Особливості, проблеми та перспективи розвитку спортивного руху в сучасній Україні.

Спортсмени України, не враховуючи різноманітні міжнародні турніри, щороку беруть участь у понад 1 000 офіційних змаганнях. Проте перед українським спортом стоїть ціла низка складних проблем. Сформуємо їх за групами: організаційні, методичні, фінансово-матеріальні, морально-етичні.

Організаційні проблеми пов'язані з тим, що існуюча в нинішній Україні структура спорту майже повністю успадкована від колишнього Радянського Союзу. Ця структура залишається по суті авторитарною, вона зорієнтована значною мірою на переважно державне утримання спорту і вступає у протиріччя з економічними можливостями державного бюджету.

З іншого боку, негайна передача багатьох управлінських функцій громадським організаціям (федераціям) було б необачним кроком з огляду на їх фінансову і організаційну неспроможність. Окрім того, в Україні ще не прийшло нове покоління спортивних організаторів, здатних контактувати з міжнародними спортивним організаціями, входити в їхні організаційні структури, мати особисті надійні зв'язки, необхідні для швидкого вирішення питань в інтересах українського спорту. Навіть на рівні суддівства міжнародних змагань Україна має недостатнє представництво.

В розвитку багатьох видів спорту порушено матеріальну основу, оскільки велика кількість колишніх радянських спортивних баз олімпійської підготовки залишилися поза межами України. Є серйозні проблеми із високоякісним інвентарем, обладнання, спортивною формою тощо.

Значна частина тренерів, що знаходиться нині при керівництві збірними командами України не має достатнього досвіду підготовки спортсменів до чемпіонатів світу і Олімпійських ігор, позаяк раніше займалася лише підготовкою резерву для збірних команд СРСР. До того ж доволі масового характеру набув відплив кваліфікованих фахівців спорту за межі України, де рівень їхньої оплати є значно вищим.

Існує і гостра проблема національного порядку, яка також залишилася Україні від імперії. Національні збірні команди України в етнічному, культурному і мовному плані переважно не є національними. А сам по собі високий рівень спортивних досягнень не обов'язково забезпечує спортові місце в культурі українського етносу і не робить його автоматично чинником національного відродження, якщо з нього вихолощені патріотизм і національна сутність. У цьому також криється одна із найскладніших морально-етичних проблем сучасного українського спорту.

Україна, в силу історичних причин, вступила в добу державотворення, коли національно-культурне піднесення не в однаковій мірі проявляється в різних її регіонах. Успішні виступи українських спортсменів на міжнародній арені впливають позитивно не тільки на світову громадську думку, але й сприяють консолідації й єднанню усієї української нації.

У найближчому майбутньому в галузі фізичного виховання та спорту України потрібно вирішити такі завдання:

1. Реформувати систему фізичного виховання і спорту в Україні, фундаментально змінивши стосунки між державним органом управління галуззю і Національним Олімпійським Комітетом; між Федераціями з видів спорту і спортивними клубами; між особою, як суб'єктом фізичної культури і спортивними організаціями, покликаними служити людині.

2. Повернути українському спорту національний зміст, бо по справжньому народним і значить масовим, він може бути лише на власному історичному, культурному, мовному і економічному ґрунті. '

3. Переглянути теорію і практику фізичної культури, виходячи з нових реалій сучасного життя в Україні, з врахуванням державотворчих завдань, які стоять перед фізкультурно-спортивним рухом.

4. Поліпшити кадрову ситуацію в спортивних структурах України, залучивши до роботи в них фахівців з відповідним рівнем підготовки і належним рівнем громадської та національної свідомості.

У процесі перебудови фізкультурно-спортивного руху, зберегти рівень спортивних досягнень, не допустити спаду результативності в різних видах спорту, по можливості утримати або й розширити матеріальну базу.

Спорт із справи в основному державних структур, має стати психологічно, економічно і організаційно справою всіх і кожного особисто. Зберегти та примножити власне здоров'я і фізичну досконалість може лише свідома, з активною життєвою позицією людина.

Кращі спортсмени Львівщини.

Львівські спортсмени потрапляли на Олімпійські Ігри річними шляхами. В 1912 році за збірну Австро-Угорщини у змаганнях з легкої атлетики виступав Владислав Понурський.

У міжвоєнний період 1924-1936 років на Олімпійських Іграх з'являються спортсмени зі Львова, які офіційно представляли Польщу.

У 1924 році на Іграх VIII Олімпіади в Парижі змагалося семеро львів'ян. Першим хто здобув олімпійську нагороду - бронзову, був кіннотник Адам Крулікевич.

Крім нього олімпійцями 1924 року були Тадей Коморонсмсий (1895­-1966) (він брав участь у змаганнях з кінного триборства, де посів 26 місце серед 44 учасників, а в командному турнірі посів 7 місце. Виступав на коні "Амона". Згодом став генералом Армії Крайової, у повоєнний час був активним діячем еміграційних організацій. Помер у Нью-Йорку), велосипедисти Фелікс Костшебський та Казимир Кшемінський, (обидва виступали у шосейній гонці на 188 км, посівши відповідно 54 та 57 місця), легкоатлет Станіслав Сосницький (1896) (представляв клуб "Чарні" (Львів), на спринтерській дистанції 100 метрів з часом 11,6 секунди¹ не увійшов до фіналу, а в стрибках у довжину з результатом 567 см не ви конав кваліфікаційної норми. Пізніше закінчив Академію політичних наук у Варшаві, університет у Кембріджі, працював на дипломатичній службі. У 1934 році був консулом в СРСР, після війни послом Польщі в Туреччині), та футболісти Мечислав Батш (1900 - 1977) та Вацлав Кухар (1897-1981).

У 1928 році ще одну бронзову медаль здобув львівський шабліст Тадей Фрідріх (1903-1976) на олімпійському турнірі в Амстердамі. Він представляв фехтувальний клуб "Львів" і згодом, через чотири роки повторив свій успіх на Олімпіаді в Лос-Анджелесі, але в той час він уже мешкав у Варшаві.

Найбільше львів'ян було представлено у складі команди Польщі у 1936 році на XI Олімпійських Іграх в Берліні. Серед них двоє (кіннотників, випускників львівського Кадетського корпусу Іван Комаровськтій (1905) та Михайло Гутовський (1910) та двоє легкоатлетів, членів спортивного товариства "Чарні" (Львів) середньовик Казимир Кухарський (1909) та марафонець Броніслав Ганцаж (1906). Львівську фехтувальну школу представляв шпажист, член львівського "Сокола" Антон Франц (1905-1965). Найбільш близькими до олімпійської медалі були львівські футболісти: воротар Спиридон Альбанський (1907-1992), півзахисник Іван Васєвич (1911) та нападник Михайло Матіяс.

Команда Польщі, у якій виступали ці спортсмени, вдало провела олімпійський футбольний турнір. Спочатку було подолано збірну Угорщини, у чвертьфіналі - команду Англії, тільки у півфіналі довелось поступишся команді Австрії. Матч за третє місце виграла збірна Норвегії.

Львів'яни одними із перших представляли Україну і на зимових Олімпійських Іграх. У 1924 році у французькому містечку Шамоні у складі

збірної Польщі виступав лижник Степан Вітковський (1898-1937), який змагався на дистанції 50 км. У 1928 році в Санкт- Моріці на такій же дистанції виступав Францішек Кава (1900). Четверте місце (щоправда останнє) в американському Лейк- Плесіді (1932 рік) посіли львівські хокеїсти Роман Сабінський, Казимир Соколовський (1908) та Альфред Мауер (1907). Взагалі, львівські хокейні команди були одними з кращих у тогочасній Польщі, і в 30-і роки постійно посідали високі місця в чемпіонатах країни. Хокей у Львові любили й розуміли. Не дивно, що саме тут було сконструйовану першу в світі воротарську захисну маску.

Про цей факт міститься інформація у музеї хокейної слави в Канаді. Її автором був воротар хокейної команди спортивного товариства "Україна" - Львів Микола Скрипій. Одержавши важку травму під час хокейної зустрічі (винуватцем був один із олімпійців - Казимир Соколовський). він у 1933 році з військового шолому та дроту змайстрував охоронну маску. Модифікував він і хокейну ключку.

Троє львів'ян було на хокейному олімпійському турнірі 1936 року в Гарміш- Партенкірхені: Казимир Соколовський (вдруге), Роман Ступницький та Владислав Лемішко.

Починаючи з 1952 по 1988 роки львівські спортсмени виступають у складі команди СРСР, в 1992 році в команді СНД, з 1994 року в команді незалежної України. Чемпіонами і призерами Олімпійських ігор за цей проміжок часу ставали:

Спортсмен	Вид спорту	З о л о т і   м е д а л і	С р і б н і   м е д а л і	Б р о н з о в і   м е д а л і	Олімпійські ігри
Леонкін Дмитро	Гімнастика спорт.		-		XV,1952,Гельсінкі
Чукарін Віктор	Гімнастика спорт.			-	XV,1952,Гельсінкі
					XVI,1956,Мельбурн
Сидяк Віктор	Фехтування		-	-	XIX,1968,Мехіко

 

Ледньов Павло

Суч. п’ятиборство

-

XIX,1968,Мехіко

 

 

			-		XX,1972,Мюнхен
		-		-	XXI,1976,Монреаль
			-		XXII,1980,Москва
Король Петро	Важка атлетика		-	-	XXI,1976,Монреаль
Макуц Богдан	Гімнастика спорт.		-	-	XXII,1980,Москва
Череповський Євген	Фехтування	-	-		XVI,1956,Мельбурн
Тер-Ованесян Ігор	Легка атлетика	-	-		XVII,1960,Рим
Прокопенко Григорій	Плавання	-		-	XVIII,1964,Токіо
Громак Юрій	Плавання	-	-		XIX,1968,Мехіко
Немшилов Володимир	Плавання	-	-		XIX,1968,Мехіко
Станкович Василь	Фехтування	-		-	XIX,1968,Мехіко
		-		-	XX,1972,Мюнхен
Мельник Борис	Стрільба кульова	-		-	XX,1972.Мюнхен
Ковпан Валентина	Стрільба з лука	-		-	XXI,1976,Монреаль
Сливінський Михайло	Веслування на каное	-		-	XXIV,1988,Суел
		-		-	XXV,1992,Барселона
Берендюга Віктор	Водне поло	-	-		XXIV,1988,Суел
Смирнов Микола	Водне поло	-	-		XXIV,1988,Суел
Мандригасов Сергій	Фехтування	-		-	XXIV,1988,Суел
Котельник Андрій	Бокс	-		-	XXVІІ,2000,Сідней
Кличкова Яна	Плавання				XXVІІІ, 2004,Афіни
Мерлені Ірена	Боротьба вільна		-	-	XXVІІІ, 2004,Афіни
Ельбрус Тадеєв	Боротьба вільна		-	-	XXVІІІ, 2004,Афіни
Айвазян Артур	Кульова стрільба		-	-	XXІX, 2008, Пекін
Рубан Віктор	Стрільба з лука		-	-	XXІX, 2008, Пекін
Добринська Наталія	Легка атлетика		-	-	XXІX, 2008, Пекін
Ломаченко Василь	Бокс		-	-	XXІX, 2008, Пекін
Коробка Ольга	Важка атлетика	-		-	XXІX, 2008, Пекін
Мерлені Ірена	Вільна боротьба	-	-		XXІX, 2008, Пекін

 

Рекомендована література

1. Кулик Я.Л., Костюк С.А., Петренко М.І. Історія виникнення й розвитку фізичної культури та спорту на Україні. - Вінниця: Логос, 1997. - 133 с

2. Трофим'як Б.Е. Фізична культура і спорт в Українській РСР. - Львів: Вища школа, 1987. -159 с

3. Золоті сторінки олімпійського спорту України За ред. І. Федоренка. -Київ: Олімпійська література, 2000. - 192 с

4. Волошин АЛ., Ксендзенко Ф.М. У олимпийской черты. -К: Молодь, 1988. - 400 с.

5. Кордіяк Ю.Є. Чемпіони живуть у Львові. -Львів: Каменяр, 1980. - 176 с

6. Zinkewych O. Ukrainian Olympic Champions. – Baltimore-Toronto: Smoloskyp, 1984. – 157 p.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте особистість О.Д.Бутовського.

2. В якому році відбувся дебют спортсменів України самостійною командою на Олімпійських Іграх.

3. Назвіть переможців Олімпійських Ігор від Львівщини.

4. Виступи українських спортсменів у Олімпійських іграх.

5. Шляхи становлення НОК України та особливості його діяльності.

 

Завдання для самостійного опрацювання

1. Діяльність О.Д.Бутовського.

2. Президенти НОК України

3. Історія утворення та особливості діяльності НОК України.

4. Виступи спортсменів Львівщини в Олімпійських іграх (або інших регіонів України).

5. Дебют спортсменів України самостійними командами в міжнародному спорті.

6. Особливості утворення НОК України та розвиток спортивного руху в період розбудови української державності.

7. Особливості виступів спортсменів України в останніх літніх та зимових Олімпійських іграх.

Лекція №9