Охарактеризуйте Олімпізм як життєву філософську течію.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Охарактеризуйте Олімпізм як життєву філософську течію.



Охарактеризуйте Олімпізм як життєву філософську течію.

Спорт як сфера діяльності людей має важливе значення в житті світового співтовариства. Колишній Президент Міжнародного Олімпійського комітету Хуан Антоніо Самаранч стверджував, що «...сучасному світові потрібен Олімпізм як життєва філософська течія, на основі якої можна створити спосіб життя, заснований па повазі до загальнолюдських етичних принципів, сприяючий вихованню, об’єднуючий спорт з культурою і мистецтвом...». Адже спорт, окрім побудови тіла за висловом фундатора олімпійського руху П’єра де Кубертена, вчить справедливості, виховує чесність, шляхетність. Ці та інші гуманістичні ідеали були втілені П’єром де Кубертеном в міжнародному олімпійському русі, який з 1894 року розповсюдився в більшості країн світу . Ідея Олімпізму - це ідея загального об’єднання на планеті через заняття спортом.

 

2. Опишіть концепцію виховання гармонійно розвиненої особистості.

Аналізуючи столітню історію сучасного олімпійського руху неважко переконатися в тім, що ідеали, що лежали в основі Олімпійських ігор Древньої Греції, вічні для людства і заслуговують на увагу. І саме боротьба за ці ідеали не тільки дозволила відродити Олімпійські ігри, але й зробила олімпійський спорт винятково популярним явищем, що охопило всі континенти й країни, свого роду феноменом громадського життя всього світового співтовариства. У сучасному олімпійському спорті спортивна, виховна й освітня сторони найтіснішим чином переплелися із соціально-філософськими, економічними і політичними, що зробило його універсальним явищем, прикладом ефективного співробітництва людства в ім'я гармонічного розвитку й поваги людини, зміцнення миру, взаєморозуміння між державами й народами. Все це дозволило олімпійському руху знайти дивовижну стабільність й авторитет, домогтися всілякої підтримки у світового співтовариства на порозі XXI століття.

Набуття олімпійським рухом дивовижної стабільності та авторитету, його широке розповсюдження дозволяє йому стати фактором, що стимулює молодь до гармонійного розвитку, створює в її уявленні ідеал всебічно розвиненої особи, яка володіє високими моральними якостями.

 

Дайте характеристику поширення гуманістичних ідей.

Ідеї — концентрована форма відбиття реальної дійсності в людській свідомості. Вони визначають перспективи пізнання й практичного перетворення конкретної предметної області, її об'єктів або явищ. Ідеї сприяють постановці перспективних цілей і завдань, висуванню гіпотез, визначаючи шляхи синтезу емпіричного й теоретичного знання.

 

 

Дайте визначення Олімпійському спорту як навчальній дисципліні. Визначте предмет і об’єкт цієї навчальної дисципліни.

Аналіз системи знань про олімпійський спорт як науку свідчить про те, що навчальна дисципліна «Олімпійський спорт» містить загальну концепцію стану й розвитку міжнародного олімпійського руху; за своїм призначенням - загальний метод пізнання явищ олімпійського спорту, застосовний до всіх його складових; за своїми функціями - практичне керівництво для спортсменів, тренерів, діячів олімпійського руху й інших фахівців спорту, а також осіб, діяльність яких тією чи іншою мірою пов'язана з олімпійським спортом; за своєю структурою і змістом - сукупність понять, принципів, закономірностей, фактів, ідей і гіпотез, що відносяться до даної сфери людської діяльності.

Предметом навчальної дисципліни «Олімпійський спорт» є знання його різних складових як багатофункціонального суспільного явища, системи змагань і пов'язаної з нею системи підготовки спортсменів до Олімпійських ігор.

Об'єктами дисципліни «Олімпійський спорт», передбаченими навчальною програмою, є наступні:

1) джерела, зародження й історія Олімпійських ігор Стародавньої Греції;

2) відродження Олімпійських ігор й історія сучасного олімпійського руху;

3) міжнародна олімпійська система, її структура й основні принципи функціонування;

4) соціально-політичні, організаційно-правові й економічні основи олімпійського спорту;

5) олімпійські види спорту, змагання й змагальна діяльність спортсменів;

6) основи сучасної системи підготовки спортсменів;

7) сторони підготовленості спортсменів, що визначають рівень; спортивних досягнень й їхнє вдосконалювання.

5. Охарактеризуйте основні терміни та їх класифікацію ( 5 груп основних термінів).

У зв'язку з тим, що Олімпійський спорт виділяється як одна зі складових частин сучасного спортивного руху, можна розрізняти три основні різновиди сучасного спорту, що мають різну цільову спрямованість і критерії ефективності: 1) олімпійський спорт, 2) масовий (народний) спорт, 3) професійний спорт.

Вся діяльність у сфері олімпійського спорту концентрується на підготовці до Олімпійських ігор, їхньому успішному проведенні. Найвищим критерієм ефективності підготовки спортсменів до Олімпійських ігор є завоювання золотої медалі.

В основі масового (народного) спорту лежить використання засобів спорту для гармонічного розвитку людини, зміцнення здоров'я й профілактики захворювань, самоствердження й самопізнання, раціональної організації дозвілля.

Професійний спорт - сфера розважального бізнесу, у якій спортсмени є робочою силою, а основним критерієм ефективності - доходи. Спортивна майстерність, видатні результати - це лише ефективний засіб витягу прибутк

У першу групу термінів варто віднести найбільш загальні, такі як олімпізм, олімпійський спорт, олімпійський рух та ін.

Друга група термінів пов'язана з міжнародною олімпійською системою, її принципами, структурою й функціонуванням.

Третя група термінів охоплює систему знань, пов'язаних із проведенням Олімпійських ігор, їхньою програмою, виявленням переможців.

Четверта група термінів розкриває систему підготовки спортсменів до змагань. Система підготовки спортсменів — сукупність знань, принципів, методів, а також практична діяльність по організації й керуванню процесом виховання спортсменів, здатних домогтися результатів, характерних для сучасного олімпійського спорту.

 

Дайте визначення термінів: олімпізм, олімп.рух, олімп.спорт, ОІ, зимові ОІ, олімп.символіка. Охарактеризуйте їх.

Олімпізм — філософія життя, що поєднує в єдине, збалансоване ціле достоїнства тіла й духу, концепція виховання гармонійно розвиненої людини засобами спорту, поширення гуманістичних ідей у житті суспільства, розвитку співробітництва, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

Олімпійський рух - охоплює світове співтовариство в дусі взаємного визнання й співробітництва, чесної й відкритої конкуренції, де вище всього стоїть людська особистість, її здатності й досягнення без дискримінації за расовими, національними, політичними або економічними ознаками.

Олімпійський спорт — міжнародний, багатофункціональний спортивний рух, спрямований на пропаганду загальнолюдських і гуманістичних цінностей відповідно до концепції олімпізму.

Олімпійські ігри — змагання між спортсменами в індивідуальних і командних видах спорту, визнаних Міжнародним олімпійським комітетом (МОК) у якості олімпійських. Олімпійські ігри складаються з Ігор Олімпіади й зимових Олімпійських ігор, кожні з яких проводяться один раз у чотири роки.

Зимові Олімпійські ігри — комплексні змагання із зимових видів спорту, які проводяться МОК через кожні чотири роки. На початку XX століття деякі зимові види спорту входили в програму Олімпійських ігор: фігурне катання на ковзанах (1908 і 1920 рр.), хокей із шайбою (1920 р.).

Олімпійська символіка — комплекс атрибутів олімпійського руху. Основними з них є загальний олімпійський символ й олімпійський девіз, які становлять олімпійську емблему й олімпійський прапор. Ця символіка є власністю МОК і не може бути використана без його дозволу в рекламних або комерційних цілях.

 

 

Дайте визначення термінів: система підготовки спортсменів, спортивна підготова, спортивне тренування, тренованість, школа спорту, спортивний результат, спортивне досягнення, спортивна кваліфікація. Охарактеризуйте їх.

Система підготовки спортсменів — сукупність знань, принципів, методів, а також практична діяльність по організації й керуванню процесом виховання спортсменів, здатних домогтися результатів, характерних для сучасного олімпійського спорту.

Спортивна підготовка — багатофакторний процес, що охоплює тренування спортсменів, підготовку спортсменів до змагань і участь у них, організацію тренувального процесу і змагань, науково-методичне й матеріально-технічне забезпечення тренування і змагань.

Спортивне тренування — складова частина спортивної підготовки, що являє собою спеціалізований процес, заснований на використанні фізичних вправ з метою розвитку й удосконалення рухових якостей і здатностей, що обумовлюють готовність спортсмена до досягнення найвищих показників в обраному виді спорту або його конкретній дисципліні.

Тренованість, що прийнято пов'язувати переважно з адаптаційними перебудовами біологічного характеру в організмі спортсмена, що визначають рівень можливостей різних функціональних систем організму спортсмена.

Школа спорту — єдина система підготовки спортсменів, заснована на існуванні творчого напрямку (доктрини), що розвивається групою фахівців.

Спортивний результат — кількісний або якісний рівень показників у спорті.

Спортивні досягнення — показник спортивної майстерності й здатностей спортсмена, виражений у конкретних результатах. Спортивні досягнення конкретного спортсмена визначаються його обдарованістю, ефективністю реалізованої системи підготовки.

Спортивна кваліфікація — стійка характеристика спортсмена, що відображає підсумки виступів у змаганнях за певний проміжок часу. Її оцінюють за середнім рівнем загальних результатів, величинами кращого й гіршого результатів і різницею між ними, за кількістю результатів, близьких до кращого, середнього або гіршого, рівнів і особливостям змагань, на яких досягнуті результати.

 

11.

У давньогрецьких міфах ми знаходимо згадки про змагання спортивного характеру. Аполлон прославлявся в міфах як метальник диска, проте один з його кидків закінчився трагічно. Юний Гіакінт, улюбленець Бога, побіг до того місця, куди падав диск, але диск потрапив йому в голову і вбив юнака. Таке ж нещастя трапилося і з героєм Пересом: метнувши бронзовий диск, він випадково вразив на смерть свого діда Акфісія. Уже в міфах ми зустрічаємося з проявом хитрості і шахрайства в боротьбі за перемогу в змаганнях. Відома історія з Атлантою з Беотії, дівчиною дивовижних фізичних здібностей, яка не знала рівних собі в бігу. Вона поставила умову, що тільки той стане її чоловіком, хто перевершить її в змаганнях з бігу. Це зумів зробити лише герой Міланіон, який скористався порадою богині кохання Афродіти і на бігу кидав перед Атлантою золоті яблука. Дівчина не встояла перед спокусою, стала на бігу підбирати дорогоцінні плоди і відстала.

Докладні відомості про спортивні змаганнях древніх греків ми знаходимо в творах Гомера, написаних задовго до початку Олімпійських ігор давнини. В "Іліаді" Гомер описує поминальні гри, влаштовані Ахіллом в честь полеглого Патрокла. У програмі цих ігор - гонки на колісницях, кулачні бої, боротьба, біг, метання диска, стрільба з лука, метання списа, фехтування у важкому спорядженні. У 490 р до н.е. афіняни відстоювали на марафонської рівнині свою свободу в битві з персами, які перевершували їх по кількості,але греки перемогли.Звістку про перемогу в Афіни приніс прудконогий Філіппіадад - кращий бігун грецького війська. Вбігши на міську площу, він вимовив: "Радійте, афіняни, ми перемогли!" - І впав замертво. А пробіг він більш 40 км. Ця перемога греків супроводжувалася великими ритуальними змаганнями.

 

12.

Грецька філософія розглядала людське тіло як храму розуму і душі, і тому фізичне виховання повинно було сприяти фізичному і розумовому здоров'ю, розвитку інтелектуальної та духовної сфери. [1]

Чоловіки Стародавньої Греції збиралися в гімназіях, центрах фізичної культури того часу, не тільки для занять спортом, але також для обговорення мистецтва, літератури і філософії. Вони прагнули знайти рівновагу між розумом і фізичною силою, з'єднуючи фізичні вправи з інтелектуальними завданнями. Численні грецькі філософи - Платон, Аристотель і поет Гомер відстоювали значимість фізичного виховання як способу зміцнення організму і розуму.

Виходячи з цих поглядів, стародавні греки не відокремлювали систему фізичного виховання від системи загальної педагогіки, розумового та духовного освіти. Фізична культура в стародавній Греції не був відокремлена від цивільного, релігійного, освітнього, соціального, і морального початку. Система фізичного виховання була тісно пов'язана з релігійними поглядами стародавніх греків. Проводилися спортивні змагання присвячувалися божествам давньогрецького пантеону, які як і годилося, повинні були дарувати здоров'я і силу їх учасникам.

Зв'язок фізичної культури з мистецтвом полягала в прославленні поетами гімназій, спорту та переможців фізичних змагань. Про те, що стародавні греки залишили значний внесок у розвиток спорту та фізичної культури може сказати велику кількість сучасної спортивної термінології, що бере свій початок в античному державі. Багато в чому необхідність відмінної фізичної підготовки диктувалася постійними війнами, проведеними в Стародавній Греції та необхідністю міцної армії і мужнього народу, здатного дати відсіч ворогам. Надалі багато мілітаристських держави спробують наслідувати модель спортивного виховання древньої Еллади.

Про ефективність системи фізичного виховання можна судити за що дійшли до нас античним творам мистецтва. Зображені на них тіла атлетів і зараз дивують своєю красою і пропорційністю. Греки зводили складні комплекси фізичного виховання, відомі як гімназії. Гімназія, спочатку була не тільки школою фізичного навчання, але і загальноосвітнім навчальним закладом. У системі освіти виділялося три типи вчителів: граматисти (grammatistes), той хто викладав читання, письмо та інші академічне дисципліни; кіфаристів (кitharistes), був учителем музики, і педотріб (paidotribes), колишній безпосереднім викладачем фізичної культури. Таким чином, гімназія також була центром мистецтв, філософії і літератури. Педотріби - вчителі фізичної культури не тільки розробляли програму навчання гімназистів, але й давали рекомендації дорослому населенню, користуючись великим авторитетом.

 

13.

Вперше Олімпійські ігри були проведені в Стародавній Греції приблизно в 776 році до н.е.. Вони отримали свою назву завдяки давньогрецькому місту Олімпія, в якому проводилися 1 раз на 4 роки. Олімпійські ігри представляли собою змагання в таких видах спорту як їзда на колісницях, п’ятиборство, бойових мистецтвах. Олімпійські ігри також носили релігійний характер, так як присвячувалися верховному давньогрецькому богу Зевсу, який користувався особливою повагою греків, будучи богом грому і блискавок.На час проведення Олімпійських ігор, греки оголошували тимчасове перемир’я з країнами, з якими брали участь у військових конфліктах. Кожні Олімпійські ігри були справжнім святом для грецького народу. Олімпіада була своєрідним ідеологічним відображенням культу тіла і досконалості духу, який активно пропагувався в Стародавній Греції. Героєм Олімпіади відплачувалися почесті. Існувала досить цікава традиція: переможець Олімпіади урочисто в’їжджав в місто на колісниці, але не через головні ворота, а через отвір в стіні, який відразу після цього закривали, щоб не випустити з міста переможний дух Олімпіади. Переможець був одягнений у червоний плащ, а на голові у нього був вінок з листя лавра, який був символом перемоги. Олімпійські ігри влаштовувалися греками більше трьохсот разів. Відповідно до грецької міфології стадіон в Олімпії, де проводилися Олімпійські ігри, був споруджений Гераклом на честь перемоги Зевса над своїм батьком Кроносом.

 

14. Основні види змагань, які включались у програми ОІ:

Біг –один із самих стародавніх видів змагань.

Метання диску –було видом змагань, яке не мало безпосереднього зв'язку з військовою або трудовою практикою.

Стрибки у довжину – як і біг, були одним із простіших видів змагань.

Боротьба –входила у п'ятиборство, а також була окремим видом змагань.

Метання спису –проводились змагання з двох видів метання спису: метання на відстань і метання у ціль. Пентатлон –(п'ятиборство) змагання. Яке складалося з п'яти видів атлетики – стрибок. Метання диску і спису. Біг, боротьба.

Панкратіон –стародавньо грецький вид спорту, який поєднував боротьбу і кулачний бій.

Ігри перших 24 Олімпіад(684-116 р.р. до н.е.) включали 6 видів змагань і проводились на протязі одного дня. Починаючи з Ігор 25-ї олімпіади, в програму яких були включені перегони на колісницях, змагання вже стали проводитися на протязі двох днів. Поступово кількість видів змагань було доведено до 20, а їх тривалість до 5 днів.

Перший день – день відкриття Олімпіади. Церемонія відкриття, учасники змагань, судді. Тренери давали клятву Зевсу Олімпійському, парад учасників, жертви богам.

Другий день – змагання серед молоді: біг, стрибки. Метання короткого спису в ціль і на відстань, метання диску, кулачні бої.

Третій день – великий день Олімпіади: змагання для дорослих з тих же самих видів спорту.

Четвертий день – змагання на колісницях, які були самим елітарним видом змагань і змагання озброєних воїнів в бігу.

П'ятий день – визначення переможців, нагородження і виконання пісень на честь переможців.Програма ОІ не була стабільною і в різні періоди історії олімпійського руху у Стародавній Греції змінювалась не тільки кількість і види змагань , але і послідовність розподілення за днями.

За декілька місяців до початку змагань спеціальні посли – спондофори сповіщали керівників держав і областей про час проведення ОІ і робили об'яву про мир в Елладі. Учасники майбутніх змагань приїздили за місяць раніше для ознайомлення з місцевістю і продовженням підготовки.

 

15.

В системі підготовки атлетів у Стародавній Греції домінували принципи відбору і орієнтації талановитих спортсменів на заняття тим чи іншим видом спорту за показниками тілобудови і фізичних якостей; система навчання рухам передбачала їх вивчення по частинах і в цілому, з розподілом на основні і додаткові. Були розроблені ефективні системи розвитку різних фізичних якостей – сили, витривалості, спритності. Вже в ті часи існувала періодичність в підготовці спортсменів: планувалася чотирирічна підготовка – від одних ОІ до інших: існували і чотириденні цикли (тетради), тісно пов’язані між собою, які забезпечували планомірність підготовки атлетів.

От що розповідав Філострат про тетроди: «Під тетродами розуміли цикл із чотирьох днів з різною діяльністю кожного дня. Перший день – підготовчий для атлета, на другий день тренування досягає максимальних навантажень, на наступний день навантаження знижується, в останній день – навантаження середнє. Підготовче тренування складається з енергійних рухів, коротких і швидких, його метою є стимулювання атлета і його підготовка до основних зусиль. Максимальні навантаження сповнюють тіло атлета силою; під час зниження навантажень виконуються вправи на розслаблення. В останній день – день середніх навантажень, атлет навчається ухилятися від суперника чи зупиняти його, коли той намагається втекти.»

Поступова професіоналізація спорту в Елладі, яка досить чітко простежувалася починаючи з V ст.. до н.е. сприяла постійному вдосконаленню організації і методики підготовки атлетів. До приїзду в Олімпію для участі в Іграх атлети були зобов’язані систематично, протягом 10 місяців, тренуватися в гімназіях під керівництвом працюючих там професійних тренерів. Тренування набувало систематичного і напруженого характеру, в ній широко використовувалися не лише знання і досвід, накопичені в спорті – його техніка, тактика, методика розвитку різних якостей, але й сучасні досягнення медицини – профілактика і лікування травм, спеціальна дієта, масаж та ін.

 

 

16.

Для того щоб зрозуміти, хто ж такі насправді переможці Олімпійських ігор у Стародавній Греції, необхідно розібратися, хто міг брати участь у цих святкуваннях. За встановленими правилами до змагань допускали тільки вільних чоловіків еллінського походження, крім тих, хто коли-небудь був засуджений або винен у неправильних діяннях. Крім того, брати участь у агонах не могли раби, іноземці. Також до змагань в Олімпійських іграх не допускалися жінки. Більше того, їм навіть заборонялося відвідувати їх у якості глядачів. Винятком була тільки жриця храму богині Деметри.

Олімпійські ігри - це найбільші загальногрецькі змагання, які проводилися раз на 4 роки. Учасники цих агонів ділилися на три вікові групи: юнаки, безбороді і мужі. Цікаво, що Павсаній налічував 18 видів змагань для дорослих і 6 - для хлопчиків. За традицією найкращого атлета в якій-небудь категорії проголошували відразу ж після завершення змагань на стадіоні, а нагородження проводилося в останній день святкувань.Переможець Олімпійських ігор у Стародавній Греції називався Олімпіоніком. Важливою частиною цих свят було шанування кращих атлетів. Ця церемонія складалася з кількох частин і тривала на батьківщині спортсмена.

Церемонія нагородження спортсменів проходила у два етапи. Відразу після закінчення змагань глашатай сповіщав на весь стадіон ім'я та місто переможця. Після цього в його поліс відправлялися доліходроми (вісники), щоб розповісти всім жителям радісну новину. В останній день ігор біля вівтаря Зевса також оголошувався переможець Олімпійських ігор і місто, звідки той прибув. Атлет піднімався на бронзовий триніжок у супроводі музики. Потім переможців Олімпійських ігор у Стародавній Греції нагороджували вінком. Після цієї церемонії на честь спортсменів проводилися жертвопринесення в храмі Зевса. Не менш урочисто переможці Олімпійських ігор у Стародавній Греції шанувалися і в рідних полісах. Атлет в'їжджав в місто через головні ворота в присутності всіх почесних громадян. У деяких полісах олимпионик потрапляв на рідну землю через невеликий пролом в стіні. Він робився спеціально, щоб олімпійська перемога увійшла і ніколи не покидала місто.Видатного атлета шанували в головному місцевому храмі. Також сюди на зберігання передавався вінок переможця Олімпійських Ігор у Стародавній Греції. У деяких випадках на честь олімпіоніків зводили статуї і чеканили монети. Крім того, їх запрошували на посаду полководців і довіряли заснування нових колоній. Після смерті олімпіоніка його в рідному полісі могли почитати як бога.

 

17. Починаючи з IV-III століть до н.е. у Давній Греції Олімпійські ігри поступово віддаляються від вимог релігії, найбільша увага приділяється видовищному характеру змагань, їх використанню для підвищення авторитету міст - країн та їх правителів. Кількість спортивних свят постійно зростає, в період між Олімпіадами проводиться велика кількість змагань, які щедро фінансувалися. У Олімпійських іграх беруть участь представники багатьох країн та вихідці з мало імущих слоїв населення. Знімаються заборони. Спортивна підготовка більшою мірою орієнтована на успіх у змаганнях, а задачі виховання відходили на задній план.

Все більше число міст почали наймати за гроші атлетів - професіоналів, щоб підтримувати ореол колишньої слави. На 98-ій Олімпіаді, 388 р. до н.е., вибухнув скандал, пов'язаний з підкупом спортсменів. Виявилося, що суперники фесалійського кулачного бійця Евнола за різні грошові винагороди поступилися йому дорогою до олімпійського вінка. Пізніше підкуп набув широкого поширення.

Зовсім негарний випадок стався у 92 році до н.е. Аполлоній з Олександрії був виключений з числа учасників змагань за запізнення. Почавши приводити поважні причини свого затримання він майже переконав судів, та інший житель Олександрії Гераклід дав свідчення, що Аполлоній затримався у дорозі, тому що вирішив прийняти участь у інших змаганнях за грошову винагороду. Гераклиду присудили перемогу, а Аполлоній впав у таку ярість, що ледь не вбив кривдника. Порушнику присудили великий штраф, однак в ту епоху подібний вчинок вже не був якимось виключенням із правил. До ужитку увійшло нове поняття для позначення учасників змагань. Тепер їх сталі називати атлетами - що беруть участь в змаганнях за винагороду. Поступово професіонали на Іграх витісняли аматорів, що й стало однією з причин згасання спортивного руху у Давній Греції.

Кризисне явище у давньогрецькому олімпійському спорті набуло особливого загострення після завоювання грецьких країн римлянами у 146 році до н.е. Траплялось під час святкувань оголошувалися важливі рішення римської влади. З втратою незалежності відбуваються зміни політичної, економічної та соціальної сфер життя грецького суспільства, які негативно відбилися на спорті. Вперше Олімпія сильно постраждала при Імператорі Сулле, котрий дозволив своїм солдатам у 85 році до н.е. розграбувати її скарби. Відомо, що він наказав 175-ту Олімпіаду 80 року до н.е. проводити у Римі.

 

 

18.

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П’єра де Кубертена, багаторічна і цілеспрямована діяльність якого не тільки дозволила відродити Олімпійські ігри, але і перетворила олімпійський рух в істотну сторону громадського життя світового співтовариства. Багато фахівців обґрунтовано пов'язують відродження сучасних Олімпійських ігор з розвитком міжнародного спортивного руху, з появою міжнародних спортивних організацій з різних видів спорту в другій половині XIX

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки, знайшовши залишки будинків і ряд експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність. Ряд експедицій провели і приватні особи. Хоча результати проведених досліджень були поки незначними, але вони привернули увагу громадськості, викликали прагнення більш глибоко досліджувати історію проведення Олімпійських ігор стародавності.

Отже, створення МОК і виникнення Олімпійських ігор сучасності було зумовлене такими історичними причинами:

· розвиток спорту, пов’язаний з поширенням економічного і культурного співробітництва у міжнародному масштабі, викликав необхідність розробки єдиних правил, положень і регламентації спортивного життя;

· починаючи з останнього десятиріччя ХІХ століття на перший план у розвитку фізичної культури виходить чітко виражений “рекордний” напрямок спортивного руху, якому притаманне співставлення на основі високих вимог сили, витривалості, швидкості, координаційних, психічних і духовних здібностей спортсменів;

· у пошуках більш удосконалених методів і форм фізичного виховання і розвитку молоді спортивні діячі та теоретики все частіше звертались до історії Олімпійських ігор, які служили стародавнім грекам важливим засобом фізичного виховання;

· для консолідації спортивного життя і координації змагань необхідні були єдина організація, яка підпорядковує міжнародні федерації, і такі змагання, що охоплювали б всі види спорту, періодично повторювались і фіксували б досягнуті результати;

· археологічні розкопки, що були проведені на території стародавньої Олімпії у другій половині ХІХ ст., дали новий матеріал, який висвітлює історію давніх олімпійських свят.

 

19. П'єр де Куберте́н (1 січня 1863, Париж —2 вересня 1937) — французький громадський діяч, ініціатор відродження Олімпійських змагань.Організовані за ініціативою Кубертена змагання отримали назву Олімпійських ігор сучасності.П'єр де Кубертен був президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1886 по 1924 рік і залишався почесним президентом до смерті.На честь П'єра де Кубертена міжнародний олімпійський комітет запровадив медаль П'єра де Кубертена, яка вручається за прояви справжнього спортивного духу.П'єр де Кубертен народився в Парижі в аристократичній сім'ї. Відвідував низку коледжів та університетів Великобританії та Америки. Велике значення Кубертен надавав заняттям спортом. Зокрема, він захоплювався регбі та виконував обов'язки рефері на фінальному матчі першого французького чемпіонату з цього виду спорту. Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту. Відмітивши збільшений інтерес суспільства до Античних Олімпійських змагань, викликаний гучними археологічними відкриттями в Олімпії, Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор та 25 листопада 1892 року виступив в Сорбоні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму».23 червня 1894 року старання Кубертена увінчалися успіхом. На конгресі в Сорбоні було ухвалено історичне рішення про відродження Олімпійських змагань. Також був заснований Міжнародний олімпійський комітет, в якому Кубертен зайняв посаду генерального секретаря. Було вирішено проводити Змагання кожні чотири роки. Після обговорення конгрес підтримав пропозицію друга Кубертена Деметріуса Вікеласа про проведення Перших Олімпійських ігор сучасності в Афінах. Деметріус Вікелас був обраний президентом Олімпійського комітету. У витоків олімпійського руху стояв й видатний український діяч Олексій Бутовський, який був одним із засновників МОК та організаторів І Олімпіади в Афінах.Змагання відбулись влітку 1896 року і мали великий успіх. Після їх завершення Кубертен зайняв місце президента МОК.В подальшому Олімпійському руху довелося зіткнутися з серйозними труднощами, оскільки наступні Змагання — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі залишились непоміченими на тлі Всесвітньої виставки тих років. Але в 1906 році, коли відбулися так звані Проміжні змагання в Афінах, Олімпійські змагання стали найвідомішою спортивною подією.До Змагань 1912 року в Стокгольмі П'єр де Кубертен створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство.

 

 

20. Кубертен не був поетом. Але написав один прекрасний вірш. Називається він "Ода спорту".

Цікава історія створення цього добутку. У 1912 році проводився конкурс мистецтв, присвячений Олімпійським іграм. Кубертен написав свою знамениту "Оду спорту", передав її в журі. Але тому що його авторитет серед людей, що займаються олімпійським рухом, був величезний, Кубертен подав свою роботу під псевдонімом. І от вища нагорода, золота медаль, була присуджена саме "Оді" Кубертена. У "Оді спорту" дев'ять глав. Остання з них називається "ПРО, спорт! Ти - світ!" Слова ці давно стали крилатими серед олімпійців.

Кубертен знаходить прості і прекрасні слова, що зрозумілі кожному спортсмену. Та й кожній людині. Він говорить про те, що спорт - наш постійний супутник у житті, дійсний і надійний друг. Якщо ти будеш вірний йому, то одержиш замість радість, що він дарує твоєму духу і твоєму тілу. Але ж це дійсно так: радість руху - радість життя!

"Спорт! - викликує Кубертен. - Ти вісник світу. Коштує тобі усміхнутися, варто піти по країнах пружною радісною ходою, і над землею розливається спокій. Люди через континенти й океани протягають один одному руки зі словами: "Здраствуй, друг!"

Тепер кожний знає олімпійський символ: п'ять різнобарвних сполучених кілець, що уособлюють єдність п'яти континентів. Перед початком Ігор спортсмени вимовляють олімпійську клятву. Відомо і про прекрасні традиції запалювати в Греції олімпійський вогонь, що несуть естафетою через різні країни віддані спорту люди, несуть палаючий факел до місця проведення Ігор чергової Олімпіади. Усе це було задумано Пьером ДЕ Кубертеном! Недарма його називають батьком олімпізму. Двадцять дев'ять років Кубертен був беззмінним президентом МОК. Він став автором найважливішого документа - Олімпійської хартії. Похований Кубертен у швейцарському місті Лозанні неподалік від штаб-квартири Міжнародного олімпійського комітету. За заповітом Пьера ДЕ Кубертена серце його спочиває в Греції, на батьківщині Ігор, у безсмертній Олімпії.

 

21.

В кінці 1893 — початку 1894 р. Кубертен організував широку кампанію по залученню представників різних спортивних організацій до роботи засновницького конгресу.

В січні 1894 року Кубертен розіслав запрошення й програму Конгресу багатьом закордонним клубам, персонально запросив У.Слоена зі США, У.Герберта з Англії, В.Бланка зі Швеції та Ф.Кеменя з Угорщини. На жаль його зусилля не знайшли підтримки в самій Франції. Представники Австралії і Японії письмово підтвердили своє приєднання до уставного конгресу.

16 червня 1894 р. у великій залі Сорбонського університету (Париж) зібралося близько 2000 чоловік. У запрошеннях був зроблений надпис "Конгрес відродження ОІ". Були присутні 79 делегатів від 49 спортивних організацій 12 країн, включаючи США, Італію, Францію, Іспанію, Грецію і Росію. Виключно високо оцінив Кубертен роль в організації Конгресу У.Слоена і Ч.Герберта.

Відроджуючи ОІ Кубертен багато взяв з історії організації і проведення стародавньогрецьких ігор. Кубертен детально розробив організацію і процедуру проведення ОІ, додавши елементи, які за його думкою були необхідні для задоволення бажань сучасного людства. В першу чергу це інтернаціональний характер ігор, включення в програму змагань великої кількості видів спорту, добровільна участь спортсменів-аматорів та ін.

Делегати конгресу працювали у двох секціях. В першій секції обговорювалась проблема аматорства. На засіданнях другої секції обговорювалася концепція олімпізму.

Напередодні відкриття Конгресу Кубертен опублікував статтю "Відродження Олімпійських ігор", де були викладені принципи і ідеали олімпізму. Обговорення велося в основному по тим пунктам, які визначив у своїй статті Кубертен:1. як і стародавні фестивалі, сучасні ОІ слід проводити кожні 4 роки;2. відродженні ігри (на відміну від стародавніх Олімпіад) будуть сучасними і міжнародними. В них будуть ті види спорту, які культивуються у ХІХ ст.3. ігри будуть проводитись для дорослих;

4. будуть запроваджені суворі визначення поняття "любитель". Гроші будуть використовуватися тільки для організації Ігор, будівництва споруд і проведення свят;

5. сучасні ОІ повинні бути пересувними.

 

22.

Міжнаро́дний олімпі́йський коміте́т— керівний орган олімпійського руху.

МОК опікується організацією й проведенням Олімпійських ігор, керуючись у своїх рішеннях Олімпійською хартією. До його складу входять 205 національних олімпійських комітетів.

МОК заснований 1894 року з ініціативи барона П'єра де Кубертена. Наразі він базується у Лозанні, Швейцарія.

Міжнародний олімпійський комітет є вищим керівним органом олімпійського руху, який володіє всіма правами на Олімпійські ігри. Утворений на конгресі в Парижі 23 червня 1894 р. МОК - це постійно діюча міжнародна неурядова організація, створена не задля одержання прибутку, в формі асоціації, зі статусом юридичної особи і спадковістю влади.

завдання МОК:

заохочувати координацію, організацію і розвиток спорту, і спортивних організацій;

співробітничати з компетентними громадськими і приватними організаціями і владою у прагненні поставити спорт на службу людству;

забезпечувати регулярне проведення Олімпійських ігор;

сприяти дотриманню спортивної етики;

присвячувати свої зусилля тому, щоб дух чесної гри переважав на спортивних площадках і щоб насильство було вигнане із них;

керувати боротьбою з допінгом у спорті;

вживати заходів, ціль яких - недопущення виникнення загрози здоров'ю спортсменів;

протистояти будь-яким політичним і коме<



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.174 (0.017 с.)