолив відомий фізіолог Олександр Анохін. Період 1917-1922 рр. характеризується активною військово-фізичною підготовкою. Поширюється розвиток січових товариств та скаутський рух. 3. Особливості розвитку фізичної культури в Західній Україні (кінець ХІХ-30-і рр. XX ст.). Своєрідно розвивалася фізична культура в Західній Україні, яку було поділено між декількома державами: Австро-Угорська імперія, Польща, Румунія. Порівняно із землями Східної України тут склалися більш сприятливі умови для розвитку спортивно-гімнастичного руху, у зв'язку з тим, що в Росії була більш сильна централізована влада. Кінець ХІХ-початок XX століття в Західній Україні ознаменувався піднесенням національно-культурного життя серед українців. Однією із особливостей цього процесу було те, що важливою складовою культурного, національного й політичного життя став спортивно- гімнастичний рух. Він структурно включав сокільські, січові (пізніше лугові), пластові організації та спортивні товариства. Розвиваючись самостійно, але об'єднуючись довкола української державницької ідеї, ці товариства складали з одного боку потужний спортивно-гімнастичний рух, а з іншого - були стрижнем національно-виховного процесу. Характерною рисою спортивно-гімнастичних товариств Західної України була їх заполітизація та чітка націоналістична позиція. Тут спортивні організації утворювалися за національною ознакою: польські, угорські, румунські, українські. Так, наприклад, у Львові існував одночасно польський та український "Сокіл". Ще одна особливість Західно-Українського спортивно-гімнастичного руху - поширення товариств у сільській місцевості. Зокрема, саме серед сільського населення були поширені осередки "Січей". Така тенденція не зустрічалася ніде в Європі. 4. Зародження та розвиток спортивно-гімнастичного руху в Західній Україні. Діяльність сокільських, січових, пластових, лугових та спортивних товариств Галичини. На Західній Україні з кінця XIX ст. постає новітній спортивно- гімнастичний рух. Своїм завданням цей рух ставив гармонійне, всебічне фізичне й психічне виховання українського народу в співпраці із формуванням характеру в дусі потреб української нації. У 1887 році Володимир Лаврінський у Львові укладає перший статут для українського гімнастичного товариства за чеським зразком, але лише 1894 року влада дозволяє заснувати перше українське руханкове товариство "Сокіл" у Львові (за ініціативи першого голови Василя Нагірного). Свою діяльність ще товариство поширює на весь краї; за почином А. Будзиновського товариство крім руханки й змагу (у містах), організовує пожежну справу (у селах) і мандрівництво. В 1889 році О. Попович у Чернівцях видав перший український підручник руханки. Далі виходить низка інших руханкових і спортових підручників (І. Боберський "Щеблівка", "Копаний м'яч" та ін., Т. Франко "Ситківка", О. Тисовський "Пласт" та ін.), журналів, листівок, карт, відовз. Львівський "Сокіл" за головування І. Боберського (1908-14 рр.), стає незабаром централею під назвою "Сокіл- Батько", набуває "Сокільський майдан" у Львові, вишколює інструкторів та вчителів фізкультури, бере участь у сокільському здвизі в Празі (1912 р.) з чималим гуртом українських "соколів" з Галичини. Велике значення для пробудження національного життя мають сокільські здвиги (Стрий 1906 рік, Тернопіль 1910 рік, І крайовий здвиг у Львові 1911 рік). В 1912-14 рр. С. Горук організовує при "Соколах" стрілецькі сокільські курені у Львові, Дрогобичі та інших місцевостях. 1900 році доктор Кирило Трильовський заснував руханково-пожежне товариство "Січ". Відділи цього товариства розвивалися переважно на Гуцульщині. Спочатку вони працюють самостійно, а потім з'єднуються (1912 рік) в Український Січовий Союз; крім того, "Сокіл-Батько" закладав від 1909 року свої січові організації. Український Січовий Союз скликав здвиги "Січей" у Станіславі в 1910 році, Снятині в 1912 році, у Львові в 1914 році (спільно з "Соколом-Батьком"). За галицьким зразком організуються "Січі" на Буковині (С. Яричевський) від 1903 року, на Закарпатті - від 1920 року. УСпортові клуби організувала спершу університетська молодь, яка 1911 року заснувала спортове товариство "Україна" у Львові. Це товариство влаштовувало змагання з копаного м'яча з поляками, чехами, угорцями, німцями, легкої атлетики, дужання, ситківки, наколесництва та інші. 1911 року відбуваються І Запорізькі Ігрища (Львів), 1914 року - II Запорізькі Ігрища. 1911 року О. Тисовський організує "Пласт". 1912 року, за почином І. Чмоли, українські студенти Львівського Університету утворюють стрілецькі гуртки, проводять змагання зі стрільби. Спортові клуби існують у Перемишлі ("Сянова Чайка"), Тернополі та ін. Завершенням праці всіх українських фізкультурників і грандіозною маніфестацією українства був другий крайовий (так званий шевченківський) здвиг 28 червня 1914 року у Львові (12000 учасників), де взяли участь "Сокіл- Батько", Український Січовий Союз, спортові клуби, пластові гуртки, стрілецькі відділи (що у 1914 році створили легіон Українських Січових Стрільців). В 1914 році "Сокіл Батько" об'єднував 974 гнізда. Під час визвольної боротьби 1917-20 рр. на Україні, не зважаючи на воєнний стан, голод, окупацію, фізична культура на всіх українських землях не замирала. По всій Україні були створені напіввійськові, напівспортові юнацькі загони, що відіграли чималу роль у визвольних змагання українського народу. Після війни розвиток української фізичної культури на теренах, окупованих Польщею, Чехословаччиною й Румунією, затримувався владою, яка намагалася ввести фізичне виховання українців у рамки своїх державних спортових і фізкультурних товариств. Але українська громада увесь час уперто боролася за власні національні форми фізичної культури. На українських землях під Польщею фізичне виховання молоді в школі, крім руханки (за шведською й данською системою з елементами німецької), включало в себе різноманітні заняття на свіжому повітрі влітку й зимою, мандри та таборування (організовані "Пластом"). Рівень фізичної культури порівняно з австрійською передвоєнною школою дуже зріс. Крім того, провідна українська установа "Рідна Школа" щороку влаштовувала великі здвиги шкільної молоді з дбайливо підготованими вправами та площі "Сокола Батька" у Львові та інших містах. Після війни змагання проводить спершу шкільна (чоловічі й жіночі гуртки) й університетська молодь. Відновили свою діяльність "Соколи" (1928 р., голова М. Заячківський - 586 гнізд із близько 20000 членів; 1939 р., голова М. Хронов'ят, - в наслідок постійного тиску влади - до 300 гнізд із близько 35000 членів). В 1923 році "Сокіл Батько" відновив Запорізькі Ігрища, він же проводив третій крайових здвиг в 1934 році. Відновлюють свою працю також "Січі", а коли влада заборонила їх діяльність в 1924 році, Роман Дашкевич заклав заміст них в 1925 році "Луги", що мали у Львові рухівню й Луговий майдан (1934); під тиском обставин "Луг" статутом 1932 року змушений був підпорядкуватися контролю державного Уряду Фізичного Виховання й відмовитися від ведення протипожежної справи. В 1939 році "Луги" налічували 805 товариств і до 50000 членів, проводили окружні і крайові здвиги. Постали нові спортові клуби, товариства, секції (чоловічі й жіночі): у Львові Карпатський Лещетарський Клуб (КЛК) із провінційними клітинами (1936 р. - 15), Ситкарів (ЛКС), Український Студентський Спортовий Клуб (УССК); засноване туристично-краєзнавче товариство "Плай", "Мета", "Стріла", та ін., ловецьке товариство "Тур", в Перемишлі - "Сян", у Станіславі - "Пролом", у Стрию - "Скала", "Орлів", "Каменярів" і багато інших - з перевагою копаного м'яча, рідше з іншими ділянками спорту. Такий активний розвиток потребував утворення керівної організації для планування праці. Спортова секція "Сокола Батька" й спортові клуби створили 1925 року Український Спортовий Союз (УСС) (голови: О. Навроцький, Є. Савшак, Б. Гнатевич, С. Дмоховський, Б. Макарушка, С. Шухевич, О. Радловський), який проводив окружні й крайові змагання, курси та вишкільні табори, завів загальне точкування "Відзнаку фізичної вправності" (1934-39 рр.), видавав настанови, журнали, організував медичний контроль^ Одностороннє захоплення молоді копаним м'ячем спричинило в 1928 році розкол в УСС, бо частина клубів ("Україна", "Сян", "Пролом" таін.) вступила до польського ZwіаzkiРіlki Noznej, а згодом гаківки, наколесництва, боксу. В 1932-33 роках УСС закладає товариства та секції (в основному в селах) й фізкультурною роботою збуджує національну свідомість мас. У наслідок цього влада готує заборону УСС і спортового життя клубів, що не були під контролем держави. В 1938-39 роках влада намагається відібрати у "Сокола Батька" його площу, але спортове життя розвивається дальше. УСС на перший план ставить масовий спорт й ігри, легку атлетику, плавання, зимові види спорту, бокс та інші, добиваючись щораз більших успіхів: у 1939 році існує понад 200 клубів, секцій, відділів, із понад 3000 змагунів в різних ділянках спорту. Запорізькі Ігрища 1939 року були завершенням праці, яка підтримувалася громадою.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 661; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.248.44 (0.008 с.) |