Особливості спортивного руху в Закарпатті та Буковині у першій третині XX ст.

Розвиток Буковини з другої половини XIX ст. до 1914 року був, до певної міри, такий як і в Галичині. Будучи коронним краєм Австрійської імперії, Буковина перебувала під значними румунськими впливами. Однак, сусідство з Галичиною, приплив галицької інтелігенції, певна орієнтація Віденського парламенту на українські сили уможливлювали піднесення культурного життя на буковинських землях. Проте, особливо в ділянці спорту, процес українського пробудження був менш виразний і спокійніший, ніж у Галичині.

Перші тіловиховні осередки - буковинські "Січі - виникають на початку XX століття. Вже в 1904 році Січові товариства об'єднуються в "Союз Січей", який згуртував шість окружних Січових організацій. У 1914 році Січових товариств налічувалося на Буковині більше ста. Однак варто зауважити, що за змістом своєї роботи ці товариства були більше політичними чи ідеологічними інституціями, ніж організаціями тіловиховного чи спортового спрямування. Крім "Січей", і 1914 році серед буковинської молоді поширювався також і Пластовий рух.

Цілковито по-іншому складалася ситуація до 1914 року в Закарпатті. Край був підпорядкований угорцям, які усіма засобами проводили асиміляційну політику щодо корінного населення, 70 відсотків якого складали українці. Закарпаття від Галичини відділяв австро-угорський кордон і, на відміну від Буковини, зв'язки Закарпаття з Галичиною були значно слабші.

Про розвиток спортивно-гімнастичного руху на Закарпатті до Першої світової війни існує мало відомостей. Про початки організованого спортивного руху в Закарпатті, подібно як і на Буковині, можна вести мову тільки після закінчення Першої світової війни.

Попри несприятливі післявоєнні суспільно-історичні процеси, переважно сільський уклад життя спорт поступово входив до щоденного побуту буковинців та закарпатців.

Восени 1920 року в умовах воєнного стану, запровадженого у "румунській провінції" виникає в Чернівцях українське спортове товариство "Довбуш", яке за висловом львівської газети "Змаг" відразу отримало епітет "колиски українського спорту на Буковині". Головою новоствореного товариства обрано тодішнього посла до парламенту Костя Кракалію. На початку 1921 року відбулися другі загальні збори, які обрали головою товариства д-ра Ф. Єнджийовського. Саме завдяки його старанням чернівецький "Довбуш" починає активну спортивно-виховну діяльність.

Першою в "Довбуші" створюється футбольна секція, яка відразу набуває популярності серед молоді. Незабаром приходять перші успіхи, в 1923 і 1935 роках "Довбуш" виграє першість Чернівців з футболу.

Поступово, крім футболу, "Довбуш" береться за поширення "метавки" (гандболу), легкоатлетики, мандрівництва та плавання. В 1925 році "Довбуш", завдяки своїм успіхам, отримує запрошення до Львова на товариські спортивні змагання. У 1927 році успіху домоглася гандбольна дружина, вигравши першість Буковини.

В 1925 році "Довбуш" набуває стадіон, викуплений та обладнаний силами громадськості.

Влітку 1936 року на цьому стадіоні відбулися урочистості на честь 15- ліття "Довбуша". Програма Святкової Академії передбачала масові спортові ігрища за участю великої кількості запрошених гостей, більшість серед яких були передовими політичними й культурними діячами українського руху на Буковині. Тобто лідери спортивного руху Буковини відчували потребу й прагнули об'єднання українського народу засобами фізичної культури.

Помітна практична діяльність "Довбуша" активізувала розвиток спортового руху в буковинських містах та селах. Від масових стереотипів, що "спорт не для українців, а для лінюхів, які не хочуть нічого робити" за короткий період утворено в роках 1928-1938 цілу низку українських спортових осередків по усій Буковині.

Допомагає у пропаганді поширення спорту українська преса Буковини, насамперед чернівецька "Самостійність".

1936 році на Буковині існувало 26 українських спортових товариств. Одним із перших, услід за "Довбушем", виникає в Чернівцях українське спортове товариство "Воля" (1923 р.), яке об'єднало переважно робітників. Це товариство, однак, проіснувало недовго. В 1922 році в Кіцмані починає діяльність СК "Кармалюк", в 1924 році засновується УСК "Довбуш" в Садгорі. Серед відомих буковинських клубів варто відзначити також УСК "Мазепа" - Чернівці (1936 р.), УСК "Гонта" - Мамаївці (1936 р.), клуби в Ленківцях та Хрещатику.

Практично усі українські спортивні клуби Буковини були залучені до системи румунського спорту й належали до румунських спортивних федерацій. Окрім футболу, на клубному рівні культивувалися також волейбол, хокей, велоспорт, плавання та ін.

Таким чином, лідери спортивного руху Буковини на початку та в середині зо-х років мали певні здобутки в пропагандивній, організаційній роботі у розвитку і окремих видів спорту, і у функціонуванні усього українського спортивно-гімнастичного руху.

В інших умовах розвивався спортивний рух на Закарпатті в 20-30-і роки. Центром спортивного жаття стає Ужгород. В цьому місті наприкінці 1925 року група прихильників спорту заініціювала створення спортивного клубу «Русь». Як писала газета «Новий час», ужгородська «Русь» стала піонером українського спорту на Закарпатті. Серед засновників клубу були: сенатор Едмонд Бачинський, д-р Ілля Гаджега, Теодор Ортутай, Сергій Єфрємов, д-р Андрей Марко.

Появу в «Русі» мадярські спортсмени, які домінували в ті часи в спорті на терені краю, сприйняли досить скептично. Однак, за короткий період СК «Русь» вийшов на чільні позиції в спортивному житті Закарпаття. До футбольної дружини «Русі» оголосилося чимало гравців, котрі виступали в мадярських командах, але усвідомлювали, що вони русини, тобто українці.

Футбольна команда «Русь» здобувала в 30-х роках низку важливих перемог. Зазначимо, що крім «Русі» в Ужгороді існували такі відомі спортові організації як «Чеський військовий клуб», єврейський клуб УТК, ряд угорських клубів футбол став найуспішнішою ділянкою в СК «Русь». Футбольна команда «Русі» вісім разів здобувала перемогу в футбольному чемпіонаті Підкарпатської Русі і Східної Словаччини.

Влітку 1936 року ужгородська «Русь» увійшла до найвищої чехословатської ліги, виборовши право виступати серед 12 кращих команд Чехо-Словатської Республіки. При команді створено запасну та юнацьку дружини, придбано «просторий майдан з модерною трибуною».

Крім футболу, у СК «Русь» успішно розвивався також ще теніс та легка атлетика. Успішна діяльність українського спортивного клубу в Ужгороді мала не стільки значення суто спортивне, скільки впливала на формування національної свідомості закарпатських українців.

Серед керівників СК «Русь» було чимало передових діячів культури, чільних посадових осіб міста: губернатор А.Бескет, посадник міста К. Грабар та ін.

В 30-х роках спорт масово поширюється в інших місцевостях Закарпатської Русі. В Мукачеві починає діяти СК «Духнович». Чималі заслуги для популяризації спорту належали СК «Бескид» - Свалява, «Русь» - Хуст, СК «Тячево», СК «Королево над Тисою», СК «Духнович» - Тячево «Земледілець» - Свалява, СК «Бескид» - Севлюш (нині Виноградів). Існувала й ціла мережа сільських спортивних осередків.

Політичні події в Європі напередодні другої світової війни Спричинилися до реалізації на дуже короткий час державної самостійності в Закарпатті. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало автономне самоврядування, що дозволило здійснити швидкий розвиток національного життя й національної культури. Беззастережна підтримка народом уряду Карпатської України проявилась у створенні власного міліарного формування – «Карпатської Січі». В розбудові «Карпатської Січі» активну участь взяли українці Галичини, особливо націоналістична молодь, яка нелегально переходила кордон і вступала до лав «Карпатської Січі».

Однією з особливостей спортивно-гімнастичного руху Західної України була своєрідність розвитку українського спорту в Буковині й Закарпатті. Подібно як в Галичині, спортивно-гімнастичний рух в Закарпатті й Буковині розвивався на національній основі. Спортивні товариства цього краю були складовою частиною загальноукраїнського руху, чинником національного пробудження. Внаслідок румунських та угорських утисків спортивний рух у цих регіонах не набув широкої масовості.

Таким чином, подібно як і в Галичині, спортивно-гімнастичний рух у Закарпатті та Буковині розвивався на національній основі. Спортивні товариства цього краю були складовою частиною загальноукраїнського руху, чинником національного пробудження. Внаслідок румунських та угорських утисків спортивний рух у цих регіонах не набув широкої масовості. І на Буковині й в Закарпатті існувало по одному сильному спортивному клубу, довкола якого і будувалася уся спортивна робота в краю: в Чернівцях ще був СК "Довбуш", в Ужгороді - СК "Русь". Ці клуби були чи не єдиними репрезентантами українського спорту в своєму регіоні. Найбільшого успіху досягла футбольна збірна ужгородського СК "Русь".