Проаналізуйте розвиток параолімпійського руху в Україні

Формування спортивного руху інвалідів в Україні припадає на 1989 р. У цей час починають створюватися фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. Згодом ці громадські об'єднання стали основою для створення національної федерації спорту інвалідів з різними ураженнями. Громадськість інвалідів активно боролася за визнання державою соціальної значущості фізкультурно-спортивного руху та необхідності відповідної державної підтримки. Завдяки зусиллям громадських організацій інвалідів відбувся підйом масового спорту інвалідів.

Україна є єдиною державою, в якому створена державна система управління спортом інвалідів та прийнята державна програма їх підтримки. Таким чином, формування організаційних та нормативно-правових основ становлення і розвитку паралімпійського спорту в Україні як одного з напрямків у сфері спортивної діяльності підтверджує необхідність вирішення даної проблеми на рівні держави.

Вся система фізичної культури і спорту інвалідів включає наступні підсистеми:

1.лікувально-реабілітаційну;

2.фізкультурно-оздоровчу;

3.масовий спорт інвалідів;

4.спорт вищих досягнень, включаючи міжнародні змагання.

Робота Українського та регіональних центрів В «Інваспорті» спрямована на вдосконалення системи подальшого розвитку фізичної культури і спорту серед інвалідів. Досягнення спортсменів-інвалідів на престижних міжнародних змаганнях сприяють зміцненню авторитету України в міжнародному спортивному співтоваристві.

Одним із напрямів розвитку паралімпійського спорту в Україні є тісне співпраця державних і громадських організацій.

 

43. Дайте загальну характеристику 4 періоді ігор олімпіад.

Закінчилася ера “холодної війни”, світ визнав пріоритети загальнолюдських цінностей над усіма іншими, рухнула берлінська стіна, змінилися політичні режими у країнах Східної Європи, відбулося об’єднання Німеччини та розпався СРСР, в останнє виступила збірна команда СНД, світове співтовариство засудило бойкоти Ігор і т д.

Підсумки Барселонських Ігор відомі. Ці Ігри оцінюються як одні з найбільш успішних в історії олімпійського спорту сучасності. Основні ж напрямки подальшого розвитку олімпійського спорту визначені на ХІІ ювілейному Олімпійському конгресі 1994р у Парижі. Сьогодні вже можна казати, що з Ігор ХХV Олімпіади у Барселоні почався принципово новий етап у розвитку олімпійського спорту. Перш за все завершився період 40-річного протистояння на олімпійській арені соціалістичної і капіталістичної системи. Соціалізм у тому його вигляді, в якому він розвивався в ці роки в Радянському Союзі та в інших країнах, зійшов з політичної арени. Однак феномен олімпійського спорту цих країн назавжди залишиться в історії спорту в якості виключно яскравої, хоча і повної протиріч частини олімпійського спорту.

Сучасні Ігри Олімпіади не являються відображенням тільки спортивної боротьби. Підготовка до ігор, участь у них та аналіз підсумків участі – це ще не відображення боротьби різних ідеологій, поглядів на місце Олімпійських ігор в житті світової спільноти.

 

44.Зимові олімпійські ігри.Міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні два роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона. Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом. Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.

Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 8 століття до н. е. до 4 століття нашої ери. Барон П'єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК з тих пір став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією. Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му століттях призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках. Олімпіади проводяться під гаслом «Citius, altius, fortius», що в перекладі з латини значить «Швидше, вище, сильніше», запропонованим католицьким ченцем Анрі Дідоном. Іншим популярним гаслом олімпіад є вираз «Головне не перемога, а участь». Емблемою олімпіад є п'ять переплетених кілець різного кольору, які символізують єдність п'яти різних частин світу (Європа — блакитний, Азія — жовтий, Африка — чорний, Австралія і Океанія — зелений і Америка — червоний).

Олімпійський прапор — полотнище із зображенням олімпійської емблеми на білому тлі. Підіймається на відкритті Олімпійських ігор, опускається під час церемонії закриття.

Під час Олімпіад горить олімпійський вогонь, який запалюють в Олімпії й приносить до місця проведення олімпіади естафетою олімпійського вогню. Починаючи з 1968 року кожна олімпіада має свій олімпійський талісман.

 

 

\ система є частиною міжнародної організаційної системи. Вона зв’язана з ООН, ЮНЕСКО, що дає змогу своєчасно реагувати на політичні умови, матеріально-технічне забезпечення олімпійського спорту. МОК - вищий керівний орган олімпійського руху, котрий має всі права на ОІ. Утворений на конгресі в Парижі 23 червня 1894 року МОК - постійно діюча міжнародна недержавна організація, утворена не для отримання прибутків, у формі асоціації із статутом юридичної особи. Мета і завдання МОК. У відповідності з Олімпійською хартією:

- розвивати і координувати спортивну діяльність;

- здійснювати співробітництво з громадськими і приватними організаціями для служби масовому спорту;

- забезпечити регулярне проведення ОІ;

- боротись з люьими формами дискримінації в спорті;

- сприяти підтриманню спортивної етики;

- боротись за дух чесного ведення спортивної боротьби

- протидіяти політичним і комерційним зловживанням в спорті

- не допускати виникненню загрози здоров"ю спортсменів.

Штаб-квартира МОК з 1915 року розміщується в Лозані на Плас дю Поле - площі палацу. Причиною обирання цього місця було наступне. Спочатку, з 1894 р., при утворенні МОКу, існувало правило у відповідності з яким резиденція МОКу протягом 4-х років повинна знаходитись в столиці чергових ОІ. Право на проведення ОІ у 1916 році отримала Германія. А в нейтральній Швейцарії проживав давній приятель П. Кубертена Годфрус де Блоне - член МОК з 1898 р., ініціатор швейцарського ОК. він запропонував на час війни розмістити архів МОК в Швейцарії. Потім, коли Президент МОК, як дійсний патріот, пішов на фронт, і як солдат, за його словами, не міг очолювати МОК, протягом декількох місяців їм керував де Блоне. Так штаб-квартира оказалася в Лозані. У 1916 р. П. Де Кубертен відкриває тут олімпійський інститут і міжнародне бюро спортивної педагогіки. У 1918 р. він переселяється в Лозану, де живе і працює на вілі "Моге-Рено", котра була предоставлена владою МОКу. В квітні 1918 р. муніципалітет Лозани переселяє штаб-квартиру МОК в замок Шато де Віді. Але ніхто, крім Кубертена, із наступних президентів МОК не знаходився постійно в Лозані. У 1980 році після обрання Президентом, Хуан А. Самаранч розширив сфери діяльності в цьому місті. Був побудований новий будинок (закінчено у 1986р).

 

46. МОК вибирає членів із числа осіб, котрі мають відповідну кваліфікацію, з країн, де існує признаний НОК. Необхідно володіти офіційною мовою - англійською, французською. Звичайно обирається один член від країни, але від країни, де проводяться ОІ - 2 члени. Використовують "зворотній принцип". За положенням до 75 років, середній вік - 62,7 роки, старше 61 р. - 60% членів МОК. В склад входять 7 жінок - 6 осіб учасниці ОІ. На 1 січня 1994 р. МОК визнавав 195 членів НОК і 31 МСФ. У той же час представників різних країн у МОК - тільки 79 (40%) і 7 МСФ (23%). За професією 24,2% банкіри і комерсанти; 20,5% - політики, 8,1% - дипломати (5 монархів, 25 міністрівпідкреслюють високий статус...) З 89 членів МОК (1994) - 30 - президенти НОК, 5 - президенти континентальних асоціацій, 10 - президенти МСФ. За станом на 1 січня 1994 р. з моменту утворення МОК його членами були 389 чоловік, у тому числі 203 із європейських країн. На теперішній час в МОК працюють представники 79 країн (деякі мають двох представників) - Азія - 14 (15,7%), Африка - 15 (18%), Америка - 17 (19%), Європа - 38 (42,7%) Океанія - 4 (4,5). Система обрання членів МОК постійно критикується з боку НОК і МСФ. Є невеликі європейські країни, які мають по два представники і майже не мають спортсменів, в той час як країни з великою спортивною базою не мають жодного представника в комітеті. Відрадним фактом рахується прийняття до МОК на прикінці 80-х років 7-х жінок (крім принцеси Ліхтенштейну шість жінок є учасницями ОІ різних років).

Обов"язки членів МОК.Кожен член МОК зобов"язаний: - забезпечити представництво МОК у своїй країні; - працювати у складі комісій МОК; - допомагати розвитку олімпійського руху в країні; - слідкувати а реалізацією програми МОК, включаючи "Олімпійську солідарність"; - не менше разу на рік інформувати Президента МОК про розвиток олімпійського руху в своїй країні та його потребах; - сповіщати Президента МОК про всі події, які заважали реалізації Олімпійській хартії в країні; - виконувати доручення МОК, при необхідності представляти МОК в іншій країні чи території. У 1997 р. нараховувалось 114 членів МОК. 48 - Європа, 20 - Азія, 20 - Африка, 21 - Америка, 5 - Австралія і Океанія. На 107 сесії МОК його членом став Президент НОК Росії Віталій Смірнов плюс 7 спортсменів, серед яких такі відомі, як Ю.Титов, В.Борзов (Президент НОК України) та інші. Після 10 років роботи в МОК її члени можуть стати почесними членами МОК (без права голосу), якщо за віком вони вже не можуть працювати. Основними органами МОКу є сесія, виконком, президія. Сесія проводиться 1 раз на рік (обирає членів МОК), а в олімпійський рік - двічі. Виконком складається з Президента, чотирьох віце-президентів і 6 членів. Вони слідкують за виконанням Олімпійської хартії, відповідають за фінансову діяльність, рекомендують осіб для обрання членами МОК. Президент обирається на 10 років таємним голосуванням. Повторно - на 9 роки. Віце-президенти - на 4 роки. На останній сесії переобраний Хуан Антонио Самаранч на 4 роки (йому вже 79 років) і він уже Президент з 1980 року.\

 

47.Охарактерезуйте програму та організацію Олімпійських ігор. МОК доручає організацію і проведення ОІ НОК країни, де знаходиться місто – організатор, а також самому місту – організатору. З цією метою НОК утворює Організаційний комітет ігор (ОКОІ), який з моменту свого заснування спілкується безпосередньо з МОК, від якого дістає інструкції. ОКОІ повинен мати статут юридичної особи.До складу ОКОІ, крім представників влади та інших керівних діячів, обов’язково повинні входити член або члени МОК для країни, президент і генеральний секретар НОК. Не менше одного представника міста – організатора ОІ.З моменту утворення і до закінчення ліквідаційного періоду в обов’язки Організаційного комітету Ігор входить проведення усієї його діяльності у відповідності з Олімпійською хартією, а також погодженнями, укладеними між МОК, НОК і містом – організатором і відповідними інструкціями Виконкому МОК.У випадку порушення правил або прийнятих зобов’язань МОК має право лишити місто – організатор, оргкомітет і НОК права організації ОІ.ОКОІ несе всі витрати за харчування і розміщення учасників, офіційних осіб та іншого персоналу команд НОК у олімпійському селищі, а також витрати на місцевий транспорт і доставку спортсменів до місць змагань.У період проведення ОІ багато МСФ проводять свої конгреси. У цих випадках за їх проханням ОКОІ повинен забезпечити МСФ приміщенням і необхідними технічними засобами. Культурна програма повинна охоплювати весь період функціонування олімпійського селища.Як правило, ОКОІ включали у програму Ігор показові змагання з двох видів спорту. Але МОК прийняв рішення починаючи з 1996 року не проводити показові змагання.ОКОІ може організувати передолімпійські змагання у відповідності із затвердженою Виконкомом МОК формулою – з метою перевірки спортивних споруд, які використовуються для Ігор. Що стосується графіка і щоденного розкладу змагань, то остаточне рішення приймає Виконком МОК з врахуванням побажань МСФ.Правом на продаж телетрансляції ОІ володіє МОК.Будь-який талісман, створений для ОІ, повинен розглядатися як олімпійська емблема, дизайн якої Оргкомітет повинен надати у Виконком МОК для затвердження.Програми церемоній відкриття і закриття ОІ розробляє Оргкомітет Ігор і надає їх для затвердження Виконкому МОК.Таким чином, більшість повноважень Оргкомітету Ігор знаходиться під контролем МОК.Кожна МСФ відповідає за технічний контроль і керівництво своїм видом спорту, усе обладнання і інвентар повинні відповідати її правилам.МСФ відповідає за порядок проведення всіх змагань у своєму виді спорту, призначає арбітрів, суддів, хронометристів, апеляційне журі.Тільки МСФ має права і обов’язки установлювати технічні правила зі своїх видів спорту, дисциплін і видів змагань.МСФ разом з ОКОІ готують і подають виконкому МОК на затвердження розклад змагань з конкретного виду спорту.МСФ вносить виконкому МОК для ухвалення пропозиції по програмі ОІ з свого виду спорту по числу учасників змагань, з системи відбіркових змагань, відбору спортсменів, з проходження допінг контролю та інше.