Український спортивний рух у Венесуелі

У 1949 році в столиці Венесуели м. Каракас було організовано Українське Спортивне Товариство «Чорноморці». Основною метою якого було виховання здорової духом і тілом української молоді. Ініціативний Комітет Товариства очолив - інженер Антін Король. У клубі функціонували секції з футболу, настільного тенісу, волейболу, легкої атлетики і шахів. Футбольна команда «Чорноморці» зіграла чимало товариських зустрічей з найсильнішими командами другої ліги. Ці матчі і тренування відбувались на головному стадіоні Каракасу - «Парайсо». Також у Товаристві проводилося багато турнірів з настільного тенісу, волейболу і шахів. Влаштовувалися туристичні прогулянки і спортивне мандрівництво. Багато членів Товариства подолали гори Анди, декотрі - вершину Піко-Болівар, що знаходиться біля міста Меріда, недалеко від Колумбії. Зійти на цю гору надзвичайно важко, адже на ній вічно лежить сніг.

Українське Спортивне Товариство «Чорноморці» було членом Венесуельського Спортового Об'єднання, тим самим популяризувало у Венесуелі український спорт. Уся діяльність Товариства висвітлювалась у спортивному бюлетені «Чорноморці», який редагував Левко Хомняк.

2. Діяльність Української Спортової Централі Америки і Канади.

24 грудня 1955 року у місті Торонто (Канада) за спільною домовленістю керівників Союзу Україно-Американських Спортових Товариств - Схід (СУАСТ - Схід), Союзу Україно-Американських Спортових Товариств - Захід (СУАСТ - Захід) та Союзу Спортивних Товариств Канади (ССТК) відбулися Загальні Збори засновників українських спортивних товариств діаспори на яких в результаті об'єднання СУАСТ - Схід, СУАСТ - Захід та ССТК було створено міжкрайовий організаційний центр українського спорту на теренах США та Канади - Українську Спортову Централю Америки і Канади (УСЦАК). Участь у зборах взяли 13 українських спортивних осередків (9 з США та 4 з Канади). Два осередки надіслали письмові вітання. Першим головою було обрано д-ра Едварда Жарського.

Згідно статуту, для більш ефективної діяльності з берігши принцип територіальності, УСЦАК була поділена на три делігатури: УСЦАК-Схід, УСЦАК-Захід та УСЦАК-Канада. За 45 років своєї діяльності членами УСЦАК було понад тридцять українських спортивних товариств, клубів, осередків та гуртків, що функціонували в США і Канаді та багато з них вже припинили свою діяльність. Серед них: УСК «Сокіл» місто Серакюзи (Схід, США), «Довбуш» Нью-Гейвен (Схід, США), «Січ» Елізабет (Схід, США), УСТ «Беркут» Перт Амбой (Схід, США), УСК Хартфорд (Схід, США), КЛК Філадельфія (Схід, США), УАСТ «Дніпро» Балтімор (Схід, США), УСТ «Стріла» Трентон (Схід, США), УСТ «Плай» Нью-Йорк (Схід, США), УСК Бріджпорт (Схід, США), УВК «Іскра» Цінцінаті (Захід, США), УСК «Київ» Міннеаполіс (Захід, США), СК СУМ «Тигри» Міннеаполіс (Захід, США), СТ «Україна» Лос-Анджелес (Захід, США), СТ «Україна» Монреаль (Канада).

На сьогодні УСЦАК об'єднує в своїх рядах 19 спортивних осередків. Делігатура УСЦАК-Схід:

1. УСВТ «Чорноморська Січ» - місто Ньюарк (штат Нью-Джерсі)

2. УСО «Тризуб» -Філадельфія (Пенсільванія)

3. Український Спортовий Клуб(УСК) - Нью-Йорк (Нью-Йорк)

4. СК СУМ «Крилаті» - Йонкерс (Нью-Йорк)

5. Карпатський Лещетарський Клуб(КЛК) - Нью-Йорк (Нью-Йорк)

6. УАСТ - Рочестер (Нью-Йорк)

7. Спортивні гуртки Пласту (Схід США)

8. Спортивні гуртки СУМу (Схід США)Делегатура

УСЦАК-Захід:

1.УАСТ «Леви» - Чікаго (Ілліной)

2.СК СУМ «Крила» - Чікаго (Ілліной)

3.УАСТ «Черник» - Детройт (Мічіган)

4.УАСТ «Львів» - Клівленд (Огайо) Делігатура УСЦАК-Канада:

1. СТ «Україна» - Торонто (Онтаріо)

2. Спортивний гурток СУМ - Торонто (Онтаріо)

3. Спортивний гурток Пласту - Торонто (Онтаріо)

4. Молодеча Ліга - Торонто (Онтаріо)

5. СТ «Україна» - Ошава (Онтаріо)

6..КЛК- Торонто (Онтаріо)

7..УНО «Сокіл» - Гакстон (Онтаріо)

Завдання УСЦАК (згідно із статутом):

Репрезентувати українську фізичну культуру і спорт на теренах своєї діяльності;

При потребі створювати репрезентативні команди на міжнародних зустрічах;

Організовувати нові осередки фізичного виховання і спорту;

Координувати діяльність в усіх ділянках фізичної культури;

Проводити вишкільні курси в різних видах спорту, спортивні табори і школи;

Проводити вишкіл суддів для всіх видів спорту, існуючих в системі УСЦАК;

Надавати допомогу поодиноким спортивним товариствам;

Видавати газети, журнали, бюлетені із спортивною тематикою, з новинами спортивного життя в Україні;

Проводити реєстр активних команд, суддів, спортсменів, спортивних інспекторів;

Проводити щорічні першості у всіх видах спорту, існуючих в системі УСЦАК.

Згідно статуту, УСЦАК щороку проводить першості з таких видів спорту: лижні змагання, волейбол, теніс і шахи. Під протекторатом УСЦАК відбуваються турніри з футболу та настільного тенісу.

УСЦАК санкціонує вишкіл юнацтва в Спортовій Школі «Чорноморська Січ», що вже 30 років проводить шкільні першості.

УСЦАК є членом Світового Конгресу Вільних Українців(СКВУ) і як міжкрайова організація має представника в секретаріаті СКВУ

На протязі 45 років Українську Спортову Централю Америки і Канади очолювали: мґр. І.Красник, В.Левицький, Я.Хоростіль, Ю.Косакевич, д-р М.Снігурович, В.Кізима, Р.Куціль. Сьогодні вже понад 10 років головою УСЦАК є Мирон Стебельський.

Ініціатором утворення і першим головою УСЦАК був Іван Красник. Всі голови УСЦАК, як і Іван Красник, завжди керувались ідеєю, що основним мотивом УСЦАК є не тільки дбати за підвищення здоров'я тіла й духу української молоді, а в першу чергу піднесення її національних почуттів. Саме тому почали організовуватися турніри, річні першості, Ігрища Молоді, в яких брали участь сотні українських спортсменів і прихильників українського спорту. Отже, всі перебували в рідній, українській атмосфері. Не зважаючи на відстань, більшість українських спортивних осередків вважали за честь і обов'язок делегувати свої команди на популярні спортивні імпрези УСЦАК.

Впродовж багатьох років УСЦАК докладав чималі зусилля для популяризації спорту, який відіграє важливу роль не тільки як виховний чинник серед молоді, а є найбільшим видовищем для сучасного суспільства і суттєвим чинником міжнародної політики. Тому у діаспорі, коли особливо важливо, щоб українська молодь зростала і виховувалась в дусі українського середовища, спорт, має надзвичайне значення, а УСЦАК сприяє до його залучення якнайбільше число української молоді і розповсюдження його по усіх куточках українських поселень в США і Канаді.

3.Роль української діаспори у становленні НОК України.

Західна українська спортивна діаспора відіграла суттєву роль у становленні сучасного спортивного руху в Україні та входженні нашої держави на міжнародну спортивну та олімпійську арену.З проголошенням НОК України УСЦАК та інші структури українського діаспорного спорту відразу налагодили тісну співпрацю з керівниками українського спорту.

У 1991 р. Україна стала незалежною державою. Цей факт отримав своє відлуння і на американському континенті. УСЦАК бере на себе почесну, довгоочікувану, але разом з тим надзвичайно відповідальну місію, яка передбачає відродження спорту в Україні, визнання українських спортсменів у світі. Провід УСЦАК почав тісно співпрацювати з НОК України, Міністерством молоді та спорту, Українською Спортивною Асоціацією (Львів), федераціями України з окремих видів спорту та іншими спортивними організаціями України. Важливим кроком УСЦАК в даному напрямку стало заснування «Фонду відродження спорту в Україні», завдяки якому УСЦАКом були сплачені дуже великі кошти до понад 30-ти Міжнародних федерацій і асоціацій для того, щоб Українські федерації змогли увійти до них рівноправними членами. Віншуванням кропіткої праці УСЦАК в останньому десятиріччі є Ігри Олімпіади 1996 в Атланті, для підготовки до якої збірній команді України були створені належні умови саме Проводом УСЦАК. Постійну опіку і допомогу члени збірної України відчували і під час проходження Олімпіади. А 10-те місце України серед 197 країн світу - це успіх, як українських спортсменів, тренерів, керівників, так і усієї української громади в США і Канаді.

Не меншу допомогу було надано українцями в діаспорі при підготовці наших збірних до Ігор в Нагано та Сіднеї.

Україна відчула суттєву фінансову допомогу, допомогу у медичному і матеріально-технічному забезпечені національних збірних команд, волонтерську та моральну підтримку на міжнародних змаганнях.

4 Видатні діячі спортивного руху української діаспори.

Піонер українського хокею в Австралії - Омелян Бучацький

Омелян Бучацький народився 20 березня 1918 року у сім'ї священика Олександра Бучацького і Марії Сосенко у м. Львові. Завдяки батькові, який був великим прихильником спорту, Омелян ще змалку почав займатися спортивними іграми: футболом, хокеєм, баскетболом, настільним тенісом.

З 1928 року О.Бучацький активно займається хокеєм. З 1934 року відбувається велика подія у хокейній кар'єрі Омеляна Бучацького - він грає за команду своєї мрії СТ «Україна».

У 1936 році опиняється у професійному польському клубі «Сілесія» (Катовіце). Провівши ряд матчів за цей клуб, за свою яскраву гру обирається на матч 50 кращих гравців Ліги Північної і Південної Польщі.

Закінчивши в 1936 р. Академічну гімназію у Львові, викладає до 1939 р. право у Львівському державному університеті ім. І. Франка. Від 1939 р. до 1941 р. викладав в Торговому інституті.

В 1938 р. вперше публікується у львівському журналі «Змаг».

22 лютого 1944 року одружився з Лесею Боднар. В липні 1944 року з дружиною виїхав до Словаччини, де професійно грає до 1945 року. З 1945 р. продовжує спортивну діяльність в УСТ «Лев». У 1948 році перебирається до Австрії, де стає граючим тренером команди ІЕV (Інсбрук), в якій грає і працює до 1950 року. У 1948 році приймає австрійське громадянство і грає за збірну Австрії на чемпіонаті світу в Стокгольмі. В цей період живе у перехідному таборі Міттенвальд (Німеччина) і виступає за команду «Довбуш», яку вважає найбільш екстраординарною серед усіх за які він виступав. Був членом Ради Фізичної Культури (РФК) у Німеччині.

У 1950 році О. Бучацький емігрує до Австралії. У цій країні продовжив свою хокейну кар'єру у клубі «Леви» (Сідней). Організовує команду європейських футболістів "Бомберс". До сьогоднішнього дня рекорд тривалості хокейної кар'єри (до 51 року) Омеляна Бучацького виглядає унікальним.

Активний член в суспільному житті українців Австралії, О.Бучацький написав біля 1000 статей, був співредактором різних альманахів: «РФК» (Баварія), «Вільна думка» (Сідней), четвертого тому «Енциклопедії Української Діаспори - Австралія», «Українці в Австралії» (другий том).

Помер Омелян Бучацький 1 вересня 1997 року у Сіднеї.

На думку багатьох дослідників спортивного руху української діаспори Омелян Бучацький був одним з кращих українських хокеїстів довоєнного періоду. Разом з тим це була яскрава незабутня постать у розвитку українського спорту далекого від нас австралійського континенту.

Євстахій (Стах) Габа

Народився 26 квітня 1930 року в м. Судова Вишня. Закінчив гімназію в перехідному таборі «Гайденав», там же включився у пластове життя. У 1948 році отримав нагоду бути учасником пластового табору в Франції.

У 1948 році разом із сім'єю прибув до м. Торонто (Канада), де активно занурюється у спортивне життя СТ «Україна». Впродовж декількох років основний бомбардир футбольної команди СТ «Україна», один з найпопулярніших українських футболістів діаспори. Неодноразово визнається кращим спортсменом СТ «Україна» (Торонто).

Після завершення активної спортивної кар'єри не залишає футбольної справи і стає тренером юніорської футбольної дружини СТ «Україна». Привівши своїх вихованців до перемоги у Національній Канадській Юніорській Лізі, стає тренером першої команди СТ «Україна», яка у 1991 році стала чемпіоном Ліги і не програла жодних змагань. Цього ж року Євстахій Габа визнається «Тренером року».

У 1993 році став Головою СТ «Україна» (Торонто) і переобраний на цю посаду 1994-1998 роках. Також у 1993 році обраний головою «Фонду сприяння Національному Олімпійському Комітету України» в Канаді, який досить вагомо працює в справі підтримки виступів збірних команд України на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу. Був членом української делегації на літніх Олімпійських іграх 1996 р. в Атланті і зимових Олімпійських іграх 1998 р. в Нагано. Нагороджений НОК України почесною грамотою за підтримку команди України на різних міжнародних змаганнях.

Отже, Євстахій Габа зробив вагомий внесок у справу самоутвердження українського спорту на теренах США і Канади.

Професор Мирослав Іван Велигорський

Народився 4-го січня 1920 року в селі Серафинці, Городенківського повіту Івано-Франківської області.

Мирослав 1938 р. вступає і в 1940 р. закінчує Педагогічний інститут у Львові. Репрезентує Педінститут в волейбольній команді і є чемпіоном в десятиборстві і в стрільбі.

В 1940 - 1941рр. вчителює в середній школі в Щирці і є позаштатним інспектором шкіл Щирецького району і інструктором зі стрільби і цивільної оборони. В ті ж роки заочно вивчає у Львівському Університеті старослов'янську - українську мову й історію письма.

В 1941 році переїжджає з родиною до Львова. У Львові М.І. Велигорський вивчає медицину в Державному медичному інституті в 1942-1943 рр. Є членом Українського Спортивного Студентського Клубу, спортивним референтом і ланковим легкоатлетичної секції і виступає в спринті. В 1944 р. виїжджає до містечка Висові, а з відти переходить Словацьку границю в Старій Любовні і доїжджає до Братіслави. Заарештований німцями потрапляє у примусові табори праці. Після закінчення війни Мирослав переїхав до табору в Фюссені, де включився в діяльність Спортивного Товариства "Калина", вчителював в гімназії і пережив насильну репатріацію.

В червні 1946 р. табір Фюссен ліквідують і перевозять всіх в Міттенвальд. Тут він є членом таборової управи, секретарем Таборової Ради, секретарем УРСТ "Лев" і ланковим багатьох секцій, засновником і головою відділу Української ІМКИ - ІВКИ, вчителем фізкультури при реальній гімназії, комендантом українського табору. Член Ділового Комітету Ради

Фізичної Культури (РФК) в Німеччині і шеф української збірної команди з легкої атлетики на "Олімпіаді Ді Пі." В 1948 р. успішно закінчує Вищі Курси Педагогів Фізичної Культури в Міттенвальді, організовані Українським Вільним Університетом і РФК.

В жовтні 1948 р. родина Велигорських емігрує до Канади. В м. Торонто реорганізувавши СТ "Україна», стає його головою. Редактор «Спортивної Сторінки» в журналах «Гомін України» і «На Варті», організаційний референт Спілки Української Молоді (СУМ) відділу Фізичної Культури на Канаду, член-основоположник "Ліги Визволення України". З родинних причин, в 1951 p., переїжджає до Еспаньолі, малого 6000 тисячного містечка в Північному Онтаріо. В 1951-1953 pp. засновує тут Лещетарський Клуб і стає його президентом. За відновлення спортивного рибальства і другі заходи в охороні природного середовища, міністр Океанів і Рибальства нагородив Велигорського, як одного з трьох осіб в Канаді, спеціальною медаллю і грамотою у грудні 1996 року. Він був вибраний Спортсменом року Канади в 1976 і 1989 рр. Він також член управи Товариства охорони природних ресурсів Канади, редактор англомовного журналу "Кол оф автдорс", член видавничого комітету "Гомону України".

За ці та інші заслуги Геральдичий Авторитет Канади, базуючись на елементах родинного гербу де Семигород Велигорських надав Мирославові особистий герб під іменем - Мирослав Іван де Семигород Велигорський. Це перший герб в Англійській і Канадській геральдиці з українським гаслом: «Клени буйно ростуть на великій горі».

Павло Пінкевич

Найбільш успішним спортсменом-українцем в Австралії є, без сумніву, Павло Пінкевич, який навіть потрапив до "Книги рекордів Гіннеса" за те, що від 1967 p., коли йому було тільки 15 років, аж по 1990 p., він постійно представляв Австралію в настільному тенісі.

Павло Пінкевич є єдиним спортсменом у настільному тенісі, який 23 роки представляв одну країну на міжнародному рівні. Він 204 рази виступав за збірну Австралії, вигравши 72 відсотки зустрічей, вісім разів був чемпіоном Австралії, а дев'ять разів зайняв друге місце. П. Пінкевич 86 разів був чемпіоном різних австралійських штатів, у 1978 і 1982 роках виграв першість Океанії, як представник Океанії кожного року між 1982 і 1985 роками брав участь у турнірі за "Кубок світу", в якому грають на запрошення тільки 80 найкращих гравців світу, і займав там 14-те й 15-те місця.

П. Пінкевич між 1969 і 1987 роками брав участь у всіх змаганнях за першість світу крім 1981р. і 1983р., коли народилися його дочки. Завдяки Пінкевичеві Австралія з останнього дивізіону піднялася до другого дивізіону й займала 18-те місце в світі, залишивши за собою, наприклад, США й Канаду. Під час ігор Співдружності держав (Commonwealth Games) у Калькутті Австралія зайняла друге місце, а Пінкевич виграв 17 із 18-ти змагань.

П. Пінкевич є співвласником фірми, яка імпортує спортивне приладдя. Від 1990 р. П. Пінкевич не представляє Австралії в змаганнях, але є тренером і менеджером збірної Австралії.

 

 

Віктор Бубнів

Гра в керлінг (ten pin bouwling) тепер популярна майже в усіх країнах світу, але найбільше в США, Канаді та країнах Азії. У Північній Америці є сотні українських клубів, які дуже серйозно займаються цим видом спорту. В Австралії не так. Тому тим більше треба відмітити успіх Віктора Бубніва, який не тільки в 1976 р. здобув першість Австралії, а в 1975 р. виграв міжнародний турнір на Гаваях. Він переможець багатьох інших австралійських і міжнародних турнірів.

Рекомендована література

 

1. На олімпійських хвилях: Довідник УСЦАК (1981-1996) Упорядник О. Твардовський. - Нюарк (США), 1997. - 142 с.

2. Твардовський О., Попович О. Січовими шляхами: Історія українського спортивно-виховного товариства "Чорноморська Січ" в Ніоарку (1924­1999). - Нюарк, 1999. - 416 с.

3. Козій Ю.С. Організований спортивний рух в українській діаспорі СІЛА і Канади: Матеріали для лекцій з історії фізичної культури. Львів, 2000. 26 с.

4. Кулик Я.Л., Костюк С.А., Петренко М.І. Історія виникнення й розвитку фізичної культури та спорту на Україні. - Вінниця: Логос, 1997. - 133 с

5. Трофим'як Б.Е. Фізична культура і спорт в Українській РСР. - Львів: Вища школа, 1987. -159 с

6. Золоті сторінки олімпійського спорту України За ред. І. Федоренка. -Київ: Олімпійська література, 2000. - 192 с

7. Волошин АЛ., Ксендзенко Ф.М. У олимпийской черты. -К: Молодь, 1988. - 400 с.

Контрольні запитання

1. Вкажіть передумови утворення та функціонування українських спортивних осередків у США, Канаді, Австралії.

2. Розкрийте суть діяльності Української Спортової Централі Америки і Канади.

3. Назвіть спортивні товариства в середовищі української діаспори Австралії.

4. Яку роль відіграла українська діаспора у становленні НОК України.

5. Вкажіть видатних діячів спортивного руху української діаспори.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Еміграційний спортивний рух 20-30-х рр.. ХХ століття.

2. Діяльність спортивних товариств в Німеччині та Австрії після закінчення другої світової війни.

3. Спортивні товариства в середовищі української діаспори Австралії.

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Леонардо да Вінчі 18

Фрідріх Ян 20

Франциско Аморосу 21

Франц Нахтегаль 21

П'єр Лінг 21

Ми­рослав Тирш 21

Джон Локк 21

Петро Францович Лесгафт 31

Олексій Бутовський 34

Тадей Фрідріх 34

Іван Комаровський 34

Михайло Гутовський 34

Казимир Кухарський 35

Броніслав Ганцаж 35

 

 

Антон Франц 35

Спиридон Албанський 35

Іван Васевич 35

Михайло Матіяс 35

Сергій Бубка 36

Оксана Баюл 37

В'ячеслав Олейник 37

Лілія Подкопаєва 37

Тимур Таймазов 37

Катерина Серебрянська 37

Володимир Кличко 37

Інеса Кравець 37

Рустам Шаріпов 37

Євген Браславець 37

Ігор Матвієнко 37